Група 4. Англія, Югославія, Північна Ірландія, Туреччина

Група 4. Англія, Югославія, Північна Ірландія, Туреччина

Особливою результативністю відзначилися матчі угорців із поляками - у двох іграх суперники забили одне одному 12 м'ячів. У Будапешті перемогли угорці - 5:3, а у Варшаві - поляки - 3:2.

Поки вони розбиралися один з одним, команда Греції опинилася на другому місці і несподівано склала конкуренцію головному фавориту - збірній Голландії за вихід із групи. Для цього грекам необхідно було здобути перемогу над угорцями на їхньому полі у передостанньому матчі. Але Греція безславно зазнала поразки - 0:3, той матч навіть не ввійшов до історії, а "влип". Засмучені грецькі фанати побили своїх футболістів одразу по завершенню гри. Однак шанси в тих, хоча й мізерні, все ще лишалися. Перед заключними матчами Голландія - Кіпр і Греція - Голландія у голландців було 10 очок, у греків - 9 при значно кращій різниці м'ячів у перших.

Вже на першій хвилині Джонні Босман відкрив рахунок, але незабаром із трибун було кинуто петарду (тоді подумали, що це бомба), яка розірвалася поруч із кіпріотським воротарем Харіту. Його, контуженого, з травмованим оком, віднесли з поля на носилках. А товариші Харіту на знак протесту пішли з поля. Лише через годину їх вдалося умовити повернутися. Кіпріоти, які втратили інтерес до гри, пропустили вісім "сухих" м'ячів, п'ять із яких записав на свій рахунок Босман.

Але Босман і його партнери старалися марно: УЄФА не міг залишити результат матчу чинним. Спочатку було прийнято рішення присудити Голландії технічну поразку 0:3. У Греції тріумфували: з'явився реальний шанс обійти суперника.

Голландія подала апеляцію, її було прийнято. Матч вирішили переграти «за зачиненими дверима». Цього разу обійшлося без ексцесів. Перемога "помаранчевих" була вдвічі скромнішою - 4:0 (Босман відзначився тричі), але й цього їм цілком вистачило.

Чи можна виграти турнір за формату в 6 ігор, забивши всього 4 голи? На перший погляд, це здається малоймовірним. Але підсумковий результат шостої групи надає незаперечний доказ: збірна Данії, котра вже значно постаріла, ледве "вимучила" згадані голи...

Битва трьох збірних за місце у "вісімці" була доволі наполегливою. Коли турнір вийшов на фінішну пряму, вони мали приблизно рівні шанси на успіх. 9 вересня 1987 року відбулося два матчі: Уельс - Данія і Фінляндія - Чехословаччина. Матч у Гельсінкі вже завершився, коли у Кардиффі команди лишень готувалися вийти на поле. Звістка з фінської столиці вразила всіх - фінни розгромили сильного суперника 3:0. Валлійці, які виступали без найсильнішого нападника Яна Раша (його не відпустив "Ювентус"), піднеслися духом. Марк Хьюз відкрив рахунок на 19-й хвилині. Результат 1:0 зберігся до кінця гри.

У календарі лишалися два виїзди валлійців – до Данії й Чехословаччини, а ситуація в таблиці склалася таким чином: у Данії та Уельсу - по 6 очок, у Чехословаччини - 5. Лише нічия в очному матчі конкурентів лишала надію чехам. Але - 1:0 на користь датчан. Це, однак, не давало ще їм можливості спати спокійно. Маючи скромну різницю м'ячів (плюс 2 - проти плюс 4 в Уельсу), вони відсувалися на друге місце у разі перемоги валлійців у Празі з будь-яким рахунком. Враховуючи, що Чехословаччині очки вже не потрібні, такий результат розглядався як досить імовірний. Але Уельс поступився 0:2. Таким чином, Данія пробилася до фінальної частини першості.

Боротьба в цій групі запам'яталася конфузом, що стався з болгарською збірною, котра віддала, по суті, без бою путівку до фінальної частини. Для збірної Болгарії спочатку все складалося вдало: нічия в Глазго (0:0), перемога вдома над Ірландією (2:1), потім нічия в Брюсселі (1:1). Двічі обігравши Люксембург і здобувши перемогу над бельгійцями вдома (2:0), болгари отримали прекрасні шанси на вихід у "вісімку". Того дня, коли вони мали змагатися в Дубліні з Ірландією, Шотландія, яка вже не мала шансів, обіграла Бельгію (2:0), позбавивши будь-яких претензій і її.

У болгар - 10 очок, в ірландців - 9, і якщо другі закінчували поєдинком з лідерами програму ігор, то у болгар був у запасі домашній матч із Шотландією. Всім, здається, зрозуміло, що ставити на Ірландію в такій ситуації – абсолютно безглуздо.

На 52-й хвилині Пол Макграт відкрив рахунок. За сім хвилин до кінця лідера ірландців Лайема Брейді видалили з поля. Залишившись вдесятьох, вони, проте, забили ще один гол (Моран) - 2:0. І навіть після цього шанси болгар переважали - їхня різниця (плюс 7 проти 5 в ірландців) була кращою. Це означало, що їм достатньо було зіграти вдома з Шотландією внічию.

Болгари не програвали до цього часу у себе чотири роки поспіль. Але в цьому матчі поступилися - 0:1. Причиною тому - обраний оборонний варіант, відверта ставка на нічию. Джим Лейтон у воротах шотландців був неперевершеним, а гол шотландці забили, коли вже майже не лишалося часу, щоб щось виправити. Гравці, які вийшли на заміну - Маккей і Дьюрі, - організували взяття воріт за три хвилини до завершення поєдинку: перший віддав пас, другий забив.

Шотландці, немов на глум, у своєму останньому матчі не змогли перемогти Люксембург (0:0). Доля пожартувала з болгарами. Але вона ж через шість років повернула їм "борг", коли вони самі у відборі ЧС-94 курйозним чином відібрали вакансію у французів за дуже схожих обставин. Щодо збірної Ірландії, то вона і в фінальній частині вигляділа гідно, підтвердивши клас міцної й стабільної команди.

Отже, доля визначила, що в першій фінальній групі виступатимуть команди ФРН, Італії, Іспанії й Данії.

Матч відкриття в Дюссельдорфі, де збірна ФРН під керівництвом Франца Беккенбауера приймала Італію, проходив нервово й напружено. І ледве не почався з гола вже на першій хвилині: захисник господарів Хергет втратив контроль над м'ячем, дозволив Джанніні пробити по воротах з вигідного положення, але воротар Іммель виправив промах партнера. Господарі чемпіонату відповіли ударом Клінсмана в поперечину на 32-ій хвилині. На 39-ій Маттеус, явно випрошуючи пенальті, впав у штрафній італійців, але суддівський свисток арбітра Хеккета з Англії промовчав.

Перший тайм не приніс забитих м'ячів, та ледь розпочався другий, як м'яч двічі побував у воротах і однієї, й іншої команд. Радість Роберто Манчині, котрий відкрив рахунок своїм голам за збірну, була недовгою. Буквально через кілька хвилин воротар італійців Вальтер Дзенга порушив "правило чотирьох кроків" (тут Хеккет був невблаганний), італійську збірну було покарано вільним ударом у межах штрафного майданчика. Стандарти завжди вдавалися німцям. Так було й цього разу: Літтбарські відкотив м'яч Бреме і той увігнав його низом у сітку. Нічия - 1:1.

У наступному турі господарі, які вважалися головними претендентами на перемогу в турнірі, перемогли Данію - 2:0, а потім із таким же рахунком - Іспанію - (Феллер, перервавши особисту свою "суху" серію, що становила 618 хвилин, забив два голи). Рахунок 2:0 став найпопулярнішим на чемпіонаті. Італійці, обігравши в напруженому поєдинку іспанців (1:0), потім забили датчанам два м'ячі без відповіді. Таким чином, ФРН і Італія впевнено вийшли у півфінал, набравши однакову кількість очок. За різницею забитих і пропущених перше місце дісталося німцям, але, як пізніше з'ясувалося, для них це був не найкращий варіант.