7.4. ВИСНОВКИ
Як узагальнення зазначимо, що у світовій практиці нор-мотворчої діяльності поширені різні погляди на проблему захисту інформації в автоматизованих системах. Наприклад, у деяких країнах форма вираження інформації не має суттєвого значення для кваліфікації правопорушень. Скажімо, крадіжка інформації у вигляді комп'ютерних програм не відрізняється від крадіжки інформації на паперових носіях. Для правового захисту їх застосовують норми національного авторського права. Правові норми захисту інформації в цих країнах забезпечуються також у межах комплексного міжгалузевого інституту права — права власності, його складової — права інтелектуальної власності чи в рамках правового інституту боротьби з недобросовісною конкуренцією.
Враховуючи умови сьогодення (зокрема те, що основою певної підприємницької діяльності є продаж комп'ютерних програм, а крадіжки їх набули масового поширення), виникає потреба виокремити в окрему інституцію публічного права захист нових форм інформаційних відносин — відносин в умовах інформатизації.
У цьому аспекті можна виділити такі напрямки щодо вдосконалення публічно-правового регулювання інформаційних правовідносин та захисту їх:
А. Розширення змісту законодавства на базі положень авторського права як на національному, так і на міжнародному рівнях.
Б. Формування нових комплексних (автономних) міжгалузевих інституцій на зразок інформаційного права, правового регулювання захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах, зокрема так званого комп'ютерного права тощо.
203
202
Розділ 7
Міжнародні аспекти інформаційного права
В. Комплексне застосування різних правових доктрин.
У сучасній літературі поширені різні погляди в питаннях виділення та класифікації комп'ютерних злочинів.
Також можна зробити такі висновки:
1. Ефективна боротьба зі злочинами в цій сфері припускає оптимальне поєднання репресивних та профілактичних заходів.
2. Одним з основних напрямків підвищення результативності боротьби є удосконалення відповідних законодавчих актів, тобто створення правової основи для дієвого припинення і кримінального переслідування злочинів у сферах використання автоматизованих електронно-обчислювальних систем.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 7
Міжнародні нормативно-правові акти
1. Статут ООН.
2. Загальна декларація прав людини (ООН).
3. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.)
4. Паризька конвенція про охорону промислової власності. (Париж, 20 березня 1883 p., станом на 14 липня 1967 p.).
5. Мадридська угода про припинення недостовірних або таких, що вводять в оману, вказівок походження на товарах (Мадридська угода про санкції за недостовірні і неправильні зазначення походження виробів) (Мадрид, 14 квітня 1891 p., переглянута у Вашингтоні 2 червня 1911 р., в Гаазі 6 листопада 1925 р., в Лондоні 2 червня 1934 р., в Лісабоні 31 жовтня 1958 p.).
6. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (Мадрид, 14 квітня 1891 p., переглянута у Брюсселі 14 грудня 1990 р., у Вашингтоні 2 червня 1911 р., в Гаазі 6 листопада 1925 р., в Лондоні 2 червня 1934 р., в Ніцці 15 червня 1957 р., в Стокгольмі 14 липня 1967 р.
7. Міжнародна конвенція про використання радіомовлення на користь світу (від 23 вересня 1936 p.).
8. Конвенція Ради Європи "Про захист прав і основних свобод людини та громадянина" (Рим, 1950 p.), Протоколи 1, 2, 4, 7, 14 до Конвенції. Ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР.
9. Всесвітня конвенція про авторське право (від 6 вересня 1952р.).
10. Європейська конвенція про формальні вимоги до заявки на патент (від 11 грудня 1953 p.).
11. Європейська культурна конвенція (від 19грудня 1954р.).
12. Європейська конвенція про Міжнародну патентну класифікацію (від 19 грудня 1954 p.).
205
204
Розділ 7
Міжнародні аспекти інформаційного права
13. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (Ніцца, 15 червня 1957 p., переглянута у Стокгольмі 14 липня 1967 р. і в Женеві 13 травня 1977р.)-
14. Лісабонська угода про охорону найменування місць походження та їх міжнародну реєстрацію (Лісабонська угода про захист вказівок місця походження виробів та їх міжнародна реєстрація) (Лісабон, 31 жовтня 1958 p., переглянута у Стокгольмі 14 липня 1967 p.).
15. Конвенція про обмін офіційними виданнями і урядовими документами між державами (від 3 грудня 1958 p.).
16. Конвенція про міжнародний обмін виданнями (від 5 грудня 1958 p.).
17. Гаазька угода про депонування промислових зразків (Гаазька угода по міжнародному депонуванню промислових зразків) (переглянута 28 листопада 1960 р.) // Міжнародні угоди про охорону промислової власності. — М., 1968.
18. Конвенція про боротьбу з дискримінацією у галузі освіти (від 15 грудня 1960 p.).
19. Конвенція, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (від 5 жовтня 1961 p.).
20. Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, створювачів фонограм і організацій ефірного мовлення (Міжнародна конвенція про охорону інтересів артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Римська конвенція) (Рим, 26 жовтня 1961 р.) // Бюлетень по авторському праву. — 1992. — Т. XXV. — № 1. — С. 33.
21. Міжнародна Конвенція про охорону нових сортів рослин (від 2 грудня 1961 p.).
22. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності) (від 14 червня 1967 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 250 (R). — Женева, 1995.
23. Стокгольмський акт, додатковий до Мадридської угоди про санкції за недостовірне і неправильне зазначення походження виробів (14 червня 1967 р.)
24. Європейська конвенція про інформацію відносно іноземного законодавства (Європейська конвенція про інформацію щодо іноземного законодавства) (від 7 червня 1968 p.).
25. Локартська угода про Міжнародну класифікацію промислових зразків (Локартська угода, що встановлює міжнародну класифікацію промислових зразків) (Локарта, 8 жовтня 1968 p.).
26. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (від 6 травня 1969 p.).
27. Міжнародна угода про патентну кооперацію (РСР) (Вашингтон, 19 червня 1970 р.) // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных с иностранными государствами. — М., 1980. — Вып. XXXIV. — С. 55.
28. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (Страсбург, 24 березня 1971 p.).
29. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (Паризький акт, ВОІВ, 24 липня 1971 р.) // Звід нормативних актів ЮНЕСКО. — М., 1993. — С. 500.
30. Паризький акт від 24 липня 1971 р. до Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів (від 24 липня 1971 p.).
31. Додатковий розділ Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів (Паризький акт, ВОІВ, 24 липня 1971 р.) (Спеціальні положення відносно країн, що розвиваються).
32. Всесвітня конвенція про авторське право (від 24 липня 1971 p., переглянута у Парижі 24 липня 1971 p.).
33. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм, Конвенція з фоно-
207
206
Розділ 7
Міжнародні аспекти інформаційного права
грам) (Женева, 29 жовтня 1971 р.) // Бюлетень міжнародних договорів. — 1999. — № 8 — Серпень.
34. Конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми і передаються через супутники / (Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники, Конвенція про супутники) (Брюссель, 21 травня 1974 p.).
35. Міжнародна конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів в арабських та європейських державах басейну Середземного моря (від 17 грудня 1976 p.).
36. Конвенція про міжнародну організацію морського су-путникового зв'язку (ШМАРСАТ) (від 3 вересня 1976 p.).
37. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури (Будапешт, 28 квітня 1977 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 227 (R).
38. Додатковий протокол до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства (від 15 березня 1978р.).
39. Багатостороння конвенція про уникнення подвійного оподаткування виплат авторської винагороди (від 13 грудня 1979р.).
40. Конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (від 21 грудня 1979 p.).
41. Організація економічного співробітництва і розвитку: Рекомендації стосовно Керівних принципів, що регулюють захист приватності і транскордонні потоки персональних даних (від 23 вересня 1980 p.).
42. Додаток до рекомендації Ради від 23 вересня 1980 р. Керівних принципів, що регулюють захист приватності і транскордонні потоки персональних даних.
43. Найробська угода про охорону олімпійської символіки (Найробі, 26 вересня 1981 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 297.
44. Конвенції № 108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних" (від 28 січня 1981 p.).
45. Регіональна конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах Азії та Тихого океану (від 16 грудня 1983 p.).
46. Міжнародна конвенція про гармонізовану систему опису та кодування товарів (від 14 червня 1983 p.).
47. Віденська конвенція про правонаступництво держав у відношенні державної власності, державних архівів та державних боргів (від 8 квітня 1983 p.).
48. Конвенція про статистику праці (від 25 червня 1985 p.).
49. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи (від 3 жовтня 1985 p.).
50. Конвенція про оперативне сповіщення про ядерні аварії (від 26 вересня 1986 p.).
51. Конвенція про умови реєстрації суден (від 7 лютого 1986р.).
52. Вашингтонський договір про інтелектуальну власність відносно інтегральних мікросхем (Вашингтон, 26 травня 1989р.).
53. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридський протокол) (Мадрид, 28 червня 1989р.).
54. Конвенція про технічну та професійну освіту (від 10 листопада 1989 p.).
55. Четвертий додатковий протокол до Статуту Всесвітнього поштового союзу (від 14 грудня 1989 p.).
56. Чорноморська конвенція про співробітництво в галузі культури, освіти, науки та інформації (від 6 березня 1993 p.).
57. Конвенція про охорону всесвітнього культурного та природного надбання (від 16 листопада 1972 p.).
58. Міжнародна конвенція електрозв'язку (від 6 листопада 1982р.).
59. Конвенція Міжнародного союзу електрозв'язку (від 22 грудня 1992р.).
208
Розділ 7
209
Міжнародні аспекти інформаційного права
60. Концепція автоматизованої системи інформаційного обміну між державами — учасницями Співдружності Незалежних Держав (затверджена рішенням Координаційно-консультативного комітету СНД 1 березня 1994 p.).
61. Постанова Міжпарламентської асамблеї СНД "Про формування в межах Співдружності Незалежних Держав міждержавної системи правової інформації" (від 18 березня 1994р.).
62. Міжнародна угода про закони по товарних знаках (TLT) (Женева, 27 жовтня 1994 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 225 (R). — Женева, 1994.
63. Постанова Ради Міжпарламентської асамблеї держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав "Про затвердження Міждержавної підсистеми обміну правовою інформацією" (від 28 жовтня 1994 p.).
64. Концепція створення спільного науково-технологічного простору держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав (прийнята на засіданні Президії Міждержавного економічного комітету Економічного союзу в м. Москва, 22 вересня 1995 p.).
65. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС).
66. Директива 95/46/СЕ Європейського парламенту і Ради від 24 жовтня 1995 р. "Про захист фізичних осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних та безперешкодного руху цих даних".
67. Рекомендації Європейського Союзу про ENFOPOL про законний моніторинг електронних мереж (1995 p.).
68. Угода Всесвітньої організації інтелектуальної власності з авторського права (ДАЛ) (прийнята Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 p.; досі не набрала чинності).
69. Резолюція 51/162 від 19 грудня 1996 р. "Про типовий закон з електронної торгівлі", рекомендований Комісією ООН по праву міжнародної торгівлі на 29-й сесії Генеральної Асамблеї".
70. Проект Конвенції про кібернетичну злочинність. Рекомендації Ради Європи. R (89) і R (95) 13.
71. Угода Всесвітньої організації інтелектуальної власності з виконання і фонограм (ДІФ). (Прийнята Дипломатичною конференцією 1996 p.; досі не набрала чинності) // Офіційна публікація ВОІВ № 227 (R). — Женева, 1997.
72. Концепція створення Геоінформаційної системи Співдружності Незалежних Держав (ГІС СНД) (прийнята на засіданні Президії Міждержавного економічного комітету Економічного союзу 6 березня 1998 p.).
73. Концепція формування інформаційного простору Співдружності Незалежних Держав (Затверджена Радою Голів урядів Співдружності Незалежних Держав 18 жовтня 1998р.
74. Концепція інформаційної безпеки держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у військовій сфері (затверджена Радою Голів урядів СНД 4 червня 1999 p.).
75. Женевський акт Гаазької угоди про міжнародне депонування промислових зразків (від 2 липня 1999 р.) // Офіційна публікація ВОІВ № 229.
76. Поправки до Конвенції Ради Європи "Про захист осіб стосовно Автоматизованої обробки персональних даних, що дозволяє приєднатися Європейським Співтовариствам" (від 20 січня 1981 р.) (ухвалені Комітетом Міністрів у Страсбурзі 15 червня 1999 p.).
77. Директива 1999/93/ЕС Європейського парламенту та Ради "Про правові основи Співтовариства з використання електронних підписів" (13 грудня 1999 р.)," (Про основи законодавства Співтовариства щодо електронних підписів).
78. Закон Європейського парламенту "Про електронну комерцію" (травень 2000 p.).
79. Директива 2000/46/ЕС Європейського парламенту "Про діяльність у сфері електронних грошей і нагляд над здійсненням її впровадження, інші нормативні документи".
14 — 4-1260
210
Розділ 7
21
Міжнародні аспекти Інформаційного права
80. Міжнародна угода про патентне право (PLT) (прийнята Дипломатичною конференцією 1 червня 2000 р.) // Публікація ВОІВ № PT/DC/47 (R).
81. Коммюнике совещания "Группы восьми на Окинаве" 2000 г. // Международное право. — 2000. — № 3.
82. Окинавская Хартия глобального информациологи-ческого сообщества. Принята "группой восьми" 22 июля 2000 г. на Окинаве.
83. Декларация тысячелетия ООН // Международное право. — 2000. — № 3.
84. Доктрина информациологического развития человечества в XXI веке (Одобрена и принята на Всемирном ин-формациологическом форуме (ВИФ-2000), Москва 24 ноября 2000 г. под эгидой ООН и Всемирного информациологического парламента) // Международное право. — 2001. — Спецвыпуск. — Июнь — С. 400—424.
85. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (81)1 про автоматизовані бази медичних даних.
86. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (83)10 про наукові дослідження і статистику.
87. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (85)20 про прямий маркетинг.
88. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(86)l про соціальну безпеку.
89. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(87)15 про поліцію.
90. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(89)2 про працевлаштування.
91. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(90)19 про виплату заробітної плати і пов'язані з цим операції.
92. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(99)5 про захист прав людини в Інтернеті.
Закони України
1. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про взаємну охорону секретної інформації" від 15 листопада 2001 р. № 2799-ІП.
2. "Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про взаємний захист таємної інформації" від 15 листопада 2001 р. № 2800-Ш.
Постанови Кабінету Міністрів України
1. "Про вступ України в члени Міжнародного центру наукової та технічної інформації" № 460 від 18 червня 1993 р. // Урядовий кур'єр. — 1993. — 19 серпня.
2. "Порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи запатентованого зразка без дозволу власника патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації" № 516 від 29 липня 1994 р.
Науково-практична література
1. Баранов АЛ., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персональных данных. — К.: Госкомитет связи и информатизации України, 2000. — 280 с.
2. Богуславский ММ. Международные соглашения в области изобретений и товарных знаков. — М., 1964.
3. Доповідь Генерального секретаря Асамблеї тисячоліття Організації Об'єднаних Націй (А/54/2000, пункти 150— 167). "Наведення комп'ютерних мостів".
4. Доповідь Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй про розвиток і міжнародне співробітництво в XXI столітті: роль інформаційної технології у контексті заснованої на знаннях глобальної економіки (Е/2000/52, розділи III—V).
14'
212
Розділ 7
5. МитковА. М. Международная охрана интелектуаль-ной собственности. — СПб.; М.; X.; Минск: Питер, 2001. — 720с.
6. Підопригора О А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 1998.
7. Сергеев АЛ. Право интелектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. — М., 1996.
Розділ 8
ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЯК ОБ'ЄКТ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА
8.1. ВСТУП ДО ОСНОВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
Масове впровадження нових технічних засобів, на основі яких здійснюється інформатизація у всьому світі, робить прозорими державні кордони і формує нові геополі-тичні парадигми у розумінні глобальних соціотехнічних систем. Міжнародна інформаційна сфера стає не тільки однією з важливих сфер співробітництва, а й середовищем конкуренції між окремими особами, державами, міждержавними політичними та економічними угруповуваннями. Електронно-комунікаційна інфраструктура, як і інші інформаційні ресурси, стає об'єктом міждержавної боротьби за світове лідерство або об'єктом недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності чи інших суспільних інформаційних відносин.
Все це зумовлює необхідність формування такого аспекту інформаційної культури, як культура інформаційної безпеки, культура організації інформаційної безпеки. Зазначений аспект розвитку інформаційної культури набуває відображення у такій прикладній науковій дисципліні, як теорія організації (тектологія) інформаційної безпеки.
214
215
Розділ 8
Інформаційна безпека як об'єкт інформаційного права
8.2. ЕЛЕМЕНТИ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ТЕКТОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
Питання культури інформаційної безпеки широко висвітлюються у спеціальній літературі. Сьогодні критична маса науково-практичних знань щодо розвитку суспільних інформаційних відносин у такому аспекті дає змогу сформувати на теоретичному рівні елементи загальної теорії організації інформаційної безпеки в умовах формування інформаційного суспільства — захисту інформації в автоматизованих комп'ютерних системах.
Зазначений аспект теорії має зворотний зв'язок з культурою практики: формування організаційних підходів, методів, засобів систем захисту комп'ютеризованих соціальних інформаційних систем; формування змісту навчальних дисциплін у навчальних закладах, а також формування комплексу знань фахівців, які спеціалізуються на організації захисту інформації, 'її безпеки у відповідних соціальних структурах (установах, організаціях, підприємствах тощо).
Аналіз наукової думки та емпіричного матеріалу дає змогу визначити такі принципові положення організації захисту інформації в умовах інформатизації у контексті інформаційної безпеки.
1. Культура інформаційної безпеки як наукове явище сьогодні формується на рівні міжгалузевого комплексного соціоінженерного інституту (наукової дисципліни), який утворився на межі поєднання технічних і гуманітарних наук: правової інформатики, інформаційного права та тектології (теорії організації соціальних систем).
2. За природою походження культура інформаційної безпеки в умовах інформаційного суспільства має триєди-
ний зміст: організаційний, інженерно-технічний (у тому числі програмно-математичний) та правовий.
3. У перспективі сутність інформаційної безпеки, у тому числі щодо захисту інформації у соціотехнічних системах, буде доповнюватися спеціальними знаннями з інших галузей, підгалузей, інституцій технічних та суспільних наук.
З погляду теорії організації і теорії систем, у науковому синтезі їх — теорії організації систем управління — формування цілеспрямованих, керованих систем (у тому числі будь-яких практичних заходів) передбачає визначення елементів системи та осмислення проблематики предметної галузі (її природу) в цілому.
На нашу думку, провідними елементами системи інформаційної безпеки, у тому числі щодо захисту інформації в автоматизованих комп'ютерних системах, є такі найважливіші чинники.
Суб'єкти — окремі люди, спільноти їх, різного роду організації, суспільство, держава, інші держави, союзи їх, світове співтовариство.
Об'єкт — правовідносини між суб'єктами (суспільні відносини), які визначаються за певними об'єктивно існуючими критеріями.
Провідний предмет суспільних правовідносин — інформація в автоматизованих (комп'ютерних) системах (у тому числі електронних телекомунікаціях, зокрема в Інтернеті).
8.2.1. Сутність теорії інформаційної безпеки
Наступне, що потрібно з'ясувати, — сутність теорії інформаційної безпеки щодо захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах. Відповідно до положень теорії гіперсистем визначимо підсистеми нижчих порядків.
217
216
Розділ 8
Інформаційна безпека як об'єкт інформаційного права
Перш за все — це класифікація суб'єктів суспільних відносин, яку можна розширювати залежно від потреб дослідження предметної галузі. Суб'єктів щодо інформаційної безпеки можна поділити на кілька категорій:
• щодо правового статусу регулювання відносин: суб'єкти регулювання відносин та учасників відносин;
• щодо мети учасників правовідносин: правомірні учасники та правопорушники тощо.
Класифікація суспільних відносин щодо безпеки інформації має багатоаспектний зміст, який визначається залежно від галузей знань. Але все ж їх можна поділити на такі загальні види: соціальні, технічні та соціотехнічні.
Визначальними також є тектологічні (організаційні) критерії: організаційно-управлінські, організаційно-правові та організаційно-технічні (у числі останніх виокремлюють ще організаційно-технологічні).
У суспільно-правовому змісті правовідносини інформаційної безпеки щодо захисту інформації мають сутність організовування нормального (безпечного) функціонування інформаційних систем, у тому числі тих, технічну основу яких становлять засоби комп'ютерної техніки та базовані на них електронні інформаційні технології (у тому числі технології телекомунікації).
Провідна системна мета правовідносин — захист суспільних інформаційних відносин від негативних впливів соціальних, техногенних та природних (стихійних) впливів.
Важливим аспектом загальних положень інформаційної безпеки щодо захисту інформації в автоматизованих системах є наукове визначення і формулювання принципів її реалізації.
Зазначені принципи повинні мати чітку ієрархічну структуру і критерії. Виходячи з положень природи інформаційної безпеки як тектологічного явища, пропонується поділ принципів на такі групи першого порядку: органі-
заційно-правові; організаційно-управлінські; організаціи-но-технічні.
Залежно від науково-практичних потреб організаційної діяльності (організовування) принципи інформаційної безпеки можуть поділятися на групи другого та наступних порядків.
Достарыңызбен бөлісу: |