Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| рівноваги. Соціальна система в цілому, її структурні елемен-
ти залишаються при цьому незмінними і швидко відновлюють втрачену рівновагу. Пристосування системи до умов, що змінилися, здійснюється за рахунок внутрішніх резервів, вона інтегрує в себе нові утворення, залишаючись в цілому незмінною. Другим видом зміни, за Парсоном, є зміна структури, яку він розуміє як ситуацію, при якій тиск на систему зсередини чи ззовні стає настільки вагомим, що вона робиться нездатною відновити втрачену рівновагу. У цьому випадку, щоб зберегти цілісність суспільства, підвищення його адаптивної здатності, відбувається трансформація його найважливіших структурних елементів (соціальних ролей, інститутів, організацій). Модифікації зазнають цілі підсистеми — економічна, політична, система цінностей і т. д. Отже, за Пар-сонсом, зміни соціальних систем можуть: 1) не приводити до струк- турних перетворень або 2) приводити до структурних перетворень. Поява концепцій самоорганізації соціальних систем дозволила уточнити деякі підходи^ що склалися в період модерну, тобто «кла- сичноі>> соціально-філософської думки. Зокрема представники постмодерну вважають, що соціальна система в реальному історичному процесі приводить до впорядкованості структур соціального простору, до балансу суспільних сил, соціальних інститутів, характеру соціальної комунікації' через перехідні стани суспільства, які характеризуються невпорядкованістю, розбалансуванням сфер їхньої взаємодії. Перш ніж дійти до рівноваги, кожна підсистема суспільства або окремий її елемент проходять структурну перебудову, вибираючи оптимальний для даного моменту режим діяльності. Саме такі процеси характерні для соціальних систем, що трансформуються від тоталітаризму до іншої форми соціально-політичного буття, до яких належить і Україна. До найважливіших категорій концепції самоорганізації соціальних систем, що розкривають сутність динаміки соціальних процесів, належать: дисипативна структура, хаос, нестійкість, аттракто-ри, біфуркація та низка інших. Своє розуміння феномена самоорганізації засновники синерге-тжиГ.Хакен іІ.Пригожин пов'язують насамперед з поняттям «дисипативна структура», під якою вони розуміють структуру, що виникає спонтанно у відкритих неврівноважених системах. Порядок виникнення дисипативних структур викладений у книзі І. Пригожина і І. Стенгерс «Порядок з хаосу». Поки система перебуває в стані термодинамічної рівноваги, — вважають вони, — її елементи поводяться незалежно один від одного, перебуваючи ніби у стані гіпнотичного сну. Через свою незалежність вони не здатні до утворення впорядкованих структур. Але коли ця система під впливом енергетичних взаємодій з навколишнім середовищем переходить у нерівноважений ♦збуджений» стан, ситуація змінюється. Елементи такої системи «збуджуються зі сну» і починають діяти узгоджено. Між ними виникають кореляції, когерентна взаємодія, внаслідок чого з'являється те, що засновники синергетики називають дисипативною структурою. Властивістю такої структури є підвищена «чутливість» до впливів зовнішнього середовища, що виявляються для даної структури фактором генерації і фактором добору різних структурних конфігурацій. Матеріальні (у тому числі і соціальні) системи за цих умов включаються в процес структурогенеза, або самоорганізації. Важливим моментом для розуміння процесу структурогенеза соціальних систем є співвідношення двох протилежних джерел: самоорганізуючого, творчого джерела, що нарощує неоднорідність у соціальному середовищі, структурує її, і дисипативного, розсіючо-го джерела, що розмиває неоднорідність, прагне перетворити соціальне середовище на «атомізовану масу», яка не має структурних зв'язків. Процес структурогенеза початися не може в середовищі, де переважає розсіююче, дисипативне джерело. Але і без процесу розсіювання структурогенез неможливий. Ось як характеризують роль дисипації як фактора «видалення зайвого» Є. Князева і С. Курдюмов: «Дисипація в середовищі з нелінійними джерелами відіграє роль різця, яким скульптор поступово, але цілеспрямовано відтинає все зайве від кам'яної брили. А позаяк дисипативні процеси, розсіювання є, по суті, макроскопічним проявом хаосу, то хаос на макрорівні — це не фактор руйнування, а сила, яка виводить на аттрактор, на тенденцію самоструктурування нелінійного середовища». З позиції синергетики структурогенез, соціальні зміни в системах відбуваються в ситуації жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|