них філософських вчень. У
цих вченнях основним у
людській поведінці вважаються різні форми несвідомого:
інстинкти, інтуїція та інше. Відомими представниками
ірраціоналізму
вважаютьАртура
Шопенгауера
(Німеччина),
Сьорена К'єркегора (Данія),
Фрідріха
Ніцше (Німеччина),
Едуарда Гартмана (Німеччина),
АнріБергсона
(Франція),
Зигмунда
Фрейда
(Австрія),МартінаХайдеггера
(Німеччина).
Зигмунд
Фрейд, зокрема, будував своє розуміння поведінки
людини на уявленні про панування в людській психіці
статевих потягів, які вступають у конфлікт із свідомістю і
в результаті підпорядковують її собі.
Однак багато
філософських шкіл займають іншу позицію. Вони
вважають, що первинним у людській психіці є сві-
домість, яка, «живлячи» і значною мірою формуючи
несвідоме, в цілому здатна його контролювати, а також
визначати загальну стратегію поведінки людини.
Яку ж
структуру має сама свідомість? Структурність
свідомості значною мірою має досить умовний характер.
Річ у тім, що елементи свідомості тісно взаємопов'язані
один з одним. Однак за всієї умовності у свідомості
можна вирізнити такі три елементи.
Першим елементом є
знання. Це
головний
компонент, ядро свідомості, засіб її існування. Знання —
це розуміння людиною дійсності, відображення її у вигляді
усвідомлених чуттєвих і абстрактних логічних образів.
Завдяки знанням людина може «охопити», осмислити все
те, що її оточує і становить предмет пізнання. Знання зумов-
лює такі властивості свідомості, як спроможність через
предметну діяльність цілеспрямовано «творити світ»,
передбачати
хід подій, проявляти творчу активність.
Іншими словами, свідомість — це ставлення до дійсності у
формі знань з урахуванням потреб людини.
Другим важливим елементом структури свідомості є
емоції. Людина пізнає навколишній світ не з холодною
байдужістю автомата, а з почуттям задоволення,
ненависті
або співчуття, захоплення або обурення. Вона
переживає те, що відображає. Емоції або стимулюють, або
загальмовують усвідомлення індивідом реальних явищ
дійсності. Те, що тішить око, легше запам'ятовується. Але
інколи надмірно «райдужне» сприйняття світу може
осліпити, породити ілюзії, видати бажане за дійсне. Деякі,
особливо негативні, емоції чинять опір збереженню
ясності розуму.
Почуття страху, наприклад, стає пе-
решкодою на шляху усвідомлення людиною того, що
відбувається. Вищим рівнем емоцій є духовні почуття
(наприклад, почуття любові),
які формуються внаслідок
усвідомлення зв'язків особи з найсуттєвішими соціальними
та
екзистенціальними
цінностями.
Почуття
характеризуються предметним змістом, постійністю,
незалежністю від наявної ситуації. Емоційна сфера має
значний вплив на всі прояви свідомості людини, виконує
функцію основ діяльності.