Передмова


Білий Мій віз є тут недалеко. Прошу, скільки жадаєш за його життя?



бет13/15
Дата23.07.2016
өлшемі0.72 Mb.
#216835
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Білий Мій віз є тут недалеко. Прошу, скільки жадаєш за його життя?

Лібе Я мушу помститися за смерть свого сина! Помста не викупляється,- вона жадає смерті!

Автор Під час тієї розмови Лібе кивнув одному зі своїх товаришів, щоб той випустив стрілу в тремтячого від переляку Гане. Тієї ж миті рука білого чоловіка захистила чорного брата, і стріла глибоко ранила руку заступника. Побачивши кров, Лібе затремтів… Поранено англійця, за це чекає його слушна кара… Зрозумівши своє положення і відповідальність, він признає свою вину і просить вибачення.

Білий Ні, хотів крові, ото її й маєш! Я жадаю життя невільнику, як плату за мою кров!

Автор Лібе промовчав хвилину, другу, але бачачи кров і усвідомлюючи своє безвихідне положення, нарешті сказав:

Лібе Хай буде так!

Автор І разом зі своїми товаришами повернув додому. Коли Гане зрозумів, що він є вільний, він впав до ніг свого заступника, і зворушливо промовив:

Гане О! Яким вірним повинен бути невільник куплений кров’ю!..

Білий Ні, ти не є викуплений, щоб далі бути рабом, але щоб бути вільним!

Гане Вільним… Вільним?.. Щоб служити тому, чия кров мене спасла!



Автор І Гане своєю поведінкою довів свою вдячність і любов рятівникові. Та є інша, набагато більша любов ніж та, яку проявив англієць до невільника Гане. Це любов Господа Ісуса Христа до грішної людини. Щоб звільнити людину від рабства гріха, Він пролив свою пречисту кров. Зробив це добровільно, по своїй великій любові до нас, ради мого і вашого спасіння! Дорогий друже! А чи спасенний ти, чи звільнений від рабства гріха? Якщо ні,- прийди до Христа вже сьогодні, і Він зробить тебе вільним!

Сказання про дерева

Дійові особи: дерево 1, дерево 2, дерево 3, автор
Автор Одного разу у далекій прекрасній країні на найвищій красивій горі почали розмовляти три деревця. Всі вони мріяли про своє життя. Одне говорило:
Дерево 1 Коли я підросту, то хочу бути потрібним в царських шатах. От якби зробив хто-небудь з усіх моїх гілок красиву скриньку. Я б мирно стояло в царській палаті і зберігало б усі коштовності світу.
Автор Так стояли деревця і слухали дружно його розмову. Друге сказало:
Дерево 2 Мені дуже потрібно вирости. Я часто мрію, коли дивлюся на річку, як вона впадає в океан безконченний, несе кораблі, по хвилях їх качаючи. Я мрію стати красивим корабликом. Як хочеться плавати під могутнім прапором! Не страшні мені були б чорні хмари. Я побачило б землі, ліси і моря. Мною тоді б всі дружно захоплювалися, так хочеться бути і красивим і потрібним!
Автор А деревце третє стояло несміливо, воно дивилося на далеке місто у долині.
Дерево 3 Шумить це місто, весь день метушитися, усі дивляться

під ноги, ніхто не хоче глянути на високе прекрасне небо. Хочу я залишитися не зрубаним майстром. І мрію вирости сильним могутнім, щоб гілками усіма розчісувати хмари, щоб люди, з міста вийшовши, дивувалися могутності, силі і росту, прагнули побачити верхівку мою серед хмар і думали: який Бог великий і могутній, що створив таке прекрасне дерево!

О, як я хочу показати людям небеса!
Автор Так на горі росли дружно три деревця, на ранній зорі їм світило сонце, соловей, що звив там гніздечко, співав їм пісні. Дощ зрошував їхнє листя. Так пройшов якийсь час, три деревця змужніли і підросли. Тепер вони стояли великі і сильні, не страшні їм були ні зливи, ні шторми. Але от в один день з ранку до них

прийшов лісоруб і з великим натхненням зрубав ці три прекрасні дерева, щоб продати їх потрібному майстру. І хоч три дерева багато про що мріяли, тепер вони сумували, що їхні мрії не збулися. Одне перетворив бідний тесля лише в ясла. Інше майстер використав для човна, а третє тріпотіло від горя і сліз: воно так довго мріяло жити не зрубаним, а тепер його грубо розпиляли на бруси і воно безжалісно мокло під дощем і снігом. Так довгий час жили три деревця. З часом, вони навіть перестали сумувати за своєю долею. А одного разу з ними трапився дивний випадок.


Дерево 1 Однієї дивної ночі я побачило дуже дивне світло. Засвітилася зірка, опромінивши мої ясла, перед цією зірочкою згасли всі зірки. І в цей момент у мої прості ясла поклали прекрасну крихітку. Подушкою для Дитини служила солома, а Сам Малюк був оточений посмішками ближніх. Адже це був народжений Спаситель Світу. Так я стало царською колискою, і в мені лежала найбільша свята коштовність.
Дерево 2 Я у своєму житті стало човником. Одного дня на мене ступили ноги втомленого подорожнього. А сталася в цей час на морі велика буря, плескалися хвилі, і я стало повне морської води. Мені здалося, що я от-от піду на дно разом зі всіма людьми. Але раптом, цей подорожній прокинувся і бурі великій, не боячись, наказав: замовкни, прошу, перестань! І буря замовкла перед Богом землі.
Дерево 3 Друзі! Згадувати страшно мені те, що було! Я не забуло нічого з того, що бачило. У ту п'ятницю взяли мене дуже грубо, і я сильно тремтіло від переляку. Із мене швидко воїни збили хреста. О, які величезні цвяхи там були! Яка юрба злих людей там кричала! І тільки Один там скромно мовчав, Він був людиною дивною, і було видно, що Йому дуже соромно за юрбу. Його на мене не поспішаючи, поклали, і забили величезні цвяхи у долоні Його. І кров потекла, червонячи мене. Я не знало страшнішого дня у своєму житті. Але ранком недільним я довідалося, начебто Ісус Воскрес, подарувавши людям чудовий порятунок, щастя і велику радість! Мені було дуже приємно довідатись про таку вістку. Так я стало для людства символом Христового спасіння і радості у вічності.


Автор Так три дерева послужили для Христа, їхнє життя було витрачене не надармо.

Великдень Петра


Дійові особи: автор, жінка, Ісус, Петро, воєначальник, учні, стражник 1, стражник 2, первосвященик, свідок, служниця 1, служниця 2, Марія Магдалина, Марія, ангел


Дія 1


Автор Перед самими святами люди завзято почали готуватися до свят. Паски, яйця, - були обов’язковим атрибутом на столі. Готувати смачні страви з великим завзяттям і ентузіазмом взялась і одна жінка. Жінка віруюча, християнка.
Жінка Ось пасок я напекла і нафарбувала яєць. Подумати тільки, як довго я чекала цього свята, і нарешті дочекалася. А завтра, щойно прокинуся, піду вітати своїх друзів з Христовою дивовижною неділею! О, яке велике чудо сталося для всіх нас. Та мабуть варто ще раз прочитати, що ж це за чудо сталося.

(читає) Мв. 26:34-35 “Ісус сказав йому: істинно говорю тобі, що в цю ніч, перш, ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене. Говорить Йому Петро: хоча б належало мені і вмерти з Тобою, не відречуся від Тебе. Подібне говорили і всі учні.”

Як я втомилася! Тепер мені можна і поспати!
Автор Жінка, зморившись приготуванням до свят, солодко заснула. І приснився їй дивний сон. Вона ніби перенеслася в епоху життя Ісуса Христа і Його учнів в Гетсиманський сад.

Дія 2
Петро Учителю, люди хочуть Тебе вбити! Але я взяв зі собою меча, і Сина Божого схопити не дозволю!
Ісус Заспокойся. Невже Мені не пити чаші, що Дав мені Батько?
Воєначальник Я люблю таких спокійних брати під варту. Візьміть Його ! Він у цю ніч повинний бути у синедріоні.
Петро Зачекайте! Не можна Його от так просто вбити! Учителю, я піду за Тобою!
Автор І у цей момент жінка прокинулася. Але щойно вона прокинулася, як відразу ж знову заснула. Цього разу вона опинилася в будинку первосвященика.

Дія 3
Первосвященик Моє військо вже давно чатує за Тобою. Не даремно!Нехай свідок розповість нам усе, що знає.
Свідок Він обіцяв, зруйнувавши старий храм, побудувати у три дні новий!

Первосвященик (Ісусу) Ти не хочеш з ним посперечатися?
Петро О, чому Він мовчить. Чому?
Служниця 1 Мені здається, що ти з Ним знайомий!
Петро Про кого ти це, я щось не зрозумію?
Первосвященик Ти визнаєш Себе Христом, Сину Божий?
Ісус Відтепер побачите Сина Людського прийдешнього на хмарах небесних.
Петро Правду говорить!
Служниця 2 І ти був з Ним!
Петро Я перший раз чую про Нього!
Первосвященик Він стоїть і ще й богохульствує. Для нас свідчень вистачить! Виносьте вже вирок!
Стражник Ти говориш, як учень Його.
Петро Дивіться, я клянуся вам, я лише сьогодні довідався про Нього!
Первосвященик Повинен вмерти!
Автор Заспівав півень, Ісус, якого вели під вартою, проходив повз Петра і дивився йому просто в очі. Але Петро був не в силі знести Його погляду і в риданнях, закривши обличчя руками, утік.
Пісня «ДОРОГА ДОЛОРОСА»
Дія 4
Автор І, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову. І плювали на Нього і, узявши тростину, били Його по голові. І коли насміялися над Ним, зняли з Нього багряницю, і одягли Його в одяг Його, і повели Його на розп'яття. І, прийшовши на місце, називане Голгофа, що значить: Лобове місце, дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.

І поставили над головою Його напис, що означає провину Його: Цей є Ісус, Цар Іудейський. Минаючі ж злословили Його, киваючи головами своїми і говорячи: храм, Що Руйнує, і в три дні Що Творить! врятуй Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.



Від шостої ж години пітьма була по всій землі до години дев'ятої; а біля дев'ятої години скрикнув Ісус гучним голосом: Боже Мій, Боже Мій! для чого Ти Мене залишив? Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, випустив Духа. І от, завіса в храмі роздерлася надвоє, від верху до низу; і земля потряслася; Сотник же і ті, котрі з ним стерегли Ісуса, бачачи землетрус і все, що сталося, злякалися дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
Марія Учителю двох синів моїх! Не могло бути кращого прикладу для них, ніж Твоє милосердя. Я вічно пам’ятатиму про Тебе!

Марія Магдалина Він доброю людиною був. Як я довго страждала, і лише Він зміг мене звільнити від бісів. Я чула, що Він Син Божий. Тоді навіщо Він дозволив простим людям Себе убити?
Петро Я у владі вічної скорботи! Тепер Ти мертвий. А я Тебе зрадив, І душа моя тепер заплямована. О, якби я міг зараз просити в тебе прощення!.. Та чи простив би Ти мені тепер?..
Акт 5
Автор По закінченню суботи Марія Магдалина і Марія Яковлева і Саломія купили аромати, щоб йти помазати Його. І дуже рано, у перший день тижня, прийшли до гробу, при сході сонця, говорячи між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу? І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий. І, увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидить на правій стороні, убраного в білий одяг; і жахнулися.
Ангел Не лякайтесь! Чого шукаєте Ісуса серед мертвих? Він воскрес! А вам Він повелів: ідіть і звістіть це усім Його учням!
Марія О, благословіння для всіх нас! Господь Ісус Христос воскрес!
Дія 6
Автор І, вийшовши поспішно з гробниці, вони зі страхом і радістю великою побігли сповістити учням Його. Коли ж йшли вони сповістити учням Його, Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! І вони, приступивши, схопилися за ноги Його і поклонилися Йому.
Ісус Петре, чи любиш ти Мене більше, ніж вони?
Петро Так, я люблю Тебе, Господи. Твої моя душа і плоть!
Ісус Паси вівці Мої! Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене?
Петро Ти знаєш. Що я люблю Тебе! На все готовий я!
Ісус Паси вівці Мої. Симоне Йонин, чи любиш ти Мене?
Петро Навіщо запитав Ти? За Тебе я життя віддам своє!
Ісус Паси вівці Мої!
Автор На цих чудесних словах жінка прокинулася.

Дія 7
Жінка Який прекрасний дивний сон! Я в ньому пізнала себе. Петро був такий вірний Ісусу! Але будучи людиною, він був не достатньо сильним, і зрадив Христа. І моя душа є також слабкою, у будь-який момент я можу спіткнутися і впасти. З мольбою я прошу, щоб Рятівник мій завжди і усюди був із мною. Так, Він воскрес і відкупив мої гріхи. Усім людям він подарував всепрощення з надією у великому і святому воскресінні!

Тюльпан і Нарцис

Дійові особи: Тюльпан, Нарцис, автор

Музичне оформлення: «Часи року» ВІвальдІ чи Чайковського.
Автор В одному прекрасному саду ранньої весни садівник ретельно готував клумби для майбутніх квітів. Він спушив землю й очистив її від бур'янів. Потім він приніс дві маленькі цибулини і посадив їх в приготований грунт.

Пройшло кілька днів. Перший же дощ і теплі сонячні промені оживили маленькі цибулини. У них прокинулося життя, і вони стали повільно тягтися нагору. Незабаром на поверхні показалися веселі зелені росточки . А коли стало зовсім тепло, то відбулося чудо. Голову кожного маленького кущика прикрасили чудесні квіти - вершина усякої краси в цьому світі.


Тюльпан Ах, як прекрасний цей світ!
Нарцис (дістає з кишені дзеркальце і дивиться в нього) О, який же я прекрасний!
Тюльпан Який симпатичний у мене сусід!
Нарцис Дозвольте представитися: Нарцис, найкрасивіша квітка на землі.
Тюльпан А мене кличуть Тюльпан. Як мені приємно з тобою познайомитися.
Нарцис Ще б!
Автор Вони стали дружити: Тюльпан і Нарцис. Хоча квіти і були сусідами, посадженими одним садівником, але за характером вони були зовсім різними. Тюльпан був життєрадісною квіткою, якого цікавило усе, що відбувалося навколо. Нарцис же був навпаки більш занурений у себе, його увага здебільшого залучала його власна зовнішність.
Тюльпан Ах, ти тільки послухай, як співають птахи (фонограма співу птахів)
Нарцис Та що мені птахи? Яка в них краса? Ти краще помилуйся, яка в мене сьогодні зачіска. О, що це літає навколо? Обережно, ти можеш пом'яти мої тичинки, не струшуй пилок, адже я тільки що припудрився.
Тюльпан Не лякайся так! Це ж бджоли. Вони нічого поганого не зроблять. Їх просто звабив твій аромат.
Нарцис Ах, ну так, звичайно! Парфуми в мене чудові. Навіть ці безглузді комахи від них у захваті.
Автор І Нарцис знову почав поправляти своє вбрання, розгладжувати пелюстки, випрямляти стеблинку. Тюльпан же усе більше прислухався до щебетання птахів, до дзюркоту струмочка. Він любив зустрічати красу ранкової зорі, слухати тишу природи в передодні зустрічі сонця. Але більше всього його цікавили люди. Вони раз у раз проходили мимо. Тюльпан прислухався до їхніх розмов і через якийсь час він знав про їхнє життя зовсім чимало для простої садової квітки.
Нарцис Послухай, а що це за великі квіти?
Тюльпан Які квіти?
Нарцис Ну ті, що ходять на двох довгих стеблах, а замість квіток у них круглі бутони, що не розпустилися, і листки якісь дивні.
Тюльпан Ну ти даєш! Це ж люди!
Нарцис Люди?
Тюльпан Так, люди. Я б і сам хотів знати про них більше. Вони самі загадкові істоти на землі. Вони – вінець всього творіння.
Нарцис Ну, от іще! І що ти в них знайшов? Ніякої краси. Усі з бутонами, що не розпустилися!
Автор Так міркували квіти. А час йшов. І незабаром теплі сонячні промінчики стали дуже сильно припікати їхні прекрасні голівки. Наставало літо (фонограма – літо).
Нарцис Ця жара нестерпна! О, здається, у мене з'явилися зморщечки! Ти тільки поглянь!
Тюльпан Так, я теж став себе якось погано почувати. І увесь час хочеться пити. Як гаряче!
Нарцис Ти подивися, ці великі квіти, люди, вони познімали зі своїх стебел зайву шкірку. Їм добре, а мої пелюстки зовсім зав'янули.
Автор (фонограма осінньої музики) Червень перемінився липнем, липень серпнем. Квіти давно втратили своє вбрання. А осінь уже заявила про себе. Вона позолотила перші листки на деревах.
Тюльпан Ти тільки поглянь на те велике дерево наприкінці саду. Ще учора воно було зелене, а сьогодні зовсім пожовкло.
Нарцис Та що мені дерево! Ти подивися, як я постарів. Від моєї краси нічого не залишилося.
Автор Нарцис уже давно закинув своє дзеркало. Замість юного квітучого красеня на нього тепер дивилося зовсім інше відображення - старість.
Тюльпан Ми старіємо, друже. Усі старіють. Подивися навколо себе, ніщо не вічне. Усі квіти в саду перецвіли, дерева стали втрачати своє листя.
Нарцис А люди?
Тюльпан Люди – це вінець творіння, але вони теж старіють. Просто це не так помітно. А ми з тобою незабаром помремо.
Нарцис Я не хочу старіти! Я не хочу вмирати! Як це несправедливо!
Автор (фонограма сумної осінньої музики) Ставало усе холодніше і холодніше. Колись прекрасний сад тепер став жалюгідним видовищем.
Тюльпан Дивися, птахи на південь летять. Там завжди тепло, там вічна весна.
Нарцис Я теж хочу на південь, я не хочу вмирати. Яке несправедливе життя! Скажи, а люди? Куди вони подінуться від холоду?
Тюльпан Люди мають будинки, де тепло. Будинки – це такі великі закриті клумби. У них живуть люди.
Нарцис Так, адже вони ж – вінець творіння, а ми незабаром змерзнемо і вмремо. А люди, вони теж помирають?
Тюльпан Я не знаю, я дуже хотів би знати це.
Автор (фонограма зимової заметілі) Подув зимовий вітер. Квіти скулилися. На якийсь час вони задрімали. Їм снилися теплі сонячні промінчики, дзюркіт веселого струмочка, весняна метушня птахів у саду. І люди. Ці великі загадкові квіти. Раптом чиясь жвава розмова розбудила їх. На них необережно наступили чиїсь черевики. Квіти відразу простили кривдникам, тому що те, що вони почули, змінило усе. Вони одержали відповідь на питання, що так хвилювало їх.
Тюльпан Ти чув, Нарцис? Вони говорили про воскресіння?
Нарцис Так, я не зрозумів, невже після смерті можна знову ожити, воскреснути?
Тюльпан Так, ми помремо, але потім воскреснемо!
Нарцис А я ніколи раніше і не думав про воскресіння, не знав що це таке.
Тюльпан Воскресіння – це життя після смерті.
Нарцис Коли ж це відбудеться?
Тюльпан Повинна знову наступити весна. І тоді вся природа знову оживе.
Нарцис І ми з тобою?
Тюльпан І ми з тобою!
Нарцис І я знову буду красивий і ошатний?
Тюльпан Так! Красивий і ошатний!
Нарцис І ти?
Тюльпан І я!
Автор Квіти ожили. (фонограма зими) Вони вже не звертали увагу на холод і льодовий вітер. Вони жили весною. Надія на воскресіння додала їм твердість. Вони вже більше не боялися смерті. Налетіли сірі снігові хмари. Зима вступала у свої права.
Нарцис Дивися, які дивні білі мухи.
Тюльпан Це не мухи, це сніг. Виходить, прийшла зима. Ми вмираємо.
Автор Більше вони вже нічого не почували. Незабаром весь сад накрився білою пухнатою ковдрою. Сніг сховав під собою багатьох і багатьох мешканців прекрасного саду. (пауза, потім музика весни, що звучала на самому початку сценки)

Знову прийшла весна. Перший же теплий дощ і сонячні промені знову оживили маленькі цибулини. У них прокинулося життя, і вони стали повільно тягтися нагору. Незабаром на поверхні показалися веселі зелені росточки. А коли стало зовсім тепло, те знову відбулося чудо. Голову кожного маленького кущика прикрасили чудесні квіти - вершина усякої краси в цьому світі. Квіти знову розквітли. Які ж раді вони були знову побачити один одного.


Нарцис Тюльпан!
Тюльпан Нарцис!
Нарцис Ти тільки поглянь, я знову розквітнув! Який же я красивий! Та й ти теж.
Тюльпан Я ж говорив, що прийде весна, і ми воскреснемо!
Автор Квіти раділи, що їхні надії збулися.
Нарцис Тюльпане, друже, скажи, а ці великі квіти люди, вони теж помирають?
Тюльпан Так, усі помирають.
Нарцис І що, у них теж буде воскресіння?
Тюльпан Не знаю, я хотів би знати відповідь на це питання.
Автор А ви знаєте відповідь на це запитання? (звертається до глядачів) Біблія говорить, що Христос воскрес з мертвих, і ми усі воскреснемо в останній день. Тільки одні для вічного життя, інші ж на вічний осуд. А де будете Ви?

Світанок
Дійові особи: Автор, жінка 1, жінка 2, жінка 3, Ангел
Автор Світанок, як і всі світанки,

Єрусалим ще був у сні,

Лише на небо в далині

Жевріло сяйво – символ ранку.

Але не сонце зустрічати

Спішать три жінки в тій порі;

Купивши масті й аромати,

І, щоб Ісуса вшанувати,

Ще Тіло добальзамувати,

Несуть вони свої дари.


Жінка 1 Дарунки, сестри, є у нас,

Але про все ми не подбали,

Бо хто ж нам каменя відвалить

У цей, ще дуже ранній час?


Жінка 2 Ти правду кажеш, Саломіє,

Самі того ми не зумієм,

А більше ж там – ані душі,

Одна лиш варта…


Жінка 3 То чужі…

Нам би своїх, та не байдужих,

Хоробрих та й у силі дужих –

Хай помогли б нам, поки ми

Помастимо, побальзамуєм

Ісуса тіло, посумуєм,

Побудем трохи та й… з слізьми,

Підемо всі в свої доми…


Жінка 2 Якби ж то наші всі думки

Могли здійснитись нам на благо,

Вселити нам святу наснагу.
Ангел Кого шукаєте жінки?

Вам треба камінь відвалити?

Он він, відвалений лежить!
Жінка 1 А ми… Щоб тіло намастити,

Бажання душ задовольнити,

Тоді вже й…
Ангел Жони, не тужіть,

Ісуса в гробі вже немає,

Погляньте, сонечко як сяє,

І з воскресінням вас вітає,

Христос, що мертвий був.
Жінки Воскрес?
Ангел Воскрес!
Всі Воістину воскрес!

Цар Валтасар
Дійові особи: автор, цар, цариця, гість, Даниїл, голос Ісуса.
Автор Сяють розкішно лампади,

Ллється рікою вино,

Царські вельможі п’ють радо,-

З ними і цар заодно.


Хори співають велично,

Музика вторить словам:

“Царю Валтасару вічно

Жити на смерть ворогам!

Царю Валтасару – слава!

Слава навіки, віват!

Хай наша славна держава

Більше справляє нам свят!”


Гордість наповнює груди,

Цар виростає в очах:



Цар Слуги, подайте посуд,

Той, що стоїть в тайниках.


В храмі юдеїв служив він,

Хай тепер служить для нас!

Непереможна в нас сила,

Славою вкритий наш час!


Слава Богам нашим, слава!

Слава і квіти до ніг!

З ними підем величаво

Сміло до звершень нових!


Автор Але кисть руки вже пише:

“Мене, текел, упарсин”,

Де цареві найвидніше,

На одній із білих стін.


Цар поглянув і коліна

Задрижали, затряслись,

Залишили гості вина

І на ноги піднялись.


Гість Що за знак такий, за чудо?

Зроду-віку не було…

Хто ж нам скаже, що це буде,

До чого це привело?


Цар Тайновидців і халдеїв!
Автор Цар налякано…
Цар Сюди!

Що захочуть – все їм буде

За приложені труди.
Автор Позбігались люди вчені,

Стали думати-гадати,

Та ніякий розум-геній

Слів не міг цих прочитати.


Закрадається тривога

Ще страшніша в їх серця.


Гість Прогнівили видно Бога,

Бога – вічного Творця!..


Автор Аж цариця тут вступила

Й каже:
Цариця Царю, не смутись.

Клич юдея Даниїла,

Як твій батько був колись.

В ньому Дух Святого Бога,

Світлий розум з перших днів.

Тільки він і тільки в нього

Стане ясна тайна слів.





Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет