Лекція 2 Тема: характеристика системи водій автомобіль дорога середовище
жүктеу/скачать 17.25 Kb.
|
1 2
Лекція - 22. Фактори, пов'язані з людиноюВодій повинен бути постійно готовий до дій в несподівано мінливої дорожній обстановці, що забезпечується його стійкістю і інтенсивністю уваги. До важливих професійних якостей слід віднести здатність водія прогнозувати дорожню обстановку і одночасно з цим стежити за дорожніми знаками, світлофорами, дорожньою розміткою, зміною доріг у плані і профілі і т.д. Тривалість перебування водія в подібному стані визначається найбільш поширеною категорією з теорії надійності - запасом міцності. У свою чергу, надійність характеризується придатністю, працездатністю, підготовленістю, мотивацією. Придатність визначається особистісними, психофізіологічними якостями водія, станом його здоров'я і виявляється в процесі медичного огляду, психофізіологічного відбору претендента і зіставлення з наперед заданими критеріями. Працездатність залежить від режиму праці та відпочинку, умов на робочому місці, стану здоров'я, режиму харчування, вживання різних лікувальних препаратів, способу життя і т.д. Підготовленість визначається наявністю у водія необхідного обсягу знань і навичок, які купуються в процесі професійного навчання і в результаті самонавчання в процесі роботи. Особливої актуальності набувають якість і ефективність навчального процесу, індивідуальні особливості учня, властивості нервової системи і особистісні характеристики. Мотивація тісно пов'язана з психологією і виражається в зацікавленості водія в безпечному процесі роботи, результатах праці, задоволеності роботою в цілому. Мотивом називається те, заради чого відбувається ту чи іншу дію. Саме мотиви, а не цілі діяльності найкраще розкривають людські спонукання і можуть пояснити поведінку людини на дорозі. У більшості випадків, водії згодні, що безпека дорожнього руху важлива, проте це не заважає їм щодня наражати себе на небезпеку. Отже, їх загальне позитивне ставлення до безпеки пригнічується якимись мотивами до негативній поведінці. Такими мотивами для водіїв є наступні: вигода (час, гроші); безпека (фізична - боязнь болю, адміністративна та соціальна - боязнь покарання або осуду оточуючих); комфорт (досягнення мети з меншими фізичними та емоційними зусиллями); моральна задоволеність (задоволення від самого процесу або досягнутого результату); соціальне нівелювання (бажання бути не гірше інших); задоволення від швидкої їзди; самоствердження і т.д. Мотивація забезпечується і підтримується режимом праці, оплати праці, умовами роботи, станом транспортного засобу, відносинами з адміністрацією та колективом організації, багатьма іншими факторами. Якщо інтереси водія лежать поза сферою його професійної діяльності, це ускладнює утворення нових навичок, знижує ефективність його роботи, призводить до помилок, відсутності потреби підвищувати свою кваліфікацію і майстерність. Для прогнозування поведінки учасників дорожнього руху слід розуміти і брати до уваги мотиви їхньої поведінки. Розглянемо фактори, що беруть участь у формуванні моделі поведінки людини за кермом автомобіля, та їх вплив на ризик ДТП. До таких факторів належать вік, стать і досвід водіння, інформованість, небезпечні стану. Світова статистика свідчить, що ризик ДТП максимальний в разі керування автомобілем молодими (до 25 років) і літніми (старше 65 років) водіями. При цьому серед молодих водіїв та водіїв середнього віку ризик ДТП для чоловіків значно вище, ніж для жінок, а серед водіїв старшого віку переважає протилежна тенденція - ризик ДТП для жінок старшого віку вище, ніж для чоловіків цієї ж вікової групи. Аналіз показав, що жінки більш обережні і точніше виконують правила дорожнього руху, тому вони рідше створюють небезпечні ситуації. Чоловіки проявляють більшу здатність справлятися з небезпечними ситуаціями, але часто потрапляють в ДТП через надмірної самовпевненості і переоцінки своїх можливостей. Жінки, у свою чергу, потрапляють в ДТП через зайвої обережності, нерішучості і недооцінки своїх можливостей. Щодо велика частка ДТП, яка припадає на молодих водіїв чоловічої статі, виявляє в основному проблему, обумовлену поведінкою, а для людей похилого віку - обумовлену фізіологією, хоча досвід водія старшого віку здатний компенсувати зниження його фізичних можливостей. Розподіл числа ДТП за віком водіїв, виявлене в результаті досліджень, проведених в Норвегії та Швеції, представлено в табл. 1.2, наведені дані можна порівняти з даними інших європейських країн. Світовий досвід показує, що ДТП виникають, насамперед, від нестачі досвіду водіння. Періодом підвищеного ризику ДТП є перший рік водіння, хоча фактор віку також впливає. Ризик ДТП максимальний, коли за кермом знаходиться молодий чоловік з досвідом першого року водіння. Однак при стажі водія 5 років (± 2 роки) виявляється другий пік ризику ДТП. Виникаючі на першому році водіння ДТП обумовлені переважно браком досвіду, збільшення ризику ДТП на п'ятому році водіння має психологічну природу. До цього часу водій набуває стійкі професійні навички, що веде до професійного автоматизму, діям за звичною схемою, зниженню уваги, недооцінці серйозності виникають нестандартних ситуацій і, як наслідок, неповної реалізації своїх можливостей при їх вирішенні. Великий вплив робить інформованість водіїв про загальній статистиці ДТП, періодах часу і ділянках дорожньої мережі з підвищеним ризиком ДТП для даного району. Особливе місце в підвищенні ризику ДТП в небезпечних станах займає алкогольне сп'яніння водія. Вживання алкоголю впливає на організм людини двояко, Світовий досвід показує, що більшість ДТП, пов'язаних з алкогольним сп'янінням водіїв, виникає при прийнятті невеликих доз алкоголю. Це пояснюється тим, що, коли людина випиває значну кількість алкоголю, він відчуває стан сп'яніння. Якщо в такому стані людина наважується сісти за кермо, він намагається вести автомобіль як можна обачнішими, щоб компенсувати зниження своїх фізіологічних функцій. Однак якщо людина випиває невелику дозу, він, як правило, не відчуває сп'яніння, оскільки така доза алкоголю тонізує організм, людина відчуває підйом сил, не помічаючи одночасного зниження своїх фізіологічних показників. У результаті він починає неадекватно оцінювати свої можливості і схильний недооцінювати складність і небезпека ситуацій. Статистика підтверджує, що саме слабке алкогольне сп'яніння, непомітно знижує фізіологічні функції людини, є найбільш небезпечним. До небезпечних станів відносяться також стомлення і втома, які є різними поняттями. Стомлення як комплекс фізіологічних змін в організмі людини, викликаних важким або тривалою працею, є конфліктом між вимогами роботи і фізіологічним зниженням працездатності. За статистикою, протягом двох понаднормових годин роботи аварійність і травматизм на виробництві зростають у 2,5 рази. Для ліквідації стомлення необхідний тривалий відпочинок і сон. Також доведено, що ризик ДТП з'являється вже з появою втоми, під якою мається на увазі стан, що настає при монотонної, нецікавою роботі, коли фізіологічне зниження працездатності ще не настав. В останні десятиліття зі збільшенням дальності поїздок і швидкостей руху з'явилася нова категорія небезпечного стану водія - монотония - психічний стан, викликаний: або інформаційними перевантаженнями (багаторазовим повторенням одних і тих же рухів і надходженням великої кількості однакових сигналів в одні й ті ж нервові центри), якої інформаційної недостатністю (одноманітністю сприйняття, коли організм перебуває в умовах мало змінюється середовища, наприклад при тривалому перебуванні за кермом на протяжних прямих ділянках рівної дороги в умовах одноманітною, нецікавою місцевості). Монотонія є наслідком порушення психічної саморегуляції водія і виражається станом втоми, «дорожнього гіпнозу», загальмованості, сонливості. Для подолання такого стану водій вольовим зусиллям намагається «струсити» його з себе, підтримуючи необхідний рівень уваги. На відміну від стомлення, для усунення якого потрібно відносно тривалий відпочинок, монотония може швидко пройти при зміні умов. Однак, якщо людина впродовж тривалого часу періодично переживає монотонно, відбувається її «накопичення» і навіть коротка монотонна поїздка швидко приводить людину в загальмований стан. Щоб психіка людини прийшла в норму після багаторазових переживань монотонии, буде потрібно вже досить тривалий відпочинок або навіть лікування. На підставі результатів таких досліджень встановлюються регламенти робочого часу і часу відпочинку водія по максимальної тривалості роботи без перерви і максимальної щоденної тривалості водіння. Дослідження підтверджують, що водіння без дотримання регламентованого перерви після 4,5 години роботи та максимальної тривалості добової роботи за кермом 9 ч призводить до збільшення ризику ДТП. Ризик збільшується більшою мірою для ДТП з постраждалими, ніж для ДТП без вказівки ступеня тяжкості. Перевищення максимальної тривалості добової роботи водія призводить до більшого збільшення ризику ДТП, ніж водіння без перерв. Вплив переривань добового відпочинку на ризик ДТП можна представити на основі досліджень, проведених в США. Американські водії міжміських маршрутів відпочивають в автомобілі. Було досліджено вплив переривчастого добового відпочинку таких водіїв (наприклад, перерви у водінні 2 рази по 4 год) на ризик ДТП зі смертельним результатом. жүктеу/скачать 17.25 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|
1 2