62
яких домінують дуб, граб і бук. Вище, де температура знижуєть-
ся, поступово більшає частка ялини, яку місцеві жителі назива-
ють смерекою. Зазначимо, що ці поняття тотожні. Рідше трапля-
ється ялиця біла (або гребінчаста), яка вирізняється від ялини
більшими голочками. Дуже поширений мох.
Хвойні ліси в Карпатах поширені до висоти 1500—1600 м.
Менше значення відповідає прохолоднішому
північно-східному
макросхилу, більше — теплішому південно-західному. На біль-
ших висотах хвойні ліси змінюються чагарниками, які переваж-
но складаються з ялівця звичайного. Поряд з цим до висоти
1700—1800 м росте сосна гірська (або альпійська). Інколи це не-
високе дерево називають “жереп”. Висота гірської сосни обер-
нено пропорційна висоті поширення. Отже, навіть дорослі дере-
ва бувають нижчі за людину. Найвищі гори Карпат є безлісими
— вони вкриті гірськими луками — полонинами.
Цей факт,
безлісість карпатських вершин, визначає те, що
вони часто привертають найбільшу увагу туристів. Буває, що лише
піднявшись на вершину гір, можна побачити гарний краєвид.
Потребує згадки і підлісок, оскільки у ньому багато їстівних
ягід. Загалом у цьому регіоні багато чорниці, малини, ліщини,
ожини, шипшини. Багато також їстівних грибів: білих, підберез-
ників, підосичників, маслюків, опеньків.
Особливо багато чор-
ниці, яку тут інколи називають афіною чи яфіною. З огляду на
прохолоду місцевого клімату ягоди в Карпатах визрівають пізні-
ше, ніж на рівнині. Так, чорниця стає придатною для вживання
лише з липня, і цей період триває до кінця літа. Під час подо-
рожей у Карпатах можна розраховувати на цей продукт як до-
датковий у харчуванні та вгамовуванні спраги.
У Карпатах досить добре зберігся і тваринний світ. Поряд зі
звичними білкою і зайцем тут живуть олень благородний, лиси-
ця звичайна,
свиня дика, борсук європейський. Рідкісною тва-
риною є ведмідь бурий. Те саме можна сказати про саламандру
плямисту, яку, як і ведмедя, занесено до Червоної книги Украї-
ни. У карпатських лісах чимало і птахів.
Не випадковим є те, що
у межах Карпат, які в цілому за-
ймають лише кілька відсотків території України, чимало природ-
них заповідників і національних природних парків. Судячи з усьо-
го, саме в цьому регіоні України екотуризм набув найбільшого
розвитку. Щороку його відвідують сотні тисяч туристів, як органі-
зованих, так і неорганізованих.