РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ БУКОВИНСЬКОГО РЕГІОНУ

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ БУКОВИНСЬКОГО РЕГІОНУ

Екологічні проблеми сьогодення не залишають сумнівів щодо того, що екологічне виховання в навчальних закладах ще багато років залишатиметься пріоритетним напрямом у навчально-виховному процесі. Особистість неоднозначно усвідомлює цінності екології, природного та соціального довкілля у своєму ставленні до життєвого середовища. Причетність людини до екологічних проблем, зацікавленість у збереженні й розвитку природного середовища характерна далеко не для всіх. Безумовно, вирішальну роль у здійсненні переорієнтації напрямів та характеру майбутнього розвитку суспільства і гармонізації відносин між людиною і природою відіграватиме сучасна молодь. Тому таким необхідним є підвищення рівня її екологічної освіти.

У підтримку наших проектів ми пропонуємо екопсихологічний підхід у навчанні та вихованні молодого покоління; формування глибокого інтересу до екологічних проблем, перехід від осмислення й розуміння природних явищ до альтруїстичних переконань. Результатом такої роботи має стати підвищення рівняа відповідальності людини перед природою, становлення екологічної свідомості, як елемента внутрішньої культури особистості, що являється не тільки у суспільній практиці, але і в повсякденному житті, у тому числі й тоді, коли людина залишається наодинці з природою.

Впродовж останніх років ми працювали над різними екологічними проблемами нашої місцевості: проект «Вода – це життя».

Сьогодні людина та результати її діяльності перевершили всі біологічні чинники. Завдання людини –не підривати природні основи свого існування, не перешкоджати прогресивним процесам, що відбуваються в біосфері, а намагатися з’ясувати закони і правила, що керують цими процесами, узгоджувати з ними свої цілі та дії. Проблема забезпечення належної кількості та якості води є однією з найбільш важливих і має глобальне значення. Необхідно раціонально використовувати чисту воду та відділяти її від тієї, яка використовується для господарських потреб. Територія Чернівецької області дренується густою мережею річок. Всього тут нараховується майже 4.5 тис. річок і тимчасових водостоків, серед яких є понад 3.7 тис. постійних водостоків загальною довжиною майже 6.9 тис. км. Серед річок області є невеликі струмки і такі великі ріки, як Дністер, Прут, Черемош, Сірет. Визначали показники якості стану водних об’єктів; створили карти знаходження криниць на території сіл – Велика Буда, Мала Буда та Круп’янськ; очистили шість джерел, розміщених на околиці села Велика Буда; очистили 200 м річки Молниця, яка тече поблизу нашої школи. Стан водних джерел за якістю води не відповідає нормативним вимогам. Через використання неякісної води зросла захворюваність людей. Треба вживати заходів, які спрямовані і на запобігання та усунення наслідків забруднення, засмічування і виснаження вод.

Проект – «Дерева справжні екологи». Вчені дослідили, що щорічно 1 гектар дерев вбирають з повітря аж 30 т пилюки, сосна – 35 т, дуб – 54 т, бук – 65 т. Саме тому, саджаючи плантації дерев, треба враховувати їхнє екологічне значення. Чому брудне повітря губить дерева? В усьому світі забруднення повітря, спричинене спалюванням викопного палива, завдає непоправної шкоди хвойним лісам, які сильно постраждали, оскільки вони менш стійкі, ніж листяні. Головна причина загибелі дерев – забруднення повітря і пов’язані з ним кислотні дощі та накопичення озону в приземних шарах атмосфери. Учені виявили, що кислотні дощі й озон несприятливо впливають на дерева подвійним способом. По-перше, вони безпосередньо руйнують хлорофіл в клітинах хвої і порушують фотосинтез, знесилюють дерева. По-друге, ці забруднювачі сприяють вимиванню з ґрунту важливих для рослин поживних складових – магнію, калію і кальцію. Це ще більше погіршує становище ослабленого дерева. На забруднення середовища найбільш сильно ре­агують хвойні деревні рослини. Характерними ознаками неблагополуччя навколишнього середовища і особливо газового складу атмосфери є поява різного роду хлорозів і некрозів, зменшення розмірів ряду органів (довжини хвої, пагони поточ­ного року і минулих років, їх товщини, розміру шишок, скоро­чення величини і числа закладених бруньок), зменшення галу­ження. Через менший ріст пагонів і хвої в довжину в забрудне­ній зоні спостерігається зближення відстані між хвоїнками (їх більше на 10 см пагона, ніж в чистій зоні). Спостерігається по­товщення самої хвої, зменшується тривалість її життя (1-3 роки в забрудненій зоні і 6-7 років – в чистій). Вплив забруднення ви­кликає також стерильність насіння (зменшення його схожості). Всі ці ознаки не специфічні, але в сукупності дають доволі об'­єктивну картину.

Проект – «Стійкість рослин до несприятливих зовнішніх факторів (первоцвіти)».

Метою наших досліджень було: збільшити чисельність первоцвітних рослин нашої місцевості; пробуджувати любов і бережливе ставлення до природи рідного краю. Але для цього треба знати її. Знати, які рослини ростуть на нашій землі, які з них потребують посиленої охорони, які відіграють провідну роль у рослинних угрупованнях або найпомітніші в рослинному покриві й найчастіше привертають увагу. Здатність до захисту від дії несприятливих абіотичних і біотичних факторів середовища – обов’язкова властивість будь-якого живого організму. Рослини володіють здатністю протистояти дії несприятливих факторів середовища. Захист від них забезпечується на клітинному й органному рівнях. Несприятливі фактори часто називають стресорами, а реакцію організму на будь-які відхилення від норми – стресом. До несприятливих факторів, які впливають на середовище існування рослин відноситься також діяльність людини (забруднення лісів, галявин – відходами, збирання квітів на букети до святого Валентина, до 8 березня, продаж ). Все це дуже сильно впливає на зменшення чисельності рослин або може призвести до їхнього зникнення. Другим кроком нашої роботи було інформування наших колег через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища на відповідній території, оперативне оповіщення про виникнення надзвичайних екологічних ситуацій та про хід виконання заходів щодо їх ліквідації.

1. Грушинська І. В. Сторінками Червоної книги України: Зникаючі рослини: Довід. учня / І. В. Грушинська. – К.: Освіта, 2004. – 95 с.

2. Москалик Г. Г. Фізіологія рослин: Методичні рекомендації до лабораторних робіт / Г. Г.Москалик, А. Г.Должицька. – Чернівці: Рута, 2004. – 80 с.

3. Жупанський Я. І. Географія Чернівецької області. Навчальний посібник / Я. І. Жупанський [та інші].– Чернівці 1993. – 190 с.

4. Білявський Г. О. Основи екології: теорія та практикум. Навч. посібник / Г. О. Білявський, Л. І. Бутченко, В. М. Навроцький. – К.: Лібра, 2002. – 352 с.

5. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб; 2 – ге вид., стер./ В. С. Джигирей. –– К.: КОО, 2002. – 203 с.