Основи інформаційного права України: Навч посіб. B. C. Цимбалюк, В. Д. Гавловський, В. В. Гриценко та ін.; За ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного та П. В. Мельни­ка. — К.: Знання, 2004. — 274 с

Як узагальнення зазначимо, що у світовій практиці нор-мотворчої діяльності поширені різні погляди на проблему захисту інформації в автоматизованих системах. Напри­клад, у деяких країнах форма вираження інформації не має суттєвого значення для кваліфікації правопорушень. Ска­жімо, крадіжка інформації у вигляді комп'ютерних про­грам не відрізняється від крадіжки інформації на паперо­вих носіях. Для правового захисту їх застосовують норми національного авторського права. Правові норми захисту інформації в цих країнах забезпечуються також у межах комплексного міжгалузевого інституту права — права влас­ності, його складової — права інтелектуальної власності чи в рамках правового інституту боротьби з недобросовіс­ною конкуренцією.

Враховуючи умови сьогодення (зокрема те, що основою певної підприємницької діяльності є продаж комп'ютер­них програм, а крадіжки їх набули масового поширення), виникає потреба виокремити в окрему інституцію публіч­ного права захист нових форм інформаційних відносин — відносин в умовах інформатизації.

У цьому аспекті можна виділити такі напрямки щодо вдосконалення публічно-правового регулювання інформа­ційних правовідносин та захисту їх:

А. Розширення змісту законодавства на базі положень авторського права як на національному, так і на міжна­родному рівнях.

Б. Формування нових комплексних (автономних) міжга­лузевих інституцій на зразок інформаційного права, пра­вового регулювання захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах, зокрема так званого комп'ютер­ного права тощо.

У сучасній літературі поширені різні погляди в питан­нях виділення та класифікації комп'ютерних злочинів.

Також можна зробити такі висновки:

1. Ефективна боротьба зі злочинами в цій сфері припус­кає оптимальне поєднання репресивних та профілактич­них заходів.

2. Одним з основних напрямків підвищення результа­тивності боротьби є удосконалення відповідних законодав­чих актів, тобто створення правової основи для дієвого припинення і кримінального переслідування злочинів у сферах використання автоматизованих електронно-обчис­лювальних систем.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 7

1. Статут ООН.

2. Загальна декларація прав людини (ООН).

3. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.)

4. Паризька конвенція про охорону промислової власності. (Париж, 20 березня 1883 p., станом на 14 липня 1967 p.).

5. Мадридська угода про припинення недостовірних або таких, що вводять в оману, вказівок походження на това­рах (Мадридська угода про санкції за недостовірні і непра­вильні зазначення походження виробів) (Мадрид, 14 квітня 1891 p., переглянута у Вашингтоні 2 червня 1911 р., в Гаазі 6 листопада 1925 р., в Лондоні 2 червня 1934 р., в Лісабоні 31 жовтня 1958 p.).

6. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (Мадрид, 14 квітня 1891 p., переглянута у Брюсселі 14 груд­ня 1990 р., у Вашингтоні 2 червня 1911 р., в Гаазі 6 листо­пада 1925 р., в Лондоні 2 червня 1934 р., в Ніцці 15 червня 1957 р., в Стокгольмі 14 липня 1967 р.

7. Міжнародна конвенція про використання радіомов­лення на користь світу (від 23 вересня 1936 p.).

8. Конвенція Ради Європи "Про захист прав і основних свобод людини та громадянина" (Рим, 1950 p.), Протоколи 1, 2, 4, 7, 14 до Конвенції. Ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР.

9. Всесвітня конвенція про авторське право (від 6 верес­ня 1952р.).

10. Європейська конвенція про формальні вимоги до за­явки на патент (від 11 грудня 1953 p.).

11. Європейська культурна конвенція (від 19грудня 1954р.).

12. Європейська конвенція про Міжнародну патентну кла­сифікацію (від 19 грудня 1954 p.).


205


204


Розділ 7

Міжнародні аспекти інформаційного права

14. Лісабонська угода про охорону найменування місць походження та їх міжнародну реєстрацію (Лісабонська уго­да про захист вказівок місця походження виробів та їх міжнародна реєстрація) (Лісабон, 31 жовтня 1958 p., пере­глянута у Стокгольмі 14 липня 1967 p.).

15. Конвенція про обмін офіційними виданнями і урядо­вими документами між державами (від 3 грудня 1958 p.).

16. Конвенція про міжнародний обмін виданнями (від 5 грудня 1958 p.).

17. Гаазька угода про депонування промислових зразків (Гаазька угода по міжнародному депонуванню промисло­вих зразків) (переглянута 28 листопада 1960 р.) // Міжна­родні угоди про охорону промислової власності. — М., 1968.

18. Конвенція про боротьбу з дискримінацією у галузі освіти (від 15 грудня 1960 p.).

19. Конвенція, яка скасовує вимогу легалізації інозем­них офіційних документів (від 5 жовтня 1961 p.).

20. Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, створювачів фонограм і організацій ефірного мовлення (Міжнародна конвенція про охорону інтересів артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Римська конвенція) (Рим, 26 жовтня 1961 р.) // Бюле­тень по авторському праву. — 1992. — Т. XXV. — № 1. — С. 33.

21. Міжнародна Конвенція про охорону нових сортів рос­лин (від 2 грудня 1961 p.).

22. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Конвенція, що засновує Все­світню організацію інтелектуальної власності) (від 14 черв­ня 1967 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 250 (R). — Женева, 1995.

23. Стокгольмський акт, додатковий до Мадридської угоди про санкції за недостовірне і неправильне зазначен­ня походження виробів (14 червня 1967 р.)

24. Європейська конвенція про інформацію відносно іно­земного законодавства (Європейська конвенція про інформа­цію щодо іноземного законодавства) (від 7 червня 1968 p.).

25. Локартська угода про Міжнародну класифікацію промислових зразків (Локартська угода, що встановлює міжнародну класифікацію промислових зразків) (Локарта, 8 жовтня 1968 p.).

26. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (від 6 травня 1969 p.).

27. Міжнародна угода про патентну кооперацію (РСР) (Вашингтон, 19 червня 1970 р.) // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных с ино­странными государствами. — М., 1980. — Вып. XXXIV. — С. 55.

28. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну кла­сифікацію (Страсбург, 24 березня 1971 p.).

29. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (Паризький акт, ВОІВ, 24 липня 1971 р.) // Звід нормативних актів ЮНЕСКО. — М., 1993. — С. 500.

30. Паризький акт від 24 липня 1971 р. до Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів (від 24 липня 1971 p.).

31. Додатковий розділ Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів (Паризький акт, ВОІВ, 24 липня 1971 р.) (Спеціальні положення відносно країн, що розвиваються).

32. Всесвітня конвенція про авторське право (від 24 лип­ня 1971 p., переглянута у Парижі 24 липня 1971 p.).

33. Конвенція про охорону інтересів виробників фоно­грам від незаконного відтворення їх фонограм (Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм, Конвенція з фоно-


207


206


Розділ 7

Міжнародні аспекти інформаційного права

34. Конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми і передаються через супутники / (Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигна­ли, які передаються через супутники, Конвенція про су­путники) (Брюссель, 21 травня 1974 p.).

35. Міжнародна конвенція про визнання навчальних кур­сів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів в араб­ських та європейських державах басейну Середземного моря (від 17 грудня 1976 p.).

36. Конвенція про міжнародну організацію морського су-путникового зв'язку (ШМАРСАТ) (від 3 вересня 1976 p.).

37. Будапештський договір про міжнародне визнання де­понування мікроорганізмів для цілей патентної процеду­ри (Будапешт, 28 квітня 1977 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 227 (R).

38. Додатковий протокол до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства (від 15 берез­ня 1978р.).

39. Багатостороння конвенція про уникнення подвійно­го оподаткування виплат авторської винагороди (від 13 груд­ня 1979р.).

40. Конвенція про визнання навчальних курсів, дипло­мів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (від 21 грудня 1979 p.).

41. Організація економічного співробітництва і розвит­ку: Рекомендації стосовно Керівних принципів, що регу­люють захист приватності і транскордонні потоки персо­нальних даних (від 23 вересня 1980 p.).

42. Додаток до рекомендації Ради від 23 вересня 1980 р. Керівних принципів, що регулюють захист приватності і транскордонні потоки персональних даних.

43. Найробська угода про охорону олімпійської симво­ліки (Найробі, 26 вересня 1981 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 297.

44. Конвенції № 108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'яз­ку з автоматизованою обробкою персональних даних" (від 28 січня 1981 p.).

45. Регіональна конвенція про визнання навчальних кур­сів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у держа­вах Азії та Тихого океану (від 16 грудня 1983 p.).

46. Міжнародна конвенція про гармонізовану систему опису та кодування товарів (від 14 червня 1983 p.).

47. Віденська конвенція про правонаступництво держав у відношенні державної власності, державних архівів та державних боргів (від 8 квітня 1983 p.).

48. Конвенція про статистику праці (від 25 червня 1985 p.).

49. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Єв­ропи (від 3 жовтня 1985 p.).

50. Конвенція про оперативне сповіщення про ядерні ава­рії (від 26 вересня 1986 p.).

51. Конвенція про умови реєстрації суден (від 7 лютого 1986р.).

52. Вашингтонський договір про інтелектуальну власність відносно інтегральних мікросхем (Вашингтон, 26 травня 1989р.).

53. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реє­страцію знаків (Мадридський протокол) (Мадрид, 28 черв­ня 1989р.).

54. Конвенція про технічну та професійну освіту (від 10 листопада 1989 p.).

55. Четвертий додатковий протокол до Статуту Все­світнього поштового союзу (від 14 грудня 1989 p.).

56. Чорноморська конвенція про співробітництво в галузі культури, освіти, науки та інформації (від 6 березня 1993 p.).

57. Конвенція про охорону всесвітнього культурного та природного надбання (від 16 листопада 1972 p.).

58. Міжнародна конвенція електрозв'язку (від 6 листо­пада 1982р.).

59. Конвенція Міжнародного союзу електрозв'язку (від 22 грудня 1992р.).


208


Розділ 7


209

Міжнародні аспекти інформаційного права

61. Постанова Міжпарламентської асамблеї СНД "Про формування в межах Співдружності Незалежних Держав міждержавної системи правової інформації" (від 18 берез­ня 1994р.).

62. Міжнародна угода про закони по товарних знаках (TLT) (Женева, 27 жовтня 1994 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 225 (R). — Женева, 1994.

63. Постанова Ради Міжпарламентської асамблеї дер­жав — учасниць Співдружності Незалежних Держав "Про затвердження Міждержавної підсистеми обміну правовою інформацією" (від 28 жовтня 1994 p.).

64. Концепція створення спільного науково-технологіч­ного простору держав — учасниць Співдружності Незалеж­них Держав (прийнята на засіданні Президії Міждержав­ного економічного комітету Економічного союзу в м. Моск­ва, 22 вересня 1995 p.).

65. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної влас­ності (Угода ТРІПС).

66. Директива 95/46/СЕ Європейського парламенту і Ради від 24 жовтня 1995 р. "Про захист фізичних осіб сто­совно автоматизованої обробки персональних даних та без­перешкодного руху цих даних".

67. Рекомендації Європейського Союзу про ENFOPOL про законний моніторинг електронних мереж (1995 p.).

68. Угода Всесвітньої організації інтелектуальної влас­ності з авторського права (ДАЛ) (прийнята Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 p.; досі не набрала чинності).

69. Резолюція 51/162 від 19 грудня 1996 р. "Про типо­вий закон з електронної торгівлі", рекомендований Комі­сією ООН по праву міжнародної торгівлі на 29-й сесії Гене­ральної Асамблеї".

70. Проект Конвенції про кібернетичну злочинність. Рекомендації Ради Європи. R (89) і R (95) 13.

71. Угода Всесвітньої організації інтелектуальної влас­ності з виконання і фонограм (ДІФ). (Прийнята Диплома­тичною конференцією 1996 p.; досі не набрала чинності) // Офіційна публікація ВОІВ № 227 (R). — Женева, 1997.

72. Концепція створення Геоінформаційної системи Співдружності Незалежних Держав (ГІС СНД) (прийнята на засіданні Президії Міждержавного економічного комі­тету Економічного союзу 6 березня 1998 p.).

73. Концепція формування інформаційного простору Співдружності Незалежних Держав (Затверджена Радою Голів урядів Співдружності Незалежних Держав 18 жовт­ня 1998р.

74. Концепція інформаційної безпеки держав — учас­ниць Співдружності Незалежних Держав у військовій сфері (затверджена Радою Голів урядів СНД 4 червня 1999 p.).

75. Женевський акт Гаазької угоди про міжнародне де­понування промислових зразків (від 2 липня 1999 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 229.

76. Поправки до Конвенції Ради Європи "Про захист осіб стосовно Автоматизованої обробки персональних даних, що дозволяє приєднатися Європейським Співтовариствам" (від 20 січня 1981 р.) (ухвалені Комітетом Міністрів у Страс­бурзі 15 червня 1999 p.).

77. Директива 1999/93/ЕС Європейського парламенту та Ради "Про правові основи Співтовариства з використан­ня електронних підписів" (13 грудня 1999 р.)," (Про осно­ви законодавства Співтовариства щодо електронних під­писів).

78. Закон Європейського парламенту "Про електронну комерцію" (травень 2000 p.).

79. Директива 2000/46/ЕС Європейського парламенту "Про діяльність у сфері електронних грошей і нагляд над здійсненням її впровадження, інші нормативні документи".

81. Коммюнике совещания "Группы восьми на Окина­ве" 2000 г. // Международное право. — 2000. — № 3.

82. Окинавская Хартия глобального информациологи-ческого сообщества. Принята "группой восьми" 22 июля 2000 г. на Окинаве.

83. Декларация тысячелетия ООН // Международное право. — 2000. — № 3.

84. Доктрина информациологического развития челове­чества в XXI веке (Одобрена и принята на Всемирном ин-формациологическом форуме (ВИФ-2000), Москва 24 ноя­бря 2000 г. под эгидой ООН и Всемирного информациоло­гического парламента) // Международное право. — 2001. — Спецвыпуск. — Июнь — С. 400—424.

85. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (81)1 про автоматизовані бази медичних даних.

86. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (83)10 про наукові дослідження і статистику.

87. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (85)20 про прямий маркетинг.

88. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(86)l про соціальну безпеку.

89. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(87)15 про поліцію.

90. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(89)2 про працевлаштування.

91. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(90)19 про виплату заробітної плати і пов'язані з цим операції.

92. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(99)5 про захист прав людини в Інтернеті.

Закони України

1. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про взаємну охо­рону секретної інформації" від 15 листопада 2001 р. № 2799-ІП.

2. "Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про взаємний захист таємної інформації" від 15 листопада 2001 р. № 2800-Ш.

Постанови Кабінету Міністрів України

1. "Про вступ України в члени Міжнародного центру нау­кової та технічної інформації" № 460 від 18 червня 1993 р. // Урядовий кур'єр. — 1993. — 19 серпня.

2. "Порядок надання Кабінетом Міністрів України доз­волу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи запатентованого зразка без дозволу власника патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації" № 516 від 29 липня 1994 р.

Науково-практична література

1. Баранов АЛ., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права че­ловека и защита персональных данных. — К.: Госкомитет связи и информатизации України, 2000. — 280 с.

2. Богуславский ММ. Международные соглашения в области изобретений и товарных знаков. — М., 1964.

3. Доповідь Генерального секретаря Асамблеї тисячоліт­тя Організації Об'єднаних Націй (А/54/2000, пункти 150— 167). "Наведення комп'ютерних мостів".

4. Доповідь Генерального секретаря Організації Об'єдна­них Націй про розвиток і міжнародне співробітництво в XXI столітті: роль інформаційної технології у контексті заснованої на знаннях глобальної економіки (Е/2000/52, розділи III—V).

6. Підопригора О А., Підопригора О.О. Право інтелекту­альної власності України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

7. Сергеев АЛ. Право интелектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. — М., 1996.

Розділ 8

Питання культури інформаційної безпеки широко ви­світлюються у спеціальній літературі. Сьогодні критична маса науково-практичних знань щодо розвитку суспільних інформаційних відносин у такому аспекті дає змогу сфор­мувати на теоретичному рівні елементи загальної теорії організації інформаційної безпеки в умовах формування інформаційного суспільства — захисту інформації в авто­матизованих комп'ютерних системах.

Зазначений аспект теорії має зворотний зв'язок з куль­турою практики: формування організаційних підходів, ме­тодів, засобів систем захисту комп'ютеризованих соціаль­них інформаційних систем; формування змісту навчальних дисциплін у навчальних закладах, а також формування комплексу знань фахівців, які спеціалізуються на органі­зації захисту інформації, 'її безпеки у відповідних соціаль­них структурах (установах, організаціях, підприємствах тощо).

Аналіз наукової думки та емпіричного матеріалу дає змогу визначити такі принципові положення організації захисту інформації в умовах інформатизації у контексті інформаційної безпеки.

1. Культура інформаційної безпеки як наукове явище сьогодні формується на рівні міжгалузевого комплексного соціоінженерного інституту (наукової дисципліни), який утворився на межі поєднання технічних і гуманітарних наук: правової інформатики, інформаційного права та тек­тології (теорії організації соціальних систем).

2. За природою походження культура інформаційної безпеки в умовах інформаційного суспільства має триєди-

ний зміст: організаційний, інженерно-технічний (у тому числі програмно-математичний) та правовий.

3. У перспективі сутність інформаційної безпеки, у тому числі щодо захисту інформації у соціотехнічних системах, буде доповнюватися спеціальними знаннями з інших галу­зей, підгалузей, інституцій технічних та суспільних наук.

З погляду теорії організації і теорії систем, у науковому синтезі їх — теорії організації систем управління — фор­мування цілеспрямованих, керованих систем (у тому числі будь-яких практичних заходів) передбачає визначення еле­ментів системи та осмислення проблематики предметної галузі (її природу) в цілому.

На нашу думку, провідними елементами системи інфор­маційної безпеки, у тому числі щодо захисту інформації в автоматизованих комп'ютерних системах, є такі найваж­ливіші чинники.

Наступне, що потрібно з'ясувати, — сутність теорії інформаційної безпеки щодо захисту інформації в авто­матизованих (комп'ютерних) системах. Відповідно до по­ложень теорії гіперсистем визначимо підсистеми нижчих порядків.

• щодо правового статусу регулювання відносин: суб'єк­ти регулювання відносин та учасників відносин;

• щодо мети учасників правовідносин: правомірні учас­ники та правопорушники тощо.

Класифікація суспільних відносин щодо безпеки інфор­мації має багатоаспектний зміст, який визначається залеж­но від галузей знань. Але все ж їх можна поділити на такі загальні види: соціальні, технічні та соціотехнічні.

Визначальними також є тектологічні (організаційні) критерії: організаційно-управлінські, організаційно-пра­вові та організаційно-технічні (у числі останніх виокрем­люють ще організаційно-технологічні).

У суспільно-правовому змісті правовідносини інформа­ційної безпеки щодо захисту інформації мають сутність організовування нормального (безпечного) функціонуван­ня інформаційних систем, у тому числі тих, технічну ос­нову яких становлять засоби комп'ютерної техніки та ба­зовані на них електронні інформаційні технології (у тому числі технології телекомунікації).

Провідна системна мета правовідносин — захист су­спільних інформаційних відносин від негативних впливів со­ціальних, техногенних та природних (стихійних) впливів.

Важливим аспектом загальних положень інформаційної безпеки щодо захисту інформації в автоматизованих сис­темах є наукове визначення і формулювання принципів її реалізації.

Зазначені принципи повинні мати чітку ієрархічну структуру і критерії. Виходячи з положень природи інфор­маційної безпеки як тектологічного явища, пропонується поділ принципів на такі групи першого порядку: органі-

заційно-правові; організаційно-управлінські; організаціи-но-технічні.

Залежно від науково-практичних потреб організаційної діяльності (організовування) принципи інформаційної без­пеки можуть поділятися на групи другого та наступних порядків.