Рідні імена



бет7/9
Дата19.07.2016
өлшемі1.12 Mb.
#210499
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Жіночі імена
А

АКАЦІЯ — болгарське ім’я; від назви дерева (акація — від грецького ake — терен).

АЛЕНА — від алена — яскраво-червона; болгарське.

АЛКОНОСТ — значення не з’ясоване; напівжінка-напів­птах, що зображається на слов’янських лубочних картинках. Вона має різнобарвне пір’я, дівочу голову в золотій короні з ореолом, у руках тримає райські квіти, на давніх зображеннях є й пояснювальні написи. Вона називається райською птицею за свій чарівний голос: той, хто почув спів Алконоста, забуває про все на світі. Можливо, цей образ бере свій початок з образу Матері-Слави, яка співає закличну пісню. До неї подібна також слов’янська Жар-птиця та Птиця-Сирин із російської міфології (пор. гр. сирена).

АПІ — ім’я скіфської Богині Матінки-Землі.

АРҐА — значення не з’ясоване; ймовірно, в основі — перекручене Геродотом Яр- (Ярка); Геродот називає двох дочок гіпербореїв, очевидно слов’янок, Аргу та Опіду, які прибули колись із Скіфії на о. Делос, щоб принести дари в святиню Артеміди. Ці дари мали сприяти полегшенню пологів у жінок. За часів Геродота могили цих скіфських дів існували за храмом Артеміди. Делоські жінки щороку на честь Арги й Опіди збирали дари Богині й співали гімни, які склав лікієць Олен.

АЯ — болгарське; скорочене від Майя — народжена в травні.
Б

БАБА — жіночий дух різних стихій: Житня Баба (життя і родючість); Баба Простоволоска (чаклунка); Баба Запічниця (домовичка); Болотна Баба (дух болота); Баба Мара, Біла Баба (Смерть, Доля, розпорядниця часу життя), Баба Яга тощо; первісна сутність — дух Предкині, матері-родоначальниці, належної до світу Нави, часто є посередником між трьома світами (Прави, Нави і Яви). Тільки через накладання християнського світогляду на первісне позитивне значення набула страшних і негативних рис. В етнічних слов’янських релігіях є культ Предків, зокрема, свята Діди й Баби. Це поминальні дні, що їх відзначають кілька разів на рік.

БАГРА, БАГРЯНА — від старослов’янського багряна — червона, рум’яна; болгарське.

БАЖАНА, БАЖЕНА — від бажати — бажана.

БАЙКА, БАЙЯ, БАЯ — від баяти — причаровувати словами, байками, казками.

БАЛИНА, БАЛОМИРА — лікарка, цілителька; від бал, балити — лікувати; староболгарське.

БАНА, БАНКА — див. Бона.

БАНИЦА, БАША — ймовірно, близьке до діалектного карпатського банувати (тужити, сумувати), запозичення з угорського banat (туга, сум) — ЕСУМ; сербське ім’я.

БАСА — краса; сербське.

БЕЖАНА — втікачка; сербське.

БЕЗДІДА — дослівно без діда, безрідна.

БЕЗЦЕНА — безцінна.

БЕНЕДИХА, БЕНУШКА — венедиха: жінка з племені венедів; ім’я відоме в 1185, 1442 рр. у західних слов’ян.

БЕРАНКА, БЕРИНКА, БЕРКА, БЕРКИЦА — зменшені від Берисава, Берислава у сербів.

БЕРЕГИНЯ — дослівно народжена на березі. Назва давньослов’янської Богині, покровительки жіноцтва, що відображає загалом жіночу продукуючу сутність природи. Давнє значення слова берег — високий, тобто місце, вище від самого русла ріки. Все, що пов’язане з берегом, має похідну від нього назву: бережина — берегова трава, побережняк — береговий вітер, берегуля — берегова ластівка тощо. Берегиня також тісно пов’язана з водою (жіноча сутність), березою (жіночий символ). Берегиня згадується у ВК як провісниця славних перемог руських воїнів та бояр, які боронили свою землю від ворогів «ті славні нічого не берегли, ані життя свого — так прорекла їм Берегиня» (ВК, дощ. 7-Ж).

БЕРЕЗА — священне дерево слов’ян; береза — жіночий символ, пов’язаний також із Берегинею.

БЕРЕЗИЦЯ — ім’я однієї з русалок (за творами Ю. Миролюбова).

БЕРИМИРА — побажальне: бери мир!

БЕРИНА — скорочене від Беримира; болгарське.

БЕРИСАВА, БЕРИСЛАВА — побажальне: бери Славу!

БЕСАНА — від санскритського bas — сяяти; сербське; згадується в 1143 р. Беска; див. ще Баса.

БЕСПУТА — беспутня, безталанна.

БІЛА — білка; біла (світла); сербське Бєла.

БІЛАВА, БІЛАНА, БІЛЯНА — зменшено-пестливі від Біла.

БІЛИМИРА — білий мир; болгарське.

БІЛИСАВА, БІЛИСЛАВА — те саме, що Білослава.

БІЛИЦЯ — білка; див. також чол. Білик.

БІЛО — скорочене від імен на Біл-; болгарське.

БІЛОГОРА — див. чол. Білогор.

БІЛОЛЮБА — та, що любить світло.

БІЛОСЛАВА — біла (священна) слава, яскрава слава; болгарське.

БІЛОСНЕЗЯ, БІЛОСНІЖА — білосніжна, згадується на пряслиці з Чернігова ХІ ст.: «Вонеси Білоснізі».

БІЛОЯРА — див. чол. Білояр.

БІЛУЦА — біла, свята, святкова; західнослов’янське.

БІЛЧО — скорочене від імен на Біл-.

БІЛЮРА, БІЛЮРКА — пестливі від Біла; сербські.

БІЛЯНА — біла, білолиця, білокоса.

БІЛЯНКА — те саме, що Біляна.

БІСАНА, БІСЕНА, БІСЕНІЯ — старослов’янське бісер (перлини, дрібне намисто); болгарські, сербські жіночі імена.

БІСЕР, БІСЕРА, БІСЕРКА, БІСЕРИНА — старослов’янське бісер (перлини, дрібне намисто); болгарські, сербські жіночі імена.

БЛАГА — від благо.

БЛАГДАНА, БЛАГДАНКА — від благо дана; сербське.

БЛАГИНЯ, БЛАГІЦА, БЛАГІЯ, БЛАЖЕНА — від благо — добро, щастя, радість, благополуччя; сербське.

БЛАГОВИДА — від благий вид — красива.

БЛАГОВІСТА — від слов’янського благо вістити — сповіщати.

БЛАГОДАНА, БЛАГОДАНКА — від благо дана; сербське.

БЛАГОМИРА, БЛАГОМИРНА — від благо і мир.

БЛАГОРОДНА — хорошого роду; вважають, що це ім’я — калька з грецького Євгенія; популярне в Болгарії.

БЛАГОСЛАВА — благо славити.

БЛАГОЯ — скорочене від імен на Благо-; болгарське.

БЛАГОЯРА — від блага і яра.

БЛАЖА, БЛАЖЕНА, БЛАЖЕНІЯ, БЛАЖКА — скорочене від імен на Благо-; болгарські, сербські.

БЛАЖИМИРКА, БЛАЖІЦА, БЛАЖУНКА — скорочене від імен на Благо-; болгарські, сербські.

БЛИНДА — біла; балтійське; героїня литовського фольклору — найродючіша з жінок, символ життєвої сили.

БОГАНА, БОГДА — зменшено-пестливі до Богдана; сербські.

БОГДАНА — дана Богами.

БОГДАНІЯ — те саме, що Богдана.

БОГДАНКА — зменшено-пестливе від Богдана.

БОГИНЯ — жіноча Божественна сутність; Богиня-Мати; подружня пара Бога-Отця; її уявляють в образах Землі-Матінки, Мокоші, Лади, Рожаниці; в релігіях давніх народів її втілення на Небі — Луна (Місяць), яка мала епітет Цариця Небесна і була первісно жіночим Божеством. Їй випікають жертовні пироги, вареники, що символізують вагітність (начинка). Див. ще Бог, Божич.

БОГИСЛАВА — та, що славить Богів.

БОГИЦЯ, БОГДІЦА, БОГІЦА — зменшене від імен на Бог-; сербське.

БОГОБОЙКА — богобоязлива; сербське.

БОГОВІДА — дослівно та, що відає Богів.

БОГОДАНКА, БОГОДАРКА — від Богдана.

БОГОЛІПА — красива — дослівно Богу ліпша, богоподібна.

БОГОЛЮБА — боголюбива.

БОГОМИЛА, БОГОМИЛКА — Богу мила.

БОГОСЛАВА — див. Богуслава.

БОГОЯ — скорочене від імен на Благо-; болгарське.

БОГУВОЛЯ — божа воля, згадується в поляків у 1150 р.

БОГУДАРА, БОГУДАРКА — згадується в ХІІІ ст.

БОГУМИЛА, БОГОМИЛА — мила Богу.

БОГУСЛАВА, БОГУСЛАВКА — народжена на славу Богам; згодом перейшло в прізвище; українська легенда про Марусю Богуславку відображена в народній пісні-думі ХVІ–ХVІІ ст.: турки забрали Марусю в полон і продали до гарему турецького хана, де вона стала власницею ключів від усього замку; Маруся звільняє з неволі українських козаків, які перебували в темниці майже 30 років.

БОГУХВАЛА — хвала Богу.

БОГУША, БОГУШКА — зменшено-пестливе від імен із коренем Бог-.

БОДА, БОДИНА, БОДИНКА — 1) побажальне: будь! 2) обережна, від старослов’янського бдити — пильнувати.

БОДИСЛАВА, БУДИСЛА — чеські; те саме, що Буди­слава.

БОЖА, БОЖАНА — присвячена Богу; сербські, болгарські.

БОЖАТА, БОЖАТКА — жінка, яка здійснила ім’янаре­чення новонародженої дитини (по відношенню до бать­ків дитини — кума).

БОЖЕДАНА, БОЖИДАНА — дана Богами.

БОЖЕДАРА, БОЖИДАРА — божий дарунок.

БОЖЕМИЛА, БОЖИМИЛА — те саме, що Богумила.

БОЖЕНА, БОЖЕНЯ, БОЖАНА — божа (чеське); жона короля Болеслава Чеського; поширене у південних слов’ян; в народних болгарських піснях.

БОЖЕСЛАВА — Божа слава.

БОЖЕТІХА — Божа втіха.

БОЖЕХНА — божа; білоруське, сербське.

БОЖИКА, БОЖИНА, БОЖКА — скорочені від імен на Бож-, Бого-; болгарські; вірогідно, імена на Бож-, Бог- надавали дітям, народженим на Різдво Божича Коляди.

БОЖИМИРА — див. чол. Божимир.

БОЖИСАВА — те саме, що Божеслава.

БОЖИЦА, БОЖУРА — скорочене від імен на Бож-; західно- і південнослов’янські: болгарське Божура надавалося дітям, народженим на свято Вербиці (болгарське Цвітниця); сербське Божурка.

БОЇСЛАВА — бойова слава; сербське.

БОЙКА, БОЙКІЦА — скорочені від Боїслава.

БОЙНА — бойова; сербське, болгарське.

БОКАНА, БОКОРА, БОКОРКА — не з’ясоване; сербське.

БОЛЕМИЛА — дуже (більше) мила.

БОЛЕСЛАВА — дослівно більш славетна. Ім’я дочки Святослава Володимирського (1196–1252 рр.).

БОЛОТНИЦЯ — див. Баба (Болотна Баба).

БОНА, БОНКА — від бан — правителька; жона імператора Священної Римської імперії Сигізмунда І, короля Чехії (1436–1437). Її володіння, зокрема, сягали Середнього Полісся (Зарічненщина, Україна), де збереглося чимало народних легенд про королеву Бону; цікава версія В. Перуніна про те, що прототип Гоголівського персонажа Вакули, який випросив у цариці черевички для своєї нареченої, звертався не до російської цариці Катерини, а до королеви Бони — такий місцевий поліський переказ існує й досі.

БОРАНА, БОРЕНА, БОРИКА, БОРИНА, БОРИНКА — зменшене від імен на Бор-; сербські.

БОРИМИРА — див. чол. Боримир.

БОРИСАВА — сербський варіант від Борислава.

БОРИСЛАВА — та, що бореться за Славу.

БОРИЦА, БОРИШКА — зменшені від імен на Бор-.

БОРКА, БОРЯ, БОРЯНА, БОРЯНКА — зменшені від імен на Бор-; сербські.

БОРОЛЮБА — та, що любить боротьбу; сербське.

БОРУНА — войовнича.

БОСА — див. Босилка.

БОСИЛКА — назва квітки — чарівної рослини (вірогідно, волошка синя, болгарське босилок, російське василёк); у болгар це ім’я давали народженим на Вербицю (Цвітна неділя); сербське; у східних слов’ян це ім’я за християнського часу, ймовірно, злилося з Василина, Василиса (що також могло бути трансформоване з Веселина).

БОСИЛЬКА, БОСИЛЯ, БОСКА, БОШКАНА — скорочені від Босилка.

БОЯ — скорочене від Бойна, Бояна; сербське, болгарське, словенське.

БОЯНА — 1) бойова; 2) співуча; див. також чол. Боян. Відоме у Богемії, Моравії, Словенії; в Болгарії називають народжених 28 березня — дата пов’язана з болгарським князем Бояном (вірогідно, дата християнізована).

БРАВА — брава.

БРАЙНА, БРАНІЯ — сербські; скорочені від імен на Бран-.

БРАНИБОРА — див. чол. Бранибор (пор. з легендами про войовничих жінок — амазонок).

БРАНИМИРА, БРАНИМИРНА — та, що боронить мир.

БРАНИСАВА, БРАНИСАВКА — те саме, що Брани­слава, сербське.

БРАНИСЛАВА — див. чол. Бранислав.

БРАНІЦА, БРАНКА, БРАНКІЦА — сербські; від браньборотьба; у південних слов’ян, поляків, чехів зменшені від імен на Бран-.

БРАТІНКА — сербське від БратІслава.

БРАТІСЛАВА — 1) та, що бере славу; 2) та, що має славного брата.

БРАТОМИЛА — братові мила.

БРАТОСЛАВА — див. чол. Братослав, а також Братіслава (2).

БРАТУША — скорочене від імен на Брат-.

БРЕЗА, БРЗА, БРЗІЦА — 1) від сербського брз — швидкий, скорий (пор. укр. діалектне борзий); 2) від сербського бреза — береза.

БРЕСЛАВА — та, що обрела (здобула) славу.

БРИЛЯНТИНА — болгарське; в значенні діамантова.

БРОНИСЛАВА — те саме, що Бранислава.

БРЯЧИСЛАВА — див. чол. Брячислав.

БУГА — божа, згадується в Родословії князів та королів хорватських (VІІ ст.).

БУДАНКА — зменшене від імен на Буд-.

БУДЕНА, БУДИМКА — скорочене від імен на Буд-.

БУДИМИЛА — побажальне: будь милою!

БУДИМИРА, БУДИМИРНА — побажальне: будь мирною!

БУДИМКА, БУДІЦА, БУДНА — скорочене від імен на Буд-; сербські.

БУДИСАВА — побажальне: будь славна!; сербське.

БУДИСЛАВА, БОДИСЛАВА — дослівно та, що пробуджує славу; відомі у чехів, сербів.

БУДМИЛА — побажальне: будь милою!

БУЄСЛАВА — буйна слава.

БУЛКА, БУНА, БУНКА — болгарське булка — молода жінка; сербське булка — польовий мак.

БУРА, БУРИНКА — буря.

БУРЯ — народжена в бурю; болгарське захисне.

БУЯНА, БУЙНА — 1) буйна; 2) бойова, те саме, що Бояна.

В

ВАДИМИРА — див. чол. Вадимир.



ВАЗДАНА, ВАЗДАНКА, ВАЗДАРКА — не з’ясоване; ймовірно, від сербського ваздух — повітря.

ВАКЛИНА — чорна; болгарське.

