31
відповідають номеру вузла, яке використовується спільно з IP-адресою.
Одиниці маски починаються з першого розряду адреси і не можуть чергуватися
з нулями.
За допомогою маски можна виділяти довільну кількість розрядів для
номера мережі, що дозволяє відмовитися від понять
класів адрес і зробити
систему адресації більш гнучкою.
Для зазначення кількості розрядів, виділених для номера мережі, також
використовується
префікс адреси. Запис адреси з префіксом має вигляд:
IP-адреса/префікс, де
префікс –
число розрядів маски, виділених для номера
мережі.
Наприклад, запис 192.168.75.64/26 означає, що в адресі 192.168.75.64 під
номер мережі відведено 26 двійкових розрядів, відповідна маска
255.255.255.192.
Для адресації вузлів у локальних комп’ютерних мережах,
відповідно до
стандарту RFC 1918, рекомендується використовувати наступні адреси:
10.0.0.0 (блок адрес класу A);
172.16.0.0 – 172.31.0.0 (блок адрес класу B);
192.168.0.0 – 192.168.255.0 (блок адрес класу C).
Адреси з цих блоків називають
приватними адресами. IP-пакети з
приватними адресами знищуються магістральними маршрутизаторами
Інтернет.
Усі інші адреси називають відкритими, і вони повинні бути
унікальними при роботі у глобальній мережі Інтернет.
Крім того існує перелік IP-адрес спеціального призначення.
Пакет з адресою 255.255.255.255 повинен розсилатися всім вузлам, що
знаходяться в тій же підмережі, що і джерело пакета.
Такий спосіб розсилки
називається
обмеженим широкомовленням (limited broadcast).
Якщо розряди адреси, що відповідають номеру вузла,
містять тільки
одиниці, то пакет розсилається всім вузлам мережі з заданим номером. Такий
спосіб розсилки називається
широкомовним (broadcast).
Якщо в адресі одержувача в полі номера мережі містяться тільки нулі, то
вузол-одержувач належить тій самій підмережі, що і вузол,
який відправив
пакет.
Блок адрес 127.0.0.0/8 використовується для тестування і взаємодії
мережевих процесів у межах окремого комп'ютера.
Достарыңызбен бөлісу: