З українського літературного слововживання
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
До волі, ім. з прийм. Здається, радіти б, що минув день, що ближче до стрічі з тобою, ближче до волі (М.Коцюбинський); Виходить, Лесь береже в пам’яті, як у книзі, усі ґрунти села і до волі, і після волі (М.Стельмах); [Свічка:] А тепер на приступ! До помсти всі! До волі!(І.Кочерга); – Ти сказала, щоб собаку тримали на прив’язі? – поспитав, коли жінка повернулась. – “Навіщо прив’язувати? Він звик до волі...” (Є.Гуцало); – Де шукати шляху до волі, як не у боротьбі з тим, хто тебе зневолює? (А.Кащенко). ДОГЛЯДАТИ - НАГЛЯДАТИ Доглядати (кого, що, зрідка за ким-чим). Пильнувати, стежити за кимсь, чимсь для забезпечення нормального стану, порядку і т. ін.; піклуватися про когось, щось: доглядати дітей, доглядати хворого, доглядати землю, доглядати хату. Наглядати (за ким-чим). Основне значення – стежити час від часу за кимсь, чимсь для контролю, забезпечення порядку, з метою нагляду тощо. Вж. зі сл.: за господарством, за квартирою, за ліфтом, за роботою, за чистотою. Мати просила бабусю, щоб та наглядала за мною, стежила, скільки я їм, коли лягаю спати (Л.Смілянський); – Ви коли хочете мати гусей, то наглядайте за ними, а то мій синок одне забив (А.Шиян); – Ти тут наглядай, щоб кури в квітниках не греблися (Леся Українка). ДОГОВІР - УГОДА Договір, договору. Взаємне зобов’язання, письмова або усна угода про права та обов’язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами. Вж. зі сл.: авторський, двосторонній, багатосторонній, взаємовигідний, видавничий, воєнний, гарантійний, господарський, житлового найму, коаліційний, колективний, купівлі-продажу, ліцензійний, мирний, митний, міжнародний, орендний, політичний, про ненапад, рівноправний, сепаратний, таємний, торговельний; укладати договір. Угода. 1. Взаємна згода, домовленість про щось: за мовчазною угодою, попередня угода, пристати на угоду. 2. Договір, за яким встановлюються взаємні зобов’язання щодо чогось. Вж. зі сл.: багатостороння, двостороння, гарантійна, джентльменська, картельна, кредитна, ліцензійна, міждержавна, міжнародна, патентна, передвиборна, прикордонна, про перемир’я, регіональна, тарифна, торговельна, трудова (також переносно – угода з совістю). ДОГОРИ - ДО ГОРИ Догори, присл. У напрямку від землі вгору. На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (С.Чорнобривець); – Руки!.. Руки догори! – закричав комусь сполохано тонкобровий (І.Муратов); Він узяв від неї сина й, балуючись, підкидав його догори (А.Кащенко); Він раз у раз сміявся, тоді його руді вуса підіймались догори, а довгий ніс ховався межи вуса (М.Лазорський). До гори, ім. з прийм. Дим од погаслих вогнів стелиться од гори до гори синіми смугами (М.Коцюбинський); Ходить [Чіпка] по полю з ниви на ниву, від шляху до гори, від гори до шляху (Панас Мирний). ДОДАТОК - ДОДАНОК Додаток, -тка. 1. Те, що додається, є доповненням до чогось: додаток до статті закону, додаток до резолюції, додаток до словника, на додаток. 2. грам. Другорядний член речення зі значенням об’єкта, звичайно виражений непрямим відмінком іменника: непрямий додаток, прямий додаток. Доданок, -нка. У математиці – величина, яка додається до другої величини. ДОДОЛУ - ДО ДОЛУ Додолу, присл. На землю; вниз. – Стій... не можу... – шепнув він, опускаючись додолу (М.Коцюбинський); Додолу никне голова (Б.Грінченко); В саду похилилася квітка осіння На ніжнім високім стеблі І сипле додолу доспіле насіння, Ховаючи в мокрій землі (Г.Чупринка). До долу, ім. з прийм. [Семен:] Що ж бабуся твоя, чи здраствують ще? [Одарка (жартуючи):] Підскакують: з печі до долу, з долу на піч (М.Кропивницький); "Почуй тягар тих пут земних усіх, Що тих людей до долу придавили" (І.Франко); Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (І.Нечуй-Левицький). ДОДОМУ - ДО ДОМУ Додому, присл. У свій дім, до своєї сім’ї; у рідні місця. Пора рушати додому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний). До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Нечуй-Левицький); Хутко прийшла [Софія] до дому баронеси (Леся Українка); – Проте ходімо до дому. – Разом зайшли вони до терема (С.Скляренко). ДОЗВОЛЕНИЙ - ДОЗВОЛЕННИЙ Дозволений. 1. Дієприкм. від дозволити. Тут не дозволені концерти (В.Самійленко). 2. прикм. Який можна дозволити; допустимий: дозволена книжка. Дозволенний. Те саме, що дозволений 2: дозволенна річ. дойна див. дайна. доказ див. довід. докорінний див. корінний. ДОКТОР, -а. 1. розм. Лікар. 2. Вищий учений ступінь. ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ - ДОКУМЕНТОВАНИЙ Документальний. Який є документом; властивий документу; який грунтується на документах: документальні дані, документальні свідчення, документальна точність, документальний фільм, документальна кінематографія. Пох.: документальність, документально. Документований. Дієприкм. від документувати: у знач, прикм. – обґрунтований документами: добре документований нарис. Пох.: документованість, документовано. ДОКУПИ - ДО КУПИ Докупи, присл. В одне місце, в одне ціле. Дрібні хвилі зливались докупи (М.Коцюбинський); Врешті валка випливла з людського моря і, збившись докупи у вузенькій вуличці, посунулась далі (О.Досвітній); Бійці зв’язували по п ять гранат докупи (В.Собко). До купи, ім. з прийм. Ось він дійшов до купи піску за селом і зупинився (Ю.Яновський); Швидко нагнулась [Саша] до купи білизни і руками перебирала сорочки, рушники, пошивки (О.Донченко). ДО ЛАДУ, у знач, присл. Як слід, як належить; злагоджено. – Добре, добре! Тільки коли б часом не принесло Ковінька, бо він не дасть нам поговорить до ладу про наші справи (І.Нечуй-Левицький); Хто вміє стільки коломийок? Хто так прикаже до ладу? І хто так палко, поцілує В уста гуцулку молоду? (О.Олесь); Прощайте, хлопці. Бийтесь до ладу (Л.Костенко). ДОЛІ, присл. 1. (де). Унизу; на землі, на долівці. Сливи навалюють купами долі (І.Нечуй-Левицький); Зорі тихо тремтять угорі і долі (М.Коцюбинський). 2. (куди). Униз, додолу; на землю, на долівку. Маруся спустила очі долі (Грицько Григоренко); Сів я, в очі йому не дивлюсь, одну цигарку долі кинув, другу скручую (І.Муратов). ДОЛІВКА. Земляна підлога, вимазана глиною; рідше – взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою (І.Сенченко); Глиняна долівка була ретельно підметена (М.Руденко); Миша., ганяє своїми тонкими ніжками по дерев’яній долівці (Панас Мирний); Поїзда ще не було, але у невеликій темній залі з кам’яною долівкою вже виладнались до крихітного віконечка дві довгі черги (Б.Антоненко-Давидович). долілиць див. горілиць. долічерева див. голічерева. ДОМАГАТИСЯ - ДОБИВАТИСЯ Домагатися, домогтися, -можуся, -можешся. Наполегливо добиватися когось, чогось: домагатися роботи, домагатися свого, домагатися згоди. Добиватися, добитися, -б’юся, -б’єшся. 1. Вживаючи рішучих заходів, докладаючи зусиль, досягати поставленої мети, результатів: добиватися права, добиватися роззброєнь. 2. Дізнаватися про когось, щось випитуванням; допитуватися. [Грицько:] А вона, бідна, щодня у мене добивається: як там Петро Васильович? Чи можна їх побачити? (Панас Мирний). ДОМБРА - ДОМРА Домбра. Казахський народний щипковий музичний інструмент. Домра. Російський народний щипковий музичний інструмент. ДОМІШАНИЙ - ДОМІШЕНИЙ Домішаний. Дієприкм. від домішати: до сосни в цій місцевості скрізь домішаний дуб. Домішений. Дієприкм. від домісити: домішене тісто. ДОМОВИНА - ДОМОВИНИ Домовина. 1. Труна. 2. Місце, де поховано померлого; могила. Домовини, -вин, мн. Обряд домовляння перед весіллям про гостей, подарунки тощо. ДОМОВЛЯТИСЯ - УМОВЛЯТИСЯ - ЗМОВЛЯТИСЯ Домовлятися, домовитися, -влюся, -вишся. Ведучи попередні розмови, переговори, досягати певної умови, вирішувати щось. Домовлятися про роботу він приїздив сюди в середині лютого (Ю.Шовкопляс); [Лікар:] Вас пустять у палату, я домовився (В.Кучер); – Дивися сам, – зітхнула мати. – Змерзнеш – буди мене. – “Домовилися” (Вас. Шевчук). Умовлятися (вмовлятися), умовитися (вмовитися). Домовлятися один з одним, укладати ділову угоду тощо. Умовляюся з Тимофієм, що “піду” завтра на його дарабі (Г.Хоткевич); Ми умовилися з ним порозмовляти увечері про сценарій (Ю.Яновський); Пан хотів умовитись з ними на ціле літо, до Покрови (І.Нечуй-Левицький). Змовлятися, змовитися. Погоджувати між собою якісь дії, домовлятися з ким-небудь про щось (переважно таємно). Козаки почали збиратися до дороги та змовлятися, хто з ким мав би тікати (О.Маковей); Ото змовились ми вдвох та й покинули службу в канцелярії (І.Нечуй-Левицький). домра див. домбра. донесхочу, донехочу див. досхочу. ДОНИЗУ - ДО НИЗУ Донизу, присл. У напрямку до землі, вниз тощо. Руки опустилися донизу (Панас Мирний); Похмурий дядько стояв на возі й скидав вилами донизу зелені качани (Є.Гуцало); Пілоти дивились донизу, туди, Де димом курилась дорога (М.Бажан); Людині дано лиш два шляхи. Один – угору, другий – донизу (П.Загребельний). До низу, ім. з прийм. Надвечір дійшли ми до низу (І.Нечуй-Левицький); – Йдімо, Варко, до низу, ато тут ще мати почує.. – І вони хутко пішли до озера (Леся Українка); Стіни всі од вишки до низу розмальовані (Марко Вовчок); Задрижало дерево з верху до низу (Г.Хоткевич). ДОПУСТИМИЙ - ДОПУСТОВИЙ Допустимий. Який можна допустити, дозволити: допустимий варіант. Допустовий. У граматиці – який виражає припущення чогось, не взяту до уваги умову, перешкоду: допустове підрядне речення, допустовий сполучник. ДОПУЩЕНИЙ - ДОПУЩЕННИЙ Допущений. Якого допустили: допущений до екзаменів, допущені прорахунки. – Ви чули, що Брагова буде в ту середу читать свій вислід. Буде допущена й публіка (Олена Пчілка); Треба було швидше гасить допущену Слащовим пожежу (О.Гончар). Допущенний. Допустимий: допущенні відхилення. ДОРИЧНИЙ - ДОРІЙСЬКИЙ Доричний. Який походить з Дорили – області Стародавньої Греції: доричний діалект, доричний орден (стиль). Дорійський. Те саме, що доричний, але в давньогрецькій музиці: дорійський лад. ДОРОБОК, -оку. Щось зроблене, створене ким-небудь; переважно вживається в позитивному плані як критерій оцінки зробленого найчастіше зі сл.: літературний, творчий, поетичний, художній, науковий. ДОРТУАР, -у, заст. Загальна спальня у закритому навчальному закладі. доручати див. довіряти. ДОСАДЛИВИЙ - ДОСАДНИЙ Досадливий. Який виражає досаду: досадливий погляд, досадлива усмішка. Пох. досадливо: досадливо знизавши плечима, досадливо покушуючи губу, досадливо поморщився, досадливо хмуритися. Таня досадливо обернулася на стукіт клямки (А.Дімаров). Досадний. Який викликає досаду; неприємний: досадна рана, досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Пох. досадно. Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи (Леся Українка); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник). досвід див. дослід. ДОСВІДНИЙ - ДОСЛІДНИЙ - ДОСЛІДНИЦЬКИЙ Досвідний. Який ґрунтується на досвіді, має життєвий досвід: досвідне пізнання. Дослідний. Який стосується досліду, пов’язаний з науковим дослідженням; призначений для проведення дослідів. Вж. зі сл.: робота, гурток, завод, інститут, центр, ділянка, лабораторія, організація, станція, установа, господарство, підприємство, поле, рослини, тварини. Дослідницький. 1. Який стосується дослідника, належний йому. Вж. зі сл.: колектив, група, задум, інтерес, метод, підхід, рівень, характер, діяльність, енергія, настанова, праця. 2. Призначений для проведення дослідів: дослідницька кімната. ДОСЕРЕДИНИ - ДО СЕРЕДИНИ Досередини, присл. Усередину. Коли Білинський через веранду зайшов досередини, враження змінилося. Передпокій був напрочуд просторий і ясний (Ірина Вільде); Один вагон сплющило, як консервну банку.., санітари метушаться з носилками, але ніяк не можуть дістатися досередини (Григорій Тютюнник); – Але село вони знають зверху. Досередини зазирнути не вміють, а може, бояться (Б.Лепкий). До середини, ім. з прийм. У місце, однаково віддалене від кінців чогось. Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (І.Франко); Високий гіллястий дуб, котрий стояв коло самого багаття, був до середини облитий світлом (І.Нечуй-Левицький); Повагом і твердо ступаючи, йшов до середини майдану молодий підполковник (Р.Іваничук). ДОСЛІД - ДОСВІД Дослід, -у. Відтворення якогось явища або спостереження за новим явищем у певних (переважно штучно створених) умовах з метою вивчення; експеримент: дослід з електрикою, дослід на тваринах, важливий науковий дослід, розвідувальний дослід, фізичні досліди, провадити (проводити) досліди. Пох. дослідник. Досвід, -у. Сукупність практично засвоєних знань, умінь, навичок, які здобуваються в житті і в практичній діяльності тощо: досвід боїв, досвід вирощування високих урожаїв, досвід будівництва, на власнім досвіді. дослідний – дослідницький див. досвідний. ДОСХОЧУ - ДОНЕСХОЧУ, ДОНЕХОЧУ Досхочу, присл. До повного задоволення, скільки завгодно. Я сіла біля неї і ми обоє досхочу насміялися (М.Чабанівський); [Іван:] Пий, земле, воду досхочу! (О.Левада). Донесхочу, донехочу, присл. розм. Те саме, що досхочу. Гуляю на волі, купаюсь донесхочу (І.Нечуй-Левицький); І ну щипать лице. Нащипала [Мася] донехочу і сіла (А.Свидницький). ДОТЕП - ДОТЕПНІСТЬ Дотеп, -у. 1. Кмітливий, влучний вислів із сатиричним або гумористичним відтінком. На валах знову по-старому залунали глумливі козацькі дотепи (Я.Качура); Він був веселий, і його дотепи полегшували настрій усім (Н.Рибак); Він ледве здобувся на усмішку та поганенький дотеп (Ю.Мушкети к). 2. розм. Здібність оформляти думку у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. [Анна (сміється).] Справді, він не без дотепу, твій дон Жуан!.. (Леся Українка). Дотепність, -ності, ор. -ністю. 1. Витонченість думки і здібність оформляти її у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. Не бувши балакучим дуже, він для Орисі, щоб розважити дівчину, ставав зовсім іншою людиною; де та й дотепність та гумор бралися в нього! (А.Головко); Чим він міг вразити та зацікавити її? Своєю красою? дотепністю?.. Але краси в нього ніякої, дотепність зла (П.Колесник). 2. Виразність і точність у передаванні суті чогось. Це була думка, геніальна своєю простотою й дотепністю (В.Владко). ДОТУВАТИ - ДАТУВАТИ Дотувати, -ую, -уєш, недок. і док. (кого, що). Давати дотацію підприємству, установі, закладу тощо. Датувати, недок. і док. Позначати, надписувати дату на чомусь; визначати час якої-небудь події, документа: датувати листа, датувати рукопис. ДОХІД - ПРИБУТОК Дохід, -ходу. Гроші або матеріальні цінності, одержувані від підприємства чи якогось роду діяльності. Вж. зі сл.: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпечений, комісійний, митний, натуральний, національний, номінальний, підприємницький, податковий, неоподаткований, річний, середній. Прибуток, -тку. 1. Сума, на яку дохід перевищує витрати; дохід, джерелом якого є додаткова вартість. Вж. зі сл.: валовий, додатковий, зрослий, надлишковий, підприємницький, середній, сукупний, чистий; прибуток на капітал. 2. Те саме, що дохід: прибуток від господарювання, прибуток державного підприємства. дочасний див. передчасний. ДОЧКА, -й, д. ім. -ці. При підметі, вираженому зворотами дочка з матір’ю, дочка з батьком тощо, присудок уживається: а) у формі множини; б) у формі однини. Вона весело розмовляє з батьком, щось йому розказує (І.Нечуй-Левицький). Пор. батько. дразливий – дражливий див. дратівливий. ДРАМАТИЧНИЙ - ДРАМАТУРГІЧНИЙ - ДРАМАТИЗОВАНИЙ Драматичний. 1. Який стосується драми як роду літератури чи окремого жанру; пов’язаний з драмою. Вж. зі сл.: актор, гурток, діалог, етюд, жанр, колектив, образ, письменник, твір, театр, вистава, колізія, п’єса, поема, роль, студія, сцена, трупа, мистецтво, новаторство, товариство, справи, характери. 2. Сповнений драматизму, напруженості тощо. Вж. зі сл.: бій, випадок, епізод, конфлікт, момент, образ, сюжет, фінал, фініш, зав’язка, кінцівка, зустріч, інтрига, подія, роль, ситуація, життя, напруження, обставини. Драматургічний. Який стосується драматурга, драматургії, пов’язаний з ними. Вж. зі сл.: жанр, конкурс, прийом, талант, діяльність, майстерність, побудова, спадщина, творчість, форма. Драматизований. Відображений у драматичній формі; який посилює драматизм, напруженість чогось: драматизована повість, драматизована ситуація. ДРАТІВЛИВИЙ - ДРАТІВНИЙ - ДРАТЛИВИЙ - ДРАЗЛИВИЙ - ДРАЖЛИВИЙ Дратівливий. 1. Який перебуває в стані нервового напруження; який швидко дратується; який викликає роздратування; роздратований. Останнім часом Сергій став дратівливий, неуважний на роботі (О.Гуреїв). 2. Те саме, що дратівний. Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, масний нафтовий аромат (Ю.Смолич); Якийсь час тишу порушували завивання мотора та дратівливе деренчання.. скла праворуч від Федора (Ю.Мушкетик). Пох.: дратівливість, дратівливо.
2. Пов’язаний з діянням подразника на організм або на окремий орган: дратливий процес. Пох.: дратливість, дратливо.
2. Який неприємно вражає: дразлива тема для розмов, дразлива думка, дразливий спокій, дразлива радість. Пох.: дразливість, дразливо.
2. Те саме, що дратівний. Міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торохтіння, метушня, – все лишилося десь за мною (С.Васильченко); Кулі з дражливим звуком пронизували степ в усіх напрямках (О.Гончар). 3. Те саме, що дратівливий 1. Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками (І.Нечуй-Левицький); Через цю дитину вона стала така дражлива (Б.Грінченко); В її голосі прозвучали дражливі нотки (О.Гуреїв).
2. розм. Одружений чоловік стосовно до своєї дружини. Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною (Т.Шевченко); – Як один місяць у неба святого, Так ти, козаче, вірная дружино, Один у мене, й немає другого (О.Афанасьєв-Чужбинський); Хіба він буде їй дружиною? Хіба вона піде за злодія, за палія? (Б.Грінченко). 3. Група, загін, добровільне об’єднання людей, утворене з якоюсь метою; у старовину – збройний загін. В усіх кварталах міста створено санітарні дружини (В.Кучер); Смоленський князь поліг у бою і дружина його (М.Грушевський); Це не сниться мені!.. Татарва за горбами! І дружини Русі випливають з дібров (М.Вінграновський).
жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|