ВАНДА, ВЕНДА — можливо, утворене від Вандала (назва річки Vandalus) або від латинського Veneda — жінка з племені венедів (слов’янка). Легендарна польська королева Ванда відмовилася вийти заміж за германського короля алеманів, який домагався її руки і погрожував, що в разі відмови його страшні полчища знищать її країну. Ванда, зібравши власне військо, вийшла назустріч. Король, побачивши безстрашну королеву й вірне військо, вигукнув: «Можете приносити будь-які жертви своїм Богам, але хай вами завжди правлять жінки!» Король покінчив з життям, впавши на власний меч, а Ванда, принісши пожертви Богам, втопилася в річці Віслі, яку після того стали називати річкою Вандал (Хроніка Великопольська). Про горду Ванду нині знає кожен польський школяр, про неї є й народна пісня: «Ванда лежить в польській землі, що не прийняла німця, краще в подружжя брати свого, аніж чужоземця».

ВАСЛАВА — сербське; ймовірно, те саме що й чол. Вацлав, В’ячеслав.

ВАТРА, ВАТЕНА, ВАТРИЦЯ — скорочене від Ватро­слава.

ВАТРОСЛАВА — від ватра — вогонь, кострище і славити.

ВЕДРА, ВЕДРАНА, ВЕДРАНКА, ВЕДРИНКА, ВЕДРУША — від сербського ведар — ясна безхмарна погода, в значенні весела, бадьора; пор. російське з тим самим значенням вёдро.

ВЕЗА, ВЕЗАНКА, ВЕЗІЛЯ — від сербського веза — зв’язок.

ВЕКОСЛАВА — сербське; можливо, скорочене від Великослава.

ВЕЛА, ВЕЛИКА — велика; болгарське.

ВЕЛЕНА, ВЕЛЯНА — від веліти, повелителька.

ВЕЛИАНА, ВЕЛИКА, ВЕЛИНА — від велика.

ВЕЛИБОРА, ВЕЛИБОРКА — вельми войовнича.

ВЕЛИМИЛА — вельми мила.

ВЕЛИМИРА, ВЕЛИМИРНА — вельми мирна.

ВЕЛИНА, ВЕЛИНКА — скорочене від імен на Вели-.

ВЕЛИСА, ВЕЛИСАВА — див. Велислава.

ВЕЛИСЛАВА — велика слава.

ВЕЛИЧКА — велика; так називають тих, хто народився на Великдень.

ВЕЛКА, ВЕЛЬКА, ВЕЛЯНА — сербські; скорочені від імен на Вел-.

ВЕНА, ВЕНЕТА — жінка з племені венетів; болгарське.

ВЕНИСЛАВА — від вінок і слава; увінчана славою.

ВЕНЦЕСЛАВА, ВЕНЦЕСЛАВКА — від вінець і слава; увінчана славою.

ВЕРА, ВЕРАНА, ВЕРЕНА, ВЕРИЦА, ВЕРНА — сербські; скорочені від імен на Вер-, Віро-.

ВЕРБА, ВЕРБКА, ВЕРБАНА — від верба; болгарські.

ВЕРБИСЛАВА — сербське; та, що славить вербу; так називали на свято Вербиці.

ВЕРБИЦЯ — ім’я однієї з русалок.

ВЕРИСЛАВА — те саме, що Вірослава; сербське.

ВЕРОДАНА, ВЕРОДАНКА — сербське, те саме, що Віродана.

ВЕРХУСЛАВА — дослівно та, що на вершині слави; історичні особи: жона Ростислава Рюриковича (ХІ ст.); Верхуслава Всеволодівна (нар. 1180 р.) — дочка князя Всеволода Юрійовича (Густинський літопис).

ВЕСЕЛА — весела.

ВЕСЕЛИНА — весела, та, що веселить.

ВЕСЕЛИЦЯ, ВЕСЕЛКА — весела, веселка.

ВЕСЕЯ, ВЕСКА — 1) жінка з племені весь (угро-фінське плем’я, що мешкало поблизу Ладозького озера); 2) селянка: від слов’янського весь — село.

ВЕСНА, ВЕСНЯНА — народжена навесні; болгарське, сербське.

ВЕСТА — див. Віста.

ВЕТРАНА — сербське, див. Вітрана.

ВЕЧЕРИНКА, ВЕЧЕРКА — народжена увечері.

ВИДАНА — 1) видна, вродлива (з наголосом на другому складі); 2) народжена на свято Вида (Видів день, коли показують все своє добро Світовиду, 15 червня (за н. ст.) за язичницьким календарем); 3) та, над якою здійснили обряд «продажу» (з наголосом на першому складі, див. також чол. Продан).

ВИДАНКА, ВИДЕНА, ВИДЕНКА, ВИДИМКА, ВИДИНА, ВИДИЦЯ, ВИДНА — сербські; зменшені від імен на Вид-, Видо-.

ВИДОВДАНА, ВИДОВДАНКА — дана Видом (Світовидом).

ВИДОЙКА, ВИДОЙЛА — сербські; скорочені від імен на Вид-, Видо-.

ВИДОЛЮБА, ВИДОЛЮБКА — див. Відолюба.

ВИДОМИЛА — Виду (Світовиду) мила.

ВИДОМИРА, ВИДОМИРКА — див. Відомира.

ВИДОСАВА — див. Видослава, видна, вродлива (пів­деннослов’янське ім’я), можливо, також пов’язане зі Світовидом літнім (15 червня).

ВИДОСЛАВА — 1) та, що відає славу; 2) та, що славить Світовида.

ВИЛА — русалка, див. Віла.

ВИЛИНА, ВИЛИНКА — зменшене від Вила, Віла.

ВИЛОБОРА — вила борова; сербське.

ВИЛОГОРА, ВИЛОГОРКА — вила гірська, сербське.

ВИЛОСАВА, ВИЛОСЛАВА — вила славна.

ВИЛУНА, ВИЛУША — зменшене від Вила.

ВИНКА, ВИНОЙЛА, ВИНОСАВА — сербське, не з’ясо­ване, ймовірно від вино (виноград); в значенні п’янка2.

ВИТОСАВА, ВИТОСЛАВА — те саме, що Видослава.

ВИХОРА, ВИХОРКА — від вихор.

ВИШЕНА — те саме, що ВишнА (2); у ВК згадується ім’я одного з Богів Вишень у значенні Всевишній (дощ. 15-Б); існує також народна назва знаку Зодії — Вишена (Змієносець, що припадає на період від 30 листопада до 18 грудня за астрономічним календарем).

ВИШЕСЛАВА — вища слава.

ВИШНА, ВИШНЯ — 1) назва ягоди вишня; 2) жіночий рід від прикметника вишній, тобто Божественний; болгарське.

ВИШНИЦЯ — ім’я однієї з русалок (за Ю. Миролюбовим); сербське жіноче ім’я.

ВІДА — від відати; болгарське, сербське.

ВІДЖЕНА, ВІДЖЕНКА — від сербського віджаті — бачити неодноразово; мабуть, у значенні ясновидиця.

ВІДОЛЮБА, ВІДОЛЮБКА — відає про любов; сербське.

ВІДОМИЛА — відає про любощі (милування).

ВІДОМИРА, ВІДОМИРКА — відає про мир (людей).

ВІДОСАВА — сербське; ймовірно, Відослава.

ВІДОСЛАВА — та, що відає славу.

ВІДУНА, ВІДУНКА, ВІДУША — та, що відає, яснови­диця.

ВІЙОРА, ВІЙОРКА — сербське, не з’ясоване, ймовірно, від віяти.

ВІЛА, ВИЛА — слов’янські духи-діви, опікунки рослин, водних стихій; русалки.

ВІНКА — скорочене від Венислава.

ВІНЦЕСЛАВА — увінчана славою (переважно королева); див. ще чол. Вінцеслав.

