Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 9.52 Mb.
|
ВИМІРЮВАННЯ ТВАРИН – спосіб оцінки племінних тварин за допомогою промірів їх тіла: довжини тулуба, обхвату грудей, висоти в холці, ширини і глибини грудей. ВИРІВНЮВАНІСТЬ НАСІННЯ. Вирівняним вважають таке насіння, максимальна кількість якого має приблизно однаковий розмір. ВИСТАВКА ТВАРИН – показ тварин з метою ознайомлення громадськості (спеціалістів і керівників сільськогосподарського виробництва) з досягненнями в селекції і розведенні тварин. ВИСТАВОЧНА КОНДИЦІЯ – стан вгодованості племінних тварин вище заводської, яка не переходить в ожиріння; одержана внаслідок повноцінної годівлі, доброго догляду. ВИХІД У ТРУБКУ – фаза росту і розвитку злаків, яка починається з розростання нижньої частини стебла, коли у листковій трубці на головному стеблі з’являється сформований нижній стебловий вузол. У цій фазі формуються генеративні органи рослини. ВІДГОДІВЛЯ ТВАРИН – інтенсивна годівля тварин, спрямована на одержання від них найбільшої кількості і найкращої якості продукції та сировини. ВІДРІДДЯ – досить велика за чисельністю група тварин, що має спільні з породою, до якої вона віднесена, ознаки, а також свої специфічні особливості і краще пристосована до умов зони поширення. Вік ґрунту – тривалість існування ґрунту у часі. Час, протягом якого відбулося формування певного ґрунту. Включення – тіла, які знаходяться в ґрунтовій товщі і не пов’язані з процесами ґрунтоутворення. Водні властивості ґрунту – властивості ґрунту, які визначають поведінку ґрунтової вологи. До них належать: вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність, гігроскопічність та ін. ВОЛОГІСТЬ НАСІННЯ. Визначають при закладанні насіння на зберігання. Згідно з стандартом вологість насіння, що зберігається, у більшості зернових і зернобобових культур не має перевищувати 14-15, а в олійних – 10%. При більшій вологості насіння швидко зігрівається, проростає, псується. ВОЛОТЬ – складне суцвіття, у якого головна вісь росте тривалий час, а також утворюються бокові гілки, що мають вид китиці або щитка. ВОСКОВА СТИГЛІСТЬ НАСІННЯ – ступінь достиглості насіння, що виявляється в пожовтінні, коли його вміст за щільністю схожий на віск. ВУЗОЛ КУЩІННЯ – декілька зближених підземних стеблових вузлів, які розташовуються в основі пагонів у злаків. Одночасно з бічними пагонами з вузла кущіння утворюється вторинна коренева система. г ГЕНЕЗИС (гр. генезис – походження) – процес походження, утворення ґрунтів, розвиток їх під дією природних факторів. Генезис ґрунтів – походження, утворення, розвиток ґрунту і всіх належних їм особливостей. ГЕТЕРОЗИС (гр. гетерозис – зміна, перетворення) – прискорення росту, збільшення розмірів, підвищення життєвитривалості і плодючості гібридів першого покоління порівняно з батьківськими формами рослин або тварин. У другому і наступних поколіннях гетерозис згасає. Гетерозис широко застосовують у практиці рослинництва, наприклад для одержання гібридного насіння кукурудзи, яке має високу врожайність. ГІБРИД – потомство, одержане від схрещування різних видів тварин або від селекціонованих і перевірених на поєднуваність порід, типів чи ліній. ГІБРИД (гр. хібрида – помісь) – організм, виведений у результаті схрещування різнорідних у генетичному відношенні батьківських форм (видів, порід, ліній і т.п.). ГІБРИДИЗАЦІЯ – процес схрещування організмів з різною спадковістю. Схрещування особин одного виду (його підвидів, порід, ліній) називається внутрішньовидовою гібридизацією, а схрещування особин різних видів або родів – віддаленою гібридизацією. ГІБРИДИЗАЦІЯ – схрещування тварин різних видів, спеціалізованих порід, типів і ліній для створення нових порід або одержання товарних гібридів. Поділяється на міжпородну, породно-лінійну і міжлінійну гібридизацію. ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ – властивість тканин рослин поглинати вологу. ГЛИБИНА ЗАГОРТАННЯ – висівання насіння на таку глибину, яка забезпечує його необхідною кількістю вологи і повітря у період проростання. ГОЛОВНИЙ КОРІНЬ – первинний стрижневий корінь, який розвивається після проростання насіння із зародкового кореня. Відрізняється від усіх інших коренів великими розмірами і вертикальним напрямом росту. ГОМОГЕННИЙ ПІДБІР (ОДНОРІДНИЙ) – спарювання тварин, подібних за фенотипом або спорідненістю. ГОРИЗОНТАЛЬНА ЗОНАЛЬНІСТЬ ГРУНТІВ – зміна ґрунтів за географічною широтою. Виділено сім широтних ґрунтових зон: тундрова, лісотундрова, степова, сухих степів, напівпустинь, пустинь, вологих субтропіків. ГРУБІ КОРМИ – сухі рослинні об’ємисті корми, що містять багато (понад 19 %) клітковини (солома, полова зернових культур, стебла й стрижні кукурудзи, гілковий корм, лузга, сіно і т.ін.). ҐРУНТ – поверхневий шар земної кори, який утворився під впливом природних факторів: клімат, рельєф, рослинний і тваринний світ, діяльність людини. Ґрунт – це особливе природно–історичне тіло, складна поліфункціональна відкрита чотирьохфазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, часу і яка володіє родючістю. Ґрунтовий профіль – вертикальний розріз від поверхні ґрунту до материнської породи. Він складається зі сформованих у процесі ґрунтоутворення взаємопов’язаних та взаємозумовлених генетичних горизонтів. ҐРУНТОВИЙ РОЗЧИН – вода, яка міститься у грунті і має в розчиненому стані органічні й мінеральні речовини та гази. ҐРУНТОВИЙ ТИП – об’єднує грунти, які утворилися в однакових природних умовах, характеризуються чітким проявом основного процесу ґрунтоутворення і мають спільні властивості. Основні типи грунтів: дерново-підзолисті, сіро-опідзолені, чорноземи, каштанові, сіроземи і болотні. Ґрунтознавство – самостійна природно–історична наука про ґрунти та їх генезис, будову, склад, властивості й географічне поширення; роль у природі, шляхи й методи охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини. Ґрунтоутворення – процес формування ґрунту в результаті взаємодії організмів і продуктів їх життєдіяльності з материнськими породами та продуктами їх вивітрювання в умовах певного клімату, рельєфу та часу. Гумінові кислоти – темнозабарвлені препарати гумусових речовин колоїдної природи, які штучно виділяються з ґрунту в кислотній формі. Інша точка зору: це складова частина гумусу. ГУМІНОВІ КИСЛОТИ. (лат. хумус – земля, ґрунт) – високомолекулярні азотовмісні органічні кислоти, які слабкорозчинні у воді і нерозчинні у мінеральних кислотах. Вони мають коричневий або чорний колір. Гумінові кислоти – найцінніша частина гумусу – відіграють важливу роль у створенні агрономічно цінної структури грунту і запасу поживних речовин, насамперед нітрогену. ГУМІФІКАЦІЯ. (лат. хумус, грунт + лат. фаціо – роблю) – біохімічний процес перетворення продуктів розкладу органічних залишків при наявності мікроорганізмів, вологи і кисню атмосфери. ГУМУС – високомолекулярна органічна речовина грунту, яка утворюється внаслідок розкладання рослинних і тваринних домішок та продуктів їх життєдіяльності – перегною. Складається із гумінових кислот, фульвокислот, гумінів та ультиміну. Виникає у результаті гуміфікації органічних залишків. Ґрунти, багаті на гумус, мають високу родючість. Гумус – за М.