Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Симулякри і наукова фантастика 177
| 176 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
етиці — але разом з нею і теорії, як двом спе цифічним жанрам. І реальне, і уявне існують лише на певній відстані. Що відбувається з ними, коли ця відстань, включаючи відстань між реальним і уявним, починає зникати, поглинатися на ко ристь однієї лише моделі? Тож, переходячи від одного порядку симулякрів до іншого, ми спостерігаємо все ту ж тенденцію до резорб ції цієї відстані, цього розриву, що полишає місце для проекції ідеального чи критичного характеру: — вона максимальна в утопії, в якій вима льовується сфера трансцендентного, докорін но відмінний світ (романтичне марення ще залишається його індивідуалізованою фор мою, у якій трансцендентність проступає як наділена глибиною, включаючи структури несвідомого, та хай там як, але відрив від ре ального світу максимальний, і перед нами ос трів утопії, що протистоїть континенту ре ального); —- вона значно скорочується в науковій фантастиці: остання найчастіше є лише дис пропорційною, але якісно не відмінною проекцією реального світу виробництва. Від бувається нарощення механічних чи енерге тичних можливостей, швидкості чи потужно сті досягають п-го степеня, але схеми і сцена рії залишаються такими самими, що й у ме ханіці, металургії тощо. Проективний гіпо стаз робота. (Обмеженому світові доіндустрі- альної епохи утопія протиставляла ідеаль ний альтернативний світ. До потенційно не скінченного світу виробництва наукова фа нтастика додає приріст своїх власних можли востей.); Симулякри і наукова фантастика 177 — вона повністю поглинається в імплозив ну епоху моделей. Моделі більше не є транс цендентністю чи проекцією, вони більше не є уявним відносно реального, вони самі — ан тиципація реального і, отже, не лишають міс ця для жодного виду фантастичної антиципа ції — вони іманентні, тож не лишають місця для жодного виду уявної трансцендентності. Поле, що відкривається, — це поле симуляції в кібернетичному сенсі, тобто поле всебічної маніпуляції моделями (сценарії, інсценуван ня симульованих ситуацій і т. ін.), але тоді ніщо не відрізняє це дійство від управління і самого дійства реального: фантастики біль ше не існує. Реальність могла б перевершити фантасти ку: це був би найнадійніший знак імовірної ескалації уявного. Але реальне не змогло б перевершити модель, щодо якої воно є лише алібі. Уявне було алібі реального у світі, в якому панував принцип реальності. Сьогодні реаль не стало алібі моделі у світі, яким керує принцип симуляції. Парадоксально, саме ре альне стало нашою справжньою утопією — але утопією, що вже не належить до порядку можливого, утопією, про яку можна лише мріяти як про втрачену річ. Можливо, наукова фантастика епохи кібер нетичного та гіперреального тільки й здатна на те, щоб вичерпуватися у "штучному" во скресінні "історичних" світів, намагатися відтворити in vitro, до найменших деталей, перипетії світу, що передував їй, події, пер сонажі, ідеології, що залишилися в минуло му, позбавлені свого смислу, свого оригіна льного процесу, але ще створюють ілюзію ретроспективної істини. Так відбувається у "Симулякрах" Ф. Діка з громадянською вій- жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|