121
безпеки, що постають перед державами-членами НАТО.
Основними інститутами політики й ухвалення рішень в Альянсі є
Північноатлантична рада,
Комітет з оборонної політики та планування
НАТО і
Група ядерного планування. Кожен з них відіграє важливу роль у
процесах консультацій і ухвалення рішень, які є основою спільного планування
і безпеки країн. Рішення, ухвалені цими органами, мають однакове значення і є
узгодженою політикою країн-членів НАТО, незалежно від рівня, на якому вони
схвалені. Цим вищим органам підпорядковані спеціальні комітети, які також
складаються з офіційних представників країн.
Така структура комітетів є
базовим механізмом, який забезпечує Альянсу можливість проводити
консультації та ухвалювати рішення так, щоб кожна країна була представлена на
кожному рівні та в усіх сферах діяльності НАТО. Структури НАТО забезпечують
постійний процес консультацій, координації та
співпраці між державами-
членами щодо політичних, військових, економічних та інших аспектів безпеки,
а також дають цим країнам можливість активно співпрацювати у невійськових
галузях, таких як наука, інформація, екологія і реагування на надзвичайні
ситуації.
Рішення в НАТО схвалюють на основі консенсусу
після обговорення і
консультацій із країнами-членами Альянсу. Рішення, схвалене на основі
консенсусу, є рішенням, згоду на яке дали і яке підтримали усі країни-члени
Організації Північноатлантичного договору. Це означає, що рішення, схвалене
НАТО, є виразом колективної волі суверенних держав, які є членами Альянсу.
Принцип ухвалення рішень на основі консенсусу стосується усіх справ Альянсу
і
віддзеркалює той факт, що рішення ухвалюють саме країни-члени НАТО і
кожна з них бере участь у процесі ухвалення рішень. Цей принцип діє на усіх
рівнях організації НАТО.
У разі незгоди обговорення ведеться доти, доки рішення не буде ухвалене,
інколи це може призвести до визнання того, що досягти згоди неможливо. Але
майже завжди вдається знайти взаємоприйнятне рішення. Консультації є
невіддільною частиною процесу ухвалення рішень в НАТО. Вони сприяють
комунікації
між країнами-членами, чиєю головною метою є ухвалення таких
колективних рішень, які відповідають їхнім національним інтересам.
Основна частина військових сил та військової інфраструктури, що належить
державам-членам НАТО, залишається під їхнім безпосереднім управлінням і
національним командуванням доти, доки не виникне необхідність у їх виділенні
цілком (або частково) для вирішення певних військових завдань під загальним
союзним командуванням.
Достарыңызбен бөлісу: