Схема 5-І- Філософський зміст категорії «буття»
Дієслова «бути» і «є» в
минулому, теперішньому,
майбутньому часі належать до найбільш вживаних слів у
багатьох мовах («єсть» — у російській, «ізг» — німецькій,
«І5» —
англійській, «Є5С» — французькій мовах).
Філософія використала термін «бути», «буття» для
визначення не просто існування, а того, що гарантує
існування. Тому слово «буття» набуває у філософії
особливого змісту,
зрозуміти який можемо, тільки
звернувшись до розгляду філософської проблеми буття.
Проблема буття належить до так званих «вічних
питань»
філософії,
оскільки
вона
стосується
найістотніших параметрів людського життя, а отже, й
світогляду людини. Питання про суть буття,
способи і
форми його існування вирішувалося ще філософами
стародавнього світу. Так, давньофецький філософ
Парменід вважав, що буття існує,
воно безперервне,
однорідне і зовсім нерухоме. Нічого іншого, крім буття,
немає. Всі ці ідеї містяться в його твердженні: «Слід говорити і
думати, що суще є, бо буття є, тоді як нічого іншого нема».
Платон започатковує іншу прямо протилежну традицію в
тлумаченні буття. Буття — це
світ ідей, що є справжніми,
незмінними і існуючими вічно. Справжнє буття
протиставляється Платоном несправжньому,
під яким
маються на увазі доступні людським почуттям речі і яви-
ща. Іншу думку висловлює
Геракліт. Він вважав, що
стабільного, стійкого буття зовсім немає, сутність буття —
у вічному становленні, в єдності буття і небуття. Космічний
вогонь Геракліта, як основа світу в наочно-образній формі,
виражає буття як становлення.
У сучасній філософській думці також існують
протилежні погляди щодо сутності буття. Так,
Достарыңызбен бөлісу: