Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| Дангпе Аліг’єрі (1265-1321), що жив і творив у Флоренції — «сто-
лиці» італійського Відродження. Данте одним із перших проголосив людину «найвеличнішим чудом із усіх проявів божественної муд- рості». Але справжнім засновником, «батьком гуманізму» вважається Франческо Петрарка (1304-1374). Він прагнув донести до су- часників спадщину античності найточніше і найзрозуміліше. Одним із провідних філософів раннього гуманізму був рим- ський філологЛоренцоВалла (1407-1457;. У своїх численних тво- рах він гостро критикував клерикальну ідеологію і схоластичну філософію. Гуманістичне мислення було характерним і для італ- ійського філософа, засновника платонівської Академії у Флоренції Марсіліо Фічіно (1433-1499). Він переклав латинською мовою твори Платона і багатьох інших античних філософів. Продовжувачем ідей Фічіно був Джовані Піко делла Мірандола (1463-1494,). Він підготував для диспуту зі схоластами трактат «Промова про гідність людини», який вміщував 900 тез про те, що на той час було вже пізнане. Однак дискусія не відбулася — Папа Римський більшість тез заборонив, визнавши їх єретичними. Ще одним представником гуманізму був професор Болонського університетуП'єтроПампонацці (1462-1525). Він стояв на позиції протиставлення філософської істини істині релігійній. Типовою для епохи Відродження була філософська позиція видатного французь- кого гуманістаМше^я деМонтеня (1533-1592). Його творчість звер- нена до людини та її гідності. Монтень закликав до самостійності суджень, зразком яких було вільнодумство античної філософії. Ренесансно-гуманісгичні ідеї викликали істотні деформаційні процеси в римсько-католицькій церкві, привели до її реформи, або так званої Реформації (від лат. ге/огтаііо — перетворювати, виправляти). Реформацію і Ренесанс об'єднує те, що вони є явищами однієї історичної епохи, мають загальну антифеодальну спрямованість, в їх основі лежить антифеодальний рух, носіями якого були міські прошарки суспільства. Якщо Ренесанс висуває вимогу перетворення суспільства шляхом розширення світської освіти, то Реформація спрямована проти монопольного становища католицької церкви та її вчення в політиці, ідеологічній системі тодішнього європейського суспільства. Вона практично залишається на рівні середньовічного світогляду, але пропонує новий шлях до Бога. Реформація стала міжнародним рухом, який досяг апогею в XVI столітті. У багатьох європейських країнах був здійснений перехід до протестантської віри (Англія, Шотландія, Данія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Фінляндія, Швейцарія, частково Німеччина, Чехія, Угорщина). Реформація демократизувала церкву, поставивши внутрішню особисту віру понад зовнішніми проявами релігійності. У деяких країнах церква потрапила в залежність держави, що у свою чергу полегшило розвиток науки і світської культури. Видатними представниками реформаторського руху були Мартін Лютер (1483-1546), Філіп Меланхтон (1497-1560), УльріхЦвінглі (1484-1531), ЖанКальвін (15О9- 15б4),ТамасМюнцер(149О-1525). Помітне місце у філософії Відродження належить натурфілософії. Вона відіграла велику роль у-боротьбі проти схоластики в природознавстві. Видатними натурфілософами того часу були: Микала Кузанськип (1401-1464) — німецький філософ, кардинал, головний твір якого — «Про вчене незнання» (1440); Філіп жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|