Лiтературознавчих
жүктеу/скачать 1.44 Mb. Pdf көрінісі
|
|
Ві рш, або Віршови й рядо к (від лат. versus) – одиниця ритмізованої мови, окремий рядок у віршованому поетичному творі. Від наступного рядка В. при читанні відокремлено ритмічною паузою, яка часто не збігається з синтаксичним членуванням мови і має специфічний інтонаційний характер. Наявність такої паузи в кінці В. є обов’язковою в усіх системах віршування. Іноді віршований рядок називають грецьким словом стих (stichos – ряд). Ще частіше слово «вірш» вживається для означення цілого поетичного твору, а «вірші» – як синонім поезії, віршованої мови. ☺ Вірш – невеличкий поетичний твір. ~ 32~ Ві рш про зою, або Пое зія в про зі – переважно невеликий за обсягом літературний твір, написаний прозою, але своїм звучанням близький до вірша завдяки великій емоційності, ліризму і своєрідній ритмічності мови. Зверталися до цього жанру М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська, І. Вільде, Є. Гуцало та ін. Приклад із сучасної української літератури: О с і н ь у м і с т і (уривок) Останній крик літа розчиняється у небі І темні вуса хмар розривають Холодний простір над горизонтом… На зникаючих будинках, немов бородавки, Завмирають ворони… Легкий, теплий вітерець помирає На скроні старого дуба. А небо вже не сріблиться синню… (О. Гірняк). Віршува ння – система організації поетичної віршованої мови, основою якої є повторення певних мовних елементів. Залежно від особливостей тієї чи іншої національної мови в певні історичні періоди розвитку літератури виробилися системи В.: антична, або метрична, силабічна, силабо- тонічна, тонічна, народне В. жүктеу/скачать 1.44 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|