* * * самоврядування
Надзвичайно важливою є фінансова основа місцевого самоврядування, яку становлять правові норми, що регулюють питання місцевих фінансів, тобто структуру, порядок і процедуру формування, розподілення та використання місцевих коштів.
Це відносно самостійна система суспільних відносин, що виникають у зв'язку із складанням проектів, затвердженням і виконанням місцевих бюджетів, визначенням джерел їх дохідної частини, встановленням місцевих податків та зборів, формуванням позабюджетних коштів, використанням коштів комунальних підприємств тощо.
Проблема місцевих фінансів є найбільш складною проблемою розвитку місцевого самоврядування. Наявність у територіальної громади фінансових ресурсів, достатніх для вирішення питань місцевого значення, значною мірою визначає реальність місцевого самоврядування в тій чи іншій країні.
Тому і не випадково питанням місцевих фінансів присвячена чи не найбільша за обсягом стаття Європейської хартії місцевого самоврядування (ст. 9), в якій закріплено принцип фінансової автономності місцевих властей, що базується на таких положеннях:
1) місцеві власті повинні мати право на свої власні фінансові ресурси;
2) вони можуть вільно розпоряджатися цими ресурсами в межах своїх повноважень;
3) фінансові ресурси місцевих властей мають адекватно відповідати функціям місцевого самоврядування, передбаченим конституцією або законом;
4) принаймні частина фінансових ресурсів місцевих властей має формуватися за рахунок місцевих податків та зборів;
5) фінансові системи мають бути достатньо різноманітними та гнучкими з точки зору можливості приведення їх у відповідність до зміни вартості здійснення функцій місцевого самоврядування;
6) слабким у фінансовому відношенні місцевим властям має бути надана фінансова підтримка шляхом запровадження процедур усунення фінансових диспропорцій чи інших заходів;
7) субсидії місцевим властям не повинні мати цільового характеру і не можуть скасувати їх свободу проводити свою політику в межах їхньої власної компетенції;
8) місцеві власті звітують про використання субсидій;
9) з метою фінансування витрат на капіталовкладення місцеві власті повинні мати доступ до національного ринку капіталу
На жаль, українська реальність сьогодні така, що значна частина вимог Європейської хартії щодо фінансової самостійності місцевого самоврядування поки що не може бути адекватно реалізована. Переважна більшість територіальних громад України ще не володіє фінансовими ресурсами, достатніми для забезпечення виконання передбачених законом функцій місцевого самоврядування та надання в системі місцевого самоврядування громадських послуг населенню на рівні європейських стандартів.
Фінансові ресурси територіальної громади (місцеві фінанси) за своєю структурою включають: а) кошти бюджету місцевого самоврядування; б) позабюджетні кошти місцевого самоврядування; в) кошти комунальних підприємств та інші кошти місцевого самоврядування.
Бюджет місцевого самоврядування. Бюджети місцевого самоврядування розробляють, затверджують і виконують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах.
Місцеві бюджети, поряд з бюджетами місцевого самоврядування, становлять також бюджети Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах.
За роки відновлення місцевого самоврядування в Україні (починаючи з 1990 р.) організація місцевих бюджетів постійно стикалася зі значними труднощами та невирішеними проблемами, найбільш актуальними з яких були:
відсутність чіткого розподілу між органами влади повноважень на здійснення видатків та відповідальності місцевих органів влади перед населенням за вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції;
відсутність зацікавленості місцевих органів влади у збільшенні надходжень до усіх бюджетів;
відсутність правової бази щодо визначення відповідальності за порушення бюджетного законодавства та бюджетної дисципліни.
Зазначені проблеми обумовили залежність місцевих бюджетів від щорічного встановлення Верховною Радою України пропорцій розподілу обсягу фінансових ресурсів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим і обласними бюджетами - бюджетне законодавство України (Закон України «Про бюджетну систему України») передбачало формування бюджетів різних територіальних рівнів «зверху - вниз».
З прийняттям 21 червня 2001 р. Бюджетного кодексу України ситуація починає змінюватися, зокрема, бюджетні та міжбюджетні відносини отримали більш чітку правову регламентацію. Так, питанням місцевих бюджетів у Бюджетному кодексі України присвячено окремий розділ «Місцеві бюджети», що складається з двох глав:
глави 11 «Надходження та витрати місцевих бюджетів (статті 63-74) та глави 12 «Складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів» (статті 75-80), в яких визначені концептуальні положення та принципи щодо побудови та функціонування місцевих бюджетів.
Згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 63) бюджети місцевого самоврядування містять надходження і витрати на виконання повноважень місцевого самоврядування, які складають єдиний баланс бюджету місцевого самоврядування.
Бюджет місцевого самоврядування має дохідну та видаткову частини.
При цьому, надходження бюджету місцевого самоврядування, в свою чергу, включають дві групи доходів:
доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;
доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
До першої групи доходів (кошик доходів, що закріплюється за бюджетами місцевого самоврядування) належать такі податки і збори:
прибутковий податок з громадян. При цьому, до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст. До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.;
2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
2) 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
8) кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;
9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
10) плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;
11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
12) плата за гарантії, надані відповідними місцевими радами щодо виконання боргових зобов'язань;
13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;
14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;
16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
17) інші надходження, передбачені законом.
Доходи бюджетів місцевого самоврядування мають бути достатніми для ефективного здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування. Аналіз зазначених положень Бюджетного кодексу України дозволяє зробити висновок, що в ньому передбачаються різні шляхи формування доходної частини місцевих бюджетів:
по-перше, за рахунок власних джерел (місцеві податки і збори), що відповідає вимогам Європейської Хартії місцевого самоврядування і гарантує фінансову автономність місцевого самоврядування. Зокрема, стаття 9 Хартії встановлює, що принаймні частина коштів місцевого самоврядування повинна надходити за рахунок місцевих зборів і податків. У структурі дохідної частини бюджетів великих та середніх міст України, наприклад, частка власних джерел становить від 9-11% (Ужгород, Тернопіль) до 35% (Одеса, Хмельницький).
Що стосується інших європейських держав, то частка власних доходів у місцевих бюджетах там коливається від 0 до 60%. При цьому в дев'яти країнах - членах Ради Європи виключно місцеві податки становлять понад 30% від загальної суми муніципального фінансування, наприклад, в Данії - 51 %, Швеції - 61 %, Норвегії - 42%, Франції - 36%;
по-друге, до доходів місцевих бюджетів зараховуються закріплені доходи, тобто закріплені законом загальнодержавні податки, збори та інші обов'язкові платежі;
по-третє, в дохідну частину місцевих бюджетів можуть входити кошти з державного бюджету, які передаються з метою надання фінансової підтримки місцевого самоврядування з боку держави, яка гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. При цьому мінімальні розміри місцевих бюджетів мають визначатися на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.
Фінансова допомога місцевому самоврядуванню з боку держави може здійснюватися у формі дотацій або субвенцій.
Дотації - це кошти, які передаються до місцевого бюджету з державного бюджету у випадках, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів, недостатньо для формування мінімального розміру місцевого бюджету. Використання дотацій не має цільового призначення, вони виділяються державою на безвідплатній та безповоротній основі.
Субвенції - це кошти, які виділяються з державного бюджету на певний строк для фінансування конкретних програм з метою соціально-економічного вирівнювання відповідних територій.
Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення в розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами;
по-четверте, до дохідної частини місцевого бюджету включаються кошти, необхідні для фінансування витрат, пов'язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів виконавчої влади.
Згідно з частиною 7 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки бюджетів місцевого самоврядування поділяються на дві частини: видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.
Аналіз статей 88-91 Бюджетного кодексу України дозволяє здійснити таку класифікацію видатків бюджетів місцевого самоврядування:
по-перше, видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності. Ці видатки враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, держава регулює їх здійснення та бере на себе зобов'язання забезпечувати відповідними ресурсами;
по-друге, видатки, які спрямовані на реалізацію повноважень місцевого самоврядування, що мають місцевий характер. Ці видатки не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Видатки бюджетів місцевого самоврядування включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, зазначених у статтях 88-91 Бюджетного кодексу України.
Наприклад, до видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (видатки на виконання делегованих повноважень) належать видатки на:
1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;
2) освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи-дитячі садки);
3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);
4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.
До видатків, пов'язаних з виконанням власних повноважень, Кодекс відносить:
1) місцеву пожежну охорону;
2) позашкільну освіту;
3) соціальний захист та соціальне забезпечення:
а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;
4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;
5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;
6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;
7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;
8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;
9) транспорт, дорожнє господарство:
а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;
б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);
в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;
10) заходи з організації рятування на водах;
11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;
12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;
13) управління комунальним майном;
14) регулювання земельних відносин;
15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.
Видатки бюджетів місцевого самоврядування здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, а їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад. Видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, визначаються відповідними районними та обласними бюджетами. У бюджетах місцевого самоврядування можуть бути передбачені загальний фонд (поточний бюджет) та спеціальний фонд, складовою частиною якого є бюджет розвитку бюджету місцевого самоврядування.
Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань і не належать до бюджету розвитку.
Кошти бюджету розвитку спрямовуються на погашення основної суми, капітальні вкладення, внески органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.
При цьому, згідно зі ст. 71 Бюджетного кодексу України, надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:
1) кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
2) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
3) кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;
4) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;
5) запозичення;
6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.
До витрат бюджету розвитку бюджетів місцевого самоврядування належать:
1) погашення основної суми боргу місцевого самоврядування;
2) капітальні вкладення;
3) внески органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.
Повноваження органів місцевого самоврядування у бюджетній сфері чітко визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетним кодексом України.
Так, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 26) до відання сільських, селищних, міських рад у фінансові сфері відносить затвердження бюджету місцевого самоврядування, внесення до нього змін, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету, встановлення місцевих податків і зборів, утворення позабюджетних коштів, прийняття рішень щодо випуску місцевих позик тощо. При цьому втручання інших органів і організацій у процес складання, затвердження та виконання місцевого бюджету не допускається, крім винятків, встановлених законами України.
Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету, для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів, та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм.
* * *
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС ПРОЕКТІВ ТА ПРОГРАМ
РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Відповідно до Указу Президента України "Про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування" (№ 952/2002 від 28 жовтня 2002 року), Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування" (від 18 січня 2003 р., № 64) щороку в Україні проводиться Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, який адмініструється Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України.
Відповідно до умов конкурсу, відібрані інноваційні проекти та програми розвитку органів місцевого самоврядування, частково фінансуються за рахунок державного бюджету.
Ідея проведення Конкурсу належить Президенту України, який у 2002 році, напередодні VIII Всеукраїнських муніципальних слухань, дав інтерв'ю газеті “Факты”, де зазначив наявність великої кількості невирішених питань в сфері місцевого самоврядування (неврегульованість міжбюджетних відносин, невизначеність в розподілі повноважень і ресурсів між різними рівнями влади тощо).
Глава держави запропонував впровадити Конкурс проектів та програм місцевого і регіонального розвитку, як один із можливих шляхів вирішення цих проблем. На думку Глави держави, такий Конкурс має сприяти “пробудженню та загальній підтримці місцевої ініціативи відносно пошуку найбільш ефективних шляхів та конкретних методів скорішого вирішення проблем місцевого і регіонального розвитку”.
Ініціативи Президента України були підтримані учасниками VIII Всеукраїнських муніципальних слухань. Ідеї, стосовно впровадження Конкурсу, були розвинуті Президентом в доповіді на Всеукраїнських зборах представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськості 10 вересня 2003 року.
Конкретними кроками щодо започаткування Конкурсу та його реалізації стали:
-
Указ Президента України “Про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування” від 28 жовтня 2002 р. № 952/2002;
-
Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування” від 18 січня 2003 р. № 64;
-
Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження складу Ради Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування” від 24 лютого 2003 р. № 113-р;
-
Рішення ради Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування від 22 вересня 2003 року;
-
Рішення ради Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування від 30 липня 2004 року №3.
Мета Конкурсу - відбір проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, спрямованих на розв'язання актуальних проблем розвитку місцевого самоврядування та поширення позитивного досвіду, набутого у процесі їх реалізації.
Головні очікувані результати Конкурсу: створення інформаційного банку інноваційних ідей, їх впровадження у практику діяльності органів місцевого самоврядування, поглиблення процесів муніципальної реформи.
Учасниками Конкурсу є органи місцевого самоврядування, які в установленому порядку зареєстрували проект або програму за одним з напрямів розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначені в Положенні про Конкурс.
У мережі Інтернет розміщений веб-сайт “Аналітичний ресурс місцевого та регіонального розвитку” Фонду сприяння місцевому самоврядуванню (www.municipal.gov.ua), де можна знайти інформацію щодо поточної діяльності Фонду, переможців конкурсу, детальних умов участі у конкурсі.
Робочі органи конкурсу
Рада Конкурсу — керівний орган Конкурсу. Вона сформована у відповідності з Положенням про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. До складу Ради увійшли народні депутати України, вищі посадові особи центральних органів державної влади, представники органів місцевого самоврядування та їх об'єднань, наукових та вищих навчальних закладів. До її функцій належить: прийняття рішення про оголошення Конкурсу; затвердження плану здійснення необхідних організаційно-технічних заходів, персонального складу експертної комісії Конкурсу та положення про неї; затвердження порядку реєстрації проектів та програм; визначення обсягів фінансування заходів у рамках організації та проведення Конкурсу; затвердження планів роботи дирекції та експертної комісії, здійснення контролю за їх діяльністю; визначення переможців Конкурсу.
Дирекція Конкурсу є виконавчим органом ради Конкурсу. Функції дирекції покладено на Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, який має здійснювати підготовку та організаційно-технічне забезпечення проведення Конкурсу.
Експертна комісія є консультативно-дорадчим органом ради Конкурсу, що утворена з метою забезпечення кваліфікованої та об'єктивної експертизи проектів та програм учасників Конкурсу. Комісія має проводити експертизу проектів та програм; здійснювати їх оцінку; готувати висновки щодо проектів та програм в порядку, затвердженому радою Конкурсу. Склад експертної комісії затверджено рішенням ради Конкурсу від 25 квітня 2003 року. До складу комісії увійшли представники наукових, вищих навчальних закладів, асоціацій органів місцевого самоврядування та їх об'єднань, громадсько-аналітичних центрів.
Технічне завдання на підготовку проектів Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування
Достарыңызбен бөлісу: |