Місяць - єдине небесне тіло, де змогли побувати земляни і грунт якого детально досліджено в лабораторії. Ніяких слідів органічного життя на Місяці не знайдено. Справа в тому, що Місяць не має і ніколи не мав атмосфери: його слабке поле тяжіння не може утримувати газ поблизу поверхні. З цієї ж причини на Місяці немає океанів - вони б зникли. Поверхня Місяця нагрівається вдень до 130 °С, а вночі остигає до -170 °С. До того ж на місячну поверхню безперешкодно проникають згубні для життя ультрафіолетові і рентгенівські промені Сонця, від яких захищає Землю атмосфера. Загалом, на поверхні Місяця для життя умов немає.
На планеті Меркурії ще не побували ні космонавти, ні автоматичні станції. Але люди дещо знають про неї завдяки дослідженням з Землі. Поблизу Меркурія американського апарату «Маринер-10» (1974 і 1975 рр..). Умови там ще гірше, ніж на Місяці. Атмосфери немає, а температура поверхні змінюється від -170 до 450 °С.
Венеру в недавньому минулому астрономи вважали майже точною копією молодої Землі. Будувалися припущення, що ховається під її хмарним шаром: теплі океани, папороті, динозаври? На жаль, через близькість до Сонця Венера зовсім не схожа на Землю: тиск атмосфери в поверхні цієї планети в 90 разів більше земного, а температура і вдень, і вночі близько 480 °С. На Венеру опустилося кілька автоматичних зондів, пошуком життя вони не займалися: важко уявити собі життя в таких умовах. Атмосфера Венери складається з вуглекислого газу, до того ж у ній плавають хмари з сірчаної кислоти. Словом, теж не краще місце для життя.
Марс не без підстав вважався придатною для життя планетою. Хоча клімат там дуже суворий (літнім днем температура становить близько 0 ° С, вночі -80 °С, а взимку доходить до -120 °С), але все-таки це не безнадійно погано для життя: існує ж вона в Антарктиді і на вершинах Гімалаїв. Однак на Марсі є ще одна проблема - вкрай розрядження атмосфера, в 100 разів менш щільна, ніж на Землі. Вона не рятує поверхню Марса від згубних ультрафіолетових променів Сонця і не дозволяє воді знаходитися в рідкому стані. На Марсі вода може існувати тільки у вигляді пари і льоду. І вона дійсно там є, принаймні в полярних шапках планети. Тому з великим нетерпінням всі чекали результатів пошуків марсіанської життя, зроблених одразу ж після першого вдалої посадки на Марс в 1976 р., автоматичних станцій «Вікінг-1 і -2». Але вони всіх розчарували: життя не було виявлено. Правда це був лише перший експеримент. Пошуки тривають.
Планети-гіганти Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун абсолютно не відповідють нашим уявленнями про комфорт: дуже холодно, жахливий газовий склад (метан, аміак, водень і т. д.), практично немає твердої поверхні - лише щільна атмосфера та океан рідких газів. Все це дуже несхоже на Землю. Проте в епоху зародження життя і Земля була зовсім не такою, як зараз. Її атмосфера швидше нагадувала венеріанськ і юпітеріанську, хіба що була тепліше. Тому найближчим часом неодмінно буде здійснено пошук органічних сполук в атмосфері планет-гігантів.
3. Близькі пошуки життя на супутнику планети Юпітер.
Супутник Сатурна Титан має щільну азотну атмосферу Останнім часом увагу экзобіологів (фахівців з неземною життя) залучає супутник Юпітера Європа. Під крижаною корою цього супутника повинен бути океан рідкої води. А де вода - там життя.
Перші реальні докази існування життя на планетах нашої Сонячної системи (зрозуміло, крім Землі) з'явилися в останні роки. Кілька років тому співробітники NASA повідомили, що ними виявлені сліди мікроскопічного життя в метеориті, вибитого з кори Марса, що впав в Антарктиді. Ця інформація моментально облетіла весь світ. Космічний зонд "Галілей" знаходиться на відстані 800 мільйонів кілометрів від нас і вивчає Юпітер та його "сімейство". Надіслані "Галілеєм" зображення супутника Юпітера - Європи (вона за розмірами порівнянна з нашим Місяцем) виявилися сенсаційними.
Знімки підтвердили, що супутник Юпітера Європа покритий величезним замерзлим океаном. При великому збільшенні можна розгледіти нагромадження крижин, дуже схоже на те, що ми бачимо в Арктиці. Запропонована модель: океан, покритий 15-кілометровим шаром льоду. А глибина океану близько 100 кілометрів. Якщо виявиться, що все це дійсно так, то води на Європі вдвічі більше, ніж на Землі.
Юпітер в 300 разів масивніший ніж Земля. У нього гігантське тяжіння. Такий силач, як Юпітер може порушувати приливні хвилі не тільки в океані Європи, а й в її надрах. За рахунок внутрішнього тертя кори супутника об хвилі магми, як припускають автори гіпотези, і народжувало тепло в цьому далекому від Сонця небесному тілі. Під багатокілометровим крижаним панциром може бути вода з плюсовою температурою, як у наших полярних океанах. У водах Європи (якщо вони існують), звичайно ж, абсолютна темрява. Але за нашим земним досвідом ми знаємо, що сонячне світло не обов'язкове для багатьох живих істот. У непроникній темряві на дні земних океанів живуть метрового розміру черв'яки трубчастої будови, повзають величезні равлики, крокують краби. Їм достатньо енергії, принесеної гарячими сірчистими джерелами, що б'ють на дні океану. Ці факти дають підставу вважати, що і в океані Європи існують мікроби або навіть більш розвинені живі істоти.
У Центрі вивчення планет, що належить NASA хочуть відправити до Європи автоматичну станцію для посадки на лід. До її складу входить торпеда з великим запасом атомного палива. Досягнувши поверхні льоду, торпеда включить свою піч і розтоплюючи лід, буде в нього занурюватися, і так поступово дійде до води. Там від торпеди відокремиться крихітний підводний човен, який попливе, досліджуючи океан. Звичайно, буде передбачена система передач даних на Землю.
Є пропозиції випробувати цей проект на Землі. В Антарктиді російська станція "Восток" свого часу виявила озеро під чотирикілометровою товщею льоду. Воно сотні тисяч років відрізане від усього світу. При бурінні крізь лід російські вчені виявили у водах цієї унікальної водойми невідомі науці мікроорганізми. NASA пропонує вивчити спочатку антарктичне озеро тими ж способами, які розробляються для дослідження океану на Європі.
4. Далекі пошуки життя у Всесвіті.
У 1995 році швейцарські астрофізики Мішель Майор і Дідьер Келоз за допомогою математичної обробки отриманих телескопом і комп'ютером діаграм відкрили, що у зірки, що знаходиться від нас на відстані 48 світлових років (зірка "51" в сузір'ї Пегаса) є супутник. Він величезний, важкий, схожий на наш Юпітер. Про існування життя на такій масивній планеті не може бути й мови. Це було відкриття першої планети за межами Сонячної системи. З тих пір, всього за чотири роки, астрономи світу відшукали ще 18 зірок, що мають хоча б по одному супутнику.
У квітні 1999 року американські вчені повідомили, що на відстані всього лише в 44 світлових роки від Землі у зірки, яку видно неозброєним оком (іпсилон Андромеди), є три супутники. Так була відкрита перша по сусідству з нами сонячна система. Але, як і всі виявлені досі, її планети теж не придатні для життя. Вони масивні і близько розташовані до своїх зірок-сонць. Отже, там гігантська сила тяжіння і пекельна температура на поверхні.
Так що поки єдиною теоретично придатною для виникнення життя можна вважати лише ту планету, що виявлена австралійцями: відкрита планета маленька, подібна до Землі, обертається навколо своєї зірки (як показали подальші обчислення) приблизно на такій же відстані, як ми від Сонця. Отже, температура на її поверхні повинна бути такою ж, як у нас. Цілком можливо, що там виникло якесь життя. За попередніми підрахунками, планета - двійник Землі - знаходиться на відстані 20 тисяч світлових років від нас. Смішно звичайно говорити про те, що якісь істоти з цієї планети могли б просигналити нам світловими променями: їм довелося б чекати нашої відповіді 40 тисяч років!
Про те, що планети-велетні не придатні для життя, ми вже говорили. Але виявляється і тут бувають виключення. На відстані 72 світлових років від нас є карликова зірка в сузір'ї Діви. Навколо неї по орбіті, приблизно рівній орбіті нашого Меркурія, крутиться велика планета з поверхневою температурою плюс 85 оС.
Тема-23. Людина у Всесвіті
1. Умови для виникнення життя у всесвіті.
Довгий час існувала впевненість, що життя є на всіх планетах Сонячної системи, і навіть на самому Сонці, але наукові дослідження принесли людству суцільні розчарування. Але навіть незважаючи на те що достовірних свідчень наявності життя де-небудь ще, крім Землі, як не було, так і немає, учений світ неоднозначно ставиться до цієї обставини.
Оптимісти вважають, що цивілізації, що далеко випередили в технічному розвитку земну, - це звичайне явище у Всесвіті. При цьому покладаються вони винятково на віру в те, що серед величезного числа зірок нашої Галактики й ще більшої кількості зірок багатьох інших галактик обов'язково повинні бути як зірки із планетними системами, так і планети з розвиненими цивілізаціями.
Песимісти затверджують, що земляни, як видно, являють собою найбільш передову технологію в Космосі. Їхній головний аргумент - відсутність не тільки наукових свідчень існування розвинених цивілізацій, але навіть планет земного типу за межами Сонячної системи, які могли б служити пристановищем для життя.
Життя на Землі - поки єдиний відомий нам приклад життя у Всесвіті. Із всіх наявних у природі хімічних елементів особливо важливі для його існування тільки декілька, це - водень, вуглець, азот, кисень, фосфор і сірка. З них складається 98% матерії всіх живих організмів, і вони є найпоширенішими у Всесвіті, якщо не вважати інертних газів. Цей факт указує на споріднення живої речовини із зірками й дає надію на його існування в просторах Всесвіту.
Достарыңызбен бөлісу: |