І. Лактіоновим, гумус – це продукт одночасно протікаючих у будь–якому ґрунті біофізико-хімічних процесів перетворення органічних залишків, що являє собою складний за хімічним складом комплекс специфічно ґрунтових темнозабарвлених органо–мінеральних сполук, які, перебуваючи у колоїдно згуслому стані, зумовлюють агрономічно значущі властивості ґрунту, а через їх сукупність – його родючість. Гумус – це гетерогенна динамічна полідисперсна система високомолекулярних азотистих ароматичних сполук кислотної природи. Д ДВОДОЛЬНІ – клас квіткових рослин, характерною ознакою яких є наявність у зародку насінини двох сім’ядолей. ДВОДОМНІ РОСЛИНИ – рослини, які мають чоловічі і жіночі квітки на різних екземплярах. Наприклад, у конопель плоскінь (чоловічі рослини) має суцвіття у вигляді китиці, а матірка (жіночі рослини) – у формі головки. В зв’язку з цим самозапилення у дводомних рослин відсутнє. ДВОРІЧНІ РОСЛИНИ – рослини, які проходять повний життєвий цикл від проростання насінини і до утворення нових плодів та насіння за два роки. У перший рік розвиваються вегетативні органи, на другий рік – квітка і плоди, після чого рослина відмирає. Дворічники – капуста, ріпа, морква, цибуля. ДВОСТАТЕВІ РОСЛИНИ – рослини з двостатевими квітками або з чоловічими і жіночими квітками на одній особині. Наприклад, кукурудза, утворює чоловічі квітки, зібрані в суцвіття волоть і жіночі суцвіття качани. Деградація ґрунтів – поступове погіршення властивостей ґрунту, яке викликане змінами умов ґрунтоутворення в результаті природних причин або нераціональної господарської діяльності людини, що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури та зниженням родючості ґрунтів. ДЕРЖПЛЕМКНИГА – книга, до якої записують високопродуктивних племінних тварин. ДЕСИКАНТ – (лат. десикаре – висушувати) – речовина, яка використовується для передзбирального підсушування рослин на пні, що прискорює їхнє дозрівання та полегшує машинне збирання врожаю (сірчана і миш’якова кислоти, хлорати магнію, кальцію, натрію). Дефоліація – процес видалення листя у рослин для поліпшення механізованого збирання врожаю. ДОБРИВО – речовина органічного (біологічного) і неорганічного (мінерального) походження або бактерії, які вносяться в ґрунт, щоб поліпшити живлення рослин і цим підвищити їх урожайність. ДОВГОЛІТТЯ ТВАРИН – фізіологічно можлива тривалість життя тварин, яка становить (у роках): у коней – до 70, великої рогатої худоби – 40, свиней – 20, овець – 20, кіз – 17, курей – 20, гусей – 30, качок – 25, індиків – 15, кролів – 12, бджолиних маток – 5; господарське використання тварин становить (у роках) коней до 20, великої рогатої худоби – 12, овець 7, свиней – до 6 років. ДОМЕСТИКАЦІЯ – приручення і одомашнення диких тварин, яке супроводжується появою і розвитком нових ознак, збільшенням їх мінливості і є основою для виведення нових генотипів. Достигання зерна – фаза розвитку злакових культур. У період достигання зернівка втрачає органічний зв’язок з рослиною, надходження в неї пластичних речовин і води припиняється, зерно висихає, стає твердим, зменшується в розмірі, вологість знижується до 16-18% – настає повна стиглість. Вона характеризується висиханням стебел, листя, суцвіття і зерна. Е ЕКСТЕНСИВНІ СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА – характеризуються тим, що всі орнопридатні землі, або більшість із них, перетворено на орні, значну частину яких відведено під пар. У посівах переважають зернові культури, а високопродуктивних кормових і технічних культур немає зовсім або вони займають незначні площі. ЕКТЕР’ЄР – зовнішній вигляд тварин, будова їх тіла. ЕЛЕВЕР – спеціалізоване господарство по вирощуванню і оцінці плідників. ЕЛІТА – один з вищих бонітувальних класів, що характеризує племінні якості тварин. ЕЛІТА-РЕКОРД – найвищий бонітувальний клас, до якого відносять найкращих племінних тварин. ЕЛЮВІАЛЬНИЙ ГЕНЕТИЧНИЙ ГОРИЗОНТ ПРОФІЛЮ ГРУНТУ (лат. елюере — вимивати). Горизонт вимивання, утворюється внаслідок руйнування мінеральної (карбонатів, силікатів) і органічної частини ґрунту та вимивання розчинних сполук у нижні шари. ЕНЕРГЕТИЧНА КОРМОВА ОДИНИЦЯ – одиниця виміру енергетичної поживності кормів. ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЖИВНІСТЬ КОРМІВ – властивість кормів задовольняти потребу тварин в енергії. ЕНЕРГІЯ ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ – виражена у відсотках кількість пророслого насіння по відношенню до первісно взятої його кількості, яка підраховується через визначений Державним стандартом для кожної культури термін після посіву. Ерозія ґрунтів – процеси руйнування верхніх найбільш родючих горизонтів ґрунту та підстилаючих порід талими та дощовими водами (водна ерозія ґрунту) або вітром (вітрова ерозія ґрунту, дефляція, видування). ЕРОЗІЯ ґРУНТІВ (лат. ерозіо — роз’їдання) – поверхневе пошкодження, руйнування ґрунтів текучою водою або вітром. ЕФЕМЕРИ (гр. ефемерис — одноденний) – однорічні рослини з коротким циклом розвитку, як правило, весняним життям (наприклад, мокрець або зірочник середній). Ж ЖИВА МАСА ТВАРИН – показник розвитку тварин, що визначається шляхом зважування у будь-якому віці. ЖИВЛЕННЯ МІНЕРАЛЬНЕ – поглинання і засвоєння (асиміляція) коренями рослин неорганічних сполук макро- і мікроелементів, а також пересування і перетворення їх у надземних частинах рослин. ЖОВТОЗЕМИ – ґрунти вологих субтропіків, поширені по Кавказькому узбережжю Чорного моря та південно-західному узбережжю Каспійського моря. Товщина гумусного горизонту цих ґрунтів становить 25-40 см, вміст гумусу — 2-7%, реакція ґрунтового розчину слабкокисла (рН 5-6). Для підвищення родючості жовтоземи вапнують. На них вирощують ефіроолійні, цитрусові культури, чайні кущі. ЖУЙНІ ТВАРИНИ – підвідділ парнокопитних тварин з чотирикамерним шлунком (рубець, сітка, книжка і сичуг). З Забарвлення ґрунту – одна з найбільш доступних спостереженню морфологічних ознак ґрунту. Основними компонентами, які зумовлюють забарвлення ґрунту, є: 1)темнозабарвлені органічні та органо–мінеральні речовини; 2) окисні сполуки заліза та марганцю (бурий, оранжевий, жовтий, червоний кольори); 3) кремнезем, карбонати важкорозчинні, гідрат оксиду алюмінію та ін. (білий колір); 4) закисні сполуки заліза (сизий, зелений та голубий кольори). Поєднання цих речовин, а також колір первинних мінералів створюють різноманітне забарвлення ґрунту. На забарвлення ґрунту також сильно впливає їх вологість. ЗАБІЙНА МАСА – маса туші тварин після забою (переробки). ЗАБІЙНИЙ ВИХІД – відношення маси туші до живої передзабійної маси тварин у відсотках. Закипання ґрунту – утворення пухирців оксиду карбону (ІV) при взаємодії ґрунту, що містить карбонати кальцію та магнію, з розбавленою мінеральною кислотою (найчастіше застосовується 5 – 10% розчин НСІ). ЗАКОНИ ЗЕМЛЕРОБСТВА ТА РОСЛИННИЦТВА. У XIX ст. німецький учений Юстус Лібіх, досліджуючи закономірності і взаємозв'язок між урожайністю сільськогосподарських культур і факторами життя, відкрив закон повернення поживних речовин у ґрунт. За цим законом всі без винятку винесені з урожаєм мінеральні речовини потрібно поновити, вносячи добрива. У 1840 р. Лібіх сформулював закони мінімуму, оптимуму і максимуму — урожай найбільш залежить від мінімального фактора, найбільші прирости його можна досягти при оптимальному факторі, подальше збільшення цього фактора призводить до зменшення врожаю, а іноді й до знищення рослин. ЗАКРИТИЙ ГРУНТ. Споруди, пристосовані для вирощування розсади і овочів. До них належать парники і теплиці. Розсаду й овочі в закритому ґрунті вирощують на спеціальних ґрунтових сумішах, їх виготовляють, змішуючи у відповідних пропорціях землю дернову, перегнійну, торфову, листяну, крупний річковий пісок. ЗАПИЛЕННЯ РОСЛИН – процес перенесення пилку з тичинок на приймочку маточки або на верхівку насінного зачатка. Рослини, у яких пилок з пиляків потрапляє на приймочку маточки тієї самої квітки, називаються самозапильними, а сам процес – самозапиленням (горох, ячмінь, пшениця). У природі переважає перехресне запилення, коли пилок з однієї квітки переноситься на приймочку маточки іншої за допомогою вітру та комах. ЗАПЛІДНЕННЯ – процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин. У квіткових рослин здійснюється подвійне запліднення: генеративна клітина пилкового зерна утворює дві чоловічі статеві клітини сперми, одна з яких зливається з яйцеклітиною, а друга — з центральною клітиною зародкового мішка. Із заплідненої яйцеклітини розвивається зародок, а із заплідненої центральної клітини зародкового мішка утворюється ендосперм — поживна тканина, в якій відкладаються запасні поживні речовини, що їх використовує зародок у процесі розвитку. ЗЕЛЕНІ ДОБРИВА – метод збагачення ґрунту органічними речовинами, які містять нітроген, шляхом заорювання спеціальних (сидеральних) культур (жовтого і синього люпину, серадели, люцерни, гороху, конюшини). Рослини заорюють під час цвітіння. ЗЕЛЕННІ ОВОЧЕВІ КУЛЬТУРИ (салат, шпинат, кріп) – це однорічні холодостійкі рослини з коротким періодом вегетації. ЗЕРНІВКА – сухий нерозкривний однонасінний плід злаків, який утворюється з одного плодолистка у результаті міцного зростання насінної оболонки з плівчастими квітковими лусочками. Зернівка всіх злаків характеризується високим умістом крохмалю (60-80%). ЗЕРНО – дрібний плід хлібних злаків; зернина або насінина плоду певної рослини. ЗЕРНОБОБОВІ КУЛЬТУРИ (горох, квасоля, люпин, соя, боби, нут, чина, сочевиця) – для них характерний високий вміст білка в листках, стеблі, насінні (25-50%). Білки зернобобових культур мають високі смакові і поживні якості. ЗЕРНОВІ ЗЛАКИ – поділяються на хлібні злаки І групи (пшениця, жито, ячмінь, овес) і хлібні злаки II групи, або просовидні (просо, кукурудза, сорго). ЗОЛЬНІСТЬ – уміст золи в сухому органічному матеріалі, виражається в % до загальної маси. ЗООГІГІЄНА – наука про охорону здоров’я сільськогосподарських тварин. І ІЛЮВІАЛЬНИЙ ГОРИЗОНТ ПРОФІЛЮ ГРУНТУ (лат іллюо — вмиваю) – горизонт вмивання, в ньому нагромаджуються вимиті з верхніх горизонтів мінеральні солі, гумусові речовини, колоїдні фракції ґрунту. Ілювіальний горизонт буває, здебільшого, бурого або коричнево-бурого кольору, він поступово переходить у материнську породу. ІНБРИДИНГ – схрещування тварин, які мають спільних предків (близькоспоріднене). ІНКРУСТАЦІЯ (лат. інкрустаціо — вкриваю шаром) – один із способів передпосівної підготовки насіння (кукурудзи, сорго, соняшника), під час якого на поверхню насіння наносять плівку. До складу штучних плівок уходять добрива, речовини росту, отрутохімікати. ІНОКУЛЯЦІЯ (лат. інокуляціо — роблю щеплення) – введення живих мікроорганізмів, інфікованого матеріалу, сироватки або інших речовин у тканину рослин. ІНСЕКТИЦИДИ – хімічні речовини для знищення шкідливих комах. ІНТЕНСИВНІ СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА – передбачають насиченість сівозмін найбільш урожайними зерновими, зернобобовими, технічними і високопродуктивними кормовими культурами (плодозмінна, просапна, зернопросапна, зернопаропросапна системи). ІНТЕР’ЄР – внутрішня будова організму тварини (внутрішні морфологічні й біологічні особливості), що пов’язана з її племінними і продуктивними якостями. ІНТРАЗОНАЛЬНІ ГРУНТИ (лат. інтра — усередині + гр.зоне — пояс) – ґрунти, які поширені в різних географічних зонах (солончаки, солонці та солоді). Найбільше їх серед чорноземних, каштанових та бурих ґрунтів. ІНТРОДУКЦІЯ – переселення окремих видів тварин у місцевості, де вони раніше не жили. ІНТРОДУКЦІЯ (лат. інтродукціо — уведення) – переселення певних видів рослин або тварин за межі природного ареалу. Більшість культурних рослин — пшениця, горох — завезені в Європу із Закавказзя; кукурудза, картопля — з Америки. ІНФАНТИЛІЗМ – затримка розвитку тварин, при якому в дорослого організму зберігаються риси дитячого (недорозвиток статевих органів). К КАЛІБРУВАННЯ – це один із способів підготовки насіння до посіву. Насіння кукурудзи, соняшника, цукрових буряків та інших культур калібрують, тобто сортують за точно визначеною довжиною, шириною і товщиною, що забезпечує рівномірне висівання. Наприклад, насіння кукурудзи поділяють на 6 фракцій, цукрових буряків – на 2. КАЛОРІЙНІСТЬ КОРМУ – енергетична цінність органічних речовин корму, яка виражається в калоріях (кал), кілокалоріях (ккал), мегакалоріях (мкал), джоулях (Дж), кілоджоулях (кДж – тисячах Дж), мегаджоулях (мДж – мільйонах Дж), гігаджоулях (гДж – мільярдах Дж). КАЛОРІЯ – позасистемна одиниця кількості теплоти, за допомогою якої вимірюють теплотворну здатність харчових продуктів, кормів. КАРАНТИН – система заходів, спрямованих на запобігання поширення інфекційних захворювань. КАРАНТИННІ БУР'ЯНИ (італ. каранте — на сорок днів) – група бур'янів, які не мають загального поширення, але дуже шкодять сільському господарству. Запобіжні заходи поширення карантинних бур'янів здійснюються карантинною службою. Розрізняють бур’яни внутрішнього карантину, які є на території нашої країни (амброзія багаторічна, трироздільна і полинолиста; паслін однорічний; повитиця — всі види; гірчак степовий), а також бур'яни зовнішнього карантину, що можуть бути завезені з-за кордону (амброзія приморська, стрига — всі види, різні види дикого соняшника). КАЧАН – колосовидне суцвіття, в якому вісь потовщена, м'ясиста, а сидячі квітки тісно зближені, біля основи є великий листок – крило. Квітки качана кукурудзи одностатеві, мають лише листочки. розташовані в пазухах листків. На одному стеблі може розвиватись 3-4 і більше качанів. Кислотність ґрунтів – здатність ґрунтів підкислювати ґрунтовий розчин або розчин солей внаслідок присутності в складі ґрунту кислот, а також обмінних іонів водню та катіонів, які утворюються при їх витискуванні гідролітично кислою сіллю (переважно AI 3+). КИСЛОТНІСТЬ ГРУНТУ – вимірюється концентрацією водневих іонів у ґрунтовому розчині. Чим менше величина рН (від'ємний логарифм концентрації іонів водню), тим вища кислотність ґрунту. КЛАСИФІКАЦІЯ КОРМІВ – розподіл кормів на групи залежно від їхнього походження і найважливіших властивостей, за хімічним складом і фізіологічною дією. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРІД – розподіл порід сільськогосподарських тварин за ознаками екстер’єру, конституції і напрямком продуктивності. Так, за напрямком продуктивності у скотарстві породи розподіляють на молочні, молочно-м’ясні, м’ясо-молочні і м’ясні, у свинарстві – беконні, м’ясні, м’ясо-сальні, у вівчарстві – тонкорунні, напівтонкорунні, грубововнові, напівгрубововнові. КЛЕЙКОВИНА – білкова високомолекулярна речовина, основними компонентами якої є гліадин і глютелін. Уміст клейковини в зерні змінюється від 16 до 52%. Борошномельні та хлібопекарські якості зерна пшениці оцінюються вмістом і якістю клейковини. КОМОЛІСТЬ – природжена відсутність рогів у великої рогатої худоби, овець і кіз. КОМПЛЕКСНІ ДОБРИВА – містять два-три і більше елементів живлення для рослин. До складу їх можуть уходити мікроелементи, пестициди та інші хімічні сполуки (амофос, нітрофоска, диамонітрофоска). КОМПОСТ – органічне добриво, що складається із суміші землі, торфу, гною, відходів рослинництва, господарських відходів й інших органічних речовин. Ці компоненти штабелюють, зволожують перемішують. У результаті діяльності мікроорганізмів компостна маса частково мінералізується і збагачується цінними поживними речовинами. Дія компостів у сівозміні триває 5-6 років. КОНДИЦІЙНЕ НАСІННЯ – насіння, яке має за посівними якостями показники першого і другого класів державного стандарту. Некондиційне насіння висівати забороняється. КОНДИЦІЯ – рівень вгодованості тварин залежно від їх призначення (відгодівля, виставка, племпродукція та ін.). КОНСТИТУЦІЯ – сукупність морфологічних і господарських ознак тварини, що характеризують її як єдине ціле. Головним показником конституції є генетично зумовлена здатність тварини протистояти несприятливим факторам і виявляти високу продуктивність, відтворювальну здатність та життєвість. КОРЕНЕВА СИСТЕМА – сукупність усіх коренів рослини. Розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу і мичкувату. КОРЕНЕВИЩЕ. Підземне стебло багаторічних трав'янистих рослин із недорозвиненим листям. Служить для нагромадження поживних речовин, вегетативного розмноження. КОРЕНЕПЛОДИ – м'ясисте потовщення кореня рослини (цукрові і кормові буряки, морква, турнепс, бруква); культурні рослини з м'ясистим коренем, використовуються для годівлі худоби, а також для технічних потреб. КОРМОВА ОДИНИЦЯ – одиниця виміру поживності кормів, які прирівнюються до поживності 1 кг вівса середньої якості (в кг, а останнім часом в обмінній енергії, в мДж). КОРМОВИЙ РАЦІОН –набір необхідної кількості кормів, яку тварина споживає за певний проміжок часу. КРОНА – система пагонів деревних рослин, яка утворює верхню частину їх надземної сфери. Крони у плодових і декоративних дерев формують штучно шляхом обтинання частини пагонів у молодих рослин. КУЛЬТИВАЦІЯ – прийом розпушування і перемішування ґрунту з одночасним підрізуванням бур'янів. КУЩІННЯ (кущення) – процес розгалуження підземного стебла злаків, унаслідок чого утворюються нові бічні пагони. Розрізняють загальне і продуктивне кущіння. Загальне кущіння — це кількість стебел, які утворюються на одній рослині незалежно від ступеня їх розвитку; продуктивне кущіння — це кількість стебел, що дають урожай. Л ЛАКТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД – час від родів до припинення виділення молока, який в середньому триває у корів – 300 днів, кіз – 240-300, кобил – 270, овець – 120-150, свиней – 60-70 днів. ЛАКТАЦІЯ – процес утворення, накопичення і виділення молока молочною залозою тварин. ЛІНІЯ – група тварин, яка розводиться в ряді поколінь від одного або декількох видатних родоначальників. ЛУЖНІСТЬ ГРУНТУ – зумовлюється наявністю у ґрунтовому розчині гідролітично лужних солей. Унаслідок дисоціації солей у ґрунтовому розчині переважають гідроксильні іони ОН-. Така реакція ґрунту є (рН 8) шкідливою для більшості сільськогосподарських культур, тому в виробничих умовах підвищену лужність ліквідовують гіпсуванням. ЛУЗГА – тверде покриття насіння соняшника, проса, гречки та ін., що звичайно легко відділяється від зернятка. ЛУЗЖИСТІСТЬ – відсоток лузги, тобто оболонки плодосім'янки соняшника. Різні види сортів соняшника мають характерні показники лузжистості: сім'янки лузального соняшника 42-50%, олійного — 22-36%, межеумка — 40-52%. ЛУЩЕННЯ – поверхневе розпушування ґрунту після збирання врожаю при повному або частковому перевертанні його, один із основних прийомів знищення бур'янів. М МАСА 1000 насінин – один із показників, що характеризує посівні якості насіння і є необхідним для розрахунку норми висіву. МАТЕРИНСЬКА ПОРОДА – горизонт (С), з якого утворюється грунт, товщина його може бути до кількох метрів. МЕЛІОРАЦІЯ (лат. меліоратіо — поліпшення) – корінне поліпшення природних умов для росту сільськогосподарських рослин, насамперед для родючості ґрунту. Розрізняють агротехнічні, лісотехнічні, культуротехнічні, хімічні та гідротехнічні сільськогосподарські меліорації. МЕТОДИ РОЗВЕДЕННЯ – засіб удосконалення свійських тварин шляхом зміни спадковості у бажаному напрямку. Розрізняють розведення чистопородне, яке включає інбридинг, лінійне, крос ліній та схрещування – промислове, ввідне, відтворювальне, вбирне, перемінне. МІКРОДОБРИВА – містять у собі мікроелементи. Застосовують мікродобрива для підживлення рослин, передпосівного обпудрювання насіння та безпосереднього внесення в грунт. Найбільшого поширення набули борні, марганцеві, молібденові, мідні та цинкові мікродобрива. МОЛОКО – секрет молочних залоз, який виробляється в період лактації і призначений для вигодовування потомства. У ньому міститься понад 100 різних життєво важливих компонентів. Моніторинг ґрунтів – система тривалих спостережень за станом ґрунтів з метою своєчасного виявлення та прогнозу будь–яких змін і розробки управлінських рішень. МОНОКУЛЬТУРА – тривале беззмінне вирощування однієї культури на певній площі. МОНОЛІТ – зразок ґрунтового профілю з непорушною будовою, який містить усі генетичні горизонти. Моноліт ґрунтовий – вертикальний зразок ґрунту, взятий зі стінки ґрунтового розрізу без порушення природного складення. МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ґРУНТІВ – будова профілю ґрунту, товщина його і окремих горизонтів, забарвлення і складення, механічний склад, структура, включення та новоутворення. Н НАДІЙ – кількість молока, що його одержують від сільськогосподарських тварин за певний проміжок часу (одне доїння, добу, лактацію, рік або весь період використання). НАТУРА ЗЕРНА – маса насіння обсягом в один літр. Натуру зерна визначають пуркою. НІТРАГІН – бактеріальний препарат, який містить високоактивні бульбочкові бактерії. Нітрагін використовують для бактеризації насіння зернобобових культур перед сівбою. Нітрифікація – процес мікробіологічного перетворення нітрогену в ґрунті з аміачних форм у нітратні з утворенням селітри. Відбувається за участю аеробних мікроорганізмів. Селітри є важливим джерелом нітрогену для живлення рослин. НОРМА ВИСІВУ НАСІННЯ – це кількість шт. або маса насіння кг, яку висівають на одному гектарі. О ОВОЧІВНИЦТВО – рослинницька галузь сільського господарства і наука, яка вивчає біологічні особливості овочевих рослин, способи вирощування їх. ОДНОДОМНІ РОСЛИНИ – рослини, у яких чоловічі і жіночі генеративні органи (тичинки й маточки) знаходяться на одному екземплярі (кукурудза, гарбузи, огірки, горох). ОДОМАШНЕННЯ ТВАРИН – процес приручення диких тварин, при якому вони перетворюються на свійських і розводяться в штучно створених умовах для задоволення господарських потреб. ОЗИМІ РОСЛИНИ (пшениця, жито, ячмінь) – форми, які плодоносять лише після стадії яровизації при знижених температурах. ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ – соняшник, льон-кудряш, гірчиця, озимий ріпак, рижій, рицина, арахіс, соя, кунжут, мак олійний, лялеманція. Насіння їх містить від 25% до 60 % і більше рослинних жирів. ОРАНКА – глибоке розпушування ґрунту плугом, сохою. ОЦІНКА ЗА ПОХОДЖЕННЯМ – оцінка спадкових якостей племінної тварини за продуктивністю предків. ОЦІНКА ЗА ЯКІСТЮ ПОТОМСТВА – оцінка спадкових якостей племінної тварини за продуктивністю потомства (за генотипом). П ПАР – це поле, на якому протягом певного періоду не вирощують сільськогосподарських культур, але якісно і вчасно обробляють, удобрюють і знищують бур'яни. Пари бувають чисті і зайняті. ПАРНИКИ – прості приміщення, вкриті склом або світлопроникними плівками. Парники призначені для вирощування овочів і розсади. ПЕСТИЦИДИ (лат. пестис — зараза, чума + лат. цедерс — убивати) – загальна назва хімічних речовин, які використовуються для знищення бур'янів (гербіцидив), шкідливих комах (інсектицидів), кліщів (акарицидів), цвільових грибків (фунгіцидів та інших). Пестициди можуть убивати корисну фауну ґрунту, а при надмірному нагромадженні в ґрунті — і її мікрофлору. ПІДЩЕПА – рослина або її частина, до яких прирощують живець чи бруньку іншої рослини. Переважну більшість плодових рослин вирощують на підщепах. ПЛЕМІННА КНИГА – книга, до якої записують племінних тварин, котрі відповідають вимогам стандарту для породи. ПЛЕМІННА РОБОТА – зоотехнічні заходи й методи, спрямовані на якісне вдосконалення існуючих і створення нових високопродуктивних порід тварин. ПЛЕМІННА ТВАРИНА – тварина високої якості, яка пронумерована і може бути ідентифікована, походить від батьків, зареєстрованих у племінних документах, має згідно з установленими вимогами дані офіційного обліку продуктивності та класифікована за типом. ПЛЕМІННІ ЗАПИСИ – заводські записи, реєстрація даних, що характеризують племінних тварин, з метою одержання про них систематизованих відомостей для правильного ведення племінної роботи. ПЛОДИ – формуються із зав'язі маточки, яка після запліднення розростається і перетворюється на плід. Розрізняють справжні плоди, в утворенні яких бере участь тільки зав'язь маточки, і несправжні, що утворюються іншими частинами квітки — оцвітина, квітколоже (гарбузи, огірки, кавуни, груші, яблука). ПОВНОЦІННА ГОДІВЛЯ – ступінь відповідності годівлі потребі тварин у поживних речовинах. ПОПЕРЕДНИК – сільськогосподарська культура, якою засівають поле з метою поліпшення якостей ґрунту перед сівбою іншої культури. Попередником також можуть бути чистий пар, цілина і переліг. ПОРОДА – велика цілісна група тварин, структурно об’єднаних за походженням, екстер’єрними особливостями, напрямом продуктивності і типом обміну речовин, здатна стійко зберігати і успадковувати ці ознаки при чистопородному неспорідненому розведенні у певних природно-господарських умовах. ПОРОДНА ГРУПА – група тварин, створена творчою діяльністю людини в певних господарських і природних умовах шляхом докорінного поліпшення заводського типу однієї породи при чистопородному розведенні або схрещуванні з іншими породами (видами). ПОРОДНЕ РАЙОНУВАННЯ – планове, раціональне розміщення порід сільськогосподарських тварин за природно – економічними зонами країни з метою збільшення виробництва продукції тваринництва. ПОСІВНІ ЯКОСТІ НАСІННЯ – сукупність властивостей і ознак (чистота, енергія проростання, схожість, маса 1000 насінин, посівна придатність, вологість тощо) насіння, які характеризують ступінь їх придатності до посіву. ПРОМІРИ ТВАРИН – результати вимірювання окремих частин тіла (статей) тварин. Профіль ґрунту – сукупність генетично пов’язаних горизонтів, що закономірно змінюють один одного в ґрунті, на які розділяється материнська гірська порода в процесі ґрунтоутворення. Р РЕКОРДНІ ТВАРИНИ – сільськогосподарські тварини визначної продуктивності або працездатності, що дуже перевищують середні показники по породі. Рекультивація ґрунтів – комплекс заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених ґрунтів, а також на покращення навколишнього середовища. РІД – основна надвидова таксономічна категорія, яка об’єднує філогенетичні споріднені види. РІСТ – збільшення маси і лінійних розмірів тварин та їхніх окремих органів за рахунок збільшення числа і маси клітин, а також позаклітинних утворень внаслідок переважання процесів анаболізму над процесами катаболізму. РІСТ – збільшення маси рослини, її органів (розмірів, зовнішнього вигляду тощо), яке відбувається за рахунок збільшення кількості і розмірів клітин і неклітинних утворень будь-яких органів. РОДИ – фізіологічний процес (жеребіння, отелення, опорос, окріл, окіт та ін.), що завершує вагітність і вихід з тіла матері зрілих плодів і посліду (плаценти та зародкових оболонок). РОДИНА – високопродуктивна група племінних тварин, головним чином маток, які виходять від видатної родоначальниці і подібні до неї конструкцією і продуктивністю. РОДОВІД – схематичне зображення всіх відомих предків тварин протягом декількох поколінь. РОДЮЧІСТЬ – здатність ґрунту безперервно забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами, водою. Родючість ґрунту – здатність ґрунту задовольняти потреби рослин у поживних речовинах, воді, біотичному та фізико–хімічному середовищі. Розрізняють: родючість ґрунту потенціальну, або природну, що виникла в процесі ґрунтоутворення і залежить від запасів поживних речовин і природних режимів, і родючість ґрунту ефективну, яка створюється завдяки агрозаходам при використанні ґрунту як засобу виробництва. РОЗВЕДЕННЯ – система заходів, спрямованих на відтворення популяції тварин при одночасному покращенні їх спадкових якостей шляхом цілеспрямованої племінної роботи. РОЗВЕДЕННЯ „В СОБІ” – розмноження всередині групи тварин з певними характерними ознаками з метою закріплення їх у потомстві. РОЗВЕДЕННЯ ЗА ЛІНІЯМИ – система племінної роботи з породами сільськогосподарських тварин, яка ґрунтується на використанні в ряді поколінь плідників –родоначальників ліній тварин РОЗВИТОК – якісні зміни процесів органоутворення в організмі рослини, які відбуваються протягом усього її життя (після запліднення й утворення зиготи й до кінця життя). РОЗВИТОК ТВАРИН – процес формування організму тварин або його частин органів. РОЗСАДНИК – господарство або ділянка, де вирощують розсаду овочевих і кормових культур, а також декоративних рослин. Розчин ґрунтовий – волога ґрунтова з розчиненими в ній газами, мінеральними та органічними речовинами; рідка фаза ґрунту. Розчин ґрунтовий знаходиться в плівковій, капілярній або гравітаційній формах (найчастіше всі три форми). Бере участь у ґрунтотворному процесі, фізико–хімічних і біологічних реакціях, живленні рослин. РОСЛИНИ ДОВГОГО ДНЯ – рослини, які пристосувались до життя в середніх і північних широтах. Для проходження світлової стадії розвитку вони потребують довгого дня (хлібні злаки першої групи). РОСЛИНИ КОРОТКОГО ДНЯ – рослини, які ростуть на півдні (хлібні злаки другої групи). Світлова стадія у них краще проходить при короткому дні. РОТАЦІЯ СІВОЗМІНИ (лат. ротаціо — обертаюсь) – період часу, протягом якого відбувається повна зміна сільськогосподарських культур на певній земельній ділянці згідно з сівозміною. Тривалість періоду ротації залежить від кількості полів у сівозміні. С СВІЙСЬКІ ТВАРИНИ – тварини, яких розводять з метою задоволення різних потреб людини, і, в першу, чергу для одержання продуктів харчування та сировини для промисловості. СЕЛЕКЦІЙНИЙ ЦЕНТР – наукова установа, яка координує і здійснює роботу по удосконаленню існуючих та виведенню нових порід, типів і ліній, а також розробку систем розведення тварин у зоні діяльності. Селекція – наука, яка розробляє теорію і методи виведення нових та вдосконалення існуючих порід, типів і ліній тварин з бажаними для людини ознаками. Теоретичною основою селекції є генетика, а класичними методами – цілеспрямований добір та підбір для одержання тварин нового покоління. СЕЛЕКЦІЯ (лат. селекціо — добір) – наука про виведення нових і поліпшення існуючих сортів сільськогосподарських рослин (порід свійських тварин). СИСТЕМА РОЗВЕДЕННЯ – система селекційно-племінної роботи з породами, типами і лініями тварин, які розводяться в племінних підприємствах і товарних господарствах, спрямована на збільшення виробництва і покращення якості продукції, для чого використовуються всі генетичні методи (породні особливості, ефект селекції, ефект схрещування і гетерозис). СІВБА – розподіл насіння по площі з урахуванням глибини загортання, площі живлення рослин, строків, норми висіву, а також способів сівби. СІВОЗМІНА – науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур на тій самій земельній площі протягом ряду років. СКАРИФІКАЦІЯ (лат. скарифіко — дряпаю) – штучне пошкодження твердої оболонки насіння деяких рослин (конюшини, люцерни, люпину), для кращого вбирання ним вологи, потрібної для набрякання та проростання. Підвищує схожість. СКЛОВИДНІСТЬ НАСІННЯ – показник, який характеризує технологічні і біохімічні властивості зерна пшениці. Скловидність насіння обумовлена підвищеним вмістом білка і крохмалю у зерні. СОКОВИТІ КОРМИ – рослинні корми, які містять понад 70% води: зелена трава, коренеплоди (цукровий буряк, турнепс, бруква, морква), бульбоплоди (картопля, земляна груша). СОРТ – це створена селекцією сукупність культурних рослин з певними спадковими морфологічними, біологічними і цінними господарськими ознаками та властивостями. СОРТОВІ ЯКОСТІ НАСІННЯ – характеризують сортову чистоту насіння і визначаються в полі на насінних ділянках під час апробації. За сортовою чистотою насіння поділяють на три категорії: I категорія не нижче 99,5% II – 98%, ІІІ – 95%. Насіння з чітко вираженими сортовими ознаками. СОРТОЗМІНА (сортозаміна) – повна планова заміна старого районованого сорту сільськогосподарської культури новим, продуктивнішим і ціннішим. СОРТООНОВЛЕННЯ – періодична заміна сортового насіння сільськогосподарської культури якіснішим насінням цього самого сорту. СПАРЮВАННЯ – спосіб природного осіменіння самок плідниками. СТАТЕВА ЗРІЛІСТЬ – ступінь досягнення молодняком тварин такого фізіологічного розвитку, коли він може давати потомство. Вік досягнення статевої зрілості становить у великої рогатої худоби – 8 – 12 місяців, коней – 12 – 18, овець і кіз – 6 – 8, свиней – 5 – 8, у кролів – 4 – 5 місяців. СТАТІ ТВАРИН – зовнішні частини тіла, за якими оцінюють її екстер’єр, вираженість породних ознак, вікові зміни і статевий диморфізм, роблять висновок про здоров’я, продуктивність та племінну цінність. СТРАТИФІКАЦІЯ (лат. стратун — настил, шар + лат. фікаціо — роблю) – спосіб підготовки до сівби насіння плодових культур з тривалим періодом післязбирального дозрівання шляхом витримування його у вологому торфі або піску при низьких плюсових температурах протягом певного часу. Напр., насіння яблуні, груші, абрикоса, персика стратифікують 100-120 днів; волоського горіха — 60-90 днів; вишні, аличі, черешні, сливи — 150-180 днів. СТРУКТУРА ВРОЖАЮ – сукупність елементів, які характеризують продуктивність рослин (напр., у зернових культур такими елементами є кількість колосоносних стебел; кількість зерен в одному колосі, маса 1000 насінин). СТРУКТУРА ПОРОДИ- певний взаємозв’язок складових частин (типу, лінії, родини, відріддя), що характеризують внутрішню будову породи. СТРУКТУРА РАЦІОНУ – співвідношення в кормовому раціоні різних кормів (грубих, соковитих, концентрованих), виражене у відсотках. Для великої рогатої худоби грубі корми в кормовому раціоні займають 20 – 30 %, соковиті – 30 – 60, концентровані – 10-35%, у раціоні свиней і птиці, відповідно –3 – 10 %, 10 –30, 30 – 50%. СХРЕЩУВАННЯ – спарювання тварин, які належать до різних генетичних груп (порід, типів, ліній), для об’єднання генетичного матеріалу різних клітин в одній клітині. СХРЕЩУВАННЯ ВБИРНЕ (ПОГЛИНАЛЬНЕ) – схрещування, при якому помісі першого і наступних поколінь спарюють з чистопородними або висококровними плідниками однієї поліпшуваної породи. СХРЕЩУВАННЯ ВВІДНЕ (ПРИЛИТТЯ КРОВІ) – схрещування для покращення в породі відповідної ознаки продуктивності. СХРЕЩУВАННЯ відтворювальне – схрещування двох або більше порід з наступним розведенням помісей “в собі” і створення нових порід, типів та ліній. СХРЕЩУВАННЯ ДВОПОРОДНЕ – схрещування тварин двох порід з використанням помісного молодняка для відгодівлі. СХРЕЩУВАННЯ ЗАВОДСЬКЕ – схрещування для покращення існуючих і створення нових порід, типів і ліній. СХРЕЩУВАННЯ ПЕРЕМІННЕ – почергова зміна плідників двох або більше порід при схрещуванні з помісними матками. СХРЕЩУВАННЯ ПРОМИСЛОВЕ – система розведення, яка ґрунтується на схрещуванні порід, типів і ліній для одержання помісного відгодівельного молодняка. Т ТАВРО – мітка, яка випікається на шкірі та рогах (в основному коней і великої рогатої худоби). ТАВРУВАННЯ – один із методів мічення тварин. ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА – інтегральний показник теплового балансу організму, який відображає співвідношення його теплообміну з навколишнім середовищем і є основним показником стану здоров’я. Нормальна температура тіла у різних видів тварин є такою, у градусах: великої рогатої худоби – 38,0 – 40,0; птиці – 40,5 – 43,0; лисиць – 38,3 – 39,6; норок – 39,5 – 40,0; собак – 37,5 – 39,0; кролів – 38,5 – 39,5. ТЕПЛИЦЯ – засклене опалюване приміщення для вирощування в закритому ґрунті ранніх або південних рослин, а також розсади. ТЕПЛОВБИРАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ – здатність ґрунту передавати променисту енергію сонця. ТЕПЛОВИЙ РЕЖИМ ґРУНТУ – надходження, поширення і віддача тепла ґрунтом. ТЕПЛОПРОВІДНІСТЬ – здатність ґрунту передавати тепло від тепліших шарів до холодніших. ТЕРМІЧНЕ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ – обробка насіння високими температурами, які згубно діють на збудників хвороб, не пошкоджуючи зародок насіння. ТИП – одна із таксономічних категорій у систематиці тварин; є структурною одиницею породи. ТИП ГОДІВЛІ – визначається структурою раціону, набором окремих видів кормів і залежить від напрямку і рівня продуктивності тварин. Типи водного режиму ґрунтів – відповідно до класифікації, розробленої Г.М. Висоцьким та доповненої О.О. Роде, розрізняють такі основні типи водного режиму ґрунтів (всього їх 14): 1) мерзлотний; спостерігається в області багаторічної мерзлоти; 2) промивний – переважно в областях, де середня річна сума опадів перевищує середнє річне випаровування; 3) періодично промивний – в областях, де середня річна сума опадів приблизно дорівнює середньому річному випаровуванню; 4) непромивний – переважно в областях, де середня річна сума опадів відчутно менша за середнє річне випаровування; 5) випітний – створюється в областях, де річне випаровування значно перевищує річну суму опадів, але близько до денної поверхні підходять ґрунтові води; 6) десуктивно – випітний; близький до попереднього, але ґрунтові води та їх капілярна зона залягають глибше, а витрати води з них проходять шляхом відсмоктування вологи з капілярної зони корінням рослин. ТИПИ ґРУНТІВ – дерново-підзолисті, сірі опідзолені, чорноземи, каштанові, бурі, сіроземи, червоноземи, жовтоземи, болотні. ТИПИ СІВОЗМІНИ – визначаються основною продукцією рослинництва, що вирощуються в сівозміні. Розрізняють три типи сівозмін: польові, кормові і спеціальні. ТИЧИНКА – чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в яких утворюється пилок. ТРАВА – одно-, дво- або багаторічна рослина з трав'янистими надземними стеблами. У більшості рослин помірного клімату стебла існують лише один вегетаційний період, в окремих зберігаються протягом кількох років. ТРАВОСТІЙ – трав'яний покрив природних або сіяних луків, сінокосів, пасовищ. ТРИТІКАЛЕ – міжродові гібриди пшениці з житом. У УПРЯЖ (ЗБРУЯ) – пристосування для управління тваринами (кіньми, волами, оленями, собаками та ін.) і використання їх сили в роботі. УРОЖАЙНІСТЬ – кількість корисної продукції, яку одержують з певної площі. УТРИМАННЯ сільськогосподарських тварин – система організаційно-господарських заходів, спрямованих на забезпечення комфортних умов життя тварин та підвищення їхньої продуктивності при мінімальних витратах праці і коштів. Ф ФАЗИ РОСТУ І РОЗВИТКУ ХЛІБНИХ ЗЛАКІВ – пов'язані з морфологічними змінами в будові рослин і утворення нових органів. Виділяють такі фази: проростання, сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, формування, наливання та достигання зерна. ФАКТОРИ (лат. фактор — виробляючий) ҐРУНТОУТВОРЕННЯ – зумовлюють процес розвитку ґрунту і його основної ознаки — родючості. В.В. Докучаєв виділяв такі фактори ґрунтоутворення: материнська порода, клімат, вік, рельєф ґрунту, рослинний і тваринний світ, а також господарська діяльність людини. Фактори ґрунтоутворення – елементи природного середовища, під впливом яких утворюються ґрунти. Уявлення про фактори ґрунтоутворення, створене В.В. Докучаєвим, є частиною його вчення про ґрунт. Ним виділено п’ять факторів ґрунтоутворення – ґрунтотворні породи, живі та відмерлі організми, клімат, рельєф і вік ґрунту. В сучасному ґрунтознавстві до зазначених факторів ґрунтоутворення додається ще господарська діяльність людини, яка в значній мірі сприяє ґрунтоперетворенню. ФАКТОРИ ЖИТТЯ РОСЛИН – умови, які необхідні для нормальної життєдіяльності рослин і підвищення врожаю: світло, тепло, повітря, вода і поживні речовини. Фактори родючості ґрунту – до природних факторів родючості ґрунту відносяться вміст поживних речовин, водний, повітряний і температурний режими, фізичні умови, відсутність шкідливих для рослин речовин. До соціально–економічних – фактори, що зумовлені господарською діяльністю людини. ФІЗИЧНА ГЛИНА – частинки ґрунту, діаметр яких менший за 0,01 мм (пил, мул, колоїди). ФІЗИЧНА СПІЛІСТЬ ГРУНТУ – стан, при якому ґрунт найкраще обробляється, добре кришиться, розпушується, розпадається на структурні агрегати, не прилипає до знарядь, не розколюється на брили. ФІЗИЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ – механічне подрібнення гірських порід і мінералів без зміни їх хімічного складу. ФІЗИЧНИЙ ПІСОК – частинки ґрунту, діаметр яких більший за 0,01 мм (пісок крупний, середній, мілкий). ФОТОСИНТЕЗ (гр. фотос — світло + гр. синтез — з'єднання, сполучення) – окисно-відновна реакція синтезу органічних речовин із неорганічних за допомогою світлової енергії, яка поглинається хлорофілом. ФУЛЬВОКИСЛОТИ – високомолекулярні нітрогенвмісні органічні кислоти жовтого або червонуватого кольору (кренова та апокренова). Фульвокислоти є важливими складовими гумусу. Х ХВОРОБИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР – проявляються у вигляді різних ознак (симптомів): в'янення, загнивання, відмирання окремих органів або всієї рослини, поява плям, карликовості або, навпаки, надмірного розростання тканин тощо. Неінфекційні хвороби виникають унаслідок несприятливих умов вирощування, а інфекційні спричиняються певними збудниками – грибами, бактеріями, вірусами. Це – ріжки злаків, бура іржа, лінійна іржа, жовта іржа, тверда сажка, летюча сажка, карликова сажка, пухирчаста сажка кукурудзи, борошниста роса, гельмінтоспоріди і т.д.; кореневий рак плодових, картоплі, цукрових буряків, в’янення картоплі, капусти, бактеріози тощо; різні типи вірусної мозаїки. ХІМІЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ – процес хімічної зміни і руйнування гірських порід та мінералів з утворенням нових сполук мінерального походження. ХІМІЧНІ МЕЛІОРАЦІЇ – поліпшення родючості шляхом вапнування кислих і гіпсування засолених ґрунтів. Ц ЦЕНТРИ ПОХОДЖЕННЯ КУЛЬТУРНИХ РОСЛИН – райони земної кулі, де виникли і були окультурнені певні види і підвиди корисних для людини рослин і зосереджена їх найбільша генетична різноманітність. М.І. Вавілов, який розробив учення про центри походження культурних рослин, виділив вісім основних центрів: Китайський, Індостанський, Передньоазіатський, Середньоазіатський, Абіссінський, Центрально-американський, Південноамериканський. ЦИБУЛИНА – видозмінений підземний пагін, що складається з денця — укороченого стебла, на якому містяться вегетативні та генеративні бруньки. Бруньки бувають відкритими і закритими, які не наділені цією властивістю. У листках відкладаються запаси води і поживних речовин. цілинні ґрунти – ґрунти, які ніколи не використовувались у землеробстві і знаходяться під природною рослинністю. Ч ЧЕРЕЗЗЕРНИЦЯ – неповне зав'язування насіння в колосках злакових рослин (озимого жита, кукурудзи, сорго). ЧИСТОПОРОДНЕ РОЗВЕДЕННЯ – метод розведення тварин, мета якого полягає в збереженні ознак і цінних властивостей відповідної породи. ЧИСТОТА НАСІННЯ – відсоток у зерні повноцінного насіння даної культури – важливий показник якості насіннєвого матеріалу. Ш ШКІДНИКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР – різні представники тваринного світу, зокрема комахи. кліщі, гризуни. ШТАМБ (нім. штамм – стовбур) – частина стовбура у плодових культур від кореневої шийки кореня до першої скелетної гілки (першого їх розгалуження). ШТУЧНЕ ОСІМЕНІННЯ ТВАРИН – комплекс заходів, що забезпечують запліднення самок без парування з плідниками. ЩЕПЛЕННЯ (трансплантація) лат. трансплантаціо — пересаджую) – зрощення частини однієї рослини (підщепи) з частиною іншої (прищепою). ЩИТОК – один із типів суцвіття у рослин (груші, калини, горобини), в якому нижчі квітконіжки довші, ніж верхні, унаслідок чого всі квітки розташовуються майже в одній площі; один з основних органів живлення в зародку злакових культур. Я ЯРИНА (яровина) – сходи або посіви ярих культур. ЯРІ ХЛІБНІ ЗЛАКИ – поділяють на хлібні злаки І групи (яра пшениця, яре жито, ярий ячмінь і овес) та II групи (кукурудза, просо рис, сорго). ЯРОВИЗАЦІЯ – перша стадія розвитку рослин, в якій відбувається кільчення насіння, сходів при низьких температурах (для озимих — від 0 до 10°С протягом 25—40 днів, для ярих — від 5 до 20°С протягом 5—15 днів); передпосівна обробка насіння з метою прискорення розвитку рослин і підвищення їхньої врожайності. Список ЛітературИ жүктеу/скачать 9.52 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|