Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
0 4 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Залишок 2 0 5
| 2 0 4 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
локалізованих членів, до змінної і реверсивної структури, структури з неминучою реверсією, в якій ніколи не відомо, що є залишком чого. У жодній іншій структурі неможливо виконати цю реверсію, або це включення речі в саму се бе: чоловічий рід не є жіночим родом жіночо го роду, нормальне не є божевіллям божевіл ля, праві не є лівими щодо лівих тощо. Ма буть, лише щодо дзеркала це питання матиме сенс: що, реальне чи відображення, є відби тком іншого? У цьому значенні можна гово рити про залишок як про дзеркало, або про дзеркало залишку. Справа в тому, що в обох випадках демаркаційна структурна лінія, лінія поділу смислу, стала рухливою, а значить, смисл (максимально дослівно: можливість ру хатися від одного пункту до іншого вздовж вектора, визначеного шляхом взаємного пози- ціювання членів) більше не існує. Взаємного позиціювання більше немає — адже реальне зникає, аби поступитися місцем відображен ню, реальнішому за реальне, і навпаки — за лишок зникає з лицьового боку, аби знову ви никнути на вивороті, в тому, залишком чого він був тощо. Так само і з соціальним. Хто скаже, чи не є залишок соціального несоціалізованим ли шком, або що саме соціальне не є залишком, гігантськими відходами... чого саме? Проце су, котрий, навіть якби він повністю зник і лишився без назви, усе-таки мав би соціальне лише за залишок. Залишок може відповідати всьому реальному. Коли система все погли нула, коли все додано, коли нічого не ли шається, вся сума набуває ознак залишку і стає залишком. Зверніть увагу на рубрику "Суспільство" га зети "Monde", у якій парадоксальним чином з'являються лише іммігранти, злочинці, жі- Залишок 2 0 5 нки тощо — все, що не соціалізувалося, "со ціальні" випадки, аналогічні випадкам пато логічним. Сектори, які необхідно поглинути, сегменти, які ізолюються "соціальним" у міру його розширення. Призначені для ролі "зали шкових" на горизонті соціального, вони тим самим потрапляють під його юрисдикцію і неминуче знаходять своє місце в розширеній соціальності. Саме завдяки цьому залишку соціальна машина знову набирає обертів і от римує новий заряд енергії. Але що відбува ється, коли все підчищено, коли все соціалі зовано? Тоді машина зупиняється, динаміка стає зворотною, і вся система соціального са ма стає залишком. У міру того, як соціальне, рухаючись уперед, ліквідує всі залишки, во но саме стає залишковим. Відводячи роль "Суспільства" залишковим категоріям, со ціальне саме відводить собі роль залишку. Неможливість визначити, що є залишком чого, характеризує етап симуляції та агонії роз пізнавальних систем, етап, на якому все стає залишком і залишковим. З іншого боку, зни кнення визначеної наперед структурної лінії поділу, яка відокремлювала залишок від ??? і яка дає змогу відтепер кожному членові бути залишком іншого, характеризує етап реверси- вності, коли віртуально залишку вже немає. Обидва судження одночасно "істинні" і не ви ключають одне одного. Вони самі реверсивні. Інший аспект, так само незвичайний, як відсутність протилежного члена: залишок ви кликає сміх. Будь-яка дискусія на цю тему викликає ту саму гру мовних засобів, ту саму двозначність і те саме лихослів'я, що й дис кусії про секс або смерть. Секс і смерть — це ті дві великі теми, які здатні, за загальним визнанням, збудити двоїстість та сміх. Однак залишок — це третя і, можливо, єдина, бо дві |