Сучасна українська мова

1. – Хіба ви думаєте, трудно навчитись читати! – Авжеж, не легко (Панас Мирний). 2. – Це ти, Романку? – Ні, це Володя (А. М’ястківський). 3. – Признався? – Дзуськи! (О. Гончар). 4. Другого дня ввечері вертався Хома від пана. – Ну? – зустріла його на порозі Хима. – Дав. П’ять дав на відробітки, на буряки (М. Коцюбинський). 5. – На гарбі сидітимеш, коні поганятимеш. Добре? – Добре (Остап Вишня). 6. А Круп’як тікає? – Ні. – Ні? (М. Стельмах). 7. – А тс! – застережливо підняв Віталій палець угору (О. Гончар). 8. Геть, привиде війни! (М. Рильський). 9. Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця! (Є. Гуцало). 10. О ні, ви страшенно добрі, Орисю! (В. Винниченко). 11. Ой! Чи воно там ще високо? Сів. Ху-у-у! Ану підводься, туристе! О-о-ох! (Остап Вишня). 12. Ой леле! жартуючи, я розказав найщиріші свої почування (Леся Українка). 13. Прокляття! Воєвода острозький, напевно ж, про те й не відає (І. Ле). 14. Привіт! Привіт! Куди ж це ви літали, друзі мої найщиріші? (Остап Вишня).

1. Даруйте… я… незвичка промовляти… хотів сказати річ іще таку: Марусю знаю ще із немовляти і Гриця знаю ще у сповитку (Л. Костенко). 2. І перше в ту ніч думала без жалю за нього – хворого. Навіть хотілося, щоб швидше… (А. Головко). 3. – А чи дивились ви, чи є в неї… теє… – Що таке теє? – визвірилася на нього ображена жінка. – Ну, що теє… звісно, без чого відьма не буває… хвіст (М. Коцюбинський). 4. Не хочу… за Халявського… не силуйте мене… віддайте мене за Забрьоху… коли не віддасте… утечу… (Г. Квітка-Основ’яненко). 5. – А чого ж тобі туди треба? – Я… мені… треба мені… (Б. Грінченко).

1. І цікава іменно для запального охотника, а особливо для запального та ще й молодого охотника. Охотника-початківця (Остап Вишня). 2. Хай ніч за нами кинеться в погоню – не дожене. Натомиться. Відстане (О. Пахльовська). 3. Які очі в неї?.. Наче фіалки після дощу. Темні, м’які, блискучі (М. Коцюбинський). 4. А десь за ним хтось на роялі грає журну і бентежну сонату Бетховена. Місячну сонату (І. Багряний). 5. Віктор прийшов у суботу. В кепці набакир, у начищених до блиску хромовиках, вродливий і прилизаний, мов плакат (В. Симоненко). 6. Як на свято, як на здобич, поспішала звідусіль у Каховку пазуряста степова хижачня. Танками, фургонами, шкарабанами, верхи (О. Гончар).

2. Що таке однорідні члени речення? Назвіть сполучники, що служать засобом вираження однорідності. Які семантико-синтаксичні відношення характерні для однорідних членів речення?

3. Схарактеризуйте правила розмежування однорідних і неоднорідних означень.

4. Що називають відокремленням? Назвіть загальні умови відокремлення членів речення.

5. За яких умов відокремлюють узгоджені й неузгоджені означення? Прикладки?

6. За яких умов відокремлюють обставини?

7. За яких умов відокремлюють звороти зі значенням включення, виключення, заміщення?

8. Які члени речення можуть бути уточнювальними?

9. Які значення виражають вставні конструкції?

10. Яку функцію виконують вставлені конструкції?

11. Яка роль звертання в реченні?

12. Сформулюйте правила вживання розділових знаків при відокремлених членах речення.

1. Ніхто і ніде мене не чекає (М. Хвильовий). 2. Підстароста був високий, худий, з землистим обличчям, такими ж довгими і сухими руками (П. Панч). 3. Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос (Г. Тютюнник). 4. Спека і тиша – передвісники бурі (П. Кочура). 5. А по дашку прозорої веранди ходили то дощі, то голуби (Л. Костенко). 6. …Я з жахом побачив, що переді мною не бекас, а один із юних моїх співрозмовників (М. Хвильовий). 7. Любив Кирило не тільки працю, а й гостину (Ю. Мушкетик). 8. Люди стояли мовчки, похилившися, понуро прикипівши поглядами до попелища (Ю. Смолич). 9. Краю мій. Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний). 10. Тече вода в синє море, та не витікає (Т. Шевченко). 11. З-під тонких брів дивилися на нього не то перелякано, не то розгублено великі очі (П. Панч). 12. Корову в решето подоїв, та ще й на долю звалив (Народна творчість). 13. Ледве мріє, мов привид, далекеє соннеє місто, ні вогнів, ані гуків музики до моря не шле (Леся Українка). 14. З дитячих років найдужче вона любила весну з її гомоном неспинної води, цвіріньканням перших пташок, жадобою цвіту, росту кожного дерева, кожного кущика, кожної билинки (О. Іваненко).

1. Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка). 2. Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скиртами в полях (О. Гончар). 3. Голубі, сині, фіолетові, рожеві пасма снували над горами (І. Цюпа). 4. Під осінніми високими зорями затихають оселі (М. Стельмах). 5. Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М. Коцюбинський). 6. Попід стінами навалено купи видобутого з ями сірого мулу (М. Коцюбинський). 7. Люблю я бистрину життя прозору, проривну, глибоку (Д. Павличко). 8. Зі східного обрію виглянув літній задумливий місяць (М. Хвильовий). 9. Лаврінове молоде довгасте лице було рум’яне (І. Нечуй-Левицький). 10. Я марила весь час про воріття хвилину серед чужого, іншого життя… (Леся Українка). 11. З ластівками прокидався яблуневий, у білих накрапах сад (М. Сингаївський). 12. На дівчині була вишивана сорочка з вирізом на оборочці довкола високої округлої шиї (П. Панч).

1. І раптом краплі дощу заскакали скрізь: по людях, по конях, по ріллі… (Г. Тютюнник). 2. І синь дощу, і непохитність грому, і сік землі, і досвітків огні, і диво рук – усе зіллється в ньому, маленькому могутньому зерні (Н. Гнатюк). 3. Усім: і екскурсантам, і простим людям – рекомендується ґав не ловити (Остап Вишня). 4. Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок – можна було викосити косою в траві (О. Довженко). 5. Чудний наш народ: і сильний, і сумний (В. Винниченко). 6. Він був збудований так, як будували в старовину: з ґанком, з довгими сінями через цілий дім, з другими дверима в садок (І. Нечуй-Левицький). 7. А стара мати всьому порядок дає: в хаті прибере, й догляне, і вечеряти наварить (І. Нечуй-Левицький). 8. Еней до всіх їх доглядався, знайшов з троянців ось кого: Педька, Терешка, Шеліфона, Панька, Охріма і Харка… (І. Котляревський).

1. Рука, засмагла від роботи, нам сіє благодатний мир (М. Рильський). 2. Надворі вже стояла ніч, тиха й морозна (М. Старицький). 3. З новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої (М. Коцюбинський). 4. Місяць, немов зацікавлений нами, підліз трошки вгору (В. Винниченко). 5. Дух пилково-золотий – понад Україною, золотий, аж густий, з молодою піною (Л. Горлач). 6. На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли (М. Рильський). 7. Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка). 8. Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні (Д. Павличко). 9. Омиті росами квітки розтулюють повіки (В. Сосюра). 10. Розп’ята тобою і зранена, все винесу, окрім розлуки (А. Листопад). 11. Вона, зігнута і бліда, стріла його переляканими і сердитими очима (М. Коцюбинський). 12. У сатиновій сорочці, у полотняних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною і дітьми (А. Шиян). 13. Якесь незвичне, незрозуміле почуття… пройняло Катрю і виповнило серце їй невиразним бажанням – розповісти йому, пожалітися (А. Головко). 14. Тільки одна дощана буда, трохи понижче, в невирубанім саду, мала вид живий і принадний (І. Франко).

1. Вони дзвінкі, мої думки сумні (Леся Українка). 2. Переможцем у цій диявольській грі вийшла вона, Катерина (І. Вільде). 3. Це пан отаман, Максим Кривоніс, а це Остап – його товариш (П. Панч). 4. У кузні Василь Кир, чорний таранкуватий чоловік років сорока, бив молотком розпечену залізяку (Г. Тютюнник). 5. Павло Антонович Радюк з своєю молодою жінкою Галею налагодилися їхати до Києва (І. Нечуй-Левицький). 6. Сивочола дитина – жду чудес восени (П. Перебийніс). 7. Просто від отари підійшов з ґирлиґою ще один чабан – Микола Карнаух, високий худий чоловік… (О. Гончар). 7. Натура глибоко суцільна, Рустем, хоч молодший, мав вплив на свого товариша (М. Коцюбинський). 8. Біля Хоми сидів Андрій Блатулін, по-вуличному Латочка (Г. Тютюнник). 9. Верига, як рядовий козак, не був закликаний на козацьку раду (П. Панч). 10. Якось сидимо ми з бабусею вдвох у садку: бабуся як спеціаліст по промисловості пір’я дере (Остап Вишня).

1. Я заховався сюди вдвох із машинкою – кінчати в затишку роман про щасливе життя та нещасливу любов (Ю. Смолич). 2. Цілий день, оминаючи села і плутаючи сліди, Євсей Головань правив тільки лісами (М. Стельмах). 3. Веселі, сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво (І. Нечуй-Левицький). 4. Полями, скрадаючись, то там, то тут загойдалися присмерки (М. Стельмах). 5. І ми не гаючись взялись до діла (Ю. Збанацький). 6. Низько і ясно горіли зорі, ніби заплутавшись у гіллястих буках (З. Тулуб). 7. Життєву путь свою нерівно і хитаючись верстав я (М. Рильський). 8. Вона не звикла сидіти склавши руки (М. Рильський). 9. Полки гетьмана прямували на Волинь, прагнучи вийти до кордонів раніше коронного війська (Н. Рибак). 10. А молодим бувши, хто не захоплювався? (І. Ле). 11. Незважаючи на таку рань, було зовсім тепло (О. Гончар). 12. А Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь веселий, радий (Панас Мирний). 13. Штаби й тилові бази, згідно з польовим статутом, розташовувались на певній відстані від фронту (О. Гончар). 14. Вона була для нього наче сонце (Леся Українка). 15. Горпина ніби й не чула його слів (З. Тулуб).

1. Вона перестала приймати в себе чужих людей, крім кількох старших жінок (І. Франко). 2. На хуторі нікого хлопців його віку не було, за винятком Салійового сина Дмитрика (М. Трублаїні). 3. Опріч писаря та Цупенка, ніхто нічого не розуміє (Б. Грінченко). 4. Вони всі, в тому числі й Марта, немовби пройшли близько-близько біля смерті (В. Собко). 5. На відміну від рослин, тваринам необхідні для живлення складні органічні речовини… (З підручника). 6. Соками усної народної творчості живилася писемність. На її основі створювалися історія і література, зокрема староукраїнські літописи (З підручника). 7. А тепер, замість крила парусника, Таня й Віталій бачать вдалині темну, непорушну гору якусь (О. Гончар). 8. Третю добу замість води ми їли сніг (О. Гончар). 9. Ви забуваєте ще другу любов поетів, наприклад любов Данте до Беатріче, а я власне таку мала на думці (Леся Українка).

1. Хотів палати запалити або себе занапастить (Т. Шевченко). 2. Вальдшнеп, або лісовий кулик, – благородна птиця, трохи менша за наш голуб (Остап Вишня). 3. Давно то було, років, мабуть, зо три (Панас Мирний). 4. Одного разу зимою приїхав з базару батько (Г. Тютюнник). 5. Другого дня, в неділю, Лаврін не міг діждати вечора (І. Нечуй-Левицький). 6. Я в серці, на самім денці, сховаю печаль свою (Д. Павличко). 7. Там, за горами, давно вже день і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч (М. Коцюбинський). 8. Ніколи я не знав, що так люблю – до болю, до смертельного жалю – понад Дніпром сріблясті верболози… (М. Рильський). 9. Кругом вас тихо, аж глухо-тихо (Панас Мирний). 10. Під ним росла купа здорових та високих, до самих колін, грибів… (І. Нечуй-Левицький). 11. Кров батьківська, січова, ще змалку обізвалася у жилах малої дитини (Панас Мирний). 12. Сухе, жовте, аж червоне, повітря віддавало горілим (Панас Мирний). 13. Обличчя в неї було дивне, тобто гарне і негарне одночасно (З журналу). 14. Щоб зовсім прогнати сон і підбадьоритися трохи, я почав уявляти собі нових хазяїв, цебто творити, бо я їх ніколи не бачив (М. Коцюбинський).

1. Шкода, він цього не вивчився (Панас Мирний). 2. Мені, правда, шкода стало (З журналу). 3. «Чи ж це правда? Чи ж це може бути?» – запитував він сам себе (І. Франко). 4. Вітер, здавалось, дужчав, принаймні очерет шумів так, що заглушив навіть думки (М. Коцюбинський). 5. Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря (О. Гончар). 6. Мене хотів спіймати світ, але, на щастя, не спіймав (А. Григору). 7. Відчиняли люди широкі ворота, поливали на щастя дорогу, щоб завжди таким багатим був двір (І. Цюпа). 8. Роби ревно й ходи певно (Народна творчість). 9. Поїдемо, певно, човном (М. Коцюбинський). 10. Звичайно біля шостої пополудні адвокат Білинський робив перерву у своїй канцелярській роботі (І. Вільде). 11. Звичайно, людина може розкритися, може спалахнути, може кинути себе на високу гору (Ю. Мушкетик). 12. Остапові пощастило, однак, зачепитись якось за прибережну вербу (М. Коцюбинський). 13. Однак Соломія не тратила надії і навіть не дуже журилась (М. Коцюбинський).

1. Може, згадуєш, нівроку, через відстані і час? (В. Мордань) 2. На превеликий жаль, у мене немає знайомих в Кишиневі (М. Коцюбинський). 3. Ще, либонь, не перестали боліти стусани в тих, кому вони їх давали… (І. Багряний). 4. Прискорюючи ходу, подорожній махав на нього рукою, очевидячки бажаючи спинити його (М. Коцюбинський). 5. Танк, видно, було підбито, бо він так і зостався стояти на місці, однак відкривши шалений гарматний вогонь (О. Гончар). 6. І, звісно, змалку боровик скидати капелюх не звик (Д. Павличко). 7. Втім, почулися здаля срібні звуки сурем (Д. Павличко). 8. Ось, наприклад, я люблю дбать про всяких звірів (Д. Павличко). 9. Не жартуй наді мною, будь ласка, і, говорячи, не мовчи (В. Симоненко). 10. Сонце, скажу я вам, палило голову немилосердно (М. Хвильовий). 11. Він був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (І. Нечуй-Левицький). 12. Довгий коридор був, як і треба було сподіватися, порожній (І. Багмут). 13. На устах, відчував він, стриміли уже слова (Б. Лепкий). 14. Піду, думаю, нап’юся води холодної… (Панас Мирний).

1. Степан Трохимович вийшов на ґанок, примружив очі – сонце – й раптом побіг до полустанка (М. Хвильовий). 2. В останньому вагоні (у метро) в котрімсь житті я їхала щаслива (С. Йовенко). 3. Ти не кажи «пусте» (болюче це людині!), що гине десь поет далеко, на чужині (М. Тарнавський). 4. Одна дочка – Катрею звали – вже дівчина доросла (Марко Вовчок). 5. Слов’янськ і Слов’яногірськ (давніша назва – Святогірськ) розташовувалися по сусідству (В. Міщенко). 6. Тепер, разом із Іваном і з отим Савкою, – який це Савка? – охітніше буде вирушати у нові місця (М. Коцюбинський). 7. Лине пісня (чия?..) над горами в блакить (В. Сосюра). 8. В щирім серці, в чесних душах – вірю, знаю! – квіти є! (В. Симоненко). 9. Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже постійно, він ніби стояв на гарячому пружному вітрі (В. Дрозд).

1. А в серці – почував він – прокидалось щось невідоме, чудне (Панас Мирний). 2. Ліс, як говориться в народній загадці, повесні веселить, влітку холодить, восени годує, а взимку гріє (Л. Леонов). 3. Микола (так звали його) все більше по наймах у містах жив (Б. Грінченко). 4. Щастя, кажуть люди, перелітна птаха (М. Стельмах). 5. Хутір Вишневий – двадцять п’ять хат – примостився в голому степу… (Г. Тютюнник). 6. Як сказано було вже на початку цієї достовірної історії, отець Кирило Іванович, або Кирило Матерборзький, як говорилося у Києві, запросив Грицька Пісченка до себе на неділю у гостину (М. Грушевський). 7. Вона те все позбувала – їй помогла Савчина хазяйка, – та грошей було мало (М. Коцюбинський). 8. Чапля – може, то була лелека – потонула у тиші багряній (М. Йогансен). 9. Я з батьком – ще малий – у вітряному лісі ішов стежиною (казали ми: взабрід) (М. Рильський). 10. Мар’я дивилась на неї і – по очах видно – сумувала (Панас Мирний).

1. Товаришу молодший лейтенант, ми з вами не земляки? Товаришу майор, ніякого вибуху не було! (П. Загребельний). 2. Нерозумна, я зав’язала собі голівоньку тим шлюбом (І. Нечуй-Левицький). 5. Галю, серце, рибко моя, що мені казати, хотів би я тебе одну цілий вік кохати (Народна творчість). 6. Яке чудове твоє вологе повітря, березнева ніч! (М. Стельмах). 7. Донеччино моя, твоїх вітрів дихання я відчуваю знов, як в ті далекі дні… (В. Сосюра). 8. Маріє Іванівно! Марусю! Зоре моя! Не катуйте мене своїм холодом! (М. Старицький). 9. Там навіть дна немає, міс Грін! (П. Загребельний). 10. А я говорю тобі, треба! Чуєш, ти?! (В. Винниченко). 11. Гей, воли мої, гей, воли мої, гей! (Народна творчість). 12. О Музо, не згадуй ту люту годину (Леся Українка). 13. Ой, вийди, вийди, серце-дівчино, та промов до мене слово (Народна творчість). 14. О лицемірні і лихі, не гніть благочестиво спини: тут не спокутують гріхи і не прощаються провини (Р. Третьяков).

1. Я звертаюсь до вас, дорогі земляки-побратими, крізь пожарів злий гук, крізь удари невпинних гармат… (В. Сосюра). 2. «Колись» – це тихий одноманітний плин (якщо можна назвати плином життя двадцятирічного хлопця), «тепер» – бурхливий лет поміж круч і водориїв у мороці й повній невідомості (Ю. Мушкетик). 3. Ой, піду я, боса, полем, пошукаю свою долю, доленько моя! (Т. Шевченко). 4. І син, його кревна дитина, цурався батьківського духу! (Панас Мирний). 5. Він ішов, немов нічого не бачачи і ні про що не дбаючи (І. Франко). 6. На світі все знайдеш, окрім рідної матері (Народна творчість). 7. Колись отак, розказує легенда, хустиною святая Вероніка зібрать хотіла сльози й піт Христа… (Леся Українка). 8. Насадили садків, здебільшого вишневих, розвели худобу, птицю, одним словом, жили багато (Г. Тютюнник). 9. О матері, в своїх дітей вдихніть безцінний скарб – любов до Батьківщини (Л. Скирта). 10. Ще будем жити ми – і я і ти! (П. Тичина). 11. Маріанна була дуже гарна: граційна, тоненька, із чистим ніжним личком, із розкішним золотим волоссям, що ніколи не заплеталося (М. Коцюбинський). 12. Земля мені щедро пахне і луками, і садами, снагою джерел прозорих, вітрами в негоди час (В. Колодій). 13. Чи дружина вірна, чи скорботна мати, чи сестра твоя шлють ті листи (О. Гончар). 14. Одплачу, одболію, одлюблю, зроблюся мудра і розважна вельми (Т. Коломієць).

2. Схарактеризуйте засоби зв’язку між частинами складного речення.

3. Як поділяють складні речення за кількістю предикативних частин? На які групи поділяють речення за засобами й характером зв’язку між частинами?

4. Які речення називають складносурядними? Схарактеризуйте засоби зв’язку між їх частинами. Чим відрізняються складносурядні речення відкритої та закритої структури?

5. Схарактеризуйте типи складносурядних речень за характером семантико-синтаксичних відношень між частинами.

6. Сформулюйте правила вживання розділових знаків у складносурядному реченні.

1. Багряні смуги на обрії тугішали, звужуючись, і були схожі на лаз у той задушливий день (Є. Гуцало). 2. Лиш небо гуде неокрає та сім’я журавлина на крилах весну підіймає (А. Малишко). 3. Поля озвалися передзвоном колосся, а луги бриніли квітами (А. Пашкевич). 4. Правдивим будь – але не всім ти відкривайся. Хоробрим будь – але на техніку зважай (П. Тичина). 5. Він не тільки не скрекотів, не бився об землю, а й не просив прощення чи помилування (В. Земляк). 6. Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Тютюнник). 7. То іволга у пісні їх дзвенить, то хлопчик, друзів кличучи, свистить… (М. Рильський). 8. Синє море звірюкою то стогне, то виє (Т. Шевченко). 9. Нема в нього ні оселі, ні саду, ні ставу (Т. Шевченко). 10. І сну нема, і спокою немає (В. Симоненко). 11. І день, і дим, і рими, бадьорий крок й бадьорий спів (В. Сосюра). 12. У кожного з нас вдома є або дружина, або діти, або мати, або наречена (О. Гончар).

1. Земля тремтить у млості і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки (М. Рильський). 2. Від лісу тягло свіжим настоєм живиці та долітали лункі удари сокири (Ю. Збанацький). 3. Ні струна не задзвенить, ні пісні не звучать… (Ю. Федькович). 4. І труба не куриться, і у дворі ніхто не шастається (Г. Квітка-Основ’яненко). 5. Хитнулись [тополі] утретє – й картини минулих часів попливли перед очима (Дніпрова Чайка). 6. Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем (У. Самчук). 7. Зумійте жити – і будете живі (І. Франко). 8. Чужих два слова в пісні буде – і пісня вся тоді чужа! (Д. Павличко). 9. Зоставатися ночувати тут було небезпечно, і ми порішили зараз же покинути сей ненадійний захисток (О. Ольжич). 10. Від Білогір’я долинали солов’їні щебети, і від того ще більше нило його серце (І. Цюпа). 11. Не за цим він цілий місяць курив пилюгою, та й не про нього йдеться нині (П. Панч). 12. А в головах ворон кряче, а в ніженьках коник плаче (Народна творчість).