маса
94
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
плані, як і в плані підходу до культури, Бо-
бур, у повній суперечності з проголошеними
цілями, — це геніальна пам'ятка нашої су
часності. Приємно усвідомлювати, що ідея
Центру прийшла в голову не якомусь рево
люціонерові, а логікам встановленого поряд
ку, позбавленим будь-якого критичного ду
ху, а відтак ближчим до істини, здатним у
своїй упертості створити машину, по суті, н~
підвладну контролю, яка вислизає від них у
самому своєму успіху і яка є якнайточнішим
відбитком, аж до суперечностей, сучасного
стану речей.
Звичайно, весь культурний зміст Бобура
анахронічний, тому що цій архітектурній
оболонці міг відповідати лише внутрішній
вакуум. Загальне враження таке, що тут усе
перебуває у задавненій комі, що все намага
ється бути живим, а є лише реанімацією, і що
це дійсно так, бо культура мертва, і Бобур це
чудово показує, але як щось ганебне, тоді як
слід було б сприйняти цю смерть з тріумфом
і звести пам'ятник чи антипам'ятник, котрий
був би еквівалентом фалічній суєтності Ей-
фелевої вежі у свій час. Пам'ятник тотально
му роз'єднанню, гіперреальності та імплозії
культури — створеної сьогодні для нас на
справді з транзисторних схем, на які постій
но чатує велетенське коротке замикання.
Бобур — це вже справжня компресія у сти
лі Сезара — фігура, яка належить до культу
ри, що вже впала під своєю власною ва
гою, — як саморушні тіла, що раптово замо
розилися у вигляді геометричного тіла. Такі
собі "ридвани" Сезара, вцілілі після ідеальної
катастрофи, але не зовнішньої, а внутрішньої
щодо металевої та механічної структури, ка
тастрофи, яка мала перетворити їх на нагро
мадження кубічного залізяччя, в якому хаос
Достарыңызбен бөлісу: