Різні діаграми – різні оповіді

Різні діаграми – різні оповіді

Деякі з найвідоміших графіків та діаграм постали з потреби кращого пояснення «щільних» таблиць із даними. Вільям Плейфер (William Playfair) був шотландським поліглотом, який жив наприкінці 1700 – на початку 1800 років. Він самотужки представив світові багато тих самих графіків та діаграм, які ми й досі використовуємо. У своїй книзі «Комерційний та політичний атлас» (1786 рік) Плейфер використав стовпчикову діаграму http://en.wikipedia.org/wiki/Bar_chart, щоб виразно показати обсяги імпорту та експорту Шотландії в новий візуальний спосіб.

Існує багато інструментів, які повинен розуміти і мати в своєму арсеналі фаховий журналіст, щоб будувати з їх допомогою візуалізації. І замість того, щоб відразу хапатися за найскладніше, краще спиратися на чудове підґрунтя графіків та діаграм. Все, що ви створюєте, має походити із серій «базових» графіків та діаграм. Якщо ви опануєте основи, тоді зможете просуватися далі до конструювання набагато складніших візуалізацій, створених із цих базових одиниць.

Два найбільш типові види діаграм – це стовпчикова та лінійна. І хоч вони дуже подібні у тому, як їх використовують, вони також можуть суттєво відрізнятися за значенням. Візьмімо як приклад продажі певної компанії з помісячною розбивкою. У нас буде 12 стовпчиків, що представляють кількість отриманих щомісяця коштів.



Ілюстрація 98. Проста стовпчикова діаграма: зручна для представлення відокремленої інформації
Давайте розглянемо, чому це мають бути стовпчики, а не лінійний графік. Лінійні графіки ідеальні для «неперервних» даних. Але наші дані продажів – це сума за місяць, а не щось неперервне. За допомогою стовпчиків ми знаємо, що в січні компанія заробила 100 доларів, а в лютому – 120. Якби ми використали лінійний графік, в нас так само були б ці 100 та 120 доларів у перше число кожного з цих двох місяців, але на основі лінійного графіка ми б вважали, що 15 числа компанія нібито отримала 110 доларів. А це не так. Стовпчики застосовуються для відокремлених вимірюваних одиниць, тоді як лінії – для неперервних, таких як температура.



Ілюстрація 99. Простий лінійний графік: зручний для представлення неперервної інформації
Ми бачимо, що о 8:00 температура була 20 градусів по Цельсію, а в 9:00 становила 22 градуси. Якщо ми подивимося на лінію, щоб дізнатися про температуру о 8:30, ми побачимо 21 градус, що є правильною оцінкою, бо температура є неперервною і у кожній точці не є сумою інших значень – вона репрезентує точне значення у певний момент або розрахункове значення між двома точними вимірами.

І стовпчикові діаграми, і лінійні графіки можуть накладатися одна на одну. Це чудовий інструмент розповіді, який може спрацьовувати по-різному. Давайте розглянемо як приклад компанію, яка має три філіали у трьох місцях.

Стовпчикова діаграма та лінійний графік – це дійсно хліб з маслом для будь-якого журналіста даних. Від цього ви можете просунутися до гістограм, горизонтальних графіків, спарклайнів, потокових графіків та інших. Всі вони мають спільні властивості та краще пристосовані для дещо відмінних ситуацій, таких як кількість даних, джерело даних чи розміщення графіка у тексті.

У журналістиці один з найчастіше застосовуваних способів візуалізації – це карта. Час, кількісні дані та географічні дані типові для передачі за допомогою карти. Нам завжди цікаво, наскільки більше чогось у певній області, ніж у іншій, або як щось переходить від одної області до іншої. Блок-схеми та фонові картограми є дуже зручними інструментами, які варто опанувати задля створення журналістських візуалізацій. Тут найголовніше – це знати, як правильно застосовувати кольорове кодування карти, щоб не увести читачів в оману і не створити в них помилкове враження. Результати політичних виборів, як правило, кодуються за принципом «все або нічого», навіть якщо у частині країни переможець отримав лише на 1% більше. Кольорові позначення не повинні бути бінарними, але градієнти кольорів слід застосовувати обережно. Розуміння карт – це велика складова журналістики. Карти з легкістю відповідають на питання «де» з відомої п’ятірки «Хто, що, коли, де, чому».

Коли ви освоїте базові типи графіків та діаграм, то зможете після цього будувати більш складні та вигадливі візуалізації даних. Якщо ви не розумієте основ, то ваші конструкції стоятимуть на хиткому фундаменті. Це схоже на те, як ви вчилися правильно писати – короткими реченнями, не забуваючи про аудиторію і не ускладнюючи матерій так, щоб звучати «по-розумному» - натомість просто передавати зміст читачам. Так само не потрібно передавати куті меду і з даними. Починати з малого – це найефективніший спосіб передати журналістський сюжет, повільно розбудовуючи його лише тоді, коли це потрібно.