ВІРА — 1) з давнього індоєвропейського *vuer — справжній; слов’янське значення — вірна, правдива, незрадлива; християнські проповідники, створюючи свої міфи про «святих» Віру, Надію і Любов, переклали латинське Фіда нашим ім’ям Віра; 2) офіційне мовознавство розглядає ім’я Віра як кальку з грецького Pistis, що також непереконливо; 3) в українській, як і в інших слов’янських мовах, є багато слів із коренем вір-: віра, вірити, довіряти, вірний, довірений, повір’я тощо, що свідчить про його широкі словотворчі можливості, а отже, і слов’янське походження імені. Див. чол. Вірко, а також «легенди» імен Надія, Любов.

ВІРОДАНА — 1) вірою дана; 2) вірна, віддана.

ВІРОЛЮБА, ВІРОЛЮБКА — та, що любить віру або любить вірно.

ВІРОСАВА — те саме, що Вірослава.

ВІРОСЛАВА — див. чол. Вірослав.

ВІРУША — скорочене від імен на Віро-.

ВІСТА — віщунка: від вість — повідомлення. Пор. у римлян Богиня Веста — хранителька домашнього вогнища, у греків — Гістія (Гестія). Цій Богині присвячували головні державні святилища, вогонь яких вважався символом державної міцності й могутності. В храмах Вести служили прекрасні діви — весталки, які берегли священний Вогонь. У скіфській релігії за державний Вогонь відповідає Богиня Табіті, яка тісно пов’язана з інституцією царської влади, тобто державного керма.

ВІТОМИРА — болгарське поєднання латинського вікторія — перемога і слов’янського мир.

ВІТРАНА, ВІТРИНКА — скорочене від Вітрослава.

ВІТРИСЛАВА, ВІТРОСЛАВА — вітру слава; сербське.

ВІХРЕНА — від вихор; болгарське.

ВІЩЕСЛАВА — дослівно віща слава.

ВЛАДА, ВЛАДАНА, ВЛАДЕНА — 1) владна, володарка; 2) ладна — гарна.

ВЛАДИВОЙКА — владна воячка.

ВЛАДИКА, ВЛАДИНКА, ВЛАДИЦЯ — сербські; скорочені від імен на Влад-, Волод-.

ВЛАДИМИЛА — дослівно мила володарка.

ВЛАДИМИРА, ВЛАДОМИРА — та, що володіє миром (людьми).

ВЛАДИСАВА, ВЛАДИСЛАВА, ВЛАДОСЛАВА, ВЛАДОСЛАВКА — та, що володіє славою; славна володарка.

ВЛАДКА — сербське; скорочене від імен на Влад-, Волод-.

ВЛАДОЙКА, ВЛАДОЙЛА, ВЛАДУША — сербські; скорочені від імен на Влад-, Волод-.

ВЛАЙСАВА, ВЛАЙСАВКА, ВЛАЙКА — сербські; скорочені від імен на Влад-, Влади-.

ВЛАСТА — владна. Чеська княгиня Х ст. Власта очолювала дружину, що складалася з дівчат-воїнів.

ВЛАСТЕЛИНА — володарка; та, що має власть (владу).

ВЛАСТИНЯ — сербське; скорочене від імен на Влад-.

ВЛАСТИСАВА, ВЛАСТИСЛАВА — володарка слави.

ВЛАСТОМИЛА — володарка милості. Ім’я служниці чеської княгині Лібуші.

ВЛАСТОМИРА — володарка миру.

ВОВКОМИЛА — від сербського вовку мила; див. ще імена на Вук-; імена на Вовк-, ймовірно, належали до військової магії й стосувалися як чоловіків, так і войовничих жінок (відомо, що жінки-слов’янки часто бували в походах, зокрема й у війську князя Святослава Хороброго).

ВОВКОМИРА — від сербських вовк і мир.

ВОВКОСАВА, ВОВКОСЛАВА — вовку слава.

ВОВКОСТАНА — та, що зупиняє вовка.

ВОВКОЯ — скорочене від імен на Вовк-; сербське.

ВОГНЕДАНА — 1) дослівно Вогонь і Вода. Пор. народні пісні й легенди, де Цар-Вогонь і Цариця-Водиця (Богиня Дана) — два першопочатки буття; 2) «Вогнем дана» (Вогнебогом); ім’я-новотвір.

ВОГНЕДАРА — див. чол. Вогнедар.

ВОГНЕЛЮБА — вогонь любити; ім’я-новотвір.

ВОГНЕСВЯТА — вогнем посвячена; ім’я-новотвір.

ВОГНЕСЛАВА — див. чол. Вогнеслав.

ВОГНЯНА — палка, пристрасна; ім’я-новотвір.

ВОДЯНИЦЯ — жінка Водяника; жіночий дух Води; Водяна Баба; іноді її ототожнюють із Русалкою. Уявляли її оголеною жінкою з довгими косами, які вона розчісує гребенем, вийшовши на берег. Якщо рибалки знайдуть гребінь на березі, то в них заплутаються сіті. На Півночі Росії зберігся фрагмент міфу про Водяничку і діда Савку, який викрадає її худобу і з яким вона бореться, щоб повернути своїх корів. Цей сюжет вже частково християнізований, але нагадує міфи про боротьбу Велеса з Перуном за худобу, в результаті якої йде дощ.

ВОЇНА, ВОЇНКА, ВОЇЦА, ВОЙКА — сербські; скорочені від імен на Вой-.

ВОЙКАНА, ВОКІЦА — сербські; скорочені від імен на Вой-.

ВОЙМИЛА — войовнича і мила.

ВОЙМИРА, ВОЙМИРКА — та, що воює за мир.

ВОЙНА — війна, військова.

ВОЙСАВА, ВОЙСЛАВА, ВОЙНОСЛАВА — та, що воює за славу.

ВОЛЕБОРА — та, що бореться за волю.

ВОЛЕЛЮБА — див. чол. Волелюб.

ВОЛЕМИРА — див. чол. Волемир.

ВОЛЕНА, ВОЛЕНКА — вольова; вільна; болгарські, сербські.

ВОЛЕСЛАВА — від воля і славити.

ВОЛКАНА — від вовк; болгарське.

ВОЛОДАРА — див. чол. Володар.

ВОЛОДИМИРА — див. чол. Володимир.

ВОЛОСИНЯ — від волосся; можливо, народжена під сузір’ям Волосині (Волосожар, Баби-звізди; 14 травня — 21 червня), що є жіночими родовими Божествами, які, за легендами, «рухають час».

ВОЛОТКА — жіноче від велет, волот — велетень.

ВОЛХВА — волхвиня, чаклунка; служителька язичницького храму; хранителька таємничих знань етнічної релігії; в народних переказах часто вживається професійна назва як власне ім’я: князь Волх(в), цариця Волховиця, баба Волхитка, баба Волховка. Етимологію див. чол. Волхв.

ВОЛЯ — скорочене від імен на Воле-; сучасне рідновірське перетворення з Оля (Ольга).

ВОЮША — та, що воює.

ВОЯНА, ВОЯНКА, ВОЯЧА — сербські; те саме, що Бояна.

ВРАТИСЛАВА — та, що повернула славу.

ВРЕЛА, ВРЛА, ВРЛИНА — сербські; ймовірно, від врело — джерело.

ВСЕВІДА — та, що все відає (знає).

ВСЕМИЛА — мила всім людям.

ВСЕНІЖА — ніжна всім.

ВСЕСЛАВА — всім славетна; донька Всеволода Велике Гніздо — князя Володимирського (1176–1212 рр.).

ВТОРУША — друга донька в родині.

ВУКА, ВУКАВА, ВУКАНА, ВУКІЦА, ВУКМАНІЯ — сербські імена від вук — вовк; див. імена на Вовк-.

ВУКОСТАНА, ВУКСАНА — від сербського вовк і стан.

ВУПНОХА — значення не з’ясоване; ім’я з напису на пряслиці з Чернігова, що датується ХІ–ХІІ ст., вонеси Вупноси — віднеси Вупносі; враховуючи чергування приголосних в українській мові (як напр., Солоха — Солосі), ім’я в називному відмінку мало бути Вупноха. В. Казаков реконструює як Вупна і пропонує виводити від рос. назви птаха выпь — рева, плакса, що видається непереконливим; А. Баженова пропонує варіант Вупноса, що також не є переконливим; можемо запропонувати етимологію зі старослов’янського въпити — голосити, якщо врахувати ймовірний перехід



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет