Пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки адаптована клінічна настанова, заснована на доказах



бет1/5
Дата28.04.2016
өлшемі0.66 Mb.
#92962
  1   2   3   4   5


Державний експертний центр

міністерства охорони здоров’я України


УкраїнськА гастроентерологічнА асоціаціїя


ПЕПТИЧНА ВИРАЗКА ШЛУНКА ТА дванадцятиПАЛОЇ КИШКИ
АДАПТОВАНА КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, ЗАСНОВАНА НА ДОКАЗАХ

2014

Робоча група з адаптації клінічної настанови


Харченко

Наталія В’ячеславівна



Завідувач кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії Національної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, член-кор. Національної академії медичних наук України, професор, доктор медичних наук, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Гастроентерологія» (заступник голови робочої групи з клінічних питань)


Ліщишина

Олена Михайлівна



Директор Департаменту стандартизації медичних послуг ДП «Державний експертний центр МОЗ України», кандидат медичних наук, ст.н.с. (заступник голови робочої групи з методологіічного супроводу)


Бабак

Олег Якович



Завідувач відділу ДУ «Інституту терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», професор, доктор медичних наук, Віце-президент Української гастроентерологічної асоціації


Степанов

Юрій Миронович



Директор ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Віце-президент Української гастроентерологічної асоціації, професор, доктор медичних наук


Матюха

Лариса Федорівна



Завідувач кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, професор, доктор медичних наук, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Загальна практика ― сімейна медицина»


Ткач

Сергій Михайлович



Професор кафедри внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, професор, доктор медичних наук


Захараш

Михайло Петрович



Завідувач кафедри хірургії №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кор. Національної академії медичних наук України, професор, доктор медичних наук, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Проктологія»


Звягінцева Тетяна Дмитрівна

Завідувач кафедри гастроентерології Харківської медичної академії післядипломної освіти, професор, доктор медичних наук


Скрипнік

Ігор Миколайович



Завідувач кафедри післядипломної освіти лікарів ― терапевтів Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», професор, доктор медичних наук


Фомін

Петро Дмитрович



Завідувач кафедри хірургії № 3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, академік Національної академії медичних наук України, професор, доктор медичних наук, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Хірургія»


Копчак

Володимир Михайлович



Завідувач відділу хірургії підшлункової залози та реконструктивної хірургії жовчовивідних проток ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» НАМН України, професор, доктор медичних наук


Драгомирецька

Наталія Володимирівна



Головний науковий співробітник, керівник відділу відновного лікування хворих гастроентерологічного профілю ДП «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології» МОЗ України, професор кафедри загальної практики та медичної реабілітації Одеського національного медичного університету, доктор медичних наук


Свінціцький

Анатолій Станіславович



Завідувач кафедри внутрішньої медицини №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, професор, доктор медичних наук


Нікішаєв

Володимир Іванович



Завідувач відділення ендоскопічної діагностики та малоінвазивної хірургії Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, cт. н. с., доктор медичних наук


Корендович

Володимир Степанович



Головний позаштатний спеціаліст зі спеціальності «Гастроентерологія» Управління охорони здоров’я
Житомирської обласної державної адміністрації, завідувач гастроентерологічного відділення Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Горбачевського


Дроговоз Світлана Мефодіївна

Професор кафедри фармакології Харківського Національного фармацевтичного університету, професор, доктор медичних наук

Червак

Ігор Миколайович



головний позаштатний спеціаліст зі спеціальності «Гастроентерологія» Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації,

завідувач гастроентерологічного відділення Київської міської клінічної лікарні №8



Лопух Ігор Ярославович

Доцент кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії НМАПО імені П.Л.Шупика, кандидат медичних наук


Методичний супровід та інформаційне забезпечення

Горох Євген Леонідович

Начальник відділу якості медичної допомоги та інформаційних технологій ДП «Державний експертний центр МОЗ України»


Шилкіна Олена

Олександрівна



Начальник відділу методичного забезпечення новітніх технологій у сфері охорони здоров’я ДП «Державний експертний центр МОЗ України»



Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України є членом

Guidelines International Network

(Міжнародна мережа настанов)





ADAPTE (Франція)

(Міжнародний проект з адаптації клінічних настанов)






Рецензенти


Стаднюк Леонид Антонович

Завідувач кафедри терапії і геріатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика професор, доктор медичних наук


Фадєєнко Галина Дмитрівна


Директор Державної установи «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України», доктор медичних наук, професор




Дата наступного перегляду: 2017 рік

ЗМІСТ





Список скорочень





Шкала рівнів доведеності і градації рекомендацій





Передмова мультидисциплінарної робочої групи з адаптації клінічної настанови. Синтез даних


I

Епідеміологія


II

Діагностика, типовість, стан резистентності, тестування несприйнятливост


III

Показання для терапії інфекції Helicobacter pylori при доброякісних захворюваннях


IV

Профілактика і лікування новоутворень шлунка MALT-лімфома, рак шлунка MALT-типу (виключено)


V

Терапія H. рylori – інфекції


VI

Особливості інфекції Helicobacter pylori у дітей і підлітків (виключено)


VII

Пептичні виразки шлунка та/або дванадцятипалої кишки, які не викликані інфекцією Helicobacter pylori





Список літератури





Список літератури, використаної в процесі адаптації клінічної настанови


Список скорочень


АСК



ацетілсаліцилова кислота


ІПП



інгібітор протонної помпи


НППЗ



нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби


ЦОГ-1



циклооксигеназа – 1


ЦОГ-2



циклооксигеназа – 2


DGVS



Німецьке Товариство захворювань шлунково-кишкового тракту і обміну речовин


CagA



цитотоксин-асоційований антиген


H. Pylori



Helicobacter Pylori


MALT



екстранодальна мукозасоційована лімфома (мucose-assosiated lymphoid tissue)


VacA



вакуолізований цитотоксин




ШКАЛА РІВНІВ ДОВЕДЕНОСТІІ ГРАДАЦІЇ РЕКОМЕНДАЦІЙ

DGVS. Helicobacter pylori und gastroduodenale Ulkuskrankheit, грудень 2008.
ШКАЛА РІВНІВ ДОВЕДЕНОСТІ


Сила рекомендацій

Рівень доказовості

Коментар

А

1

Систематичний огляд (SR) на предмет однорідності рандомізованих контрольних досліджень (RCT) (відсутність різнорідності результатів окремих досліджень)

В



Систематичний огляд когортні досліджень на предмет подібності даних

2b

Індивідуальні когортні дослідження плюс RCT низької якості (подальші дослідження <80%)

С

3

Систематичний огляд на предмет збігу даних контрольних досліджень, а також індивідуальні контрольні дослідження: EG3

С

4

Серії досліджень і когортні дослідження, а також контрольні дослідження низької якості (тобто когорта: не позначена чітко контрольна група, відсутність вимірювань результатів, а також відсутність роз'яснень в експериментальній і контрольній групі, недостатні подальші дослідження; контроль прецедентів: не позначена чітко контрольна група).

D

5

Експертна думка або необгрунтовані, суперечливі результати дослідження зі встановленням ступеня очевидності.

ГРАДАЦІЇ РЕКОМЕНДАЦІЙ




А

Узгоджені дослідження із рівнем доказовості 1

В

Узгоджені дослідження із ступенем очевидності 2 або 3 / або екстраполяція результатів досліджень із рівнем доказовості 1

С

Дослідження із ступенем очевидності 4 або екстраполяції між результатами досліджень із рівнем доказовості 2 або 3

D

Експертна думка або необгрунтовані, суперечливі результати дослідження зі встановленням рівнем доказовості

ГРАДАЦІЇ КОНСЕНСУСУ




Твердий консенсус

Погоджено більше 95% учасників

Консенсус

Погоджено більше 75-95% учасників

Прийнято більшістю

Погоджено більше 50-75% учасників

Відсутність консенсусу

Погоджено менше 50% учасників


ПЕРЕДМОВА МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОЇ РОБОЧОЇ ГРУПИ

З АДАПТАЦІЇ КЛІНІЧНОЇ НАСТАНОВИ. СИНТЕЗ ДАНИХ
Численні епідеміологічні дослідження довели, що пептична виразка дванадцятипалої кишки, яка відноситься до кислотозалежних захворювань, виявляється у 8–10% дорослого населення працездатного віку. За даними МОЗ України, захворюваність виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки в Україні в 2010 році склала 127,3 на 1000 населення, поширеність - 2299,4. У країнах СНД за останні 15 років реєструється збільшення абсолютного і відносного числа хворих з ускладненим перебігом пептичної виразки дванадцятипалої кишки більше, ніж у 2,5 рази. Пептична виразка залишається провідною причиною зниження якості життя, працездатності та розвитку ряда ускладнень, в тому числі ургентних, наприклад гострих шлунково-кишкових кровотеч. Зростає смертність від ускладнень пептичних виразок. Тому розробка Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги для пацієнтів з пептичною виразкою є надзвичайно актуальним завданням, яке виконано в рамках мультидисциплінарної програми надання медичної допомоги та здійснено на основі доказів ефективності втручань, фармакотерапії та організаційних принципів її надання.

Дана клінічна настанова є адаптованою для системи охорони здоров'я України версією клінічної директиви DGVS Helicobacter pylori und gastroduodenale Ulkuskrankheit, Germany, грудень 2008. Окремі положення цієї настанови адаптовані з Міжнародного Консенсусу Маастрихт IV (2011 р.) в частині лікування пацієнтів з Н. pylori –позитивною пептичною виразкою.

Підтвердженою виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки вважається виразка слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки (відповідно), яка знайдена в ході проведення ендоскопічного обстеження. Виразка представляє собою ураження епітелію, що зачіпає м'язову пластинку слизової оболонки

Дану адаптовану клінічну настанову пропонується розглядати як інформаційне джерело щодо вибору методу діагностичної та лікувальної тактики при пептичній виразці. Вона не призначена для інтерпретування або застосування в якості стандарту лікування. Стандарти лікування визначаються на основі всіх клінічних даних, доступних для кожного окремого випадку, і можуть піддаватися змінам у міру вдосконалення наукових знань і технологій, а також розробки моделей лікування. Виконання рекомендацій настанови не є гарантом успішного результату захворювання в кожному разі, їх також не варто інтерпретувати як такі, що включають усі відповідні методи лікування або виключають інші можливі методи лікування для досягнення результатів. Остаточне рішення щодо вибору певних клінічних процедур та плану лікування повинне бути ухвалене відповідним(-и) працівником(-ами) охорони здоров'я з урахуванням клінічних даних, отриманих у конкретного пацієнта, результатів діагностики і прийнятних методів лікування.
DGVS - Helicobacter pylori und gastroduodenale Ulkuskrankheit, Germany, грудень 2008:

  1. Епідеміологія

I.1. Поширеність інфекції Helicobacter pylori коливається залежно від географічного розташування (промислові держави і країни, що розвиваються), етнічної приналежності і соціально-економічного статусу. Інфекція збільшується залежно від вікових критеріїв.

Сила рекомендацій А, рівень доказовості 1с, без голосування.
Поширеність інфекції H. рylori сильно коливається як між промисловими державами і країнами, що розвиваються, так і всередині окремих співтовариств (1-4). Коливання між різними етнічними групами є наслідком різної інтенсивності схильності до H. рylori (соціальні фактори, харчування і фактори навколишнього середовища) (5-7). Підвищена генетична чутливість до H. рylori не доведена (8). Також після імміграції в промислову державу, країна народження є фактором ризику для виникнення інфекції H. рylori, при цьому, правда, ризик залежить від терміну перебування в країні імміграції (9). Поширеність інфекції залежить від соціально-економічного статусу (професія, прибуток, житлова ситуація), зокрема, в період дитинства, коли частіше за все відбувається зараження (10).

Поширеність H. рylori показує приріст всередині однієї популяції, залежний від віку (~1% на кожний рік життя в промислових державах). Це пояснюється як вираження ефекту когорти народжуваності (11,12). В країнах, що розвиваються, спостерігається висока поширеність цієї інфекції у людей молодше 20 років, а кульмінація припадає на 20-30 років, тому близько 80% цієї вікової групи інфіковані (13).


I.2. Рівень захворюваності Helicobacter pylori в Німеччині складає 5% (у дітей) і 24% (у дорослих). Цей показник набагато вище в іммігрантів (36%-86%).

Сила рекомендацій А, рівень доказовості 1с, без голосування.
Рівень захворюваності інфекцією H. рylori німецьких дітей у віці 5-7 років складає 5-7% (14). У чоловіків/жінок молодше 30 років цей показник складає 25% / 30%, у віці 30-34 років – 19% / 16%, у віці старше 35 років – 12% / 24% (15,16). В Німеччині захворюваність також сильно залежить від національності та країни народження. В іммігрантів та їх дітей у віці 5-7 років процентне співвідношення складає 36-44%, у дорослих у віці 25-45 років – 52-86% (14-16).
Коментар робочої групи:

В Україні проведено ряд клінічних досліджень з визначення рівня інфікованості H.pylori різних вікових груп за допомогою серологічного обстеження, які показали, що більше 70% дорослого населення є інфікованим H.pylori (Харченко Н.В., 2000; И.Л.Кляритська, В.В. Тищенко, 2001). Дослідження, проведені в 2005 році на базі Житомирського обласного клінічного діагностичного центру за допомогою швидкого уреазного тесту показали рівень інфікованості населення H. Pylori до 85-90% серед пацієнтів з диспептичними скаргами по Житомирській області. Проте популяційного дослідження зроблено не було, тому рівень інфікованості населення України достовірно не відомий.
I.3. Частота захворюваності Helicobacter pylori в багатьох країнах зменшується.

Сила рекомендацій А, рівень доказовості 1с, без голосування.
Поліпшення стандарту життя веде до зменшення зараження інфекцією H. рylori (12,17-19).
I.4. Helicobacter pylori переноситься від людини до людини. Конкретний шлях передачі (орально-оральний, гастрально-оральний, фекально-оральний або їх комбінації) неясний.

Сила рекомендацій В, рівень доказовості 2b, твердий консенсус.
H. рylori культивується з блювотних мас, випорожнення і слини (20,21). Зокрема, вміст шлунка у вигляді блювотних мас показує високий вміст бактерій (21). Передача H. рylori контактним особам спостерігається після спалахів гострих гастроінтестинальних інфекцій (22). Близький контакт із зараженими секретами людського тіла всередині сім'ї пояснює випадки захворюваності, що почастішали, всередині сім'ї (див. I.5). Прямих доказів стосовно інфікування H. рylori від тварин немає, хоча наявність бактерії була доведена у приматів і рідше в інших видів тварин (23-25).
I.5. Тісний контакт дітей з дорослими, інфікованими H. рylori, всередині сім'ї є основним шляхом передачі інфекції.

Сила рекомендацій В, рівень доказовості 2b, твердий консенсус.

Коментар: Передача H. рylori всередині сім'ї має численні докази (26-29). Існує висока молекулярно-біологічна ідентичність по материнській лінії окремих штамів H.pylori з тими, які були знайдені у інфікованих дітей (30,31). Кількість членів сім'ї і розмір житлової площі вважаються додатковими факторами ризику (32). Перш за все, старші брати або сестри є екстраполяторами інфекції H. рylori (26,28,33). Відсоток захворюваності вище всього у дітей молодше 3 років, а у віці від 5 років істотно падає (34).


I.6. Описано зараження питної води і продуктів харчування інфекцією H. рylori. Передача мікроорганізму через водоймища або стічні води суперечлива, і ця тема є предметом дискусій.

Сила рекомендацій В, рівень доказовості 2b, твердий консенсус.
Значення водоймищ або стічних вод як можливих джерел інфекції надто суперечливі (10,35-39). Проводилися роботи по виявленню ДНК H. рylori у водоймищах і стічних водах, але докази їх наявності з культурних міркувань описувалися рідко (38-40). Внаслідок обмежених метаболічних і регуляторних функцій тривале екстрагастральне життя H. рylori поза шлунково-кишковим трактом малоймовірне (41).

Достарыңызбен бөлісу:
  1   2   3   4   5




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет