не утворилося озеро. Вода в озері синя і чиста, як очі Сині, а посередині видно верхівку того каменя. ЛЕГЕНДА ПРО ІВАНА-ЛІСОРУБА
Жив колись дід Петро, і була в нього дружина Олена. Вона народила йому єдиного сина Івана. Усю молодість дід Петро служив пану Люблінському. Та раз не догодив він панові й мусив із родиною втікати. Петро оселився неподалік від Синевира в густім лісі. Нелегко було там жити, нелегко добувати їжу. Дід Петро навчив свого сина стріляти зайців, лисиць, куниць, ловити рибу. А риби тоді було дуже багато. Зробив собі дід Петро невеличку хижчину. Знайти її міг лише той, хто добре знав усі стежки, адже зусібіч оточував дідову оселю густий ліс. Звіра Петро ловив пастками і силь цями, а шкури сушив. І коли назбиралося багато шкур, дід Петро зробив на ріці Тереблі бокор зі смерекових колод, склав шкури на бокор і спустився річкою до Тиси, а звідси пішов на торг до Сігета. У місті Петро продав шкури і за виручені гроші купив дві рушниці, патронів, хліба, муки і вернувся додому. Малий Іванко дуже зрадів рушниці й часто допомагав на полю ванні батькові. Одного разу дід Петро захворів і вже не вставав із по стелі. Шкур назбиралося багато, і треба було везти їх на торг. Тепер уже Іван зробив бокор, склав шкури і спустився річкою. ^ Купуючи шкури, один пан спитав у Івана, звідки він таку красну шкуру дістає, де живе. Хлопець відповів, що вже двадцять п'ять років живе в лісі, неподалік від Синевира... А пан той, що з ним говорив Іван, був сам пан Люблін ський, від якого колись утік дід Петро. - 136 -
