Національна академія наук України інститут демографії та соціальних досліджень міграційні



бет13/33
Дата11.06.2016
өлшемі4.41 Mb.
#127997
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   33


4. Вплив міграцій на соціально-демографічний розвиток



4.1 Оцінка впливу міграцій на динаміку чисельності та структури населення

Аналіз тенденцій міграційних процесів, зокрема їх вплив на трансформації вікової структури населення, ускладнений недостатньою достовірністю вихідних даних. Існуючі джерела інформації про міграційні переміщення населення дають менш достовірні дані, ніж джерела даних про інші демографічні процеси. Саме тому при дослідженні міграцій поряд з прямими методами отримання відомостей широко застосовуються непрямі, які мають на меті виявлення інформації про міграційний рух із використанням джерел, які безпосереднього відношення до обліку міграційних переміщень не мають. Відповідно оцінка впливу міграцій на динаміку чисельності та структури населення визначається за міжпереписний період, побудова відповідної моделі спирається виключно на використання інформації про чисельність населення на моменти переписів та кількість народжених і померлих протягом міжпереписних періодів і не враховує даних поточного обліку міграцій.



Модель оцінки впливу міграцій на зміни чисельності та статево-вікової структури населення ґрунтується на поєднанні балансового методу та методу коефіцієнтів дожиття. Виходячи з того, що кількість жителів тієї чи іншої території змінюється двома шляхами – у результаті природного руху (народжень та смертей) і завдяки міграційним переміщенням, а статистика першого налагоджена досить добре, достатньо точну інформацію про останні можна отримати, зіставляючи загальний приріст населення за міжпереписний період (різницю між чисельністю населення на два моменти переписів) та його природний приріст (різницю між кількістю народжень та смертей) за цей же проміжок часу.




(4.1.1)

де S – сальдо міграцій за міжпереписний період, 1P – чисельність населення на кінець міжпереписного періоду (дату даного перепису), 0P – чисельність населення на початок міжпереписного періоду (дату попереднього перепису), N – кількість народжених за міжпереписний період, M – кількість померлих за міжпереписний період.

При цьому, однак, слід враховувати, що зміна чисельності населення в результаті щорічних міграцій впливає на кількість народжених та померлих. Гіпотетична кількість народжених протягом міжпереписного періоду за умови відсутності міграцій дорівнюватиме:



(4.1.2)

де N’ – гіпотетична кількість народжених протягом міжпереписного періоду за умови відсутності міграцій, N – фактична кількість народжених протягом періоду,– середня чисельність населення за міжпереписний період, S – сальдо міграцій за період.

Формула для розрахунку гіпотетичної кількості померлих матиме такий вигляд:



(4.1.3)

де M’ – гіпотетична кількість померлих протягом міжпереписного періоду за умови відсутності міграцій, M – фактична кількість померлих протягом періоду.

Очікувана чисельність населення на кінець міжпереписного періоду за умови відсутності міграцій обчислюється за формулою:



(4.1.4)

Для виявлення впливу міграції на чисельність окремих статево-вікових груп населення застосовують метод коефіцієнтів дожиття. Його суть полягає у співставленні фактичної чисельності певної статево-вікової групи населення на момент перепису та її очікуваної чисельності, розрахованої на основі даних про кількість осіб віком на тривалість міжпереписного періоду молодше на час проведення попереднього перепису та коефіцієнтів їх дожиття до віку, що розглядається. Останні розраховуються на основі рівнів смертності у міжпереписний період. Цей метод менш точний, ніж балансовий. У його основі лежать досить суперечливі припущення про однаковий рівень смертності мігрантів та немігрантів і про незмінність умов смертності та рівномірність міграційних процесів протягом міжпереписного періоду. Але, оскільки масштаби смертності (за виключенням наймолодших та найстарших вікових груп) значно менші від розмірів міграцій, а контингенти мігрантів, у свою чергу за чисельністю значно поступаються усьому населенню, застосування методу коефіцієнтів дожиття цілком виправдане.

Таким способом можна розрахувати вплив міграцій на динаміку чисельності вікових груп з 12-14 (залежно від тривалості міжпереписного періоду, розрахунок можна вважати коректним для контингентів, які на момент попереднього перепису мали вік не менше 2 років) і до 70 років. Оскільки у наймолодших та найстарших вікових групах рівень смертності є вищим, можливі похибки визначення коефіцієнта дожиття стануть причиною спотворення оцінки вкладу міграцій у зміни їх чисельності. Для обчислення впливу міграцій на динаміку чисельності вікових груп до 14 і старше 70 років необхідно використовувати специфічні прийоми.

