Підручник
закріплення повноважень роботодавця
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| закріплення повноважень роботодавця.
У ч. 1 ст. 92 ЦК України зазначається, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно з абз. 1 ч. 3 цієї статті, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. А відповідно до ч. 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Частина 3 цієї статті вказує, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Далі, відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України, керівник підприємства формує адміністрацію підприємства і вирішує питання ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 82 діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Хоча щодо цього є й певні застереження, бо чинне цивільне і господарське законодавство передбачають створення колегіальних органів управління з відповідними повноваженнями. Так, відповідно з ч. 1 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Згідно з ч. 4 цієї статті, назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо. На наш погляд, виходячи з нормативних положень, усі повноваження керівника необхідно підрозділяти на зовнішні повноваження, які пов’язані із зовнішніми зносинами юридичної особи та які визначаються нормами цивільного, господарського і фінансового права, та внутрішні, що визначають його можливості в самій організації і встановлюються переважно нормами трудового права, а як виключення, нормами інших галузей права. Внутрішні повноваження роботодавця підрозділяються на нормативні, директивні та дисциплінарні. Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України, керівник підприємства формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Тобто частину повноважень роботодавця реалізує адміністрація підприємства, установи, організації. Однак все ж характеризуючи повноваження роботодавця, у першу чергу, мову слід вести про повноваження керівника підприємства, установи, організації. Нормативні повноваження роботодавця полягають у прийнятті ним загальнообов’язкових нормативних постанов (локальних нормативно- правових актів, наказів, розпоряджень) для працівників. Так, згідно з ч. 4 ст. 79 КЗпП України графік відпусток затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою. Частина 1 ст. 52 та ст. 69 КЗпП надають право роботодавцеві затверджувати за погодженням із профспілкою графіки змінності. Крім того, керівник затверджує положення про структурні підрозділи підприємства, установи, організації, посадові та робочі інструкції працівників. Дисциплінарні повноваження роботодавця в країнах із ринковою економікою знаходить своє вираження у праві роботодавця застосовувати стягнення до працівників, які порушили встановлені роботодавцем правила, у тому числі звільняти їх з роботи. Але про дисциплінарну владу можна говорити й без застосування роботодавцем до працівників дисциплінарних стягнень. Стаття 141 КЗпП України покладає на роботодавця обов’язок забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, а ст. 140 цього Кодексу визначає методи їх забезпечення. Згідно з підп. «е» Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 83 п. 12 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, роботодавець зобов’язаний забезпечувати суворе дотримання трудової і виробничої дисципліни, постійно здійснюючи організаторську, економічну і виховну роботу, направлену на її зміцнення, усунення втрат робочого часу, раціональне використання трудових ресурсів, формування стабільних трудових колективів. Безперечно, можна дискутувати щодо наявності такого обов’язку роботодавця в умовах ринкових відносин, але безсумнівно, що керівник виступає суб’єктом забезпечення правового порядку на конкретному підприємстві, установі чи організації, а цей порядок є частиною правопорядку в цілому в державі. Крім того, управління будь-якою організацією ґрунтується на можливостях відповідного суб’єкта управління визначати порядок дій осіб, які є її членами. Тому, наприклад, відповідно до п. 6 і 7 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, будь-яке розпорядження з виконання службових обов’язків підлеглий одержує, як правило, від свого безпосереднього керівника. У разі одержання від вищого керівника працівник зобов’язаний виконати його, повідомивши про це безпосередньому керівнику. Начальник залізничної станції має право давати розпорядження з питань, що пов’язані із забезпеченням безпечної роботи станції, всім працівникам інших служб залізничного транспорту, які працюють на території станції, незалежно від їхньої підлеглості (крім працівників воєнізованої охорони). жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|