Конспект (розділів 5, лекцій 9 (18 годин)). Вступ

До чинників провокації можна сміливо віднести нарочито грайливий одяг, який люблять носити наші жінки. Прагнучи привернути до себе увагу сильної статі, вони задирають до позамежних небезпечних висот лиштви спідниць, обтягують надлегкими тканинами опуклості, роблять на блузах зухвало глибокі вирізи і т.п. І добиваються бажаного — на них звертають увагу, але не завжди ті, кого хотілося б привернути. Чимала кількість насильників під час слідства обурюються поведінкою своїх жертв не менше ніж жертви ними.

Ефектний, збуджуючий чоловічий «апетит» одяг, потрібен в потрібний час, в потрібному місці. В інших випадках краще віддавати перевагу більш скромному, а в нічних подорожах в зонах кримінальної загрози — максимально закритому і безформному одягу. Ціліше будете.

Те ж саме можна сказати відносно чоловіків, що обирають формою повсякденного одягу стиль «а-ля ніндзя» або «спецназ». Подібний одяг зобов'язує. Рідкісний хуліган відмовить собі в задоволенні битися зі «спецом». Подібний кіношний одяг — сам по собі виклик, так що, надягаючи його, треба бути готовим до захисту стилю, у тому числі і за допомогою кулаків. Або, якщо упевненості в своїх силах недостатньо, віддавати перевагу більш скромному гардеробу.

Не знаючи, що і як годиться носити в тому або іншому районі міста, можна, того не бажаючи, нарватися на неприємність, будучи прийнятим за того, що порушив межі «чужого». Тому, якщо ви достатньо молоді і підходите під визначення тінейджера, не полінуйтеся, збираючись на дискотеку або в гості в чужий район, поцікавитися місцевою мовою одягу. А якщо дорослий, не примушуйте своєї дитини надягати саме цю куртку або кепку, коли він без видимої причини відмовляється прийняти обнову. Можливо, саме ця куртка або кепка визначає його в ранг «чужого» зі всіма витікаючими наслідками. Довіртеся вашій дитині, він краще розбирається в правилах місцевого етикету, якщо той, звичайно, існує.

Поведінка. Ось вже за допомогою чого можна відшукати собі пригоду навіть в найбезпечнішому районі, в найбезпечніший час доби, серед самих мирно налаштованих громадян.

Пограбування провокується або надмірною невпевненістю, боязкістю, зовнішньою метушливістю жертви, переконуючої тим грабіжника в легкому досягненні його злочинних цілей, або в підкреслено панському спілкуванні з оточуючими, що включає демонстрацію свого багатства, розкидання направо і наліво грошей, розповіді про свій достаток всім підряд і інше.

В першому випадку, якщо опинилися в чужому, незнайомому місті, треба прагнути злитися з натовпом, зобразити людину, що знає місто, а якщо і питати, як доїхати до... то тільки у постових міліціонерів, водіїв вантажного автотранспорту (а не у приватних візників, які можуть бути навідниками) або службовців ближніх контор, що знаходяться при виконанні. У будь-якому випадку ви не повинні нагадувати чужака, що розгубився, який є ласим шматочком для злочинців — хоч грабіжників, хоч аферистів.

Чим більш знервовано ви себе відчуваєте під час нічних походів, тим більший спокій і упевненість демонструйте. Не будіть в злочинці інстинкт хижака — наздогнати і добити безпорадну і, значить, безпечну жертву. Страх завжди привертає увагу! Усвідомлюючи себе як жертву, ви як наслідок зображаєте жертву і зрештою, нею і стаєте. Зламайте спочатку порочний настрій і тоді, можливо, уникнете кінцевого, сумного висновку.

Причиною можливого кулачного розбирання може послужити поведінка виклику: зображення з себе героя останнього популярного кінобойовика, демонстративна «гра м'язами», зарозумілі, зневажливі, презирливі погляди, які ви щедро роздаватимете навколо, коментарі з приводу чужого зовнішнього вигляду і поведінки і т.п.

Контролюйте свою поведінку, граючи супермена перед своєю дівчиною. Як мінімум озирайтеся навколо: зовсім необов'язково те, що викликає захоплення у вашої подруги, сподобається оточуючим. Може, їх це образить. А чи здатні ви захистити своє високе звання на ділі, а не тільки на словах, ще невідомо. Не перегравайте, не випробовуйте зайвий раз долю. Углядівши небезпеку, вчасно пригашуйте гордовиті погляди і усмішки. А краще всього грайте супермена рівно настільки, наскільки здатні підтвердити справою пропонований образ. Пам'ятайте: люди дуже не люблять тих, хто демонструє їм свою перевагу, а для підлітків це те ж, що для іспанського бика червоний плащ тореадора.

Потенційними жертвами вуличних майнових і хуліганських злочинів слід визнати людей, люблячих прикладатися до пляшки. П'яниця — мрія будь-якого злочинця. Злодію зовсім необов'язково бути талановитим кишеньковим злодієм, щоб зуміти обібрати п'яницю. Грабіжник, навіть не будучи косому сажню в плечах, легко справиться з людиною напідпитку. Хулігану бійка з людиною, що спожила півлітра горілки, супротивником — одне задоволення: і героєм себе виставити можна, і жодного стрічного удару не одержати. П'яна жінка — відповідна пара для насильника, що забажав любові: ні надати реального опору, ні пізнати свого «коханця» вона швидше за все не зможе.

Окрема розмова про поведінку, що провокує насильство.

Біля 70% потерпілих жінок і дівчат були знайомі із злочинцями. З них 22% познайомилися з насильником в день, коли був вчинений злочин.

25 випадків із ста відбулися на природі, тобто в парках, скверах, садах.

35 — в квартирах і кімнатах молодіжних гуртожитках.

І, нарешті, дівчатка 14—17 років ставали жертвами насильства удвічі частіше за своїх старших 18—23-річних подруг.

Провокацією насильства можна визнати будь-яку поведінку, яка привертає до вас увагу чоловічої статі.

Якщо ви зайняли гроші або попросили на якийсь час дорогу річ і втратили її. Краще відразу признайтеся в неплатоспроможності. Тоді залишається можливість врегулювати конфлікт за допомогою підписки боргових (хай навіть на велику суму) розписок, цивілізованих відробітків, поступового продажу майна, перепозичання грошей і інш. до того, як в хід підуть кулаки і кастети.

Гірший вихід з положення — пошук покровителів, захисників і т.п. «дахів», які зрештою тільки збільшать борг, включенням в рахунок своїх послуг. Затіявши таку гру, ви ризикуєте виявитися між двома ворогуючими угрупуваннями, як між молотом і ковадлом. Така розстановка сил неабияк деформує вашу зовнішність і психіку.

У вас виникла необхідність подорожі по місту в нічний час.

Тоді візьміть лист паперу і намалюйте карту свого маршруту. При цьому пам'ятаєте, що в нічному місті прямий шлях не найкоротший і не найшвидший. Які об'єкти можуть забезпечити нашу безпеку. Відділення міліції. Опорний пункт пожежної команди. КПП військової частини або військового училища. Будка ДАІ. Будівля банку, у вікна якого можна запустити уламок цеглини, щоб викликати охорону з пістолетами. Диспетчерська тролейбуса. Ворота цілодобової пекарні. Гуртожиток школи міліції. І так аж до обліку працюючих вуличних ліхтарів і справних телефонів-автоматів. Тому що маршрут уздовж справних автоматів безпечніше і, значить, переважніший, ніж уздовж несправних. При пересуванні по нічному місту виключіть з вашого маршруту темні підворіття, прохідні двори, нескінченні, які не оббіжиш, забори, пустирі, паркі, новобудови, місця нічних зборів бомжів.

Подивіться, як ви одягнені. Давайте залишимо туфлі на високому каблуці і надінемо на ноги легкі кросовки. Якщо туфлі, тоді важкі, з масивним носком і гострим каблуком, які можуть стати в нагоді в ближньому бою. Якщо відбиватися ногами.

Одяг переважніше облягаючий. Щоб вас не можна було за нього схопити. Але тільки не спідниця! Спідниця повинна бути широка, дозволяюча робити повний крок.

Залиште сумки. По-перше, вони привертають увагу потенційного злодія. По-друге, займають руки. Як ви відбиватиметеся від грабіжника, коли ви руки підняти не можете? Під час нічних прогулянок руки повинні бути вільні.

Гроші і цінності заховайте. Знайдіть на собі яке-небудь місце понадійніше.

Розпоріть підкладку плаща, піджака або жакета, засуньте туди гроші і зашийте. Тільки не суньте гроші стопкою, так їх можна помітити. Краще розкладіть на декілька тонких пачок. Ще надійніше використовувати не піджак, а штанини брюк або поділ спідниці. Туди взагалі ніхто, окрім насильника, не сунутиметься. Засуньте гроші під устілку черевика. Зашийте в головний убір. Там ніхто ніколи шукати не здогадається. Заштовхайте по одній купюрі в краватку і притисніть затиском. Засуньте в одну з половин розірваних пополам колготок і примотайте в будь-якому місці до тіла.

Ювелірні прикраси можна засунути в той же черевик, але тепер уже пробивши підошву, в порожнистий каблук.

Булку хліба або батон з родзинками можна розрізати пополам, видавити поглиблення, покласти туди гроші або цінності і скласти половинки разом. Або втопити кільця і гроші в поліетиленових мішках з крупою, в банку із сметаною. В стаканчику з йогуртом. В кілограмі тіста.

Частину грошей треба залишити, тому що жоден грабіжник не повірить, що ви вийшли в місто без копійки грошей. І почне шукати. І знайде. Отже залиште частину грошей для того, щоб відкуповуватися від злочинців. Краще втратити частину, ніж все.

Загальне правило при загрозі нападу грабіжника або хулігана — попередження дій злочинця. Якщо так можна сказати, боротьба за ініціативу. Ви завжди повинні прагнути йти на півкроку, на чверть кроку попереду подій.

Проходячи по нічній вулиці, ви побачили підозрілого типа в підворітті. Виходьте з гіршого — припускайте, що він чекає саме вас, тоді як більшість людей навпаки, в стані напівнепритомності наближаючись до небезпечної зони, сподіваються, що все обійдеться.

Оцініть його фізичні можливості, постарайтеся роздивитися, один він чи ні, чи є при ньому зброя або відсутня. Одночасно оцініть топографію місцевості — куди при необхідності бігти, де ховатися, що використовувати як імпровізовану зброя, як закликати на допомогу.

Така мозкова прокрутка можливих в найближчому майбутньому подій і є метод попередження кримінальної події. Злочинець ще не знає, нападе на вас або дочекається наступну жертву, а ви вже готові до оборони!

Тепер про саму дію. Перед вами злочинець, до нападу, ви упевнені, залишилися секунди, піти ви вже не встигнете. Спробуйте в швидкій, атакуючій манері заговорити з вірогідним супротивником. Тільки не шепочіть, говоріть упевнено, в повний голос. Можливо, він чекає від вас зовсім інших реакцій — ви ж жертва, вам треба боятися. Збийте його з толку. Попросіть закурити. Запитайте час — заразом подивитеся, коли він задере руку, чи немає у нього зброї. Попросіть підказати, де знаходиться певний будинок. Втягуйте його в бесіду, чекайте підходу інших перехожих. До речі, чим довше ви на дружній ноті ведете розмову, тим важче йому напасти на вас. Знеособлених людей вбивати і калічити легше. Тільки не робіть різких рухів, не лізьте в кишеню, щоб не налякати його.

Далі бесіда із злочинцем може розвиватися або в агресивному, якщо ви відчули в ньому слабке місце, або в слізно-прохальному, якщо уловили нотку сумніву, тоні.

Коли злочинець, замість того щоб відразу бити або демонструвати зброю, починає загрожувати — це хороша ознака. Це значить, що він не готовий до злочину і намагається за допомогою загроз і лайок розігріти себе. Відповідайте йому словом за слово. Зберіться, повірте у власну силу.

Якщо ви правильно розігрували роль, він вас переслідувати не буде. Краще дочекається іншої, менш агресивної жертви. Можливо, він навіть, якщо був готовий до бійки не на життя, а на смерть, відчує полегшення.

На агресивно налаштованого грабіжника, особливо істерика (це, до речі, сама небезпечна категорія), кричати не варто. Навпаки, слід приглушити полум'я ненависті, що роздувається їм, спокійним, розсудливим голосом пояснити, чому саме вас і саме сьогодні грабувати або бити не можна: у вас немає грошей, ви йдете до вмираючої дружини в лікарню, у вас згоріла квартира, медики знайшли у вас рак, вас кинула дружина, ви взнали, що ваша розтрата розкрита або ті три трупи, які ви зарили в парку, знайшла міліція. Коротше, що завгодно, лише б збити його агресію і заразом переконати у вашій для нього даремності.

При зустрічі з грабіжником-професіоналом найрозумніше, що ви можете зробити, це віддати йому гроші. Професіоналу-грабіжнику ваше життя ні до чого, йому цінності потрібні. І втратити перше, тобто життя, ви можете тільки за власною ініціативою, намагаючись захистити друге, тобто своє добро. Одержавши бажане без опору з вашої сторони, грабіжник, швидше за все, вважатиме за краще сховатися, можливо, відваживши вам пару стусанів.

У разі, коли вам жалко втрачати своє майно і гроші, розділіть їх на дві частини. Одну тримаєте ближче, іншу заховайте глибше. Можливо, грабіжник попадеться на таку, що рекомендується західними поліцейськими вудку і, задовольнившися одержаною половиною, залишить вам іншу. В ситуаціях, коли вас зупиняють з хуліганських спонуці і, значить, злочинців цікавить не ваш гаманець, а ви самі, або коли грабіжник не задовольняється тільки грошима і цінностями, допустимо застосувати активні способи захисту.

Спробуйте, відбігши на декілька кроків убік, пронизливо закричати, вирвати із забору або лавки кіл поважче, демонструючи свою відчайдушну рішучість захищатися до кінця, — тільки кричати при цьому не припиняйте. Злочинці не люблять зайвого шуму і, можливо, вважатимуть за краще ретируватися.

Ще переконливіше діє камінь, кинутий у вікна найближчого, житлового будинку або розбита тим же каменем магазинна вітрина. Можливо, грабіжник втече, а ви у гіршому разі заплатите за розбите скло. Не найвища платня за врятоване життя або здоров'я.

Зупинити нападаючого злочинця можуть постріли з газової і «нелетальної» зброї, направлені в очі бризки газових, дратівливої дії балончиків, косметичні і побутові аерозолі (лаки, дихлофоси і ін.) і просто різко пахнучі і їдкі рідини: оцет, нашатир, цибульні розчини, і сипкі речовини: перець, сіль. Тільки застосовувати всі ці засоби вимушеної оборони треба уміючи. Треба твердо засвоїти, що балончики і т.п. імпровізовані засоби захисту призначені не для шантажу, а для атаки. Причому однієї - єдиної! Якщо перша не вдалася, другої може не бути!

Заговоріть грабіжника, відверніть його увагу, примусьте поглянути убік і миттєво вихопіть засіб захисту.

Так само миттєво і якомога ближче піднесіть його до очей ворога. Чим далі відстань, тим більше шансів промахнутися. І ще враховуйте напрям вітру, щоб потім самим не плакати, якщо він дме у вашому напрямі.

Якщо супротивників двоє — починайте з того, у якого зброя. Другого, якщо не вдасться окропити, спробуйте зупинити нестямним криком і загрожуючими випадами руки, в якій затиснений балончик або електрошокер.

Пам'ятайте, будь-яка дія дратівливої газової зброї короткочасна. І, «відключивши» супротивника, треба виграний час використовувати з толком — або від нього тікати, або його «добивати».

Тікати краще на жваві ділянки доріг, до добре освітлених вітрин, в місця можливого скупчення людей — зупинкам, кінотеатрів і ін. Якщо ви хочете звернутися по допомогу — намагайтеся потривожити сон сторожів ближніх контор або мешканців нижніх поверхів будинків. Намагайтеся повідомити про подію в міліцію з будь-якого телефону-автомата, які з «02» з’єднаються без жетона.

У будь-якому випадку прагніть втекти якнайдалі від місця нападу. Якщо переслідувач відстав і вас не бачить, спробуйте змінити напрям руху.

Звичайно страх веде нас по прямій, про що чудово обізнані злочинці. Спробуйте звернути в бічні вулиці.

При явній нерівності сил, коли спочатку ясно, що відірватися від переслідувача не вдасться, спробуйте сховатися в темноті найближчого підворіття або сквері. Але це лише за умови, що злочинець хоча б на секунду втратив вас із виду.

При затаюванні важливо враховувати, що будь-який, найменший рух на фоні застиглого навколишнього пейзажу відразу привертає увагу, а ось повна нерухомість може бути непомітна навіть поблизу.

Як притулок можна використовувати затінені ями, у тому числі заповнені водою, каналізаційні колодязі (куди, навіть знайшовши вас, не кожний грабіжник ризикне забратися), хащі чагарників, низькі лавки, під якими темно і в той же час достатньо місця для лежачої людини, високий травостій. В дворах — сміттєві баки, між якими можна встати і в які можна влізти і навіть заритися в сміття (коли йде мова про життя - не до гидливості), отвори підвальних вікон, простір, за розкритими під'їзними дверима.

Завжди слід віддавати перевагу схованкам, з яких можливий вихід в будь-яку сторону, і уникати притулків-тупиків.

Ховаючись в схованці, не треба намагатися зберегти в цілості і чистоті одяг. Вам дорога кожна мить! Поки ви шукаєте місце чистіше та посухіше, злочинець може помітити вашу фігуру, що ворушиться в тіні. Зачаївшись, ви повинні бути нерухомі, як би близько лиходій не підійшов. Навіть почувши в метрі від себе розмову — не схоплюйтеся, не кричіть і не намагайтеся ще глибше забратися в схованку. Будь-що, найменший шум або рух можуть розкрити ваше місцезнаходження. Терпіть скільки можливо! Приборкайте свій страх! Тільки абсолютна нерухомість і мовчання можуть врятувати вас!

В крайньому випадку, якщо ви підозрюєте, що ще крок-два — і бандит неодмінно вас побачить, спробуйте, використовуючи чинник раптовості, напасти на нього першим. Краще всього для цього по ходу гонитви озброїтися якою-небудь імпровізованою колючо-ріжучою або просто важкою зброєю, що потрапила під руку: палицею, виламаною з лави жердиною, обламаннями цегли, камінням, пляшками і т.п. В крайньому випадку, використовуйте як зброю які-небудь предмети, що завалялися в кишенях: складані ножі, гострі авторучки, затиснені на зразок кастета зв'язки англійських ключів або небезпечний, як стилет, великий ключ від під’їзда . Навіть звичайний журнал, якщо скрутити його в щільну трубочку і ударити вузьким кінцем супротивника в обличчя або горло, може заподіяти нападаючому серйозні тілесні пошкодження. Тому що у такому вигляді він стане твердим, як дошка.

Теоретичне вивчення прийомів самооборони ще нікого не рятувало. Під час реальної бійки людина, що не має бойового досвіду, майже завжди втрачається і геть забуває, куди і як треба бити. Прийоми рукопашного бою тільки тоді виправдовують себе, коли були повторені тисячократно під час тренувань. Тоді боєць під час бою діє, узгоджуючись не з розумом, але з виробленим умовним рефлексом. Отже, якщо хочете уміти захищати себе не уявно, а по-справжньому, споруджуйте із старого одягу набитий ганчірками муляж-грушу вашого передбачуваного супротивника, в крайньому випадку, малюйте його фігуру на стіні, відзначайте три-чотири найуразливіші крапки і бийте по них руками і ногами щодня. Тільки в цьому випадку під час несподіваного нападу ви будете здатні чинити опір.

Понад усе тренування на муляжах необхідні для вироблення звички бити живу людину. Туди, куди ми бити сильно не уміємо, тому що знаємо, як це боляче. Все єство наше опирається подібним ударам, і тому в самий останній момент слабіє наша рука і завмирають розчепірені пальці перед розплющеними очима ворога. Подолати цей психологічний бар'єр можливо, лише узявши на озброєння методи навчання прийомам рукопашного бою спецпідрозділів, тобто день за днем б'ючи муляжі і тикаючи пальці в намальовані на папері, наклеєному на грушу, очі. Тоді, навіть боячись покалічити людину, ви все одно битимете в повну силу, так, як звикла ваша рука.
Найдоступніші неспеціалісту больові крапки, які, якщо їх вдало дістати, можуть на деякий час охолодити запал нападаючого супротивника.
Фаланги пальців ніг, по яких дуже зручно бити зверху каблуком взуття, а ще більш боляче — шпилькою жіночої туфельки.

Гомілка, різкий удар по якій носком або каблуком жорсткого черевика украй чутливий.

Пах. Такий удар може знешкоджувати чоловіка, що напав на вас, вже не на хвилину. Біль від подібного удару здатний вивести з ладу навіть найдосвідченішого бійця. Нормальний мужик щонайменше п'ять хвилин смирно сидітиме на землі.

Сонячне сплетення. Цей удар хороший, але вимагає певних боксерських навиків, які теоретично не виробляються.

Горло — сама незахищена частина людського тіла. Але, щоб потрапити в нього, бажано примусити супротивника задерти голову. Погляньте на дах найближчої будівлі, округляйте очі, видайте вигук здивування, може, ваш супротивник піддасться на прийом і подивиться вгору, для чого підніме підборіддя. Бийте в кадик, що відкрився, кулаком або ребром долоні. Сильний удар в горло може бути смертельним.

Дуже хворобливий удар жорстко стислим кулаком в основу носа або в перенісся. Але такі удари повинні бути добре поставлені.

Удар кулаком в скроню здатний миттєво вивести супротивника з ладу. А сильний удар — убити.

Потилиця, вірніше сказати, верхня частина шиї. Жорсткий удар кулаком або ребром долоні в основу черепа може не тільки знерухомити, але убити вашого супротивника.

Очі — найвразливіше місце. Вони не захищені ні м'язами, ні шкірою. Вони відкриті для травматичного удару. Точний випад може засліпити супротивника на години, а сильний — на все життя. Бити слід розведеними середнім і вказівним пальцями, великим пальцем або середніми кісточками пальців.

Різкий удар ребром долоні від низу до верху у верхню губу викликає сильний біль і втрату свідомості, оскільки в основі носового хряща розташовується густа мережа нервових закінчень.

Сильний з двох сторін удар складеними човником руками по вухах приводить до втрати свідомості нападаючого.

Треба сказати, що очі, губи і вуха дуже чутливі до силових дій. Про що слід пам’ятати під час ближнього бою, коли неможливо завдавати удару здалеку. Наприклад, при спробах згвалтування або задушення, коли супротивник наблизився впритул або обхватив свою жертву руками. В цьому випадку потенційно досяжні тільки очі, губи і вуха. В них і слід бити. В очі — пальцями. В губи — кулаком або захопити їх пальцями і зі всіх можливих сил рвонути вниз. Те ж саме можна виконати з вухами. Але ще краще штовхнути у вухо який-небудь гострий предмет — витягнуту з волосся шпильку, авторучку, ключ і ін. Пошкоджена барабанна перетинка охолодить запал найлютішого бандита.

Але простіше й ефективніше всього пустити в хід не пальці, а зуби, тим більше що вони на відміну від рук швидше за все будуть вільні. Ось і слід вчепитися ними у все ті ж губи, вуха і ніс. Причому так вчепитися, що хоч відкусити.

Як могутня ударна зброя можна використовувати власну потилицю. Наприклад, якщо супротивник обхватив вас ззаду. Удар вашої потилиці в чуже перенісся — дуже серйозний удар. Звичайно, якщо у вас досить духу ударити зі всієї сили. Так само головою можна ударити супротивника, що стоїть спереду.

Сміливо використовуйте підручні засоби. Витягніть складаний ніж. Бийте в обличчя гострими ключами. Вістрям парасольки. Ріжучими краями розбитої об асфальт пляшки, яку ви утримуєте за шийку. Припечіть шкіру ворога сигаретою, що горить. Або ткніть в очі вістрям авторучки. Жінки можуть з успіхом застосувати як зброю шпильку.

Яким би прийомом ви не володіли, яку б зброю ні приготували до бою, не слід виявляти своє уміння завчасно. Якщо супротивник знає, що від вас чекати, бойові навики втрачають свою значущість!

І не треба мовчати! Кричіть «Ура!», «Уб'ю!», «Міліція!» або щось більш нечленороздільне, але не менше грізне! По-перше, вас може хто-небудь почути і подзвонити в міліцію. По-друге, крик — це засіб психологічної атаки.

Якщо ви вмудрилися «упустити» вашого супротивника на землю, не чекайте, коли він підніметься, — йдіть на добивання. Подібна порада мало співвідноситься з кодексом офіцерської честі і неписаними правилами дворових дитячих бійок, де лежачого не б'ють. А вам доведеться! І саме лежачого! Поки він не встав і не уклав на місце, що звільнилося на асфальті, вас.

Тільки не треба дивитися туди, куди ви збираєтеся завдати удару! Не попереджайте його про свої наміри, якщо не хочете нарватися на контратаку. Дивіться абикуди убік.

Добивання поверженого супротивника — одне з щонайперших правил вуличної бійки і рукопашних боїв. Не давайте бандиту, що напав на вас, встати. Бийте його ногами в найуразливіші місця — в обличчя, живіт, пах. Бийте до тих пір, поки він не припинить спроб встати.

Бийте, навіть якщо ви за все своє життя не чіпали пальцем жодної людини. Тоді тим більше бийте. В подібній ситуації, як в бою — або ви, або вас.

Тільки бийте в повну силу, тому що, якщо він встане, ви на жалість вже розраховувати не зможете. Вас вже вбиватимуть. Бандити страх як не люблять, коли їм завдають болі.

Один-два з максимальною силою ударів — і швидкий відступ або добивання ворога, що не опам'ятався! Середина, тобто очікування, коли він прочумається, рівна поразці!

Бийте! Без боязні покалічити свого супротивника. Пам'ятайте, що Кримінальний кодекс дає вам право на самозахист. Аж до вбивства нападаючої сторони.

Пам'ятайте, що з погляду закону нападаюча сторона буде визнана винна, навіть якщо постраждає більше потерпілої. Навіть якщо буде покалічена.

Але тільки коли нападає! А якщо тільки загрожує, а ви відповідаєте на лайку і демонстрацію кулаків ударом, що калічить, то тоді Кримінальний кодекс захищає вже не вас, а вашу жертву. І ви з потерпілого перетворюєтеся на злочинця. Це та грань законодавства, про яку треба знати, щоб не виявитися раптом на тюремних нарах.

Громадянин має право на самозахист лише в ситуаціях, що явно загрожують його життю і життю його близьких. У всій решті випадків на м'якість закону він розраховувати не може.

Рівно як у випадках, коли як знаряддя відплати були використані не випадкова цегла, коли, складані і кухонні ножі, а заборонені законом вогнепальна і холодна зброя, а також гранати, гранатомети, отруйливі речовини.

Це той випадок, коли уникнути нападу, відкуповуючись від злочинця цінностями, неможливо. Його цікавите ви, точніше, ваше тіло, а не купюри в гаманці. З їх допомогою він задовольнити свою пристрасть не зможе. Звідси необхідна більш жорстка і безкомпромісна тактика захисту. Тут не віддаси половину, щоб зберегти іншу. Тут або пан, або пропав!

Спочатку декілька профілактичних порад.

Гуляючи по місту, вибирайте найбезпечніший зі всіх можливих маршрут. Хай навіть він буде удвічі довше. Краще йти довго, ніж швидко, але в обійми злочинця.

Намагайтеся, якомога рідше ходити поодинці. Уникайте затінених і маловідвідуваних місць — запущених парків, скверів, будівництв, погано освітлених вулиць і т.п.

Довге волосся зачісуйте назад або заплітайте в косу і заправляйте під одяг. Улюблений больовий прийом насильників — схопити ваші локони, намотати на руку і потім, коли жертві діватися нікуди, диктувати свої умови. Плюс до того розпущене волосся — це для деяких типів насильників додатковий збудливий чинник. Жінок, що гладко зачесали, не помічають впритул, а таку — тільки покажи!

Носіть з собою електрошокери, сльозоточиві і т.п. засоби індивідуального захисту.

Пам'ятайте, де зберігається ваш електрошокер або балончик, не засовуйте його далеко, умійте їм правильно користуватися і у разі загрози, не замислюючись, пускайте в хід! Без попереджень, загроз і демонстрації своїх можливостей! Балончики і електрошокери по-справжньому дієві тільки при несподіваному їх використовуванні!

Не можете дозволити собі балончик — купіть свисток і прикріпіть його до зв'язки ключів.

Якщо не вдалося скористатися балончиком або електрошокером відразу, зробіть вигляд, що ви капітулювали, і, поки насильник трудиться над вашими гудзиками і застібками, непомітно дістаньте, приготуйте до роботи і пускайте в хід свою зброю.

В ситуації млявого нападу прагніть порозумітися з потенційним насильником.

Зобразіть взаємний інтерес, запропонуйте зустрітися для реалізації тих самих бажань трохи пізніше, але в більш належних умовах. Обміняйтеся телефончиками, причому у нього бажано виманити справжній, а свій дати, природно, уявний. Призначте побачення на день, на півдня, на годину пізніше.

Розкажіть про свою тяжку жіночу долю, може, це його зворушить, і він пошкодує вас.

Повідайте про невиліковні внутрішні недуги. І більше подробиць, медичних деталей, натуралізм. Це, трапляється, відохочує.

Налякайте Снідом. Тільки переконливо. З хорошим акторським надривом і упевненістю в голосі. Просто в скаргу ніхто не повірить.

Спробуйте заздалегідь повідомити злочинця, що ви чекаєте чоловіка, друга. На підтвердження своїх слів поглядайте на годинник, стукайте прикро ніжкою, озирайтеся на всі боки. А якщо вже кого-небудь побачили, кидайтеся до нього зі всіх ніг із словами: «ти де так довго був?» Потім, схопивши перехожого за руку, все поясніть.

Говорять, деякі злочинці відрізняються природною гидливістю. Такі полюють за чистенькими, доглянутими, пахнучими косметикою жінками. Спробуйте спотворити свій істинний вигляд — перекосіть обличчя, зобразіть потворну гримасу (тільки не переборщіть), розмажте туш, заїкайтеся, шепелявте. Коли справа зовсім погана, не зупиняйтеся перед штучним викликанням блювоти — непомітно суньте два пальці в рот. Та не соромтеся, справа йде про вашу честь, а можливо, життя. Звичайно, образившись на таке відношення, вас, напевно, поб'ють, але насильства ви, можливо, уникнете.

Допустимо, завдавши собі по можливості безпечної, але кривавої травми, узяти злочинця на переляк, заявивши, що тепер ви обов'язково помрете, а він буде привернутий за вбивство. Говорять, деякі лякаються і тікають.

Насильство, скоєне в квартирах, номерах готелів і інших замкнутих приміщеннях, має свою специфіку. Найголовнішу ту — що бігти нікуди. Двері закриті — ключ в руках у насильника.

Звідси дуже важливо, щоб ваші родичі і подруги знали, куди ви пішли. Опинившись в незнайомій квартирі, обійдіть її, вивчіть «місцеву топографію», тобто те, як розташовані кімнати, де вхідні двері, балкон, телефон. Які вікна виходять на вулицю, а які в двір.

Особливо ретельно вивчіть передпокій (раптом помітите, де висить запасний ключ) і конструкцію замків. Хто знає, як вам звідси доведеться йти.

Якщо вас стали «спокушати», спробуйте прикинути, як з цього негостинного будинку піти пошвидше. Тільки не силою (мужики сильніше), а більш перевіреною жіночою зброєю — хитрістю.

Зобразіть переляк з приводу упущеного на сходах золотого кільця або гаманця з грошима. Бажано з великими грошима. Можливо, вам ради такого випадку відкриють двері.

Якщо відкрили — кидайтеся до сусідніх дверей, дзвоніть в них, стукайте ногами, кричіть і ін. Чим більше ви проведете шуму, тим швидше вам прийдуть на допомогу.

Навіть якщо з сусідніх квартир ніхто не вийшов, упевнено заявляйте насильнику, що сюди вже їде викликана сусідами міліція.

Можливо, ви відразу перестанете подобатися своєму понад міру гарячому залицяльнику.

В квартирі із замкнутими дверима справа йде гірше. Але небезнадійно.

Витонченим рухом правої руки треба узяти он той табурет і з розмаху у вікно. Щоб всі стекла вщент! І табурет на вулицю! Бажано кому-небудь на голову, щоб він примчався шукати винного.

І тут же, скориставшися миттєвим замішанням, бігти на балкон. Або до того розбитого вікна, але по дорозі випадково зачепивши стільцем ще одне скло. Висунутися назовні і кричати: «Рятуйте! Вбивають!»

Якщо вас намагатимуться втягувати назад — чіпляйтеся за підвіконня, штовхайтеся, кусайтеся. Тепер, коли оголошена війна, відступати не можна. Тепер — до переможного кінця!

Коли вас стануть упрохувати припинити крик і биття стекол — не розслабляйтеся! Вимагайте дати вам ключі від вхідних дверей, а самим піти в дальню кімнату.

Але і тоді від вікна не відходите. Попросіть перехожих піднятися до дверей квартири і чекати вас там. Але краще киньте їм ключ і попросіть відкрити двері зовні.

Як тільки ви звільнитеся з полону, йдіть і дзвоніть в двері і просіть дати телефон і бути свідками замаху на вашу честь.

Але лише за умови, що цей замах мав місце бути. Тому що, якщо це лише ваша фантазія, вам доведеться тримати відповідь перед законом. Для чого треба буде пред'явити тілесні пошкодження і пошкодження одягу.

Що робити, коли дійшло до сексуальної на вас атаки.

Найнадійніше — швидкий біг в будь-яку вподобану вам сторону. В одному варіанті — в чистому вигляді. В іншому з передуючим йому ударом.

Знову-таки: удар повинен бути несподіваним, максимально травмуючий ворога і всього один — на поразку. Потім, поки насильник опам'ятовується, — відкатування убік і ривок спринту з подальшим виходом до місць потенційного скупчення людей, криками про допомогу, биттям стекол і вітрин, заплутуванням слідів або затаюванням. Це залежно від місця, часу дії, фантазії і сил.

Кожна п'ята жінка, що піддалася нападу сексуального злочинця, врятувалася завдяки активному опору, що чинить. Адже далеко не всі, хто уникнув насильства, заявили про подію в міліцію. Отже реальні цифри набагато вищі. Звідси єдиний висновок — чиніть опір. Майже у всіх випадках.

Окрім випадків озброєного насильства. Тут кричати і битися — значить ризикувати життям. Злочинець, який злякався шуму, може пустити в хід ніж або пістолет. Тут не можна дати однозначної поради. В цій ситуації вирішувати самій жінці, що для неї важливе: життя або честь. Якщо життя — треба мовчати, не дратувати злочинця і відноситися до того, що відбувається, як до долі. Якщо честь — битися смертним боєм! Але дуже коротким боєм — в один-два удари.
Вуличні небезпеки і дитина

Особливої уваги на вулиці вимагають до себе діти, хоча б тому, що зовні стін будинків вони частіше, ніж їх тата і мами.

З безлічі кримінальних небезпек, що підстерігають дитину на вулиці, можна виділити три: сексуальні домагання і сексуальні злочини, підліткові «розбирання» і участь в молодіжних угрупуваннях.

Перша небезпека — не найпоширеніша, але за рахунок своєї скандальності найбільш часто мусирувана як в пресі, так і в дозвільних розмовах.

Визначити який-небудь єдиний тип маніяка-насильника, якого треба побоюватися, не можна. Ні зріст, ні «масть», ні вік, ні стиль одягу таких людей із загальної маси не виділяють. А ось в манері поведінки (правда, далеко не завжди) деяка подібність може бути присутня.

Потенційні насильники можуть годинами висиджувати де-небудь на віддаленій лавці, спостерігаючи за метушнею дітей на ігровому майданчику або в пісочниці. Можуть наближатися, розмовляти з дітьми, пропонувати їм солодощі, роздавати дрібні подарунки, супроводжувати дітей до під'їзду або школи.

Будь-який контакт такого «дядечка» з вашою дитиною повинен насторожувати. А якщо ви один, два, три рази підряд помітили поряд дитячого майданчика незнайомого спостерігача, не посоромтеся підійти до нього і заговорити.

Істини ви, звичайно, не взнаєте, але, можливо, злякаєте насильника, що вибирає собі чергову жертву, або, якщо справа обернеться бідою, зможете допомогти слідству у встановленні особи злочинця. Ну, а якщо помилитеся, і з'ясується, що цей «збоченець» — всього лише спостерігаючий за внуком дідусь, що приїхав на тиждень з села в гості, нічого страшного не трапиться. Ви ж не звинувачували його в садистських схильностях, не чинили допит з пристрастю — просто поговорили п'ять хвилин про те про це.

Якщо після бесіди ваші підозри посиляться, попросіть незнайомця показати документи, посилаючись, наприклад, на те, що кілька днів тому в будинку відбулася крадіжка і міліція просила проявляти максимальну пильність. Сексуальні маніяки не грабіжники, відразу в бійку кидатися не будуть. У результаті ви або встановите особу громадянина, що викликав підозру, або геть відохотите у нього з'являтися у вашому дворі.

При неадекватних реакціях, коли ваше прохання викликало бурхливу у відповідь дію (чи протест, роздратування або гомеричний регіт — не має значення), повідомте про свої підозри в міліцію. Хіба мало з яким злочинцем, що знаходиться в розшуку, співпадуть ваші описи!

Та все ж слід визнати, що найбільший захист від сексуальних посягань на дитину може забезпечити тільки сама дитина.

Виходитимемо з гіршого — дитина і насильник зустрілися без посередництва дорослих, тобто один на один. Спочатку, як завжди, профілактика. Постарайтеся, щоб цього «один на один» як чинника, що провокує злочин, було якомога менше. Оточіть дитину друзями. Хай вони завжди і скрізь ходять «натовпом». Наказуйте їм, щоб вони ніколи, і особливо ні з ким, не відпускали від себе товаришів. Проти декількох дітей злочинець безсилий.

Особливо важливо, щоб діти не бродили по двору і вулицям поодинці, коли у вашому районі відбулася серія нерозкритих, сексуальних злочинів.

Не знайшли дитині постійних друзів — виписуйте з села бабусю, об'єднуйтеся з сусідами, встановлюйте нагляд за молодшим населенням двору. Організувати спільними зусиллями тимчасовий нагляд за дітьми не так вже складно, було б бажання.

Наступний по значущості чинник профілактики сексуальних злочинів – стиль взаємовідношення дитини з дорослими. В ім'я безпеки варто похитнути упевненість дитини в безгрішності дорослих. Звичайно, не краща порада — виховувати в підростаючому поколінні душевну черствість, але кидатися на перше ж прохання на допомогу дорослому дядьку набагато більш небезпечно, ніж не почути це прохання зовсім.

Звичайно, глухота не повинна розповсюджуватися на випадки, коли дитину просять викликати по телефону «Швидку допомогу», дістати з кишені ліки або допомогти перейти вулицю з жвавим рухом. А ось прохання піти допомогти щось звідкись перенести, почекати когось в порожній квартирі або машині — вже з серії насторожуючих.

Найбільш небезпечні прямі пропозиції від незнайомих людей сходити в кіно, подивитися відик, знятися в рекламному ролику, під’їхати на машині і т.п. Від таких «тітоньок» і «дядечок» дитина повинна бігти не оглядаючись.

Підлеглість авторитету дорослого частіше всього дітей і підводить. Не уміють вони йому протистояти, тому що зі всіх дорослих близько знали тільки тата, маму та дідуся з бабусею, а від них нічого поганого не бачили. Значить, і решта дорослих — такі ж. Нейтралізувати інстинкт підкорення дорослому, виховуваний в дитині протягом років, можуть тільки самі вихователі, тобто батьки.

Розкажіть дитині декілька страшних, але дуже схожих на оточуюче життя казок з поганим кінцем. Дозвольте, не боячись показатися погано вихованим, не вступати в розмову з незнайомими людьми, не відповідати на їх питання, а якщо ті проявляють наполегливість, тікати від них. Скажіть, що не станете їх за це лаяти. Поясніть, що говорити ласкаві слова, дарувати подарунки, пригощати солодощами, обіймати, цілувати дитину можуть тільки дуже близькі люди, а інші — тільки в присутності і з схвалення батьків. Переконайте розказувати вам про всі подібні випадки. Дуже часто діти, боячись покарання, приховують ці факти.

Якщо хочете контролювати ситуацію, знати все, що відбувається з вашою дитиною, навчіться говорити з нею в спокійно-довірчому, а не командно-повчальному тоні. Що б не почули, постарайтеся, тримаючи себе в руках, пояснити помилковість його вчинку, покажіть, як ви важко переживаєте із цього приводу.

Звичайно, методи прямого залякування і заборони більш дієві, але і більш короткочасні. Страх перед предметом заборони поступово забувається і витісняється страхом покарання. В результаті дитина боїться вже не саму провину, а того, що про неї дізнаються.

В цілях безпеки навчіть дітей не заходити в ліфт і інші замкнуті приміщення з незнайомими дорослими людьми, не підійматися поодинці по темних небезпечних сходах, ні під яким виглядом не заходити в чужі квартири і т.п. Навчіть відкривати кодові замки на дверях і, до речі, користуватися ліфтом самостійно. Не заходити в під'їзд одному, якщо він помітив там підозрілого суб'єкта.

У разі, коли дорослі просять про допомогу, зобов'яжіть дитину привертати до допомоги друзів. Або звертатися за допомогою до перехожих. Це відлякає зловмисника.

На випадок вживання дорослими фізичної сили навчіть дитину активному опору. Саме навчіть, а не розкажіть теоретично. Пограйте з ним в гру «Викрадення». Хай він покричить вдосталь, подряпається, покусається. Хай потренує свою виверткість. Дивишся, не дай, звичайно, бог, в житті стане в нагоді. Що стосується фізичних дій, м'язова пам'ять надійніше звичайною. Одна гра — гра. Дві-три — вже бойова підготовка.

Чи учити дітей травмонебезпечним прийомам — ударам в очі, пах, горло і ін. — вирішувати батькам. Уміння жорстоко битися — палиця про два кінці, один з яких у далекому майбутньому може спрацювати як бумеранг.
Пошук зниклої дитини

У разі пропажі вашої малолітньої, та і не дуже малолітньої дитини негайно (поки можливий злочинець не встиг далеко піти і захопити свою жертву) заявляйте в міліцію.

Тільки не по телефону, а зареєструвавши вашу заяву у оперативного чергового райвідділу (відділення) міліції.

Повідомте стать, зріст, вагу вашої дитини. Його особливі (родимки, шрами і ін.) прикмети. Фасон і колір одягу, в якому він пішов. Встановити її можна, оглянувши весь дитячий гардероб, що залишився.

Одночасно обдзвоніть всіх родичів, спортивні секції і гуртки по інтересах, куди ходить ваша дитина, всіх його шкільних і дворових друзів і приятелів або їх батьків. У тому числі приятелів дворів, де ви жили раніше. Навряд чи він пішов кудись абсолютно один. Все одно хтось повинен знати, куди і з ким він попрямував.

Перевірте всі дитячі речі. По їх відсутності можна зрозуміти, де його шукати.

Обов'язково знайдіть всі блокноти вашої дитини з адресами і телефонами його друзів. Не забудьте перевірити його комп'ютер, де теж можуть бути файли з адресами.

В процесі телефонного пошуку зберіть команду його друзів-приятелів для огляду ігрових майданчиків, підвали, горища, покинуті будови і т.п. Попросіть друзів вашої дитини негайно прийти у ваш двір, по дорозі уважно оглянувши околиці. Мобілізуйте сусідів. Своїх друзів.

Але не кидайтеся на пошуки спонтанно. Підготуйтеся до них. Це займе не більше декількох хвилин, а ефективність пошуків збільшить багато разів.

В квартирі повинен залишитися «диспетчер на телефоні», який зможе продовжувати телефонні пошуки. У тому числі перевірку лікарень, моргів, бюро нещасних випадків і ін. Має сенс зв'язатися з «дитячими» громадськими організаціями, які зможуть допомогти вам діловою порадою і своїми зв'язками. Крім того, диспетчер зможе відмінити розшук, якщо зникла дитина раптом повернулася додому. Для цього батькові або людині, яка узяла на себе керівництво пошуком, бажано мати при собі сотовий телефон, позичити, наприклад, у кого-небудь з сусідів. А краще позичити декілька телефонів. І від пейджерів і переносних рацій теж не відмовляйтеся.

В сусідній квартирі обов'язково залиште «диспетчера-координатора». Його задача, не займаючи телефон по дурницях, відповідати на дзвінки пошукових груп. Якщо вони щось знайшли або щось взнали — повинні подзвонити з телефону-автомата і залишити докладну інформацію. Тільки не треба просити запам'ятати номер телефону. Беріть кулькову ручку і пишіть телефон на зап'ястках рук!

Постійний обмін інформацією дозволяє координувати дії пошукових груп, у разі потреби концентрувати їх в одному місці.

Пошуки починайте з того місця, де востаннє бачили дитину, або від місця його проживання.

Розкручуйте спіраль пошуку, навіть якщо міліція завірить вас, що робить все можливе. Може, робить, а може, ні... Тут краще перестрахуватися!

Не кидайтеся по дворах. В пошуку повинна бути система і черговість. Необхідно вирішити, що оглядати спочатку, що потім. Щоб не перевіряти один і ті ж території, чітко розподіляйте місця пошуку.

По ходу пошуків з'ясовуйте, хто, коли і де востаннє бачив вашого сина або дочку. Опитуйте жителів найближчих будинків. Показуйте фотографію (краще їх захопити з будинку декілька). Привертайте людей до пошуку, доручаючи їм оглянути їх будинок і двір.

При масштабному пошуку потрібно розходитися від будинку кругами. Спочатку перевіряти будинок (квартири всіх приятелів, підвал, горище, сходи), потім двір, потім прилеглі будинки і їх двори, потім будинки, розташовані за ними... Не пропускаючи жодного квадратного метра площ. І не пропускаючи жодної людини, якій можна показати фотографію розшукуваного.

Дітей більш дорослого віку слід з малоліття привчити, йдучи з будинку, повідомляти, куди, з ким і на скільки він йде.

ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ, ЯКЩО РАПТОМ ТИ ОПИНИВСЯ В ЗАРУЧНИКАХ?

На жаль ніхто з нас не захищений від ситуації, коли ми можемо опинитися в заручниках у терористів. На даний момент докладних рекомендацій і вимог до того, як поводитися, якщо ти опинився в заручниках поки не розроблено. Але загальні рекомендації дати можна. У випадку якщо ви опинилися в заручниках необхідно звернути увагу на наступні моменти:

Як показав розвиток подій при захопленні заручників в «Норд-ості» і Беслані, тільки у цей момент є реальна можливість сховатися з місця події. Напевно, це в основному відноситься до дорослих людей, які можуть тверезо оцінювати обстановку навколо себе. Якщо поряд немає терориста і немає можливості поразки, не можна просто стояти на місці. Якщо є така можливість, необхідно втекти з місця передбачуваного захоплення.

Потрібно настроїтися на те, що вмить вас ніхто не звільнить. Потрібно психологічно настроїти себе на тривале перебування поряд з терористами. При цьому необхідно твердо знати, що зрештою ви обов'язково будете звільнені. Необхідно також пам'ятати, що для співробітників спецназу на першому місці стоїть життя заручників, а не їх власне життя. Знаходячись поряд з терористами, необхідно встановити з ними загальний психологічний контакт. Не обов'язково потрібно з ними розмовляти. Але ні в якому випадку не потрібно кричати, висловлювати своє обурення, голосно плакати, тому що дуже часто терористи знаходяться під впливом наркотичних засобів і в цілому дуже збуджені. Тому плач і крики діють на них украй негативно і викликають в них зайву агресію. Необхідно налаштувати себе на те, що достатньо тривалий час ви будете позбавлені їжі, води і можливо руху. Тому потрібно економити сили. Якщо повітря в приміщенні мало, необхідно менше рухатися, щоб економніше витрачати кисень. Якщо вам забороняють пересуватися по будівлі, необхідно робити нехитрі фізичні вправи. Просто напружувати м'язи рук, ніг, спини, тобто необхідно примушувати себе рухатися. Окрім цього необхідно примушувати працювати свій головний мозок, щоб не замкнутися в собі і не втратити психологічний контроль. Згадуйте зміст книг, вирішуйте математичні задачі, якщо хто-небудь знає молитви, може молитися. При цьому необхідно твердо знати, що з терористами ведуться переговори і, зрештою, ви обов'язково будете звільнені.

Якщо ви зрозуміли, що почався штурм, необхідно зайняти позицію подалі від вікон і дверних отворів (при обстрілі осколки скла і будівельних конструкцій можуть заподіяти додаткові травми). Також потрібно триматися подалі від терористів, тому що при штурмі за ними слідкуватимуть наші снайпери. Не потрібно ніякої особистої бравади. Більшість людей не володіють спеціальною підготовкою, тому не потрібно хапати зброю, щоб вас не переплутали з терористами. Якщо ви почули виляски світло-шумових гранат, що розриваються, коли яскраве світло б'є в очі, звук ударяє по вухах або ви відчули різкий запах диму, необхідно просто впасти на підлогу, закрити очі, у жодному випадку їх не терти, закрити голову руками і чекати поки співробітники спеціальних підрозділів не виведуть вас з будівлі.

Якщо ви опинилися в заручниках, прагніть фіксувати всі події, які супроводжують захоплення. Запам'ятайте про що переговорюються терористи між собою, як виглядають, хто у них лідер, які їх плани, який у них розподіл ролей. Дана інформація надалі буде дуже важлива для нас. Часто терористи намагаються сховатися, тому вони переодягаються в одяг заручників, намагаючись зберегти свої життя.

Теракти, здійснені в США 11 вересня 2001 року, а так само дії незаконних озброєних формувань, що діють на Кавказі і в країнах Центральної Азії і що застосовують терористичні методи, привернули особливу увагу до проблеми тероризму не тільки представників спецслужб, але і діячів науки, політики, що намагаються внести свій внесок в її рішення. Не дивлячись на те, що з тероризмом борються вже більше 30 років, дотепер не було вироблено єдиного визначення даного поняття. Зараз в світі існує більше 200 офіційно визнаних визначень тероризму.

У сучасному значенні поняття "тероризм" з'явилося за часів Великої Французької Революції і означало політику залякування, що проводилася революційною владою проти своїх ворогів.

Тероризм - це політичне насильство, направлене на досягнення політичної мети.

Тероризм - це навмисне, систематичне направлене вбивство безневинних людей для досягнення певної політичної мети.

Тероризм є антиподом гуманізму, для нього характерна жорстокість, нерідко прикрита фальшивими гаслами про справедливість.

Тероризм - насильницький метод що використовується неурядовими, нечисленними, законспірованими групами або організаціями, здійснюється за допомогою дій, направлених на найбільш значні або уразливі об'єкти з метою викликати політичні зміни.

Тероризм - це цілеспрямована діяльність організаційно-терористичних формувань, направлена на зміни соціально - економічної формації, руйнування державної ідеології, зміна форми державного правління і державно-політичного режиму, руйнування територіальної цілісності, порушення функціонування держави, здійснювана кримінальними або терористичними методами.

З даних визначень видно, що основною метою терористів є виклик політичних змін. І це дійсно так. Прикладом може служити діяльність терористичних угрупувань ІРА, ЕТА, і незаконних озброєних бандитських формувань в Чеченській республіці.

З кінця 60-х років тероризм набув справді загрозливих масштабів. За період з 1970 по 1985 роки в Європі здійснено близько 3000 терактів, в Латинській Америці - 1573, на Близькому Сході - 1330, в Північній Америці - 448. За період з 1986 року по теперішній час зростання кількості терактів в різних регіонах миру склало від 50 до 60 відсотків. Разом з тим, що кількість терактів постійно збільшується, вони стають все більш і більш жорстокими, все частіше їх об'єктом стають люди. Так: у 70-х роках 80% терактів були направлені проти власності і лише 20% - проти людей; у 80-х роках відповідно 50% і 50%, а в 90-х - вже 30% на 70%.

Терористичні акції стали ретельніше готуватися, різко зросла дисципліна усередині терористичних організацій, різні терористичні угрупування тісно співробітничають між собою, координують свої дії. У результаті 90% терактів досягають своїх цілей.

З питання визначення поняття "тероризм" існує дві точки зору:

1) пропонується рахувати терористів звичайними карними злочинцями, а їх дії розглядати як кримінальні злочини. Аргументування - терористи здійснюють вбивства, викрадання, угони літаків, тобто дії, які розглядаються як злочини внутрішнім і міжнародним правом.

2) пропонується розглядати тероризм, як військові дії, як різновид війни.

Істина, схоже, десь посередині. Очевидно, що тероризм в чому те аналогічний кримінальному злочину, має певну схожість з військовими діями, але володіє специфічними рисами.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРОРИЗМУ

Тероризм ділиться:

на міжнародний (угрупування терориста №1 Усами Бен Ладена "Аль Каїда") і внутрішній, такий, що не виходить за межі однієї держави (ІРА діє тільки на території Великобританії).

державний (діяльність угрупувань направлена на залякування населення з метою дестабілізації політичного режиму. Прикладом може служити діяльність баскої терористичної організації ЕТА.) і недержавний (діяльність терористів направлена на залякування населення. Прикладом може служити діяльність італійський "червоних бригад".)

ультраправий (залякування громадян держави), етнічний (направлений проти певних етнічних груп) і ультралівий (головна мета - насильницьке скидання капіталізму.)

соціальний, ідеологічний і етичний.

тероризм пригноблюваних етнічних меншин, тероризм індивідів і груп осіб по політичних мотивах з метою зміни політичного режиму, тероризм національно-визвольного руху.

За версією вітчизняних філософів Ільчикова і Заменової існують наступні види тероризму:

1) революційний і контрреволюційний

2) субверсивний (направлений на дестабілізацію політичної системи) і репресивний (пов'язаний з придушенням народних виступів)

3) фізичний і духовний

4) селективний (індивідуальні теракти) і "сліпий" (проти невизначеного кола осіб)

5) провокаційний (властивий сьогоднішньому тероризму)

6) превентивний (здійснюється спецслужбами)

7) військовий

8) кримінальний (злочинність виходить з-під контролю правоохоронних органів)

9) як самостійний вигляд виділяють тероризм, який здійснюється за допомогою держав, що підтримують міжнародний тероризм. Такими вважаються: Сірія, Лівія, Йорданія, Ірак, Ліван, Судан, Афганістан, Куба.

Також умовно за територіальною ознакою можна розділити тероризм на Західноєвропейський, Американський, Латиноамериканський, Близькосхідний, Африканський, Азіатський і Російський.

1) наявність глибокого історичного коріння

2) різноманітність терористичної діяльності

3) інтернаціоналізація терористичної діяльності

1) відсутність глибокого історичного коріння

2) протистояння "лівих" і "правих" угрупувань

3) небезпека переростання терористичних дій в громадянську війну

1) найбільш давня історична традиція (у 1896 році відбувся перший теракт, в якому захопили заручників - безневинних людей. Терористи зажадали виконання ряду політичних вимог, загрожуючи інакше розправитися із заручниками. Справа відбувалася в Стамбулі, в Оттоманському банку. Терористами була група вірменських "революціонерів". Власті і не думали виконувати їх вимоги, тим самим вони принесли в жертву більше сотні безневинних людей.)

2) активізація терористичної діяльності в даний час

3) синтез релігійного і національного протистояння

4) підтримка терористичних організацій поряд держав регіону

Особливості Азіатського тероризму: (індійські штати Джамму і Кашмір; Пенджаб, Північна Шрі-Ланка, Південні Філіппіни, Індонезія, Тибет)

1) конфлікти зародилися в доколоніальні часи, але загострилися після отримання країнами незалежності

2) вогнища конфліктів відрізняються великою кількістю жертв, у тому числі і серед мирного населення

Особливості Африканського тероризму: (Південний Судан, Ангола, Сомалі, ЮАР)

1) менша, ніж в Азії, ступінь сформованості сепаратистських рухів, що позначається на їх активності

2) більшість африканських етносів знаходяться на племінній стадії розвитку

3) невиправдана тваринна жорстокість

1) наявність нетривалої історії

2) широкий спектр терористичних угрупувань

3) виникнення внутрішнього тероризму з боку "середнього" американця (теракт громадянина США Тімотті Маквея, який в 1995 році з метою викликати революцію в країні висадив адміністративну будівлю в Оклахомі. Підсумок - 168 потерпілих.)

4) ухвалення властями негайних, жорстких у відповідь заходів

Особливості Російського тероризму: (включаючи східно-європейский: Чечня, Татарстан, Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія)

1) наявність тривалої історії (діяльність організації "Народна воля", серія замахів і вбивство царя Олександра другого в 1881 році.)

2) наявність світового спектру

3) різна оцінка терористичної діяльності різними шарами суспільства

4) "змішаний" характер дій терористів

5) велика тривалість боротьби з терористичними угрупуваннями

Також необхідно розмежовувати поняття "тероризм", "бандитизм", "диверсія".

Бандитизм - це організація озброєних банд з метою нападу на підприємства, установи, організації, або окремих осіб, а рівна участь в таких бандах (ознаки бандитизму: наявність озброєної групи людей - банди; напад - основний вид діяльності; головна мета - заволодіння матеріальними благами).

Диверсія завжди закінчена у момент спричинення шкоди, складову матеріальний збиток.

Найгучніші терористичні акти останнього десятиліття:

1) 11 вересня 2001 року;

2) "Норд - Ост" - 23-26 жовтня 2002 року;

3) Вибух дискотеки на острові Балі - 12 жовтня 2002 року;

4) Захоплення лікарні в Будьоновську - 9 січня 1996 року;

5) Вибухи житлових будинків в Москві на вулиці Гурьянова і Каширському шосе (9, 13 вересня 1999 року).

Всі заходи, направлені на боротьбу з тероризмом умовно можна розділити на силові і правові, зовнішні і внутрішні. Основна більшість країн вважають за краще боротися з тероризмом виключно силовими методами. Якщо врахувати, що боротьба з тероризмом продовжується протягом 30 років, то можна зробити висновок про їх малу ефективність. Силовими методами борються не з тероризмом, а з його проявами. Потрібно пам'ятати, що тероризм - це завжди реакція суспільства на певні події.

Внутрішніми називаються заходи, направлені на попередження терактів. Якраз вони є найбільш ефективними. Теракт простіше попередити, чим потім боротися з його наслідками. Передбачити, де буде завданий наступного удару практично неможливо. Тому одержати своєчасну інформацію про підготовлюваний теракт спецслужбам достатньо важко. Просочування інформації у терористів відбувається украй рідко, а із зрадниками вони обходяться особливо жорстоко.(Хоча якийсь час назад, в ЗМІ проходила інформація про те, що спецслужби США (а саме ФБР) знали про підготовлюваних 11 вересня терактах, але не зможи або не встигли нічого зробити).

Зовнішні заходи по боротьбі з тероризмом включають, по-перше, ухвалення спеціальних антитерористичних законів, взаємодія держав, що борються з тероризмом. По-друге, чинення економічного тиску на країни, що подають підтримку міжнародному тероризму (до таких відносять Сірію, Лівію, Йорданію, Ірак, Ліван, Кубу, Судан і Афганістан).

Найбільш ефективним є синтез правових і силових заходів. Відносно терористичних угрупувань необхідно застосовувати жорсткі силові методи, аж до фізичного знищення терористів. Не можна забувати і про важливість регулювання правового законодавства. Паралельно повинна вестися боротьба з причинами виникнення.

Основні причини виникнення тероризму можна розділити на політичні, соціально-економічні, економічні і релігійні, духовні.

Серед політичних причин виникнення тероризму головною є політична нестабільність. За статистикою саме в період політичної нестабільності різко зростає число терористичних актів. Також важливими політичними причинами виникнення тероризму можна вважати: недолік заходів тих, що приймаються у всьому світі по забезпеченню безпеки населення (нерідко що проводяться з кричущими порушеннями законодавства), які буквально провокують терористів; вплив на суспільну свідомість тоталітарних, диктаторських правових режимів (наприклад, режим талібів в Афганістані); одвічний конфлікт Заходу і Сходу, в якому тероризм є найбільш ефективним і дієвим способом ведення боротьби (перш за все це відноситься на схід).

Якщо розглядати соціально-економічні причини, то основною причиною можна вважати низький рівень життя в країні. Людині легше зважитися на здійснення терористичного акту, якщо він вільний від відчуття власності. Тероризм дає можливість людині заробити гроші, причому гроші чималі. В умовах сучасного життя в Росії, масового закриття промислових підприємств, постійного зростання цін, інфляції і безробіття, тероризм стає часом єдиним способом запрацювати собі грошей на гідне існування. Кожна людина, що йде на теракт, знає, що у разі смерті про його сім'ю поклопочуться.

Недавно учені довели, що точка зору про психологічну неосудність терористів, помилкова. Якими ж якостями повинен володіти потенційний терорист? Хто він: сліпець і фанатик або грамотно і чітко мисляча людина, здатна ставити перед собою складні завдання і вирішувати їх? Якими морально-вольовими якостями повинен володіти "середньостатистичний терорист"? Зрозуміло, що психологічний портрет кожної людини дуже індивідуальний. Тут зібрані ті якості, без яких людині елементарно "не вистачить сміливості" для здійснення теракту.

• 
  жорстокість (терорист ясно розуміє, що своїми діями прирікає на смерть безліч людей)
  
• 
  розчарування в житті (він повинен усвідомлювати, що, ймовірно, він або загине, або вийде на свободу через декілька десятків років, якщо буде спійманий).
  
• 
  озлобленість (на себе, на суспільство, на конкретних людей)
  
• 
  фанатизм (характерний для терористів зі сходу)
  
• 
  свобода від відчуття власності (бідній людині легше піти на здійснення теракту, чим матеріально забезпеченому.) Виключення з правил - Усама Бен Ладан.
  
• 
  схильність до суїциду (шахіди, терористи - камікадзе)
  
• 
  психологічна нестійкість, психічні захворювання (Тімоті Маквей, що висадив адміністративну будівлю в 1995 році в Оклахома-сіті з метою викликати в країні революцію)
  
• 
  упевненість у винятковій правильності своїх дій
  
• 
  віра у те, що своїм вчинком він змінить життя на краще (або навпаки відчай і безвихідність, слабохарактерність)
  
• 
  духовна криза
  
• 
  впевненість в своїй безкарності