~
70~
Літерату ра дидакти чна (
грец. didacticos – повчальний) –
повчальні твори, яким надається художня форма для легшого
сприйняття
та
засвоєння
філософських,
релігійних,
морально-етичних та інших знань. До Л. д.
належать твори
різних жанрів: проповіді, житія, притчі, мораліте, шкільна
драма тощо. В українській
літературі неприхованим
дидактизмом позначені житія, притчі, діалоги Г. Сковороди,
п’єси І. Котляревського, Т. Шевченка, збірки поезій І. Франка,
М. Рильського, М. Зерова. Найдавніший твір Л. д. –
«Повчання» Володимира Мономаха, адресований своїм дітям.
Літерату ра дитя ча – усна й писемна словесність, творена
дітьми. До неї належать безпосередньо пов’язані з грою різні
жанри фольклору (лічилки, дражнилки, ігрові пісні тощо).
Л. д. також охоплює перші спроби пера юних початківців
(поезія, проза тощо), опубліковані в
періодиці для дітей
(«Соняшник», «Барвінок», «Однокласник» та ін.) чи в
колективних збірках на зразок «Первоцвіту», «Ластовенятка».
Деякі автори в дитячому віці видали свої перші збірки поезій:
Марійка Луговик «Білий Бегемотик», Оксана Самара
«Посмішка сфінкса» та ін.
Цей термін часто використовується для позначення
літератури для дітей.
☺
Література дитяча – література, створена дітьми, та
книги, що написані для дітей письменниками.
Літерату ра для діте й – це сукупність літературних
творів, створених або адаптованих для дітей з цілком певною
метою: звертатися до дитячих емоцій та почуттів, впливати на
дитячі пізнавальні здібності, розвивати смаки та вподобання,
розважати дитину. Л. д. д. – художні, науково-популярні та
публіцистичні твори, написані письменниками для дітей
різного віку. Органічним її складником є фольклор (колискові
пісні, забавлянки, скоромовки, загадки, легенди, ігрові
сюжети, пісні тощо).
Літературні твори для дітей
представлені іменами Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка,
Олени Пчілки, І. Франка, А. Тесленка, Лесі Українки,
~
71~
М. Коцюбинського, Б. Грінченка, С. Васильченка, В. Винни-
ченка. Вони заклали основи української Л.д.д., теоретично її
обґрунтували, осмислили специфіку, функції і значення. У
ХХ ст. з’явилися твори мистецької вартості, призначені дітям:
Гр. Тютюнника «Климко», «Вогник далеко в степу»,
В. Близнеця «Звук павутинки», «Земля світлячків», І. Багмута
«Пригоди
чорного кота Лапченка, описані ним самим»,
О. Іваненко «Тарасові шляхи», І. Малика «Князь Кий»,
В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», «Чудеса в Гарбузянах»,
В. Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож у країну
Навпаки»,
«Казка
про
Дурила»,
М. Вінграновського
«Сіроманець»,
«Первінка»,
С. Дзюби
«Гопки
для
Кракатунчика». Особливе місце у Л. д. д. посіла літературна
спадщина
видатного
педагога
В. Сухомлинського.
Поширенню Л. д. д. сприяють видавництва та часописи
«Веселка», «Малятко», «Барвінок», «Дзвіночок», «А-ба-ба-га-
ла-ма-га», «Школа», «Однокласник» та ін.
Достарыңызбен бөлісу: