б) рівень розвитку матеріальної інфраструктури

Португалія відносно невелика держава, тому велика частина міжміських перевезень здійснюється автобусами і суднами. Про розклад руху слід цікавитись заздалегідь в головному туристичному офісі, оскільки час відправлення і маршрути часто змінюються, особливо влітку. Квитки краще резервувати заздалегідь, принаймні за день до відправлення, особливо при поїздці на узбережжя чи в інші курортні райони.

Якість автомобільних доріг середня – часто відсутня розмітка, а дорожні знаки можуть ввести в оману. На багатьох дорогах нерівне покриття і недостатнє освітлення. Під час ремонтних робіт застережливі знаки часто не виставляються.

Специфічною умовою країни вважаються непередбачуваність стилю водіння місцевих водіїв, велика кількість мотоциклістів, що нехтують правилами, автомобілів з непрацюючими фарами і ремонтних і сільськогосподарських машин, що поволі рухаються. Країна займає одне з перших місць в Європі за кількістю дорожньо-транспортних пригод. Використання ременів безпеки є обов’язковим, діти до 12 років повинні знаходитися на задньому сидінні. У населених пунктах заборонено використання звукового сигналу.

Внутрішні авіарейси по Португалії здійснюються національним авіаперевізником ТАР Air Portugal (www.flytap.com) і невеликими компаніями SATA (www.sata.pt) і PGA Portugalia Airlines (www.pga.pt).

У Лісабоні курсують автобуси, трамваї і метро. Метрополітен в Лісабоні складається з чотирьох ліній, що зв’язують історичний центр міста із спальними районами. Слід мати на увазі, що лінія метро не доходить до аеропорту, а найближча від нього станція (Areeiro) розташована в 1,5 км. південніше.

Залізничне сполучення розвинене непогано, але порівняно з іншими країнами Західної Європи кількість ліній обмежена.

Основні напрями:

Лісабон – Порту – Віана-ду-каштелу, Лісабон – Фару і Порту – Браганца. Крім того, є досить широка мережа регіональних потягів. З Лісабона потяги щодня курсують до Парижа (Sud Express) і Мадрида (Марвау), з Порту – у Віго.

Оренда автомобіля достатньо проста, орендна плата залежить від сезону, класу автомобіля і напливу туристів. Для оренди необхідно мати документ, що засвідчує особу (для громадян ЄС – посвідчення особи, для всіх інших – паспорт), міжнародні права водіїв, вік не молодше за 22 роки, стаж водія не менше 3 років, також бажана (але не обов’язково) наявність міжнародної кредитної карти.

Обсяг торгівлі товарами за 9 міс. 2010 р. склав 95,9 млн. євро, в т.ч. експорт в Україну – 16,3 млн. євро; імпорт з України – 79,6 млн. євро.

За даними Держкомстату України у 2010р. порівняно з 2009р. український експорт товарів збільшився на 29,6%, імпорт – на 33,7%. Таким чином, в цілому товарообіг зріс на 132 відсотки. При цьому від’ємне сальдо становило збільшилося в 1,6 разів та сягнуло 9,3 млрд. дол.

На цьому фоні, двостороння торгівля товарами між Україною та Португалією за минулий рік зросла на 164, 2 відсотки, при випереджаючих темпах зростання експорту українських товарів до Португалії, внаслідок позитивне сальдо зросло більш, аніж у тричі.

Що стосується торгівлі послугами, то їх обсяг за 2010 рік зріс у 3 рази повністю за рахунок значного зростання імпорту послуг українськими підприємствами. Наслідком цього стало негативне сальдо у розмірі 43 млн. євро (тобто 2/3 обсягу двостороннього обміну послугами).

Таким чином, в цілому обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та Португалією збільшився майже вдвічі і хоча імпорт (за рахунок послуг) зростав більш високими темпами, у 2010 році вдалося не тільки зберегти, але й дещо збільшити позитивне сальдо на користь України.

Основу двосторонньої торгівлі складає товарообмін, на який припадає майже ¾ загального обігу (за португальськими даними – майже 90 %). Український експорт товарів у 2010 році подолав період стагнації ( у 2009 році він зріс всього на 0,7%) і продемонстрував досить високі темпи зростання (164,2%).

Постатейний аналіз динаміки експорту українських товарів до Португалії показує, що в його структурі основними продовжували залишатися товари сільськогосподарського походження, хоча їх частка дещо знизилася у порівнянні з 2009 роком ( з 81 до 77 відсотків).

Експорт зернових (кукурудзи) у 2010 році сягнув 53,6 млн. дол., тобто зріс утричі і  склав 44 % усього товарного експорту до Португалії. Помітно зростав також експорт соняшникової олії (на 172%), обсяги якого досягли 21,2 млн. дол. (17,4 % експорту товарів), в той час, як експорт насіння олійних культур фактично стабілізувався на рівні 18,5 млн. дол. (15,2%).

В структурі українського імпорту з Португалії провідне місце займає електротехнічне устаткування (9,4 млн. дол. або 18,3% всього імпорту), корок та вироби з него (8,7 млн.дол. або 17,0% ) та різні механічні пристрої (7,7 млн. дол. або 14,9%). Крім того, менша частка в імпорті, але високі темпи зростання характерні для обсягу товарів, придбаних в портах (2,8 млн. дол. або 5,3% всього імпорту при темпах зростання 373 %) та імпорту португальського одягу (1,9 млн. дол. або, відповідно, 3,8 та 229 %%). Втім, на такий традиційний товар португальського експорту, як взуття припадає лише півтора відсотки (0,7 млн. дол. – у 2009 р. та 0,8 млн.дол. – у 2010).

Українсько-португальські відносини (березень 2011 р.)

1-5 березня 2011 року відбувся візит до Португалії делегації Українського Національного Комітету Міжнародної Торгової Палати  (ICC Ukraine) на чолі з його Президентом В.І.Щелкуновим.

У відповідності програмою зранку 2 березня ц.р. члени делегації провели в Лісабоні біля 30 ділових зустрічей з португальськими партнерами.

Зокрема, були проведені зустрічі з генеральним директором Лісабонського міжнародного виставкового центру пані Ф. Віла Майор та менеджером будівельної виставки TEKTÓNICA Ж. Олівейра., з Президентом державного ощадного банку Португалії (Caixa Geral de Depósitos - CGD) Ф. де Олівера , а також з групою членів Правління найбільшого в країні приватного банку - Banco Espirito Santo (BES), а також з керівництвом компаній Liscont (морські контейнерні перевезення) та Transitex (транспортно-експедиційне обслуговування).

Крім того, Президент ICC Ukraine В.І. Щелкунов та Генеральний секретар В.Ю. Михайлов разом с Послом мали зустрічі в Міністерстві закордонних справ (з генеральним директором МЗС Португалії з питань економічного та технічного співробітництва Ш. Ештевеш) та Національному агентстві інвестицій та зовнішньої торгівлі Португалії (з Президентом агентства Б. Орту).

В другий половині дня 2 березня ц.р. в приміщенні Національного агентства інвестицій та зовнішньої торгівлі Португалії (АІСЕР) відбувся бізнес семінар, присвячений зустрічі підприємців Португалії та України («ENCONTRO EMPRESARIAL PORTUGAL – UCRÂNIA»). По завершенню семінару було підписано Угоду про співробітництво між Українським Національним Комітетом Міжнародної Торгової Палати (ICC Ukraine) та Національним агентством інвестицій та зовнішньої торгівлі Португалії (АІСЕР). Угоду підписали президенти обох установ.

Ввечері того ж дня відбулася зустріч української делегації в Португальському Національному Комітеті Міжнародної Торгової Палати  (ICC Portugal), під час якої генеральні секретарі обох національних комітетів підписали Меморандум про співробітництво та домовилися про стратегію подальших дій щодо його реалізації. Зокрема, йшлося про підготовку візиту делегації ділових кіл Португалії, яка повинна відбутися в квітні-травні ц.р.

Делегація продовжила робочі зустрічі 3 березня, після чого відбула до м. Порту.

4 квітня члени делегації продовжували зустрічі з діловими партнерами, зокрема. з Асоціації підприємців Португалії (АПП). Під час переговорів з віце-президентом АПП П.Нунеш Алмейдою було досягнуто домовленості щодо проведені у червні ц.р. візиту ділових кіл Португалії до України. У той же день делегація відвідала «Палац Біржі» Торговельної асоціації м. Порту та мала зустріч з Головою муніципальної ради м. Порту Р.Ріу.
б) дипломатичні відносини

Українсько-португальські відносини

Португальська Республіка визнала Україну як суверенну державу 7 січня 1992 р. Дипломатичні відносини між Україною та Португалією встановлені 27 січня 1992 р. Посольство Португалії в Києві відкрито у грудні 1993 р.

У березні 2000 р.у Лісабоні засновано Дипломатичне представництво України.

Перша зустріч Президентів України Л.Д.Кучми та Португалії Ж.Сампайо відбулась у грудні 1996 р. під час Лісабонського саміту ОБСЄ.

13-16 квітня 1998 р. відбувся державний візит Президента Ж.Сампайо в Україну.

25-27 жовтня 2000 р. Президент України Л.Д.Кучма здійснив державний візит до Португальської Республіки, який став важливим фактором розвитку українсько-португальського співробітництва в усіх галузях. Підписання в рамках візиту низки двосторонніх угод, зокрема Угоди про дружбу і співробітництво між двома країнами, заклало широку правову базу подальшого розвитку українсько-португальських відносин у політичній, торговельно-економічній, гуманітарній сферах.

14 вересня 2007 р. було проведено XI саміт Україна-ЄС, в якому взяли участь від імені Португальського головування в ЄС Прем’єр-міністр Португалії Ж.Сократеш в якості Голови Європейської Ради та Міністр закордонних справ Л.Амаду.

20-23 квітня 2008 р. відбувся перший в історії двосторонніх відносин офіційний візит Голови Верховної Ради України А.П.Яценюка до Португальської Республіки. Головною метою візиту керівника вищого законодавчого органу України до Португалії стало обговорення з керівництвом країни євроінтеграційних та євроатлантичних намірів України, поглиблення міжпарламентського та торгово-економічного співробітництва, а також питань, пов’язаних із захистом прав та інтересів громадян України, які тимчасово працюють у Португалії.

23-24 червня 2008 р. відбувся офіційний візит Президента України В.А.Ющенка до Португальської Республіки, у ході якого Глава Української держави провів переговори з Президентом Португалії А.Каваку Сілвою, Головою Асамблеї Республіки (парламенту Португалії) Ж.Гамою та членами усіх представлених в Асамблеї парламентських фракцій, Прем’єр-міністром Португалії Ж.Сократешем та членами португальського уряду. В рамках візиту були підписані двосторонні угоди про повітряне сполучення, про співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю, про військове співробітництво, а також Дорожня карта українсько-португальських відносин на 2008-2010 рр.

11 лютого 2010 р. Президент Португалії А.Каваку Сілва офіційно привітав новообраного Президента України В.Ф.Януковича з обранням на посаду Глави української держави, висловивши побажання, щоб відносини дружби та співробітництва між Португалією та Україною продовжували зміцнюватися на благо обох народів.

Ключовою подією у розвитку міждержавного діалогу в 2011 році стало проведення 29 вересня зустрічі Президента України В.Ф.Януковича з новопризначеним Прем’єр-міністром Португалії П.Пассушем Коелью в рамках саміту «Східного партнерства» у Варшаві. В ході зустрічі були обговорені актуальні питання українсько-португальських відносин, а також європейської інтеграції України. Також Глава Української держави підкреслив задоволення започаткуванням діалогу між нашими державами, наголосивши на зацікавленості спільно активізувати ці взаємини та запросивши главу португальського уряду відвідати Україну з візитом.

Протягом останніх років відбулася низка двосторонніх візитів та зустрічей керівників зовнішньополітичних відомств України і Португалії.

У лютому 2000 р. відбувся перший офіційний візит Міністра закордонних справ України Б.І.Тарасюка в Португалію.

13-14 лютого 2003 р. було проведено офіційний візит в Україну Міністра закордонних справ Португалії А.Мартінш да Кружа.

16-18 листопада 2006 р. було проведено офіційний візит Міністра закордонних справ України Б.І.Тарасюка до Португалії.

28 січня 2010 р. відбулася зустріч Міністра закордонних справ України П.О.Порошенка з Віце-прем’єр-міністром, Міністром закордонних справ ПР Л.Амаду в рамках їхньої участі у Міжнародній конференції щодо Афганістану.

24 вересня 2010 р. в рамках участі у роботі Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку відбулась зустріч Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка з Віце-прем’єр-міністром, Міністром закордонних справ Португалії Л.Амаду, під час якою були досягнуті домовленості щодо подальшої інтенсифікації політичного діалогу, обговорені питання розвитку економічного співробітництва, а також взаємодії обох держав в рамках міжнародних організацій.

5 грудня 2011 р. відбулася зустріч Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка з Державним міністром, Міністром закордонних справ ПР П.Порташем в рамках участі у Міжнародній конференції з питань Афганістану, під час якої були обговорені питання європейської інтеграції України та розвитку двостороннього економічного співробітництва, що сприятиме подальшій інтенсифікації міждержавного політичного діалогу.

Між обома державами запроваджено та успішно реалізовується механізм політичних консультацій.

Перші політичні консультації відбулися 27-28 вересня 1999 року у Лісабоні за участю Першого заступника міністра закордонних справ України Є.Р.Бершеди та Державного секретаря у європейських справах Ф.Сейшаса да Кошти.

12 червня 2002 р. у Лісабоні Держсекретар МЗС України О.О.Чалий провів консультації з Держсекретарем з європейських справ МЗС Португалії К. да Кошта Невешем.

Черговий раунд консультацій на рівні перших заступників Міністрів закордонних справ В.Ю.Єльченко – К.Кошта Невеш відбувся у травні 2004 р. в Києві.

7 липня 2009 р. відбувся робочий візит до Португалії Заступника Міністра закордонних справ України К.П.Єлісєєва для участі у проведені політичних консультацій. В рамках візиту Заступник Міністра закордонних справ підписав від імені України Угода між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, а також взяв участь в урочистому відкритті Українського Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в Португалії.

25 жовтня 2011 р. в Києві було проведено черговий раунд політичних консультацій між зовнішньополітичними відомствами обох держав за участі Генерального директора з питань зовнішньої політики МЗС ПР А. де Алмейда Рібейру та Директора департаменту політики та безпеки МЗС України В.О.Філіпчука. В рамках візиту в Україну відбулася зустріч членів португальської делегації із Заступником Міністра закордонних справ України – керівником апарату П.А.Клімкіним.

В травні 2006 року вперше в історії двосторонніх міжпарламентських стосунків в Асамблеї Португальської Республіки було створено Групу дружби Португалія-Україна, склад якої оновлювався у 2009 та 2011 рр. після парламентських виборів. 

Загальний аналіз українсько-португальських політичних відносин свідчить про наявність позитивних тенденцій їх розвитку. Активна позиція української сторони щодо всебічного співробітництва з Португалією сприяє становленню інтересу португальської сторони до розширення відносин, усвідомлення нею вигідності розвитку політичних, економічних, культурно-гуманітарних контактів з Україною.

Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи країни

а) державний устрій

Португалія - унітарна держава. В адміністративному відношенні поділяється на області. В областях діють виборні асамблеї, виконавчі органи - жунти, консультативні органи - ради. При жунтах є призначувані урядом представники, які виконують свої функції спільно з місцевими органами.

За формою правління Португалія - змішана (парламентсько-президентська) республіка.

Законодавчу владу здійснює однопалатний парламент Збори (Асамблея) Республіки. До його складу входять 230 депутатів, що обираються по системі пропорційного представництва при загальних прямих виборах терміном на 4 роки. Чергові сесії проводяться щорічно з 15 жовтня по 15 червня. Крім того, парламент може зібратися в будь-яке інше час за ініціативою обирається їм Постійної комісії та в надзвичайних випадках. Повноваження парламенту великі: він самостійно визначає порядок денний, вирішує питання про використання законодавчої ініціативи депутатів, приймає закони і поправки до Конституції, видає політико-адміністративні статути автономних областей, стверджує національний план і бюджет, ратифікує міжнародні договори, стежить за виконанням Конституції і законів, оголошує амністію. Органічні закони (в остаточному загальному голосуванні) повинні бути схвалені абсолютною більшістю повноважних депутатів, у той час як для звичайних законів потрібна більшість присутніх на засіданні. Парламент також контролює діяльність Уряду: він має право ознайомитися з його програмою, висловити йому довіру або осуд.

У період між засіданнями парламенту діє його Постійна комісія. Вона спостерігає за роботою Уряду і може рекомендувати парламенту розглянути декрети-закони, опубліковані Урядом в період між його засіданнями.

Главою держави є Президент. Він гарант національної незалежності, єдності держави та дії в країні демократичних інститутів. Президент обирається шляхом загальних прямих виборів при таємному голосуванні на 5 років, причому не може бути переобраний на третій термін. Повноваження Президента типові для глави держави більшості демократичних країн. Він, зокрема, призначає Прем'єр-міністра і за його пропозицією міністрів, має право звільняти членів Уряду, призначає день виборів до парламенту, має право розпустити парламент, скликати його на надзвичайні сесії. Він може звертатися до парламенту з посланнями, проголошує прийняті закони і має право вето, яке парламент може відхилити абсолютною більшістю голосів. Крім законів Президент приймає також декрети-закони, які регламентують і інші декрети Уряду. В області міжнародних відносин за Президентом закріплені такі правомочності: він призначає (за поданням уряду) дипломатичних службовців, ратифікує міжнародні договори, оголошує війну та укладає мир; є верховним головнокомандувачем. Найбільш важливі президентські акти повинні бути ухвалені Урядом.

При Президентові є Державна рада - постійно діючий вищий консультативний орган, до складу якого входять голова Зборів Республіки, Прем'єр-міністр, голова Конституційного трибуналу, голови регіональних урядів, 5 діячів, названих Президентом, і 5 представників, обраних парламентом.

Уряд Португалії - Рада міністрів - є найвищим органом правління. Він формується з представників партій, які мають більшість місць в парламенті, і складається з Прем'єр-міністра, міністрів, державних секретарів та заступників державних секретарів. Уряд визначає загальну лінію керівництва країною, розробляє державний бюджет, контролює діяльність адміністрації, вживає заходів, що сприяють соціально-економічному розвитку країни. Крім того, приймає участь в законодавчому процесі, використовуючи делеговані йому парламентом повноваження щодо прийняття законів. Уряд відповідальний перед Президентом і парламентом. Протягом 10 днів після призначення Прем'єр-міністра депутати повинні бути ознайомлені з урядовою програмою. У разі відхилення цієї програми, прийняття вотуму недовіри або двох резолюцій осуду з інтервалом не більше 30 днів абсолютною більшістю депутатів Уряд повинен піти у відставку.

• 
  Блок лівих( Bloco de Tsquerda - BE). Створений у 1999 році. Координатор(лідер) -  Франсішку ЛОУСА(Francisco Louca).
  
• 
  Коаліція демократичної єдності- КДЄ(Coligacao Democratica Unitaria - CDU). Включає Португальську  комуністичну партію і Екологічну партію "зелених".
  
• 
  Народна партія(СДЦ - НП )(СSD - Partido Popular -CSD- PP). Заснована в 1974 р. під  назвою Соціально-демократичний центр.  У лютому 1995 р. перейменована в Народну партію із збереженням абревіатури СДЦ -НП. Вищий керівний орган у період між з'їздами - Політична комісія. Голова Політичної комісії (лідер НП) - Паулу ПОРТАШ(Paolo Portas). Голова Національної ради - Антоніу ПЕРЕШ де ЛІМА(Antonio Pires de Lima).
  
• 
  Португальська комуністична партія(Partido Comunista Portugues - PCP). Заснована 6 березня 1921 р. З 1926 р. по квітень 1974 р. існувала нелегально. Налічує 140 тис. членів. Вищий орган ПКП - Національна рада (з грудня 1992 р.). Генеральний секретар ПКП - Жероніму де СОЗУА(Jeronimo de Sousa). Друковані органи - газета "Аванте!"(Avante) і журнал "Мілітантe"(O Militante).
  
• 
  Соціал-демократична партія - СДП (Partido Social Democrata - PSD). Створена 6  травня 1974 р. як Народно-демократична партія. 3 жовтня 1976 р. перейменована в Соціал - демократичну партію. Налічує 60 тис. членів. Керівництво колегіальне - Національна політична комісія. Голова Національної політичної комісії (лідер СДП) - Педру ПАССУШ - КОЕЛЬЮ(Pedro Passos Coelho). Друкований орган - газета "Пову ліврі" (Povo Livre).
  
• 
  Соціалістична партія (або Португальська соціалістична партія) - СП (Partido Socialista). В травні 1973 р. опозиційна Соціал-демократична дія була перетворена в Соціалістичну партію. До 25 квітня 1974 р. перебувала на нелегальному становищі. Налічує близько 73 тис. членів (2009 р.). Входить в Соціалістичний інтернаціонал. Почесний голова - Антоніу МАСЕДУ(Antonio Masedo). Голова - Антоніу де АЛМЕЙДА САНТУШ (Antonio de Almeida Santos). Генеральний секретар - Жозе СОКРАТЕШ(Jose Socrates).  Друкований орган - журнал "Португал сосіалішта" (Portugal Socialista).
  
• 
  Екологічна партія "зелених"- ЕПЗ(Partido Ecologista Os Verdes - PEV). Заснована в 1982 р.
  

Португалія входить в романо-германську правову сім'ю. Правова система країни складалася протягом багатьох століть, починаючи з XII ст., Коли утворилася незалежна португальське королівство. У Середні століття було видано кілька зібрань законів, що одержали назви по імені правили королів. Найбільш важливі серед них, крім перших зборів законів королів Альфонса I і Альфонса II (XII-XIII ст.), - Альфонсова (1472), Мануелеви (1521) і Філіппова (1603) ордонанси. Всі вони були створені під сильним впливом римського права, зокрема Зводу законів Юстиніана, і канонічного права, норми яких нерідко застосовувалися в Португалії і самостійно, наприклад при виявленні прогалин у виданих законах. Значний вплив на розвиток законодавства надавали і діяли в країні іспанські збірники законів ("Фуеро реаль", "Сім Партід" та ін), а також місцеві правові звичаї, що збереглися з часу панування на Піренеях вестготів (V початок VIII в.). Період влади арабських завойовників (VIII-XI ст.) В подальшій правової історії Португалії відображення не отримав.

Середньовічні королівські ордонанси XV-XVII ст. являли собою багатотомні зібрання законодавчих приписів, що відносяться до різних галузей права і систематизованих за вельми недосконалим формальним правилам. Зокрема, включені в них норми кримінального права відрізнялися крайньою жорстокістю і в той же час регулювали лише відповідальність за окремі види злочинів і не містили положень загального характеру. Ордонанси надавали широкі можливості для сваволі феодалів і суддів.

У XIX в. в Португалії була здійснена кодифікація основних галузей права. Вона проводилася на базі декількох конституцій, прийнятих починаючи з 1820 р. і закріплювали капіталістичні суспільні відносини в країні, яка стала конституційною монархією з нестійкими, часто реакційними політичними режимами, змінювали один одного. Як правило, підготовка кодексів розтягувалася на кілька десятиліть. Так, робота над проектами цивільного кодексу почалася в 1826 р., а завершилася лише в 1867 р. після тривав близько року обговорення в парламенті. ГК 1867 р. - помітне явище в історії буржуазного цивільного права. Він складений з урахуванням досвіду цивільних кодексів або їх проектів у Франції (Кодекс Наполеона 1804 р.), Баварії, Іспанії та інших європейських державах, а також "Компіляції цивільних законів", підготовленої в 1857р. в Бразилії - колишньої португальської колонії. Цей кодекс відрізнявся вельми високим рівнем юридичної техніки і продовжував діяти до 1967 р. (у 1930 р. кодекс був виданий у новій редакції).

Найважливішим етапом у розвитку законодавства Португалії стало прийняття Конституції 1976 р., що відбила завоювання антифашистської, національної і демократичної революції 1974 р. На момент свого ухвалення ця Конституція була самим прогресивним і радикальним з точки зору соціального реформаторства основним законом країн Заходу. Вона передбачає, що всі попередні закони зберігають чинність лише в тому випадку, якщо не суперечать Конституції і вмісту в ній принципам (ст.293). Конституція внесла серйозні зміни, по суті, у всі галузі права, або безпосередньо сформулювавши найважливіші норми, або зажадавши виправлення старих або видання нових законів.

Основними джерелами права в сучасній Португалії є законодавчі та інші нормативні правові акти. Згідно з Конституцією (ст.115) до перших відносяться закони, декрети-закони та обласні законодавчі декрети. Закони поділяються на звичайні і органічні; останні приймаються з питань, прямо зазначених у Конституції, і мають більш високу юридичну силу. Поправки до Конституції приймаються у формі конституційних законів.

Декрети-закони видаються Урядом на основі повноважень, делегованих йому парламентом і за вказаною останнім певного кола питань. Вони мають рівну юридичну силу з звичайними законами парламенту. Крім випадків делегування законодавчих повноважень Уряд може приймати декрети-закони в областях, не віднесених до компетенції Зборів Республіки; декрети-закони, що розвивають принципи та загальні основи юридичного режиму, який міститься в законах, розпорядчих це робити (ст.201 Конституції). Парламент протягом певного періоду з моменту видання декрету-закону може розглянути питання про його затвердження або внесення поправок. Як показує досвід, саме шляхом видання декретів-законів в основному і здійснюється нині розвиток португальського законодавства.

Обласні законодавчі декрети видаються з питань, що становлять особливий інтерес для відповідних областей і не закріпленим за Зборами Республіки або Урядом; при цьому вони не можуть містити положення, що суперечать загальним законам Республіки.

Регламентні декрети повинні вказувати закони, які вони регламентують або які визначають суб'єктивну і об'єктивну компетенцію для їх видання.

Система португальського законодавства традиційно включає ряд кодексів, не відомих іншим країнам. Зокрема, з 1836 р. періодично видавалися адміністративні кодекси, що визначають адміністративно-територіальний поділ, компетенцію органів влади й управління та ін. У 1935 р. виданий Кодекс нотаріату, який регулює компетенцію нотаріусів, їх функції, права та обов'язки, а також питання цивільної і кримінальної відповідальності нотаріусів за неправомірні дії.

Дослідження в області права ведуться в Португалії головним чином на юридичних факультетах в університетах Лісабона і Коїмбри - одних з найстаріших у Європі.
б) Цивільне та суміжні з ним галузі права
Найважливіше джерело цивільного права Португалії - ГК, прийнятий в 1966 р. і складений з урахуванням досвіду застосування ГК 1867 р., а також швейцарського законодавства і особливо Німецького цивільного уложення 1896. ГК 1966 включає 5 книг. Книга перша ("Загальна частина") визначає джерела права (одним з них, хоча і субсидіарним, визнається "справедливість"), правила тлумачення та застосування законів, найважливіші поняття цивільного права. Книга друга ("Зобов'язальне право") містить загальні норми, що визначають підстави цивільно-правової відповідальності, і норми, що регулюють конкретні види договорів (купівля-продаж, дарування, підряд та ін.) Книга третя ("Речове право") інститути володіння, власності, узуфрукт, сервітути та ін. Книги четверта і п'ята ГК відповідно присвячені питанням сімейного та спадкового права, в регулюванні яких відбулися істотні зміни після прийняття Конституції 1976 р. португальським ГК 1966 представляє значний інтерес як один з небагатьох буржуазних цивільних кодексів другої половини XX ст.

В системі португальського права традиційно проводиться різниця між цивільним і торговим законодавством; останнім регулює специфічні інститути та операції (форми торговельних товариств, векселі, страхування, банкрутство, транспорт, морська торгівля тощо). У 1833 р. у відповідності з цією концепцією був прийнятий Торговий кодекс, однак він охоплював не тільки інститути власне торгового права, але й частина питань, що відносяться до цивільного права, оскільки в той час ще не був прийнятий національний цивільний кодекс. Після видання ГК 1867 р., котрий включив відповідні норми цивільного права, був прийнятий чинний Торговий кодекс 1888 р., який спирався на положення Цивільного кодексу 1867

Торговий кодекс 1888 складається з 4 книг. Книга перша ("Про торгівлю взагалі") містить загальні правила тлумачення та застосування торгового закону, а також положення, що стосуються комерсантам, фірмам, біржам та ведення торгових книг. Книгу другу ("Про спеціальні торгових договорах") складають норми про торгові товариства (акціонерні товариства тощо) і правила, що регулюють договори доручення, перевезення, позики та ін У книзі третій ("Про морській торгівлі") зібрані норми, що визначають статус морських суден, умови фрахту і страхування кораблів і морських вантажів. Норми книги четвертої ("Про банкрутство") до теперішнього часу втратили силу. Досвід кодексу 1888 р., в якому, за загальним визнанням, були вельми вдало сформульовані багато положень буржуазного торгового права, справив значний вплив на подальшу підготовку торгових кодексів в ряді держав Європи та інших континентів.

Слідом за ГК 1867 р. був виданий і Цивільний процесуальний кодекс 1867 р., який, у свою чергу, в 1905 р. був доповнений Торговим процесуальним кодексом - документом, практично не відомим правовим системам інших держав, навіть дотримуються концепції поділу цивільного і торгового права . Він був розрахований на розгляд справ у порядку торгово-процесуального провадження в так званих комерційних трибуналах, згодом скасованих. У 1936 р. видано новий Цивільний процесуальний кодекс, складений з урахуванням судової практики португальських суден, а також досвіду законодавства інших держав, насамперед Італії. Цей кодекс складається з 4 книг - про позови, про компетенцію судів та гарантії неупередженого судового розгляду, про судовий процес, про арбітражний судовому розгляді.

Аграрна реформа, що проводилася в Португалії після революції 1974 р. і спрямована на ліквідацію панування великих латифундистів, мала своєю юридичною базою відповідний декрет-закон 1975 р. Незважаючи на опір правих сил і повернення колишнім власникам частини земельних угідь, які були в руках кооперативів, аграрна реформа залишається конституційним принципом (ст.96).

Демократична конституція 1976 р. проголосила і докладно регламентувала права трудящих у соціально-економічній області: право всіх громадян на працю, права комісій трудящих на підприємствах, право на укладення колективних договорів з адміністрацією підприємств та ін Конституція і прийнятий в розвиток її положень Закону 1977 р . закріплюють право трудящих на страйк, передбачають умови проголошення і проведення страйку і разом з тим забороняють локаути. Важливо, що ці законодавчі норми прийшли на зміну діяла у період фашистської диктатури і виражала ідеї "корпоративної держави" системі актів ("Статут національного праці" 1933 р. і ін.), якими прикривався режим нестримної експлуатації трудящих.

У Конституції закріплено також право громадян на соціальне забезпечення у разі хвороби, старості, інвалідності, вдівства і сирітства, при безробіттю і т.п. (Цим нормам в умовах "корпоративної держави" відповідали закони про допомогу, сплачувані, по суті, за рахунок самих трудящих).

Великі зміни внесла Конституція в регулювання шлюбно-сімейних відносин. Якщо колишнє законодавство допускало юридична нерівність чоловіка і жінки, то нині в Конституції не тільки проголошено їх рівноправність, але й особливо підкреслені необхідність охорони материнства і права трудящих жінок. Якщо перш розлучення допускався лише у випадках, коли шлюб не був укладений за католицьким обрядом, то нині правила розлучення не залежать від форми одруження. Конституція забороняє будь-яку дискримінацію позашлюбних дітей (ст.36).

У 1983 р. в Португалії створено міністерство з питань якості навколишнього середовища.

У тому ж році опублікований Закон про національних екологічних заповідниках, що включають прибережні до океану (пляжі, круті береги, гирла річок) і внутрішні (озера, русла і витоки річок) екосистеми. У стадії перегляду знаходиться законодавство про полювання і рибальство, готуються основи законодавства в галузі охорони природи і навколишнього середовища в цілому.

У 1807 р. в Португалії була скасована смертна кара, а в 1886 р. прийнятий новий Кримінальний кодекс, складений в більш ліберальному дусі. Його укладачі прагнули домогтися відповідності між тяжкістю злочинів і покарань, підкреслювали необхідність не тільки залякування, але і виправлення правопорушників, пом'якшення санкцій і т.п. Основні положення кодексу відповідали концепціям неокласичної школи кримінального права, мали буржуазно-ліберальний характер. У КК 1886 були детально розроблені такі інститути кримінального права, як форми вини, співучасть, стадії злочину, обтяжуючі (їх у кодексі 34) і пом'якшуючі (їх 23) обставини та ін Серед передбачених санкцій не було ні смертної кари, ні довічного укладення. У 1929 р. прийнятий нині діючий Кримінально-процесуальний кодекс, який проголосив демократичні принципи процесу, які не відповідали реальним умовам панував у той час фашистського режиму.

Конституція 1976 р. сформулювала важливі положення в сфері кримінального права і процесу Португалії. У ній зафіксовано заборона катувань, страти, жорстоких та нелюдських покарань, підкреслена можливість застосування покарань або заходів безпеки лише за вироком суду та за умови дотримання законності (ст.24-30). Досить докладно регламентуються правила виробництва арешту та попереднього ув'язнення, сформульовані гарантії законності в кримінальному процесі. Конституція проголошує презумпцію невинності, право на захист, принцип змагальності в судовому процесі, забороняє використання доказів, отриманих із застосуванням насильства чи іншим незаконним способом. У ст.31 закріплений інститут Хабеас корпус, який дозволяє оскаржити до суду взяття під варту будь-якого громадянина. На відміну від більшості буржуазних конституцій в неї включені норми про відповідальність за злочини проти національної економіки, за посадові злочини (ст.88, 120) та ін.

Розвитку положень Конституції 1976 р. у сфері кримінального права служить прийнятий на її основі нині чинний Кримінальний кодекс Португалії 1982 р. При його підготовці була проведена декриміналізація малозначних злочинів: за них встановлена, як правило, адміністративна відповідальність. Передбачено особливий режим покарань, орієнтований передусім на виправлення, не тільки для неповнолітніх правопорушників, а й для так званих молодих дорослих (18-25 років). У КК 1982 проголошене вимогу, щоб позбавлення волі застосовувалося лише в разі, якщо мети "ресоціалізації" правопорушника не можуть бути досягнуті за допомогою інших заходів. У кодексі передбачено широке застосування поряд з покаранням заходів безпеки (головним чином, медичного характеру), різних видів умовного засудження та заходів, не пов'язаних з позбавленням волі (штраф, загальнокорисних трудові послуги та ін.).

На додаток до КК 1982 видані закони, що регламентують виконання покарань і заходів безпеки, а також декрет-закон 1982 р. відповідальності за адміністративні правопорушення. Після прийняття Конституції 1976 р. і нового КК істотним змінам піддалося і законодавство з питань судоустрою і кримінального процесу: були прийняті закони про судах і прокуратурі, затверджений Статут суддів, в якому детально описані їхні функції, та інші акти.

У 1987 р. прийнятий Кримінально-процесуальний кодекс, де по-новому вирішено багато питань, що відносяться до попереднього слідства та судочинства. У КПК чітко регламентується судовий контроль над попереднім розслідуванням, здійснюваним прокуратурою або поліцією. Передбачена спрощена процедура розгляду справ про деякі злочини, за якими обвинуваченому загрожує до 3 років позбавлення волі, і навіть "сама спрощена" процедура розгляду справ, за згодою обвинуваченого, якщо тому загрожує штраф або до 6місяців позбавлення волі. Впорядкована й істотно спрощена система оскарження судових вироків. Серйозну увагу приділено гарантіям дотримання прав громадян.

Вища ланка судової системи Португалії, згідно з Конституцією, Верховний суд (Верховний трибунал правосуддя), очолюваний Президентом. Він складається з 4 палат - 2 з цивільних, 1 у кримінальних справах і 1 з соціальних питань. Справи розглядаються в окремих палатах або на спільних засіданнях 2 палат, а в певних випадках - на пленарних засіданнях Верховного суду. Верховний суд виступає в якості першої інстанції лише при розгляді справ про посадові злочини президента Республіки і ряду інших вищих службовців. Основна його функція - розглядати касаційні скарги з питань права на рішення нижчих судів. В Верховний суд можуть надійти і скарги, пов'язані з конституційним правом Хабеас корпус. Згідно Закону про заборону фашистських організацій 1978 Верховний суд може визнати такий-яку організацію та винести рішення про її розпуск.

Апеляційні суди (їх у країні чотири) складаються з трьох палат - у цивільних, кримінальних справах і з соціальних питань. У них розглядаються скарги і протести на рішення та вироки нижчестоящих судів. Апеляційні суди розглядають також питання, пов'язані з виконанням рішень іноземних судів.

Основна ланка судової системи Португалії - суди Комарка (Комарка традиційна назва судового округу). Вони розглядають по першій інстанції переважну масу цивільних і кримінальних справ або колегією з трьох суддів, або одноосібним суддею. Кримінальні справи, за якими не може бути призначено покарання більш суворе, ніж 2 роки позбавлення волі, судді розглядають одноособово. При розгляді справ про тяжкі злочини на вимогу обвинувачення чи захисту створюються колегії з професійних суддів і присяжних засідателів. При розгляді деяких категорій цивільних справ у склад суду можуть бути включені технічні експерти. Конституція (в редакції 1982 р.) передбачає заснування інституту народних суддів і використання інших форм участі громадян у здійсненні правосуддя (ст.217).

В якості спеціалізованих судів першої інстанції функціонують також кримінальні трибунали - органи віддання до суду, слідчі трибунали вони наглядають за розслідуванням кримінальних справ і трибунали з виконання покарань. Крім того, є 3 суду, які розглядають справи про правопорушення неповнолітніх у віці від 12 до 16 років (в деяких випадках - до 18 років), а також вживають заходів по захисту дітей та підлітків від зловживань з боку дорослих. Є сімейні суди, у функції яких входить установу опіки, питання усиновлення, виплати аліментів та ін.

Особливе місце в системі вищих судових установ Португалії займає Конституційний суд. Він складається з 13 суддів, з яких 10 призначаються Радою республіки, а 3 кооптує Прем'єр-міністром. Всі вони повинні бути юристами, а 6 обов'язково суддями інших судів. Члени Конституційного суду призначаються на 6 років. Голова обирається самими суддями із свого складу. Конституційний суд вправі за клопотанням Президента, Прем'єр-міністра, генерального прокурора, а також у зв'язку з рішенням якого-небудь суду по конкретній справі визнати суперечним Конституції будь-який нормативний акт. Йому можуть бути передані на укладення знову прийняті Радою республіки закони, урядові декрети-закони та інші акти центральних органів влади та адміністративних областей.

Ще одна установа, відповідно до Конституції відноситься до числа судових, - Рахункова палата. В її компетенцію входить контроль за витрачанням державних коштів, у тому числі шляхом перевірки відповідних звітів, які подаються їй.

Поряд з системою загальних судів у Португалії є адміністративні та фінансові трибунали, трибунали з морських справ і арбітражні суди. Всі вони діють на підставі законодавчих актів, що регламентують їх функції і відповідну процедуру судового розгляду ("Статут адміністративних і фінансових трибуналів", наприклад, затверджений декретом-законом N 129 1984 р., Закон про процедуру розгляду справ в адміністративних трибуналах - декретом-законом N 267 1985 р.).

Питання призначення і переміщення суддів, їх дисциплінарної відповідальності перебувають у віданні Вищої ради магістратури. Його члени призначаються Президентом (2), обираються Радою республіки (7) і самими суддями різних судових інстанцій (7), а головою за посадою є голова Верховного суду. Для заняття судових посад, в тому числі і членів Верховного суду, які призначаються з числа суддів нижчестоящих судів і прокурорів, передбачена конкурсна система.

Розслідування кримінальних справ проводиться органами адміністративної чи судової поліції під контролем прокуратури. У ряді випадків воно ведеться слідчим суддею, який вправі доручити іншим органам виконання окремих процесуальних дій, не зачіпають основних прав громадян. З деяких питань (наприклад, про попереднє ув'язнення обвинуваченого) рішення приймаються слідчим трибуналом.

Кримінальне переслідування, в тому числі підтримання державного обвинувачення в суді, а також захист "демократичної законності" (за формулюванням Конституції) здійснюється прокуратурою. Вищий орган строго ієрархічно організованої системи прокурорських установ колегіальна, обрана самими прокурорами генеральна прокуратура на чолі з генеральним прокурором (він призначається Президентом Республіки за поданням уряду). Представники прокуратури виступають майже в усіх судових установах на всіх стадіях судового розгляду. Лише у справах про малозначні правопорушення обвинувачення в суді можуть підтримувати адміністративні або поліцейські влади. У Верховному суді від імені держави виступає генеральний прокурор або його заступники. В апеляційних судах виступають ті ж заступники генерального прокурора; в судах першої інстанції, в тому числі в суді Комарка, - республіканські прокурори або призначені ними "делегати".

Захист обвинувачених у кримінальному процесі та інтересів сторін у цивільних справах здійснюють, як правило, професійні юристи, які традиційно діляться на дві категорії - адвокатів і солісітадорів. Адвокати мають право виступати у всіх судах (до виступів у Верховному суді допускається обмежене коло найбільш досвідчених з них). Солісітадори, хоча їх контори розташовуються в будівлях судів, зайняті, здебільшого, підготовкою справ до слухання і беруть участь у засіданнях лише нижчих судових інстанцій по деяких категоріях справ.

Конституція (ст.23) передбачає посаду призначається Зборами республіки Проведора юстиції, аналогічну інституту омбудсмана. Проведор юстиції розглядає скарги громадян на дії або бездіяльність влади і в разі порушення ними законності направляє відповідні рекомендації. Вищим органом фінансового контролю є Лічильний суд, на який Конституція покладає перевірку законності публічних видатків та судовий розгляд фінансових звітів, які представляються йому відповідно до закону. При цьому в його компетенцію, зокрема, входить прийняття висновку про генерального державному фінансовому звіті і притягнення до відповідальності за фінансові порушення, відповідно до закону. Голови Рахункового суду призначає і звільняє з посади Президент Республіки за поданням Уряду.

ВИСНОВОК
Португальська Республіка — держава на крайньому південному заході Європи. Розташована в західній частині Піренейського півострова, а також на островах Азорських і Мадейра в Атлантичному океані. Межує з Іспанією. Вона є президентською республікою (з 1910 року). Президент Португальської Республіки обирається загальним голосуванням на 5 років. У січні 2006 року президентом Республіки було обрано Анібала Каваку Сілву. Уряд очолює прем'єр-міністр, який, як правило, є лідером перемігшим на парламентських виборах. Прем'єр-міністр формує склад свого кабінету.

Португалія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: текстильна та легка промисловість, деревообробна та паперова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, гірнича, рибна, виноробство. У промисловості переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, близько 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни. Розвинута нафтохімічна і гірничодобувна промисловість. Транспорт: автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Однак, за західноєвропейськими стандартами транспортна мережа розвинена недостатньо. Міжнародні аеропорти функціонують в Лісабоні, Порту, Фару, на Азорських островах і Мадейрі.

Система португальського законодавства традиційно включає ряд кодексів, не відомих іншим країнам. Зокрема, з 1836 р. періодично видавалися адміністративні кодекси, що визначають адміністративно-територіальний поділ, компетенцію органів влади й управління та інше. У 1935 р. виданий Кодекс нотаріату, який регулює компетенцію нотаріусів, їх функції, права та обов'язки, а також питання цивільної і кримінальної відповідальності нотаріусів за неправомірні дії.

Кримінальний кодекс Португалії був виданий 1982 р. при його підготовці була проведена декриміналізація малозначних злочинів: за них встановлена, як правило, адміністративна відповідальність. У 1987 р. прийнятий Кримінально-процесуальний кодекс, де по-новому вирішено багато питань, що відносяться до попереднього слідства та судочинства.

Торговий кодекс 1888 складається з 4 книг. Книга перша містить загальні правила тлумачення та застосування торгового закону, а також положення, що стосуються комерсантам, фірмам, біржам та ведення торгових книг. Книгу другу складають норми про торгові товариства і правила, що регулюють договори доручення, перевезення, позики та ін У книзі третій зібрані норми, що визначають статус морських суден, умови фрахту і страхування кораблів і морських вантажів. Норми книги четвертої до теперішнього часу втратили силу.

ГК 1966 включає 5 книг. Книга перша визначає джерела права, правила тлумачення та застосування законів, найважливіші поняття цивільного права. Книга друга містить загальні норми, що визначають підстави цивільно-правової відповідальності, і норми, що регулюють конкретні види договорів, Книга третя інститути володіння, власності, узуфрукт, сервітути та ін. Книги четверта і п'ята ГК відповідно присвячені питанням сімейного та спадкового права, в регулюванні яких відбулися істотні зміни після прийняття Конституції 1976 р. португальським ГК 1966 представляє значний інтерес як один з небагатьох буржуазних цивільних кодексів другої половини XX ст. У 1936 р. видано Цивільний процесуальний кодекс, складений з урахуванням судової практики португальських суден, а також досвіду законодавства інших держав, насамперед Італії. Цей кодекс складається з 4 книг - про позови, про компетенцію судів та гарантії неупередженого судового розгляду, про судовий процес, про арбітражний судовому розгляді.

1. 
   Офіційний туристичний сайт Португалії http://www.visitportugal.com
   
2. 
   Країни світу http://svit.ukrinform.ua/Portugal/portugal.php
   
3. 
   Міністерство закордонних справ України http://www.mfa.gov.ua/portugal/
   
4. 
   Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F
   
5. 
   Мальська М. П., Антонюк Н. В., Ганич Н. М. Міжнародний туризм і сфера послуг: Знання-2008. - 661 с.
   

6. Мальська М. П., Антонюк Н. В., Занько Ю. С., Ганич Н. М. Країнознавство: теорія та практика. К.: ЦУЛ – 2012 ст. 528

7. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник (отв. ред. докт. юрид. наук, проф. А.Я. Сухарев). - "НОРМА", 2003 г.