Станово-представницьким органом у воєводстві з 1564р. був воєводський, а в повіті - повітовий сеймик.
На цих загальних зборах шляхти воєводства чи повіту обговорювалися як місцеві, так і загальнодержавні справи. Сеймики скликалися щорічно. На них головували (воєводський чи повітовій) маршалки. Там обиралися депутати на загальний сойм, укладалися накази депутатам, заслуховували їх звіти про роботу у соймі,обиралися депутати на судові посади, визначалися розміри податків на потреби воєводства чи повіту.
У повітах, де не було державних володінь і замків , діяли органи селянського самоврядування – копа (сільська община).
Це були збори (селянські сходи), на яких обирали старців –старост, які слідкували за виконанням громадських робіт і повинностей, збором данини; формували сільський суд (копний). Він мав повноваження розгляду цивільних справ.
(Українська народність. Нариси соціально-економічної та етнополітичної історії.-К.,1990-С.334-343)
Історичне значення перебування українськиз земель у складі ВКЛ для збереження давньоруської державницької традиції :
Р.Г.Симоненко Про геополітичний фактор в історії України // Укр. іст. журн.-2001- №3 –С.105-125.
Перебуваючи у складі ВКЛ , українські землі за багатьма важливими показниками відігравали у ній провідну роль, що й створювало передумови й певні умови для розвитку власної матеріальної і духовної культури. Особливість соціальної структури цієї держави – «синтез ранньофеодальних інститутів незавершеного феодалізму корінної Литви з розвинутими структурами феодально- роздробленого устрою» земель Київської Русі. Перехід у склад ВКЛ давало можливість українським землям послабити ординське іго і дістати можливість необхідний час для національного згуртування. У перший період перебування українських земель у складі ВКЛ . Органічні зв’язки між західними землями й Наддніпрянщиною зміцнювали місцевих феодальних володарів і боярство Волині , княжі роди яких існували у ХУ –ХУ1 ст. Так виглядали своєрідні шляхи «перетікання київської спадщини» в українську історію , спір прояку продовжується і нині. «Темні (маловідомі) віки « перебування українських земель у складі Литви певною мірою зберігали перспективи національного державотворення, оскільки вирішувалися недосяжні за Орди зовнішньо- політичні завдання. Кордони ВКЛ швидко просувалися на Південь.
Достарыңызбен бөлісу: |
