Материали
Найновите научни постижения - 2023
жүктеу/скачать 2.16 Mb. Pdf көрінісі
|
| Найновите научни постижения - 2023 ★ Volume 9
164 У 1973–1995 рр., коли Євросоюз пройшов перших три розширення, процедура набуття членства відбувалася за одних умов. Проте, з розпадом соціалістичної системи та її лідера СРСР, перед Євросоюзом об’єктивно постали питання про необхідність суттєвих коректив у внутрішній і зовнішній політиці. Нова ситуація в Європі вимагала від Євросоюзу корекції його східної стратегії, розроблення практичних заходів і шляхів її реалізації. Водночас необхідно було продовжувати процес внутрішньої інтеграції, тобто головна проблема полягала в тому, щоб знайти механізм оптимального узгодження двох тенденцій і двох процесів: поглиблення внутрішньої інтеграції та розширення впливу на країни Центральної і Східної Європи [2, с.73; 4, с.54-55; 12]. Процедура розширення Євросоюзу відбувалася зовсім за інших умов, ніж раніше. З них доцільно відзначити хоча б три основні: по-перше, якщо раніше процеси поглиблення інтеграції та її географічного розширення чергувалися, тому Євросоюз змушений був рухатися в обох напрямках одночасно (цей процес часто називали “подвійне розширення”); по-друге, розширення було масовим; у союз мала ввійти не одна, не дві чи три, як раніше, країни, а велика група країн, здебільшого з перехідною економікою; по-третє, ця фаза інтеграційного розвитку відбувалася за умов великої невизначеності як з майбутньою внутрішньою трансформацією Євросоюзу, так і з країнами-кандидатами. Дискусія щодо процедур вступу до Євросоюзу в країнах-кандидатах Центральної і Східної Європи почалася ще наприкінці 1980-х – на початку 1990- х років після падіння Берлінського муру, розпаду Організації Варшавського договору та Ради економічної взаємодопомоги. Проте тільки Маастрихтський договір (2 лютого 1992 р.) [2, с.74; 5, с.257-265] і наступні рішення Євросоюзу стали реальною базою його розширення. Основні умови та процедури вступу до Європейського Союзу були уточнені на засіданні Європейської Ради (нарада глав держав і урядів країн-членів), яка на сесії в Копенгагені (21–22 червня 1993 р.) одностайно проголосила принцип “відкритих дверей” для своїх сусідів і окреслила процедурні перспективи їх приєднання [4, с.55; 5, с.347-348]. Офіційно було проголошено, що до Євросоюзу може вступити будь-яка європейська країна, що поділяє основні принципи його функціонування. До |