Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
84 
ефективного використання наявного кадрового потенціалу підприємства, 
установи, організації. 
Що стосується повноважень роботодавця щодо прийому працівників 
на роботу, їх переведень, а також звільнень, то ці питання досить чітко 
врегульовані чинним трудовим законодавством України. Проблема в 
іншому. Це безумовне визнання роботи з кадрами невід’ємною 
складовою директивних повноважень роботодавця та предметом правової 
регламентації норм трудового права. Так, ст. 18 Закону України «Про 
державну службу» вже передбачає утворення структурного підрозділу – 
служби управління персоналом державного органу або введення посади 
спеціаліста з питань персоналу з прямим підпорядкуванням керівнику 
державної служби. Ця ж стаття передбачає основні напрямки діяльності 
кадрових служб. Служба управління персоналом забезпечує здійснення 
керівником державної служби своїх повноважень, відповідає за 
реалізацію державної політики з питань управління персоналом у 
державному органі, добір персоналу, планування та організацію заходів з 
питань підвищення рівня професійної компетентності державних 
службовців, документальне оформлення вступу на державну службу, її 
проходження та припинення, а також виконує інші функції, передбачені 
законодавством. 
Тому першим напрямком роботи кадрової служби слід визнати 
професійний відбір працівників та постійна робота з наявними кадрами. 
Кадрова служба – це підрозділ, який за допомогою системи визначених 
правом засобів мінімізує вірогідність укладання трудового договору з 
особами, що не відповідають або не повністю відповідають вимогам 
функціональних місць, визначених роботодавцем. Зауважимо, що крім 
кваліфікаційних довідників чи характеристик (стандартів), де 
визначаються основні вимоги до працівників, є специфіка кожного 
підприємства, установи, організації, його економічні, фінансові, 
організаційні та кадрові можливості. Так, наприклад, дефіцит медичних 
кадрів у сільській місцевості спонукає керівників закладів охорони 
здоров’я до певної корекції змісту трудових функцій медичних 
працівників, вимог до їх кваліфікації, а як наслідок, й змін у підготовці 
фахівців. 
Планування роботи з кадрами є невід’ємною складовою успішної 
діяльності сучасних підприємств, установ, організацій. Правовою 
формою управління кадрами виступають плани або програми роботи з 
кадрами як складові частини перспективного плану розвитку 
підприємства, установи, організації. На наш погляд, підготовка цих 
програм уже має правове підґрунтя. Зокрема, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 44 ГК 
України підприємництво здійснюється на основі самостійного 
формування підприємцем програми діяльності, залучення матеріально-
технічних, фінансових та інших видів ресурсів. Проте, якщо програми 

Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 
85 
або плани діяльності роботодавця стосуються планування розвитку 
трудового потенціалу підприємства, установи, організації, вдосконалення 
кадрової 
роботи, 
ефективного 
і 
раціонального 
використання 
можливостей наявних працівників, то легалізація цих правових форм 
управління працівниками має бути здійснена у Трудовому кодексі 
України. 
Другий напрямок – це забезпечення функціонування постійної і 
безперебійної системи контролю якості професійних кваліфікацій 
працівників та результатів їх трудової діяльності. 
Контроль в системі управлінських категорій – поняття багатозначне. 
Але це одна із основних функцій управління. Згідно з ч. 1 ст. 160 КЗпП 
України постійний контроль за додержанням працівниками нормативних 
актів про охорону праці покладається на роботодавця. Проте чинне 
трудове законодавство «ретушує» повноваження роботодавця із 
здійснення контрольних заходів щодо працівників. Так, відповідно до 
підп. «е» п. 12 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для 
робітників і службовців підприємств, установ, організацій, роботодавець 
зобов’язаний забезпечувати суворе дотримання трудової і виробничої 
дисципліни, постійно здійснювати організаторську, економічну і 
політико-виховну роботу, направлену на її підтримання, ліквідацію втрат 
робочого часу, раціональне використання трудових ресурсів, формування 
стабільних трудових колективів. І тільки підп. «и» п. 12 Правил 
зобов’язує роботодавця постійно контролювати знання і дотримання 
працівниками всіх вимог інструкцій з техніки безпеки, виробничої 
санітарії і гігієни праці, протипожежної охорони, що повністю 
кореспондує вимогам ч. 1 ст. 160 КЗпП. На наш погляд, у трудовому 
законодавстві України, яке було прийняте у радянські часи, нечітко 
виокремлено функцію роботодавця з поточного контролю трудової 
діяльності працівників та результатів їх діяльності, яку він здійснює 
постійно через відповідних службових осіб та певні правові форми. 
Більше того, на практиці ця система постійного контролю функціонує. 
Так, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну 
службу», керівник державної служби здійснює контроль за дотриманням 
виконавської та службової дисципліни в державному органі. 
Далі необхідно звернутися до повноважень роботодавця щодо 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: