- виконанні учнями прийомів та операцій за зразком, показаним майстром

1. Частково-пошуковий, який полягає у:

1.5.3. Проблемно-розвиваючі методи:

- монологічне проблемне викладання;

- діалогічне проблемне викладання;

- евристичний;

- алгоритмічний;

- програмований.

При застосуванні проблемно-розвиваючих методів можуть бути застосовані такі методичні прийоми:

- утворення проблемної або нестандартної виробничої ситуації;

- організація колективного обговорення можливих гіпотез рішення;

- вибір оптимальних рішень;

- планування і виконання готового проблемного завдання.

Види проблемно-розвиваючих прийомів:

- проблемна розповідь, коли педагог по ходу пояснення висуває проблему,

розмірковує, доводить, узагальнює, аналізує факти і обирає приклад
оптимального рішення;

- еврістична проблемна бесіда, коли педагог ставить перед учнями ряд послідовних і

взаємопов'язаних питань, у відповідях на які вони повинні висказувати свої

припущення та пропозиції і намагатись самостійно довести їх справедливість;

- проблемно-пошукові вправи можуть бути застосовані у тих випадках, коли учні

можуть самостійно, за завданням майстра виконати окремі види дій, що

підводять їх до засвоєння нової інформації та формування умінь і

навичок виконання практичної діяльності в нестандартних ситуаціях;

- дослідницькі лабораторні роботи використовуються з метою розвитку

умінь і навичок творчої науково-пізнавальної діяльності, сприяють більш

усвідомленому і самостійному оволодінню професією;

- алгоритмічна діяльність полягає у тому, що новий навчальний матеріал

розподіляється на частини, вивчення яких здійснюється у строгій логічній

послідовності, причому кожна частина навчального матеріалу насичена

проблемними запитаннями, ситуаціями, завданнями;

- програмовані завдання - це створення різноманітних програм вивчення

одного і того ж навчального матеріалу в залежності від інтелекту учнів,

періоду навчання і наявної виробничої ситуації.

1.5.4. Методи активного навчання

Методи активного навчання поділяються на традиційні (неімітаційні) та нноваційні (імітаційні та імітаційні ігрові). За своїм характером традиційні методи спрямовані на формування особистості із заданими якостями, яка професійно діє лише в стандартних умовах. Але, враховуючи той факт, що у багатьох галузях зміст і технологія виробництва поновлюються кожні 5-7 років, а також те, що сучасні виконавці робіт все частіше вимушені діяти у нестандартних або непередбачених обставинах, наші випускники дуже часто стають неуспішними людьми і професіоналами невисокого ґатунку. Тому все частіше при навчанні професії застосовуються Інноваційні методи навчання.

Поняття "інновація" стосується не стільки розробки та впровадження нового змісту освіти, нових педагогічних технологій, скільки, перш за все, зміни стилю мислення, образу діяльності, системи взаємовідносин педагога і учнів.

В процесі виробничого навчання можуть бути реалізовані такі методи активного навчання:

Традиційні	Інноваційні
- лабораторно-практичні заняття; - самостійне виконання навчально- виробничих робіт: - виробничий семінар; - виробнича практика: - виконання індивідуальних завдань; - дискусія з мозковим штурмом: - програмоване навчання на ПСОМ; - дослідницька робота	- розробка варіантів рішень: - імітаційні вправи: - індивідуальний тренінг: - аналіз конкретних ситуацій: - розігрування ролей: - ігрове проектування; - ігри, ділові ігри:

1.6. Критерії вибору методів навчання.

Методи навчання повинні відповідати:

- принципам навчання.

- цілям і задачам навчання.

- змісту теми, що вивчається.

- періоду навчання.

- навчальним можливостям учнів: інтелектуальним, віковим, психологічним, рівню

підготовленості.

- наявним умовам та відведеному для навчання часу.

- наявному дидактичному і матеріально-технічному забезпеченню.

- можливостям педагога: досвіду, рівню наполегливості, педагогічним здібностям, особистим якостям.

1.7. Урок - основна форма виробничого навчання

Урок - динамічна форма організації навчального процесу певного складу учнів під керівництвом майстра виробничого навчання, яка включає зміст, форми, методи і засоби навчання для вирішення завдань (задач) освіти, виховання і розвитку учнів в процесі навчання. Це педагогічний витвір, а тому він повинен відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв'язком всіх структурних елементів, єдиною логікою діяльності педагога і учнів.

Сьогодні урок залишається основною формою організації навчальної діяльності, тому що відображає цілісний процес навчання в органічному поєднанні з іншими традиційними формами організації навчальної роботи: позаурочна діяльність учнів, виробнича практика і стажування, проведення конкурсів, дослідницька діяльність тощо. Але, з іншого боку, цілісність уроку характеризується взаємообумовленістю цілей, змістом навчання, методів та засобів його реалізації.

Урок необхідно розглядати не як статичну форму занять, а як варіативну форму організації процесу цілеспрямованої взаємодії і спілкування педагога і учнів.

Сучасний урок відрізняється від традиційного цілями, змістом, методами та засобами реалізації, рівнем активізації діяльності учнів, структурою, темпами, насиченістю ТЗН тощо.

Найбільш загальна характеристика сучасного уроку - це показник самостійності і активності учнів. Чим меншу активність під час уроку виявляє педагог і чим більше спонукає він учнів до активності, тим інтенсивнішим стає професійний розвиток учня.

Навчання не може уникнути репродуктивності, проте вона має бути раціональною, а частка її використання повинна поступово зменшуватися на всіх етапах навчання.

Основними елементами сучасного уроку виробничого навчання мають бути практична діяльність учнів, аналіз практики, дослідження і пошук.

Сучасний урок є майстернею аналізу та обробки інформації, яка привноситься учасниками навчального процесу з різних джерел інформаційного простору (література, телебачення, комп'ютерні мережі, спілкування). Сучасний урок - це технологічний урок (відео, комп'ютер, факс, мультимедійні системи) для економії навчального часу при ефективній підготовці майбутніх фахівців.

Ефективність сучасного уроку залежить від багатьох причин, тому що явіяє собою складну процесуальну психолого-педагогічну систему. Але головне полягає у ретельності осмислення мети кожного уроку, до тих пір, доки педагог, готуючись до уроку, не буде чітко уявляти, чому він конкретно повинен навчити, з чого починати і продовжувати розвивати і виховувати своїх учнів, говорити про реалізацію задач навчання не доводиться.

1.8. Типи і види уроків виробничого навчання

У сучасній дидактиці та педагогічній практиці найбільш розповсюджена класифікація уроків згідно визначення основної дидактичної мети, що вирішується на тому чи іншому уроці. Така класифікація характерна і для уроків виробничого навчання, що мають багатокомпонентну структуру і визначають велике різномаїття дидактичних цілей.


Отже, тип уроку виробничого навчання визначається основною дидактичною метою, а вид - це засіб його реалізації (або вказує на методику його проведення).

За формою проведення можна окремо виділити такі групи нетрадиційних уроків:

- уроки у вигляді змагань та ігор (конкурси, турніри, ділові ігри, вікторини тощо);

- уроки у вигляді публічного спілкування;

- уроки, що спираються на фантазію;

- уроки, комбіновані з іншими організаційними формами навчання (урок- консультація, урок-практикум, тощо);

- уроки, основані на імітації діяльності проведення громадсько-культурних заходів;

- уроки, основані на нетрадиційній (інноваційній) діяльності учнів (уроки взаємонавчання, уроки співпраці, уроки самоуправління тощо);

- інтегровані, бінарні уроки.
У сучасній дидактиці вживається поняття "синтетичний урок", сутність якого полягає в тому, що повторення попереднього навчального матеріалу, як правило, зливається з введенням нової навчальної інформації та її закріпленням. При цьому відбувається непомітне "входження" учнів у нову тему та її ефективне засвоєння. Вивчення нового матеріалу, таким чином, починається вже на етапі актуалізації опорних знань, а закріплення ведеться паралельно із сприйманням нової інформації.

Синтетичному уроку характерні ознаки проблемного уроку, на якому майже завжди спостерігається складне переплетення майже всіх етапів навчального процесу, свого роду комплексність.

1.9. Дидактичні вимоги до уроку виробничого навчання та його структури

1. Забезпечення єдності теорії і практики.

2. Чітка постановка дидактичної мети і задач уроку та їх ефективна реалізація.

3. Науковість викладання на основі НТП галузі.

4. Застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів навчання з метою

раціональної реалізації поставлених задач уроку.

5. Проблемно-пошуковий підхід до вивчення і застосування учнями нової

навчальної інформації.

6, Ефективне використання дидактичного і матеріально-технічного забезпечення.

7. Формування в учнів професійних знань, умінь і навичок на основі самостійної і

усвідомленої активності.

8. Інтегрований і системний підхід у навчанні професії на основі ефективної

реалізації міжпредметних зв'язків.

9. Диференційний і індивідуальний підхід до особливості учнів у процесі навчання.

10.Логічність, доступність і посильність викладання і закріплення нової навчальної

інформації.

11 .Забезпечення оптимальної кількості структурних елементів уроку в залежності

від їх змісту і ролі у досягненні основної дидактичної мети.

II. Практичні рекомендації щодо організації і проведення уроку ви робничого навчання.

2.1. Алгоритм підготовки майстра виробничого навчання до занять

Готуючись до уроку, майстер виробничого навчання повинен:

- проаналізувати підсумки попередніх занять з метою виявлення причин недоліків та внесення змін і доповнень у наступний урок;

- визначити основну дидактичну мету уроку;

- визначити тип, вид, структуру уроку та час, відведений для проведення

кожного його елементу;

- скласти план уроку;

- підготувати науково-технічну та методичну літературу, а також матеріали

з передового досвіду за темою уроку;

- намітити практичні та навчально-виробничі роботи, вправи, завдання для самостійної роботи учнів під час закріплення нового навчального матеріалу;

- підготувати дидактичне і матеріально-технічне забезпечення уроку;

- визначити міжпредметні (внутрішньопредметні) зв'язки та прийоми їх реалізації на уроці;

- визначити типові помилки, яких допускається учні під час вправ, намітити

засоби їх попередження або виправлення;

- приготуватися до показу на уроці наочних засобів, експериментів, нових

операцій і прийомів трудової діяльності;

- визначити зміст і обсяг домашнього завдання учнів;

- спланувати методику та форму контролю якості З, У, Н учнів на уроці.

Зміст та порядок підготовки майстра до уроку багато в чому залежить від періоду навчання, змісту навчального матеріалу, досвіду майстра, складу учнівської групи тощо.
2.2. Вимоги до змісту структурних елементів уроку виробничого навчання

2.2.1. Вступний інструктаж

Вступний інструктаж - сукупність методів і прийомів виробничого

навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки учнів

до активного, безпомилкового і свідомого виконання практичних завдань.

В процесі вступного інструктажу майстер конкретизує і поглиблює теоретичні знання, набуті учнями на уроках спецтехнології, демонструє нові операції і прийоми трудової діяльності, організовує тренувальні вправи для перевірки доступності і посильності нової навчальної інформації.

Алгоритм проведення вступного інструктажу

- повідомлення теми і мети уроку;

- цільова установка учнів;
- перевірка знань, умінь і навичок за матеріапами уроків, взаємопов'язаних з метою уроку і необхідних для його проведення;

- пояснення характеру і призначення запланованої на уроці роботи;

- пояснення нової теоретичної навчальної інформації;

- демонстрація нових операцій і прийомів діяльності;

- ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами і приладами, які вперше будуть

застосовуватися на уроці, та з правилами техніки безпеки при роботі з ними;

- вивчення інструкційної та інстукційно-техиічної (технологічної) документації:

- пояснення та показ способів раціональної організації робочих місць учнів

при виконанні завдань;

- інформація про типові помилки та способи їх попередження;

- опитування учнів та пробне виконання ними нових прийомів роботи з метою перевірки

засвоєння матеріалу вступного інструктажу;

- відповіді на запитання учнів.

Таблиця 3.

Рекомендації щодо проведення показу трудових дій

№ п/п	Діяльність майстра	Діяльність учнів
1	Пояснити призначення сформованих умінь.	- Уяснення значущості трудового процесу професійній діяльності.
2	Показати весь трудовий процес у нормальному темпі.	- Спостереження, цілісне сприймання трудового процесу.
3	Виділити операції, прийоми та основні дії в трудовому процесі.	- Аналіз складу та структури трудової діяльності
4	Показати окремі операції, прийоми та пояснити способи їх виконання за інструкційною картою.	- Уяснення способів виконання кожної операції, прийомів роботи згідно з інструкційною картою.
5	Сформувати питання, для аналізу інструкційної карти.	- Відповіді на питання
6	Показати весь трудовий процес в сповільненому темпі	- Сприйняття трудового процесу
7	Запропонувати декільком учням відтворити показані операції	- Спостереження, усвідомлення, аналіз, відтворення
8	Проаналізувати помилки учнів	- Аналіз прийомів роботи
	Повторити весь трудовий процес в нормальному темпі	- Уявне відтворення всього трудового процесу

Типові недоліки проведення вступного інструктажу:

- неправильно визначена структура інструктажу:

- матеріал інструктажу не ув'язаний з матеріалом загальнотехнічних та спеціальних

дисциплін та попередніх уроків виробничого навчання;

- дублювання навчального матеріалу спецпредметів;

- не проводиться або проводиться методично та технічно неправильно показ

жүктеу/скачать 0.83 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: