Рис.6. Частотна предтавленість опосередкованого танатичного досвіду серед респондентів
Як бачимо з двох представлених діаграм, безпосередній досвід зіткнення зі смертю мають лише 32,6% (28 респондентів) вибірки. Абсолютну більшість вибірки складають досліджувані, які мають опосередкований досвід зустрічі зі смертю. Жоден з опитуваних не зазначив відсутність будь-якого досвіду зіткнення зі смертю. Це вкотре підтверджує, що тематика смерті присутня у всіх сферах життєдіяльності людини, є дотичною до її повсякденного життя, хоч далеко не завжди зрозумілою і осмисленою.
У наведених нижче двох таблицях маємо змогу побачити міру відповідності стародавніх (культурно-історичних) традиційних ставлень до смерті новим сучасним тенденціям.
Таблиця 4.
«Традиційна і сучасна концептуалізація смерті в Україні»
Традиційна концептуалізація смерті
|
Сучасна концептуалізація смерті
|
Характерною є тріада "життя - смерть - життя", де смерть фіксує межу між двома формами існування, двома світами.
Поховальна обрядовість носить релігійно-магічний характер.
Поширеними є культ предків, землі і неба.
Язичницькі та християнські ідеології щодо розуміння смерті специфічно синтезуються.
Смерть постає як велике горе і, водночас, неминучість.
|
До 2014 року - невідомість, пошук сенсу, перехід у інших вимір, кінець; після 2014 року – випробування, зброя, насилля, війна.
Поховальна обрядовість зводиться до механічного відтворення обов’язку.
Поширеним є культ молодості і бажання якомога більше отримати насолод, розваг.
Запозичуються світоглядні питання (ідеології) з інших культур, традицій. Популяризується буддизм.
Смерть постає як провокатор до змін, як горе, як випробування, як ніщо (що не заслуговує уваги).
|
Достарыңызбен бөлісу: |
