Передмова
жүктеу/скачать 0.72 Mb.
|
Опечалена Марія –Рано вранці бігла в сад, А ми йдем – душа радіє, І думок незвичний лад.
З найдорожчих дивних слів; Воскресінням Свого Сина Небеса Творець відкрив! Він воскрес! – Вітання щире Виривається з грудей, Скільки радості і миру В ньому є для всіх людей! Навкруги усе співає, Навкруги усе живе, Свого Бога прославляє За життя в Христі нове. І здається: Сам Месія Поруч нас сьогодні йде, Наша радість, наша мрія І надія всіх людей. І зринають віри крила У відкриті небеса. Любов Божа нам відкрила Край, де вічна є краса. Праворуч Отця Свойого Там усіх чекає Спас, Будемо іти до Нього, Він життям воскрес для нас! Христос воскрес! – Вітання щире Виривається з грудей, Скільки радості і миру В ньому є для всіх людей! ***
Над гробом схилилась Марія, А в гробі Христа вже нема, Бо сталась велика подія – Даремно не вірив Хома. І жінка в печалі й тривозі Збагнути ніяк не могла, Та став перед нею Син Божий І тихо промовив слова: Марія, Марія… Неначе на крилах летіла. Та радість велика була, Усім розказати хотіла, - Надія її ожила. Немає печалі віднині, Журби більше в неї нема, Лиш там, у душевній глибині Лунають Христові слова: Марія, Марія… “Чому у вас віри немає?” – Так каже Спаситель до нас, Показує рани щораз. Чому не приймете сьогодні Правдиві, священні слова? Хто прийде на поклик Господній – Навіки в Христі ожива Надія, надія… Схилилась над гробом Марія, А в гробі Христа вже нема, Бо сталась велика подія – Не будь, як невірний Хома. Повір: Він живий є навіки, І радість та вічно нова! До кожного плинуть, як ріки Лагідні Христові слова: В Мені вся надія! В Христі вся надія!
***
Гріховна ніч життя Навпіл розколена І вічне майбуття В зорі пісень Земля безрадісна і знедолена Стрічає з радістю великий день. Світанок лагідний, Світанок зоряний, світанок сонячний Кругом встає, - Ісус Христос Як ниві зораній В крові Своїй життя нове дає. На крилах радості Не знає старості вістка свята, Ісус Христос воскрес І ми з Ним будем жить, Як у життя своє приймем Христа.
Із тайною чудес, Ми з Ним життя своє пов’яжемо, Ісус Христос воскрес! Ісус Христос воскрес! Воістину воскрес! – ми скажемо. ***
Біля хреста, де Божий Син За нас був розіп’ятий Стояли поруч жінки три Між ними – скорбна мати. Душа прошита, як мечем, Бо там її дитина, Заллялася гірким плачем За любого їй Сина. “О, Сину, Сину, Сину мій, Надіє ти єдина! О, Сину, Сину, Сину мій, Яка Твоя провина?” Якби могла в ту скорбну мить – Пташиною злетіла б, Щоб дати спрагненому пить, Торнутися до тіла. Якби могла, то б піднялась Та лиш туги гірка сльоза Губилася убого. І зрозуміти не могла Людей жорстоку владу, Скільки приніс Він їм тепла, Скільки біди розрадив. ***
Прийшла весна. Так любо стало – Яскраво сонце засіяло, Тепло зігріти нас прийшло, Село садами зацвіло, В господах вікна, наче очі, Чистенько вмились після ночі; Весна збудила поле й гай – Зробити хоче справжній рай. І люди стали веселіші, Аж лиця їхнії світліші; І діти, й жони, і мужі, Брати і сестри, і чужі, І старички, і дітвора – Взяли десь ласки і добра, І, обіймаючись, шанують
А я – дивлюсь, і – не здержусь: Якби не Божий Син Ісус – Було б сьогодні, як і вчора Гріха і зла бездонне море, У людях множилось би горе. Але ж Ісус – хоч був розп’ятий – Не став у гробі зотлівати, Бо мав зерно в Собі оте Живе, нетлінне і святе – Дорогоціннеє безсмертя, Воно сильніше пекла й смерті; Життя святого джерело – Прорвало греблю й потекло У саму вічність. Так було.
Несуть хваління й поклоніння І славу Богу. Боже мій, Мій споконвічний, дорогий – Тобі, Святий, Тобі, Єдиний, Лунає слава щогодини! – Нехай же й я не перестану Співати вічную “Осанну!” Ти – моїх роздумів Глибінь! Достойний слави Ти! Амінь! ***
Ти проходив полями Там, де зріло колосся, Йшов людськими стежками, Там, де горе сплелося І росилися очі Твої часто сльозами Ти хотів всіх обняти, Пригорнути словами. Бігли хвилі, як морем, Повівав тихий вітер Скільки раз там, де горе, Ти людські сльози витер. І недужі вставали, І верталося зріння, І для мертвих давав Ти На землі воскресіння. Учні колос зривали Стомлені і голодні, За Тобою ступали, Знали: Ти – Син Господній. А Ти був таким бідним І зневаженим в світі, Ти не мав де Своєї Голови прихилити. Ти ніс мудрості вчення, Втіху ніс для людини, Щоб добро панувало І суботньої днини, Щоб колосся гаряче Зігрівало долоні На спожиток, на радість, На життя у любові. На Голгофі розп’ятий Ти прийняв тяжкі муки, Щоб усім радість дати, Щоб життя всім вернути. Свою церкву Ти бачив Перед Себе, як ниву, Як колосся гаряче, Як невісту щасливу. ***
Коли воїни нечемні Розп’яли Христа – На Голгофі стало темно, Зникла яснота. Любі учні затужили: Вчителя нема; Вони втратили всі сили, У серцях зима. Третій день уже зоріє, А вони в тузі; Хто спитає, зрозуміє, Чом вони сумні?.. Знову день, такий же довгий, Наче без кінця; І на схід не обрядовий Линуть їх серця. Прийшли в хату і закрили Двері на клинець, Себе добре захистили, Світять каганець. До розмов ніяка спроба Їх не окрилить; Раптом: що то за Особа Серед них стоїть? Страх напав, зніяковіли, А Христос стоїть. - Мир Вам, - каже, - в Моїй силі Ви в народ ідіть! ***
1-ша Скажи, подруго дорогая, Куди тебе провадить Бог? Чи не могли би ми з тобою Поговорити тут удвох? 2-га Іду додому спочивати, Бо забавлялась досі я. А що хотіла ти сказати Мені, подруженько моя? 1-ша Давно, давно пора настала Поглянь: оце життя – для тіла, Щоб господа Христа прийнять. 2-га Це добра рада але, слухай, Щоб все Христові лиш служить… Все для душі і все для духа… А чим же тіло буде жить? 1-ша Ти так питаєш, бо для тіла Весь час і силу віддала, А що би ти тоді робила, Як захворіла би була? 2-га Чи то вже всі шляхи закриті? Таж ми і діти не малі, - Адже існують ще на світі І лікарі, і шпиталі. 1-ша Ну добре, вірю в це охоче, Що порятуєш ти себе. жүктеу/скачать 0.72 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|