Лiтературознавчих
жүктеу/скачать 1.44 Mb. Pdf көрінісі
|
| Рема рка (франц. remargue – примітка) – авторські
пояснення в драматичному творі, що стосуються часу та обставин дії, віку, зовнішності, жестів, голосу героїв тощо. Так, у дитячій комічній опері Дніпрової Чайки «Коза-дереза» подана Р.: «Завіса звивається; видно ліс: посередині дуб, праворуч дуба лисиччина нора, ліворуч стежка і просто стежка; трава, бур’ян у лісі, квіточки. Лисичка ходить з віником, обмітає навкруги, чепурить свою хату». Ре пліка (лат. repliko – повертаю назад, відбиваю) – вислів одного з учасників драматичного діалогу, реакція на чуже висловлювання. Ось, н-д, Р. з п’єси-казки М. Кропивницького «По щучому велінню…»: Г а л ь к а : А де Гаврило? Х о м а : Проти неба на землі: коли не стоїть, то сидить або лежить. У літературній критиці Р. називають невелике за обсягом спростування чи заперечення неприйнятних для автора положень. Р ~ 99~ Рефре н (франц. refrain) – повторення групи слів, рядка чи кількох віршованих рядків у строфах («Думи мої, думи мої…» – Т. Шевченко). Р. у пісні має назву «приспів». Н-д, приспів української народної пісні «Ходить гарбуз по городу»: Ой, чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові? Реце нзія (лат. recensio – огляд, оцінка) – жанр літературної критики, що оцінює твори художньої літератури, визначаючи їхню художню вартість і вказуючи на хиби. Існують такі різновиди жанру Р.: анотація, коротка Р., реферативна Р., звичайна газетна (журнальна) Р., проблемна Р., Р.-діалог, Р.-памфлет, Р.-жарт тощо. Ри ма (грец. rhythmos – узгодженість) – співзвучність закінчень слів у віршових рядках. Р. є звуковим, а не графічним явищем, у ній збігаються звуки, а не букви. Р. бувають точними, коли всі звуки збігаються: Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара. (Н. Забіла). приблизними та неточними, коли співзвучність неповна: Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато. (Н. Забіла). Багатшого звучання мають неграматичні рими, що утворюються співзвучністю слів, які належать до різних частин мови: Підем в ліс по гриби, Листя скрізь розгреби, Де пеньки старенькі, Там ростуть опеньки. (Т. Коломієць). ~ 100~ За місцем наголосу в словах, що римуються, Р. поділяються на чоловічі – з наголосом на останньому складі, жіночі – з наголосом на попередньому складі, дактилічні – з наголосом на третьому складі від кінця, гіпердактилічні – з наголосом далі, ніж на третьому складі. ☺ жүктеу/скачать 1.44 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|