Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Біологічні особливості
| Ботанічна характеристика
Коноплі належать до родини Коноплевих (Cannabinaceae), яка об'єднує три самостійні види: коноплі звичайні, або посівні (Cannabis sativa L.), які вирощують на волокно й насіння; коноплі індійські (Cannabis indica Lam.), з листя яких синтезують для потреб медицини наркотичні речовини, та коноплі-засмічувачі (Cannabis ruderalis Janisch.), які трапляються на полях Сибіру, Середньої Азії, Поволжя в дикому стані і як бур'ян засмічують посіви культурних конопель. У державах СНД, в тому числі в Україні, виробниче значення мають коноплі звичайні, або посівні – дводомні роздільностатеві рослини, у яких чоловічі квітки розміщуються на одних рослинах, жіночі – на інших. Рослини з чоловічими квітками дістали назву плосконі, з жіночими – матірки. Плоскінь, на відміну від матірки, достигає на 30–45 днів раніше, що створює труднощі при збиранні конопель на волокно і насіння. Це спонукало селекціонерів до виведення однодомних конопель, які достигають одночасно й сорти яких широко впроваджені у виробництво. Найціннішою господарською частиною конопель є їх волокнисті стебла – важлива сировина для виробництва волокна. Останнє утворюється в коровій частині стебла у вигляді волокнистих (луб'яних) пучків на периферії камбіального кільця. Волокнисті пучки зовнішнього кільця (первинний луб) складаються з довгих еластичних елементарних волоконець завдовжки до 35–50 мм, міцно склеєних між собою. Вони є основною сировиною виробництва високоякісного довгого конопляного волокна. Пучки внутрішнього кільця (вторинний луб) утворюються з коротких (4–10 мм завдовжки) і слабко еластичних волоконець, які при переробці трести придатні лише на клоччя. Первинний луб з довгими волоконцями формується переважно в середній частині, вторинний з короткими волоконцями – в нижній третині стебла. Біологічні особливості Ріст і розвиток конопель, їх продуктивність значною мірою залежить від забезпеченості рослин у період вегетації необхідними факторами продуктивності – теплом, вологою, елементами живлення та ін. Насіння конопель починає проростати при температурі посівного шару ґрунту 1–3°С, а сходи навесні здатні витримувати заморозки до мінус 5–6°С. Тому коноплі нерідко починають сіяти у ранні строки при прогріванні ґрунту до 5–7°С, що сприяє формуванню більш високорослих рослин. Проте максимального виходу насіння і волокна досягають при сівбі конопель у ґрунт, прогрітий на глибині загортання насіння до 8–10°С. Найсприятливіша температура під час вегетації конопель – 18–20°С з підвищенням до 25°С у фазі бутонізації, коли рослини інтенсивно ростуть у висоту з добовим приростом до 5–10 см. Зниження температури повітря в цей час пригнічує ріст і розвиток конопель. Для конопель необхідна підвищена вологість ґрунту, про що свідчить їх досить високий транспіраційний коефіцієнт – у середньому 600–800–1200, а при підвищених температурах – 1000–1200. Більш економно споживають вологу південні коноплі. Волокно найвищої якості (довге, міцне) утворюється в стеблах конопель при вирощуванні в умовах достатнього зволоження і забезпеченості їх елементами живлення протягом усієї вегетації, особливо в період інтенсивного формування волокнистих пучків з довгими волоконцями, що спостерігається у період від початку бутонізації до цвітіння рослин. При недостатній вологості ґрунту в цей час утворення волокна уповільнюється, волокнисті пучки формуються рихлими, з низькою якістю. Проте слід враховувати, що надмірна вологість ґрунту, яка особливо часто спостерігається при вирощуванні конопель на ґрунтах з близьким заляганням ґрунтових вод, негативно впливає на їх ріст і розвиток. Сприятливий водний режим для конопель складається при вологості ґрунту протягом вегетації у межах 70–80% НВ. Коноплі, маючи недостатньо розвинену кореневу систему, вибагливі до родючості ґрунту – наявності в них протягом вегетації достатньої кількості рухомих форм елементів живлення, особливо азоту й калію. Встановлено, що середньоруські коноплі при утворенні 10 ц волокна виносять з ґрунту 120–150 кг азоту, 35–40 кг фосфору та 80–90 кг калію. Елементи живлення та інші фактори врожайності краще засвоюються при вирощуванні конопель на ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 7,1–7,4). Найбільш придатні для конопель низинні чорноземні й темно-сірі опідзолені ґрунти, а також осушені торфові із заляганням ґрунтових вод глибше 75–100 см від поверхні. Не рекомендується вирощувати коноплі на дерново-підзолистих, важких глинистих і легких піщаних ґрунтах. У перший період вегетації, який триває до початку бутонізації рослин, коноплі ростуть повільно, досягаючи максимального приросту загальної маси і виходу волокна у період від бутонізації до цвітіння. У дводомних конопель до цвітіння швидше ростуть чоловічі рослини (плоскінь), після цвітіння – жіночі (матірка). Коноплі – рослини короткого світлового дня. При тривалому світловому дні розвиток репродуктивних органів затримується. Вегетаційний період у скоростиглих сортів дводомних конопель становить 116–123 дні, середньостиглих – 132–140, пізньостиглих – 152–160 днів. (П.П. Вавилов та ін., 1986). Сорти конопель, що занесені до реєстру в Україні: Глухівські 33, Глухівські 46, Дніпровські однодомні 14, Золотоніські 15, Золотоніські однодомні 11, ЮСО-14, ЮСО-16 та ін. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|