Ббк 74. 262. 4 Б-90 підготовка до географічних олімпіад

Орієнтовний план опису геологічної будови на кожній із зупинок: а) назва тектонічної структури; б) яка велика форма рельєфу (чи її частина) відповідає; в) вік геологічних відкладів, найпоширеніші гірські породи; г) четвертинні відклади; д) корисні копалини, оцінка мінерально-сировинних ресурсів.

1. Атлантико-континентальна європейська помірно-волога помірно-тепла, з переважанням за­хідного напряму перенесення повітряних мас і циклонального типу погоди. Включає дві підобласті: рівнинну, з балансом опадів +100 … + 200 мм (включає зони мішаних лісів і лісостепу), та область Українських Карпат, з надмірним зволоженням і висотною поясністю клімату.

2. Атлантико-континентальна європейська недостатньо воло­га тепла (баланс опадів -200 … -500мм, переважанням антициклонального типу погоди, зумовленого східним і північно-східним напрямком перенесення повітряних мас узимку й південно-західним – улітку. Включає зону степу.

3. Область Гірського Криму з недостатнім зволоженням і висотною поясністю клімату.

4. Область Південного берегу Криму з рисами субтропічного клімату (взимку погода формується під впливом середземноморських циклонів, улітку – Азорського антициклону).

За наведеними в завданні показниками можна визначити, що метеорологічні станції розташовані: а) на Південному Березі Криму; б) метеостанція Ай-Петрі; в) на крайньому сході або північному сході України; г) на крайньому заході або північному заході України.

Серед екзогенних чинників утворення озерних улоговин слід виділити водну ерозію і акумуляцію, дію льодовика і талих льодовикових вод тощо.

Нижче у таблиці відображена класифікація озерних улоговин за походженням і їх поширення:

Генетична група озерних улоговин	Чинники утворення	Де розташовані	Приклади
1. Водно-ерозійні та водно-акумулятивні а) старичні	Діяльність річкових та морських хвиль Мандрування річок	Долини річок, побережжя морів, заплави, притерасові зниження	Чисельні дрібні озера долини Дніпра, Дунаю, Прип’яті, Десни, Сули, Ворскли, Псла
б) плесові	Найглибші ділянки річок, що пересихають	Русла річок	Малі та дрібні річки
в) дельтові	Акумуляція дельтових відкладень	Дельти річок	Дельта Дунаю (у т.ч. Ялпуг, Китай, Кагул)
г) лиманні (солоні, солонуваті, прісні)	Затоплення морем пригирлової річкової долини в наслідок опускання суші	На побережжі морів: перекриті насипами або косами; відкриті	Дністровський, Бузько-Дніпровський, Хаджибей, Куяльник, Молочний, Сасик
д) залишкові (солоні, мінеральні)	Затоки і лагуни, при від ступанні моря; іноді – колишні лимани	Північний Крим, Керченський півострів (залишково-тектонічні)	Лакське, Агульське, Донузлав, Перекопські, Чокракське
2. Провальні: а) карстові	Відкритий карст: у крейді	Волинське Полісся	Шацькі карстово-льодовикові: Світязь, Пулемецьке тощо
	у солях	Закарпаття Донбас	Тереблянські, Слов’янські
	у вапняках	Гірський Крим, яйли	Великий Когей, Тавель-Гьоль
б) просадкові	Суфозія	Тимчасові озера на недренованих вододілах та лесових терасах	Маленькі, як правило, не мають самостійних назв
3. Вулканічні	Кратери згаслих вулканів	Вулканічні Карпати	Синє, Липовецьке, Ворочанські
4. Завальні	Річкові долини, перегороджені завалами, зсувами, льодовиком	Річки Карпат	Синевір (глибина до 24 м), Лебедине, Скакало
5. Льодовикові	Льодовикова ерозія (кари) та акумуляція (кінцеві морени)	Високогір’я Карпат	Бребенескул (найвище озеро України), Марічейка, Гутинське
6. Еолові	Котловини видування	Перші надзаплавні тераси та піщані дельти річок	Саги Олешківських пісків

Завдання практичного туру:

Завдання 1.

1) Визначаємо максимальну висоту, до якої може зростати бук:

а) -8°С − -2,6°С = 5,4°С; б) -0,6°С/100 м = 5,4°С/х м; в) х = 900 м; г) 200 м + 900 м = 1100 м

2) Визначаємо мінімальну висоту, з якої може зростати бук:

а) 700 мм − 600 мм = 100 мм; б) 25мм/100 м = 100 мм/ х м; в) х = 400 м; г) 400м + 200 м = 600м.

Відповідь: за вказаних умов дерево бук найкраще зростатиме в інтервалах висот 600 … 1100 м.

Тести: 1в; 2в; 3а; 4б; 5б; 6б; 7в; 8б; 9б; 10а; 11в; 12г; 13г; 14б; 15б; 16г; 17а; 18в.
9 клас. Завдання теоретичного туру

Завдання 1. Державний кордон України на суходолі й у морі простягається майже на 7 тис. км. Проведення державного кордону регулюється Конституцією й законом України «Про державний кордон», та низкою міждержавних договорів. На жаль, повноцінно встановити державний кордон з часу проголошення незалежності України вдалося лише зі Словаччиною. На інших ділянках колишнього державного кордону неіснуючого СРСР діють застарілі документи та відбувається переговорний процес. Ще більш невизначеним є державний кордон з колишніми союзними республіками СРСР (на той час – адміністративно-територіальна межа між ними). Делімітація – це проведення кордонів, зафіксоване у договірно-правових документах, протоколах-описах та альбомах топографічних карт. Демаркація – це комплекс заходів, націлених на проведення кордонів на місцевості.

Договір про делімітацію кордонів з Республікою Білорусь у 1997 р. підписаний, але не ратифікований її парламентом. Тому роботи з демаркації кордону не ведуться. Аналогічний договір з Республікою Молдова підписаний у 1999 р.; продовжуються роботи з демаркації кордонів (крім ділянки кордону з Придністров’ям, керівництво якого чинить спротив проведенню таких робіт). Делімітацію кордонів на суходолі з Російською Федерацією було завершено в 2003 році. З 2004 р. українська сторона ініціює роботи з демаркації кордону, але російська сторона зволікає зі створенням своєї частини делегації по проведенню переговорів і здійсненню робіт на місцевості. Набагато повільніше просуваються роботи з делімітації морської ділянки державного кордону з РФ. Російська сторона наполягає на збереженні статусу Азовського моря й Керченської протоки як внутрішніх вод обох держав (що для Росії значно вигідніше). Певний прогрес на переговорах намітився тільки в кінці 2007 р.

Проходження кордонів України з Польщею було перевірено двосторонньою комісією, але напрацьований нею документ не ратифікований парламентами двох країн. Не до кінця вирішеною є проблема проходження кордонів на стику Польщі, України й Білорусі. Завершена перевірка проходження державного кордону України й Угорщини, але урядом цієї країни документ не ратифікований. На початку 1990-х років Румунія розірвала договори, які встановлювали кордон між цією країною й колишнім СРСР. Нинішній режим державного кордону з Румунією регулюється Договором 2003 року, хоч деякі проблеми в проведенні кордону на континентальному шельфі й меж виключних економічних зон двох країн у Чорному морі ще залишаються. Зокрема, Румунія наполягає на ому, що острів Зміїний є ненаселеною скелею й не може враховуватися при визначенні кордону на континентальному шельфі й меж виключних економічних зон. Румунія з цього приводу в 2004 році звернулася до Міжнародного суду ООН, і відтоді триває судовий процес.

Регіональне геополітичне положення – це відношення з країнами-сусідами в Центральній і Східній Європі та Чорноморському регіоні. Це положення досить динамічне, і слід аналізувати його стан на час виконання олімпіадної роботи.

1) Головний адміністративно-політичний, індустріальний, науковий, культурний центр — столиця держави місто Київ.

2) Багатофункціональні (центри областей).

3) Багатогалузеві промислові центри (Кривий Ріг, Макіївка).

4) Переважно одногалузеві промислові центри (Комсомольськ, Шостка).

5) Транспортні центри (Гребінка, Конотоп).

6) Місцеві господарсько-організаційні центри (переважно - райцентри).

7) Міста-курорти (Ялта, Алушта, Трускавець).

Народом України є всі її громадяни. Біля 3/4 громадян є українцями. Як вважають більшість істориків, формування українців як окремого етносу протікало протягом XII-XV століття. Основою його формування були племена східних слов’ян, які, зокрема, жили на півночі нинішньої території України (поляни, сіверяни, древляни, дуліби, білі хорвати, уличі і тиверці). Протягом IX-XII століть ці племена ввійшли до складу Київської Русі. Жителі цієї держави називали себе русичами, руськими людьми. Очевидно, що вказані східнослов'янські племена формувалися у тісному контакті з іншими етнічними групами (а іноді й на їх субстраті): тюркськими, північно-іранськими на сході й півдні; фракійськими і романськими на заході; балтськими і фінно-угорськими — на півночі. Тому навіть зараз в Україні виділяють 5 антропологічних типів населення (за особливостями анатомічної будови): центрально-український (вплив скіфського і алано-сарматського субстрату); нижньодніпровський (фракійський, скіфський і сарматський субстрати); деснянський (балтійський, фінно-угорський, скіфський і сарматський субстрати); волинський (переважно балтійський субстрат); карпатський (переважно фракійський субстрат).

Важливу роль у формуванні етносу мало прийняття християнства в Х столітті і входження до православно-християнського великого етносу.

На формування українського етносу безперечний вплив мали взаємозв’язки з тюркомовними народами (на сході, з боку степу), і народами, які ввійшли до складу західної — католицької гілки християнства — поляками, германцями (на заході).

Зверніть увагу на головну відмінність між цими поняттями. Коли йде мова про природні умови, то увага зосереджується на тому, як різні впливають на життя людей; а коли мова йде про природні ресурси, то увага акцентується на їх оцінці для використання людьми в різних галузях діяльності.

Для порівняння впливу природних умов на відмінності життя й господарської діяльності населення різних частин України рекомендуємо скласти таблицю:

Республіка Казахстан стала незалежною в 1991 році, після розпаду СРСР. Столиця – Астана (раніше місто називалося Акмолінськ, Цілиноград, Акмола). За площею займає 9 місце у світі. Президентська унітарна республіка. За рівнем соціально-економічного розвитку Казахстан на початку 1990-х був близький до групи “нових індустріальних” держав (за Ю.П.Грицаком).

Економіко-географічне положення країни не можна назвати вигідним (не має виходу до океану, віддалена від центрів світового господарства, розташована у політично нестабільному регіоні). Країна має певні переваги завдяки положенню на транспортних магістралях між Росією й Китаєм, Європою й Східною Азією.

За структурою господарства Казахстан індустріально-аграрна країна. Галузі спеціалізації промисловості − кольорова і чорна металургія, паливна і хімічна промисловість (особливо їх видобувні ланки), машинобудування (важке, сільськогосподарське та електротехнічне). Формувалися територіальні промислові комплекси: Карагандинсько–Теміртауський (вугільна промисловість, чорна металургія, важке машинобудування); Каратау–Джамбульський (хімічна промисловість – виробництво фосфорних добрив); Мангишлацький (нафтова промисловість); Балхашський і Джезказганський (мідеплавильна промисловість); Західний Алтай (свинець, цинк, срібло). Сільське господарство у північних степових областях спеціалізується на зерновому господарстві (яра тверда пшениця), у південних – на тваринництві (екстенсивний випас). У сільському господарстві країни спад за останні роки дуже значний.

Приєдналися до зони євро на початок 2008 року Словенія, Мальта і Кіпр.

а) за політико-адміністративним устроєм:
Унітарні держави	Федеративні держави
Більшість країн: Франція, Ірландія, Італія тощо	7 країн: Німеччина, Австрія, Росія, Бельгія тощо

Орієнтовна схема висотної поясності гірського пасма

1. 
   Мішані бар’єрно-дощові ліси.
   
2. 
   Хвойні ліси.
   
3. 
   Субальпійські луки.
   
4. 
   Альпійські луки й гірські тундри.
   
5. 
   Льодовики.
   
6. 
   Сухі соснові рідколісся.
   
7. 
   Гірські степи й напівпустелі.
   

За останні десятиліття клімат України став менш континентальним. Дещо зростає річна кількість атмосферних опадів (особливо в південній частині країни). Зима стає м’якшою, коротшою, а висота снігового покриву зменшується (на півдні він практично відсутній). Спостерігається також деяке зміщення дат початку й кінця кліматичних сезонів (у бік збільшення тривалості перехідних сезонів — весни й осені, а також теплого півріччя). Разом із тим посилюються контрасти погоди всередині сезонів. Якщо раніше можна було говорити: літо було прохолодним і вологим (чи навпаки — спекотним і сухим), то нині в межах кожного кліматичного сезону можливі різкі коливання температури повітря й кількості атмосферних опадів (наприклад, улітку спекотні й сухі періоди значної тривалості чергуються з прохолодними і дощовими).

Розрізняють два головних типи відтворення населення:

І. Традиційний, характерний для доіндустріальних аграрних суспільств. Для цього типу характерні високі народжуваність і смертність, невеликий природний приріст і мала середня тривалість життя (25-35 років). У Європі цей тип відтворення населення був характерний у ХVІІІ ст., а в багатьох африканських і азіатських країнах спостерігався ще півстоліття тому.

ІІ. Раціональний тип відтворення характерний для окремих розвинених індустріальних держав. Він характеризується невисокою народжуваністю і невеликим природним приростом населення, значною середньою тривалістю життя (понад 75 років).

Перехід від традиційного до раціонального типу відтворення називається “демографічним переходом”. У цьому переході відзначають 4 фази. Розвинені країни перебувають на останній, а країни, що розвиваються  на перших фазах демографічного переходу.

а) Перша фаза: висока народжуваність, різке зниження смертності, і як наслідок – високий природний приріст населення, що призводить до різкого зростання чисельності населення упродовж короткого часу (демографічний вибух). Демографічний вибух у країнах Західної Європи припинився на початку ХХ століття, а в країнах, що розвиваються він почався у середині ХХ ст. і триває понині. Переважно за рахунок країн, що переживають сучасний демографічний вибух, за останні 40 років чисельність населення Землі зросла вдвічі – з 3 до 6,6 млрд. жителів. Завдяки розвитку медицини і впровадження засобів гігієни, смертність у цих країнах скоротилася в 2-3 рази, а народжуваність залишилася високою. Так, у Нігері народжуваність 51,5/1000 жителів, смертність – 23,2/1000 жителів, природний приріст = 28,3/1000 жителів; в Лівії природний приріст 37/1000 жителів (жінки народжують 6-7 дітей).

б) Друга фаза характеризується переходом від багатодітної сім’ї до малодітної, зниженням показників смертності і народжуваності. В цю фазу вступили лише деякі з країн, що розвиваються. Їх прикладами є Китай (+18 -6=12/1000 жителів), Туреччина (+23 -7=16/1000 жителів).

в) Третя фаза переходу характеризується підвищенням показників смертності, головним чином, за рахунок “старіння” населення, при повільному зниженні народжуваності, які іноді призводять до зменшення чисельності населення країни (депопуляції). Прикладом країн цієї фази є Україна, Росія, країни Балтії, Центральної і Південної Європи – переважно середньорозвинені країни. Цю фазу ще називають “демографічною кризою”.

г) Четверта, завершальна фаза переходу характеризується встановленням рівноваги між показниками смертності і народжуваності, збільшення кількості населення старших вікових груп, пенсіонерів – наприклад, у країнах Західної та Північної Європи, в Японії.

Таким чином, основні демографічні проблеми сучасності – “демографічний вибух” у країнах, що перебувають у першій фазі переходу і “демографічне постаріння”, характерне для більшості індустріально-розвинених країн.

Географiчнi вiдмiнностi у спiввiдношеннi трудових ресурсів i непрацездатного населення залежить від вікової структури населення, а та - визначається типом відтворення (фазою демографічного переходу). В країнах що розвиваються (i перебувають на 1-2 фазах демографічного переходу), трудові ресурси становлять 50-55% населення (тобто менші за рахунок великої частки дітей - до половини населення), але з часом зростають. У розвинених країнах, частка трудових ресурсів становить біля 60%, але вона зменшується (за рахунок збільшення частки пенсiонерiв - до 16% в Iталiї, Великій Британії, 29% - в Україні).

Для країн, що перебувають на різних фазах демографічного переходу притаманна різна демографічна політика – цілеспрямована діяльність уряду та державних установ з метою збереження або зміни існуючих тенденцій у демографічних процесах. Зокрема, у країнах що перебувають на першій-другій фазах демографічного переходу (Китаї, Індії, Індонезії, Шрі Ланці) проводиться політика по зменшенню народжуваності. У багатих європейських країнах четвертої фази переходу (ФРН, Нідерланди, Швеція, Франція), США, Японії запроваджують заходи по стимулюванню народжуваності (грошові субсидії, пільги тощо).

1 см = 2500 м²; Масштаб плану 1:5000