Коефіцієнт впливу міграцій на динаміку чисельності тих молодших вікових груп, які прожили увесь міжпереписний період (тобто народилися до моменту попереднього перепису), можна прийняти рівним коефіцієнту впливу міграцій на динаміку чисельності вікової групи 14 років (розрахунки, здійснені для окремих міжпереписних періодів, підтверджують коректність такого припущення). Для груп, що народилися після проведення попереднього перепису, показник міграційного впливу на динаміку чисельності пропорційно зменшується до нульового значення для групи 0 років. Зміна чисельності за рахунок міграцій для населення віком 70 років і старше розраховується, як різниця між відповідним показником для усього населення та сумою показників для усіх інших вікових груп. Зрозуміло, що точність обчислень вкладу міграцій у динаміку чисельності наймолодших та найстарших вікових груп є меншою, ніж для вікових контингентів 15-69 років.

Для виміру вкладу міграцій у динаміку чисельності населення або певної статево-вікової групи слід співвіднести зміну чисельності населення (відповідної групи) в результаті міграцій за певний проміжок часу до очікуваної (при відсутності міграційних переміщень) чисельності на кінець періоду.

Оцінка впливу міграцій на трансформацію вікової структури населення здійснюється шляхом порівняння фактичних показників вікової структури (наприклад коефіцієнта старіння, коефіцієнта демографічного навантаження на населення працездатного віку, питомої ваги молоді тощо) з гіпотетичними – які були б зафіксовані при умові відсутності міграцій.

Розрахунки показують, що в Україні протягом 60-80-х рр. минулого століття склалася унікальна ситуація – при загальному додатному сальдо зовнішніх міграцій спостерігалося міграційне зменшення молоді. На роботу в регіони Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі тощо виїжджали молоді люди, а поверталися переважно пенсіонери. Так, протягом 1959-1989 рр. чисельність усього населення завдяки міграціям зростала менш, ніж на 1% за десятиліття, у той же час внаслідок дії міграційного фактору чисельність чоловіків віком 20-29 років зменшувалася за кожний міжпереписний період на 5-6%, кількість жінок того ж віку – на 2%. Натомість чисельність осіб молодших пенсійних вікових груп (чоловіки 60-69 років, жінки 55-69 років) протягом 1959-1970 рр. внаслідок міграцій постійно зростала (лише у 1980-х роках цей процес призупинився). Такий характер міграційних процесів істотно посилював процес старіння населення та погіршення його трудового потенціалу. Протягом першого післявоєнного міжпереписного періоду (1959-1970 рр.) за рахунок міграцій було забезпечено 12,5% загального приросту коефіцієнта старіння, за 1970-1979 рр. – 28,3%, за 1979-1989 рр. – 13,8%, за 1989-2001 рр. – 15,5%. Можна стверджувати, що тенденції міграцій населення післявоєнного періоду прискорили депопуляцію принаймні на кілька років. Крім того, внаслідок постійного відбору фахівців і їх концентрації в центрі Союзу знижувався професійний та освітній потенціал України.

Протягом останнього міжпереписного періоду (1989-2001 рр.) загальна чисельність населення України завдяки міграціям зменшилася лише на 0,9%. При цьому чисельність чоловіків віком 25-29 років зменшилася на 6,8%, жінок того ж віку – на 4,9%, чоловіків і жінок віком 30-34 роки – на 3,7 та 2,1% відповідно. У той же час міграційні процеси сприяли зростанню чисельності осіб молодше 20 та старше 70 років, тобто тих контингентів, чия економічна активність є нульовою або невисокою. Міграційні втрати населення України протягом міжпереписного періоду характерні майже виключно для економічно активних вікових контингентів (табл. 4.1.1).


Таблиця 4.1.1– Структура втрат населення України за віковими групами у результаті міграцій протягом 1989-2001 рр. (станом на кінець періоду)

Статево-вікова група

У % до загального обсягу втрат

0-14, обидві статі

-18,6

15-19, обидві статі

-15,3

чоловіки 20-49

81,7

Жінки 20-49

38,4

чоловіки 50-69

25,4

жінки 50-69

7,9

70+, обидві статі

-19,5

Всього

100,0

Джерело: Розраховано за даними Держкомстату України.

При відсутності міграцій протягом 1989-2001 рр., перепис 2001 р. зафіксував би в Україні питому вагу осіб найбільш економічно продуктивного віку (25-44 роки) на 0,5 відсоткових пункту більшу від фактично зафіксованої, а величина показника демографічного навантаження на населення працездатного віку виявилася б на 2,5% меншою (табл. 4.1.2).



Таблиця 4.1.2 – Фактичні та гіпотетичні показники вікової структури населення України у кінці 2001 р. (у %)




Фактичний показник

Гіпотетичний (який був би за умови відсутності міграцій протягом міжпереписного періоду)

Коефіцієнт старіння (питома вага осіб віком 60 р. і старші)

21,4

21,2

Демографічне навантаження на населення працездатного віку

723

705

Питома вага осіб віком 25-44 р.

28,7

29,2

Питома вага жінок фертильного віку (15-49 р.)

26,0

26,1

Джерело: авторські розрахунки за даними Держкомстату України.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   33




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет