Абьюзінг і газлайтінг як різновиди психологічного насильства

16 
спрямоване проти себе, проти іншої особи або групи осіб, результатом якого є 
тілесні ушкодження, смерть, психологічна травма, відхилення в розвитку або 
різного роду психічні патології [54]. 
Найпоширенішою серед всіх форм є домашнє насильство, яке включає 
такі форми як: фізичне, сексуальне, економічне, емоційне і психологічне 
насильство. Ці форми насильства взаємопов’язані одна з одною. Психологічне 
насильство є «ядром» і вихідної формою для фізичного і сексуального 
насильства [58, с. 182–187]. 
Психологічне насильство це форма впливу на емоції або психіку партнера 
шляхом залякування, погроз, образ, критики, осуду тощо [100]. Психологічне 
насильство з боку партнера було розглянуто в кількох дослідженнях в якості 
окремої категорії. Відсоткова кількість випадків психологічного насильства в 
Східній Європі і Центральній Азії на 2019 рік коливається від 19 до 42 
відсотків [82]. 
Психологічне насильство включає в себе: вербальні образи; шантаж; акти 
емоційного насильства для встановлення контролю над партнером; погрози 
насильства по відношенню до себе, жертві або іншим особам; залякування за 
допомогою насильства по відношенню до домашніх тварин або руйнування 
предметів власності; переслідування; контроль над діяльністю жертви, її колом 
спілкування, доступом до різних ресурсів (отримання соціальної та медичної 
допомоги, медикаментів, автотранспорту, спілкуванню з друзями, отриманню 
освіти, роботи); емоційне насильство; примус жертви до виконання дій, які її 
принижують; контроль над розпорядком дня жертви тощо [48]. 
Дуже важливим аспектом прояву психологічного насильства є ізоляція 
жертви кривдником. Це виражається в тому, що він поступово руйнує її 
соціальне оточення і контакти, починаючи з батьківської сім’ї. Це відбувається 
не відразу, не очевидно, а шляхом поступових маніпуляцій, наприклад, 
починаючи з висловлювань «твої батьки мене не сприймають» або «твоя 
подруга залицяється до мене», і жінка, довіряючи чоловіку і бажаючи зберегти 
свої відносини з ним, швидше за все перерве контакти зі своїми близькими, ніж 

17 
поставить під сумнів його слова. Це також підтримується громадською думкою. 
Все це опосередковано підтримує і уявлення про ситуацію самими 
постраждалими, ускладнює оцінку реальності, в якій вони живуть, в результаті 
чого жінки не намагаються шукати підтримки зовні. Таким чином, виникає 
ізоляція, і кривдник стає єдиним дзеркалом для потерпілої, і це дзеркало – 
криве [26]. 
Психологічне насильство також є найбільш поширеним і наявне 
практично у всіх випадках насильства в сім’ї. Насильство, що постійно 
повторюється, веде до значних психологічних страждань, посттравматичного 
стресу, депресії, перманентного почуття страху, а іноді і до більш серйозних 
наслідків, наприклад до спроб самогубства.
В Україні більше 70% опитаних жінок відчувають при спілкуванні з 
чоловіком почуття психологічного дискомфорту різного роду (такі як напруга, 
тривога, невпевненість в собі, безсилля). При цьому кожна п’ята жінка при 
спілкуванні з чоловіком відчуває безвихідь, кожна сьома – страх. Більше 
половини жінок вважають, що їхні чоловіки хоча б час від часу «принижують 
або намагаються їх принизити, образити, поставити на місце» (57%), 
ображають в нецензурних виразах (51%), вдаються до принизливій критиці 
(«погана дружина», «поганий характер», «погана господиня», «дурна» та ін.). 
Результатом психологічного насильства також можуть стати загострення 
хронічних захворювань [76]. 
Для позначення емоційного насильства сьогодні використовують такі 
терміни, як абьюзінг і газлайтінг. Тема абьюзінгу і газлайтінгу все частіше 
викликає інтерес безліч обговорень у колі, як академічних психологів, так і у 
практичних психологів. Дослідженням абьюзінгу і газлайтінгу займаються такі 
психологи як, Адам Томісон і Джо Туччі (1997 р.), Аріель Лів «An Abbreviated 
Life» (2017 р.), Джефрі Лоурі (1990 р.), Ганта Крумінс «Detrimental Effects» 
(2017 р.), 
Ланді Бенкрофт «Чоловіки-тирани. Як зупинити чоловічу 
жорстокість» (2012 р.), Ленор Уолкер «The battered woman» (1979 р.), Марія 

18 
Осборн «Вероніка вирішує жити. Історія абьюзінгу і зцілення» (2017 р.), Робін 
Стерн «The Gaslight Effects» (2007р.). 
Термін «абьюзінг» походить від англійського слова «abuse», що означає в 
перекладі «образа», «жорстоке поводження», «тобою скористалися», 
«насильство», «лайка», «ненормальне використання». Зазвичай термін 
використовується, коли мова йде про людей, які перебувають у 
міжособистісних відносинах, але також може поширюватися на інші типи 
відносин: дружні, робочі тощо, де один виступає в якості абьюзера, а інший – 
жертви [1]. 
Абьюзер – це індивід, який примушує партнера до тих вчинків, які він 
бажає у нього бачити. Жертва це людина, яка піддалася абьюзінгу з боку 
партнера. Головна небезпека абьюзінгу полягає в тому, що жертва тривалий час 
не може ідентифікувати те, що з нею відбувається, як «жорстоке поводження». 
У жертви деструктивних відносин поступово руйнується самооцінка і їй все 
важче побачити, що проблема полягає не в ній. Новоутворений травматичний 
зв’язок між жертвою і абьюзером дуже міцний, і чим довше тривають 
відносини, тим важче його розірвати. Одного разу почавшись, жорстоке 
поводження має тенденцію поступово набувати все більш серйозної 
форми [14]. 
Всі маніпуляції при абьюзінгу спрямовані на те, щоб утримати партнера і 
поставити його в залежну позицію. Багато жертв абьюзінгу часто плутають 
абьюзінг з поганим настроєм. Значущою складовою абьюзінгу є наявність 
поведінкових патернів, тобто повторюваності вчинків.
Критерії абьюзінгу включають: лайки; домінування (обмеження контактів 
жертви, захоплень і занять; ревнощі (недовіру і звинувачення); ізоляцію; 
контроль. Предикторами абьюзінгу, які виступають причинами такої поведінки, 
стають: відсутність батьківського виховання; пережите насильство, що в 
подальшому проектує бажання самому стати насильником; психічні розлади; 
надмірне бажання влади і контролю; схильності до маніпуляцій; бажання 
домінувати і керувати іншими. 

19 
В особистості абьюзера представлені такі риси, як: схильність до 
ревнощів; низький рівень самоконтролю; виправдання насильства (абьюзер 
завжди знаходить винних у своєму оточені); недовіра; різка зміна настрою; 
підвищена схильність до брехні. 
Необхідно виділити характерні ознаки абьюзінгу, спираючись на 
класифікацію А. Гілада [102]: 
1) яскраво виражене негативне ставлення до колишнього партнера; 
2) зневажливе ставлення до постійного партнера; 
3) контроль; 
4) надмірні, патологічні ревнощі; 
5) заперечення власної провини;
6) егоїстичність партнера; 
7) експлуатація партнера; 
8) присутність загроз під час конфлікту; 
9) негативне ставлення до протилежної статі; 
10) наявність відмінностей у спілкуванні з партнером наодинці і в 
присутності інших людей; 
11) контроль соціальних мереж; 
12) ізолювання від суспільства; 
13) образи. 
Тепер перейдемо до поняття «газлайтінг». Коли ми говоримо про 
газлайтінг, то ми маємо на увазі вищу форму психологічного насильства, коли 
одна людина маніпулює іншою, намагаючись переконати її у власному 
неадекватному сприйнятті дійсності. Газлайтінг є частим прийомом абьюзерів: 
це спосіб встановити тотальний контроль над іншою людиною, бажання 
домогтися того, щоб їх жертва втратила зв’язок з навколишнім світом. Це є 
головною особливістю, яка відрізняє абьюзінг від газлайтінгу [103]. 
Свою назву газлайтінг отримав завдяки п’єсі «Газове світло» («Gas 
Light»), по якій в 1944 році був знятий однойменний фільм. Чоловік героїні 
Бергман, Грегорі, переконує її, що вона сходить з розуму, щоб приховати власні 

20 
злочини. Він наполягає і паралельно переконує дружину в тому, що вона 
здійснювала вчинки, про які нічого не пам’ятає. Чоловік ізолює її від інших 
людей – в результаті героїня вважає, що втрачає розум [21]. 
Мета газлайтінгу змінити уявлення людини про реальність, змусити її 
сумніватися у власній версії того, що відбувається і в своїх спогадах. Газлайтер 
може змусити партнера заперечувати сказані ним факти, знецінювати емоції 
партнера або звинувачувати партнера в його неадекватному сприйнятті того, 
що відбувається. 
У книзі психоаналітика Р. Стерн «The Gaslight Effects» представлено ряд 
ознак, які можуть вказувати на газлайтінг. Наприклад, якщо людина постійно 
виправдовується перед своїм партнером і виправдовує його перед рідними і 
близькими, часто вибачається або просто боїться його чимось роздратувати і 
багато іншого [108]. 
Р. Стерн виділяє три стадії, через які проходить жертва газлайтінгу, 
незалежно від типу відносин: 
Перша стадія заперечення: жертва помічає зміни в поведінці газлайтера, 
але при цьому вона заперечує, що відбувається, думаючи, що це просто 
інцидент, який більше не станеться, і тому не надає цьому уваги. 
На другій стадії жертва починає сумніватися в собі і сприйнятті ситуації. 
Але вона захищається від газлайтера, надіями на те, що може довести свою 
точку зору газлайтеру і переконати його. 
На третій стадії жертва починає вірити в правоту газлайтера, при цьому, 
визнаючи свою провину в усьому що відбувається. Жертва сподівається на 
схвалення газлайтера, дотримуючись всіх його вказівок. 
Гайлайтінг несе за собою серйозні наслідки: на третій стадії жертва може 
зіткнутися з депресією і тривожним розладом [71]. 
Практично всі дослідники, які працюють з проблемою психологічного 
насильства (газлайтингу і абьюззенгу), відзначають, що існує цикл 
психологічного насильства. Вперше стратифікація етапів в рамках 
психологічної теорії з’явилася у відомій книзі «бити жінку» американської 

21 
психолога і видатного фахівця з проблеми сімейного насильства Л. Уокер, яка в 
ході практичної роботи з постраждалими виявила циклічність інцидентів 
насильства (Walker; 1979 р.) [110]. 
Її теорія була підтверджена і в рамках роботи кризових центрів. Звичайно, 
ця теорія не може бути використана як універсальний шаблон для оцінки всіх 
випадків психологічного насильства, але в більшості ситуацій вона цілком 
застосовна. 
Дана теорія припускає, що в цілому ситуація психологічного насильства 
розвивається циклічно, складаючись з трьох наступаючих одна за одною фаз. 
Рецидиви тут просто неминучі. Повторення знову і знову актів насильства по 
відношенню до близьких немов запрограмована заздалегідь і випливає з логіки 
динамічного розвитку насильницької ситуації. Контексти, на тлі яких 
розгортається психологічний терор, можуть широко варіюватися, але динаміка 
завжди одна і та ж. 
Виділяється ряд фаз, що складають цикл психологічного насильства: 
1. Фаза напруги (ескалація конфлікту). 
Перша фаза характеризується окремими спалахами образ, які можуть 
бути вербальними і / або емоційними. При цьому вони дещо відрізняються за 
інтенсивністю від звичних і очікуваних від партнера. Жінки зазвичай можуть 
реагувати спокійно, намагаючись розрядити обстановку, або можуть 
намагатися захистити своє становище в сім’ї або в цих відносинах за 
допомогою відповідної реакції. У той же самий час обидва партнери можуть 
спробувати виправдати поведінку кривдника, шукаючи пояснення його зривів в 
стресах через роботу, брак грошей. Часто жінки вірять в те, що їх адаптивна 
поведінка допоможе контролювати спалахи насильства або хоча б обмежити їх 
протяжність і локалізувати поширення. Іноді це допомагає виграти час, 
приборкати агресію за допомогою стратегій конформізму. Але це всього лише 
тимчасова відстрочка [55]. 
На цьому етапі можна спостерігати окремі напади дратівливості і агресії у 
вербальній формі. Жертва намагається виправдати поведінку насильника і 

22 
всіляко задобрити його. Насильник пояснює свою поведінку тим, що жертва 
сама його провокує.
Тривалість за часом та динаміка цієї фази зростання напруги широко 
варіюється для різних відносин. Для одних проміжком між фактичними 
випадками насильства можуть бути дні і тижні, а для інших – роки. Однак зі 
зростанням напруги здатність жінки до врегулювання ситуації, до балансування 
і конформізму можуть ставати все менш ефективними. Саме на цій стадії жінка 
найбільш часто намагається знайти підтримку і допомогу, спочатку у своїх 
близьких, а потім і сторонніх осіб. На цій стадії жінки зазвичай звертаються за 
кваліфікованою допомогою до психологів. 
2. Фаза інциденту гострого насильства (Насильницький інцидент). 
Ця фаза відрізняється найбільш інтенсивної розрядкою, основними 
руйнуваннями і крайніми емоційними виплесками в їх найбільш негативній 
формі, а також усвідомленням того, що ці ситуації не можуть бути 
спрогнозовані або контрольовані. Напади гніву настільки сильні і деструктивні, 
що кривдник вже не може заперечувати їх існування, а жінка не може не 
визнавати, що вони сильно на неї впливають. Жінки зазвичай відчувають 
заздалегідь наближення такої ситуації, і з її наближенням почуття страху і 
депресія у них різко зростають.
Жертва може навіть намагатися прискорити акт насильства, каталізувати 
його наступ для зняття напруги, що зростає, оскільки вона точно не знає, коли 
він збирається виплеснути на неї свій гнів, а витримувати емоційну напругу не 
може. Однак зазвичай гострий момент насильства у формі агресивного акта 
здійснюється тільки тому, що сам чоловік вибирає насильницький спосіб 
з’ясування стосунків. Це найкоротша фаза, яка може тривати від двох до 
двадцяти чотирьох годин. Після цього зазвичай настає деяке протверезіння з 
боку кривдника і заперечення ним серйозності інциденту або ж мінімізація 
всього, що сталося. Під час цієї фази може бути звернення до психолога, в 
кризові центри для жінок і навіть до поліції [73]. 
Фаза примирення «медовий місяць». 

23 
Під час цієї фази чоловік може перетворитися і стати дуже люблячим, 
демонструвати незвичайну доброту і каяття у скоєному. Він може виглядати 
чудовим батьком і чоловіком, пропонувати будь-яку допомогу і обіцяти ніколи 
більше не робити насильства, або, навпаки, звинуватити жінку в тому, що це 
вона спровокувала насильство, «довела його до зриву». Але він обіцяє, що це 
більше ніколи не повториться! У цей період жінка може відчувати себе дуже 
щасливою: вона любить цю людину, вірить в те, що він може змінитися. Але 
механізми психологічного насильства продовжують працювати. Чоловік все-
таки здобув «перемогу» над жінкою, і тепер він хоче закріпити свій «успіх», 
зачинити пастку і утримати її в цих відносинах [44]. 
У цей же самий час чоловік може продовжувати застосовувати інші 
форми насильства, такі як економічний контроль, емоційні образи, для того 
щоб підтримувати своє почуття контролю навіть під час цієї фази. З іншого 
боку, для жінки «медовий місяць» немов є ремінісценцією безхмарних 
відносин, які були колись, нагадуванням про той щасливий час. Ця фаза може 
відтворити все, що вона коли-небудь чекала від цих відносин. Чоловік обіцяє 
їй, що зміниться, і вона вірить, вона переконує себе, що тепер відносини 
назавжди залишаться в цій фазі. Це час, коли жінці найважче піти. Але 
необхідно пам’ятати про те, що одного разу трапившись, насильство, швидше 
за все, триватиме з поступовим посиленням – напруга в стосунках буде знову 
зростати і дедалі частіші зриви будуть свідчити про перехід до першої фази 
насильства. Все повторюється знову [19]. 
Узагальнюючи все вищесказане, можна зробити висновок, що 
психологічний портрет абьюзера насичений дезадаптивними рисами 
особистості: агресивністю, запальністю, жаданням влади, жорстокістю, 
агресивністю. Вони зумовлюють специфічне ставлення і сприйняття до себе, до 
оточуючих і зниження соціального пристосування, також портрет абьюзера 
включає деструктивну поведінку [90]. 
Жертвами найчастіше стають сильні, незалежні й упевнені в собі жінки. 
Абьюзерам нецікаво заводити стосунки зі слабкими партнерами. Їх приваблює 

24 
момент боротьби, інтерес підпорядкувати, залякати і зламати сильну жінку, яка 
часто знаходиться на «злеті» кар’єри. Абьюзінг є психологічним насильством, 
тобто це вплив на емоції і психіку партнера шляхом залякувань, образ, шантажу 
тощо, а газлайтінг це вища форма абьюзінга, яка є однією з найнебезпечніших 
психологічних маніпуляцій. 

жүктеу/скачать 0.49 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: