З українського літературного слововживання
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
МІСИЛКА - МІШАЛКА Місилка. Машина, пристрій для місіння чогось: місилка тіста. Мішалка. Предмет, знаряддя, пристрій, машина для розмішування чогось: лабораторна мішалка, механічна мішалка. МІСИТИ - МІШАТИ Місити, мішу, місиш. Розминати якусь густу в’язку масу, змішуючи її, тощо: місити діжу, місити тісто, місити глину. Мішати. За допомогою мішалки, ложки тощо перемішувати, збовтувати щось і т. ін.: мішати кашу, мішати ложкою в казані. місіс див. міс. МІСТИКА - МІСТИЦИЗМ Містика. Віра в таємничий, надприродний світ і можливість безпосереднього спілкування з ним; розм. – щось загадкове, незрозуміле: середньовічна містика. – Як це ми зустрілися тут? Ожина кусюча, очерети, стежка безлюдна... і раптом ти. Просто містика якась! (О.Гончар). Містицизм, -у. Містичний світогляд, схильність до містики: впадати в містицизм, містицизм алхіміків. Сухобрус старівся і впадав у містицизм (І.Нечуй-Левицький); – Я на сни та їх толкування ніколи і нічого не покладав і не покладаю, а містицизмом взагалі ще менше займаюся (О.Кобилянська). МІСТО. Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова місто, виражені відмінюваним іменником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: у місті Києві, з міста Львова, під містом Варшавою. Звичайно не узгоджуються, тобто зберігають початкову форму: а) назви, які рідко зустрічаються: поблизу грецького міста Волос; б) складені назви: під містом Великі Луки, у місті Кривий Ріг; в) назви міст у спеціальній літературі (географічній, військовій), в офіційних повідомленнях і документах. МІСЬК... Перша частина складних слів, що відповідає слову міський; пишеться разом: міськдовідка, міськрада. МІФІЧНИЙ - МІФОЛОГІЧНИЙ Міфічний. Пов’язаний з міфами; фантастичний, казковий; неймовірний, вигаданий, неіснуючий: міфічний герой, міфічний сюжет, міфічна істота. Шукачі щастя підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі (М.Рильський); – Виняткових особливостей тобі подавай, геніїв, героїв!... Люди прості, куди їм до міфічних героїв! (Є.Гуцало). Міфологічний. Який стосується міфології як сукупності, системи міфів: міфологічний герой, міфологічний сюжет, міфологічна література, міфологічна теорія. ...МІЦЕТ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "гриб": актиноміцет, базидіоміцет. ...МІЦИН. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "грибковий": біоміцин, синтоміцин. мішалка див. місилка. мішати див. місити. МОВЛЕННЯ. 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність, процес говоріння; манера говорити: правильне мовлення, мовлення іноземця, розвиток мовлення, культура мовлення, монологічне мовлення, виправляти мовлення. 2. Стиль мови: ділове мовлення, літературне мовлення, писемне мовлення, усне мовлення, сценічне мовлення, стилістика мовлення. МОГОРИЧИТИ - МОГОРИЧУВАТИ Могоричити (кого), розм. Ставити кому-небудь могорич – частувати за щось. Сміхи, гомін, гульня козацька. Десь, певно, що Чалий могоричить (А.Метлинський); [Писар:] Ти б ішов до шинку, там вже зібралися, треба могоричить декого (І.Карпенко-Карий). Могоричувати, -ую, -уєш, розм. Пити з ким-небудь могорич. – Сьогодні могоричували, а завтра будемо розплачуватись (І.Нечуй-Левицький); [Парубок:] То це я вчора корови не продав, а за які ж я гроші могоричував? (М.Кропивницький). МОЖНА - МОЖЛИВО Можна, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чогось. – Ой, не можна ждати, не можна (І.Нечуй-Левицький); – Хочеш, покажу, що гвіздки ці можна забивати з зав’язаними очима? (О.Гончар); – Ну, тепер можна й на танці (Є.Гуцало). 2. Дозволяється, дозволено. [Милевський:] Любов Олександрівно, можна подивитись на ваш малюнок? (Леся Українка); – Що, мати – у вас? – У мене... А що?" – "Та нічого. Я до матері, коли можна" (Панас Мирний); – А що це у тебе в жмені?.. – "Гроші..."– "Дай сюди!" – "Еге, не можна – мамка битимуть" (М.Коцюбинський). Можливо. 1. присудк. сл. Те саме, що можна 1. Встановити загальні принципи художнього перекладу можливо (М.Рильський). 2. ест. сл. Вживається для вираження припущення про щось. Не вірилось, що осінь на Вкраїні. А в Омську десь, можливо, й перший сніг (І.Муратов); – Таки щось тямить вона. – "Можливо" (М.Стельмах).
2. Молодий ліс, сад тощо. З лісу чувся дзенькіт сокир, тріск дубів, що після літньої стоянки падали, ламаючи молодняк (С.Божко); Сипле інеєм, як цвітом, Молодий, стрункий вишняк; То під снігом марить літом Загадковий молодняк (Г.Чупринка); Віз тихо вкотився в сосновий молодняк (М.Томчаній). Молодник, -у. Те саме, що молодняк 2. Довкола рівними темно-зеленими стінами тягся сосновий молодник (І.Франко); В нас ростуть сади-молодники (І.Вирган). моль див. міль. МОЛЯР - МУЛЯР Моляр, -а, мн. -и, -ів. Великий кутній зуб у людини й хребетних тварин. Муляр, -а. Майстер, фахівець мурування. МОНАРХІЧНИЙ - МОНАРХІСТСЬКИЙ Монархічний. 1. Який стосується монархії, ґрунтується на принципах монархії: монархічна держава, монархічний лад. 2. Те саме, що монархістський: монархічні погляди (переконання), монархічна концепція. Монархістський. Який стосується монархізму й монархістів: монархістські погляди (переконання). МОНЕГАСКИ, -ів, мн. Піддані Князівства Монако. МОНЕТАРИЗМ, -у, МОНЕТАРНА ТЕОРІЯ. Економічна теорія, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником формування господарської кон’юнктури й існує прямий зв’язок між змінами обсягу грошової маси в обігу та величиною валового національного продукту. МОНО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "одно", "єдино"; пишеться разом: монозвучання, монокультура: Пор. полі... моногамія див. бігамія. МОНОПОЛІСТИЧНИЙ - МОНОПОЛІСТСЬКИЙ Монополістичний. Який стосується монополії, ґрунтується на принципах монополії: монополістичне об’єднання, монополістичний капітал. Монополістський. Який стосується монополістів, належний монополістам: монополістська політика. монсеньйор див. сеньйор. МОНТАЖЕР, МОНТАЖИСТ - МОНТАЖНИК - МОНТЕР Монтажер, -а, монтажист, -а. Фахівець з монтажу фільмів, літературних або музичних творів тощо. Монтажник, -а. Фахівець з монтажу машин, конструкцій, споруд тощо. Монтер, -а. 1. Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем і лагодженням електричного обладнання. 2. Те саме, що монтажник. МОРАТОРІЙ, -ю, ор. -єм. 1. Відстрочка платежів, встановлена урядом на певний час у зв’язку з настанням надзвичайних обставин. 2. Відстрочка, відкладання певних дій, обов’язків на визначений або невизначений період за домовленністю між державами. МОРЕНА - МАРЕНА - МУРЕНА Морена. Відклад з глини, піску та уламків гірських порід, утворений пересуванням льодовиків. Марена1. Трав’яниста рослина, з кореневища якої добували червону фарбу. Марена2. Річкова риба родини коропових; вусач. Мурена. Велика морська риба родини вугрів, поширена переважно в Середземному морі та Індійському океані. МОРЕНИЙ - МОРЕННИЙ Морений. 1. Виснажений, знесилений, змучений. Хай мине це все, щоб упірнувши вдома в подушки, заснути хорошим сном мореної людини (Ю.Яновський); Домбровський приїхав уночі верхи. Кінь під ним був морений (Н.Рибак). 2. спец. Який набув темного кольору від спеціальної обробки – моріння. Вже стемніло, і, мабуть, тому смагляве обличчя мого друга здавалось вирізьбленим з мореного дуба (С.Журахович). Моренний. Прикм. від морена: моренні глини, моренні озера, моренні пасма. МОРКВЯНИК - МОРКІВНИК Морквяник, -у. Страва з моркви. Морківник, -а. Трав’яниста рослина, схожа на моркву. МОРОЗОВИТРИВАЛИЙ, МОРОЗОСТІЙКИЙ - МОРОЗОТРИВКИЙ Морозовитривалий, морозостійкий. Про рослини – який витримує температуру нижче нуля: морозовитривалі (морозостійкі) саджанці, морозовитривалий (морозостійкий) гібрид, морозовитривалий (морозостійкий) сорт яблук. Пох.: морозовитривалість, морозостійкість: морозовитривалість (морозостійкість) плодових дерев. Морозотривкий. Який витримує багаторазове зниження й підвищення температури без значного зниження своєї міцності: морозотривкі матеріали, морозотривкі гірські породи. Пох. морозотривкість. ...МОРФ, ...МОРФІЗМ, ...МОРФНИЙ, ...МОРФОЗ. Кінцеві частини складних слів, що відповідають поняттям "форма", "вид": тероморф, метаморфізм, антропоморфний, катаморфоз. МОРФО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "форма"; пишеться разом: морфоскульптура, морфотектура. ...морфоз див. ...морф. МОРЯК - МАТРОС Моряк, -а. Той, хто служить на флоті (торговельному, риболовецькому, військовому тощо); людина, досвідчена в морській справі. Він був важкий і дебелий – цей четвертий Половець, колишній моряк торговельного флоту (Ю.Яновський); Гойдало. Моряки не помічали хитанини, бо "звикли до неї з колиски" (З.Тулуб); Внизу стояв моряк у білому кітелі і в кашкеті із золотим крабом (П.Панч). Матрос, -а. Рядовий військового флоту, а також службовець суднової команди в цивільному флоті. О, в них було багато дум: може, стануть матросами, поїдуть морем у чужі краї (Марко Вовчок); Моряки ми всі, матроси, І прямуємо туди, За піщані білі коси, Де нічого, крім води (І.Муратов). МОТО... Перша частина складних слів, що відповідає словам моторний, моторизований, мотоциклетний; пишеться разом: мотодельтаплан, мотоколона, мотоорієнтування. мотор див. двигун. МОТОРНИЙ1. Прикм. від мотор: моторний човен, моторний цех, моторне паливо. МОТОРНИЙ2. Проворний, спритний, жвавий тощо (про людину). Хлопець зроду був жвавий, моторний (Б.Грінченко); Та не люблю я ні Миколи, ні Антона, Бо я дівчина гарна і моторна (пісня); Сергієві здається, ніби мати й зростом поменшала. Однак лишилася вона такою ж меткою в рухах і моторною в роботі (Ю.Мушкетик). Пох.: моторність, моторно. МОТОРНИЙ3. Руховий (про психофізіологічні процеси): моторні функції рук. МОТТО, невідм., с. Дотепний вислів; епіграф. МРІТИ - МРІЯТИ Мріти. 1. Ледве виднітися; бовваніти. Он на кінці виднокруга мріє село (Олена Пчілка); Мріють у тремтячому мареві далекі села (Григорій Тютюнник); А на високій горі ще довго-довго мріла тендітна постать дівчини (П.Колесник). 2. Світати. На сході ледве мріло (Л.Первомайський). Мріяти. Створювати в уяві образ когось, чогось; думати про здійснення чогось бажаного тощо. –Яка все ж таки прекрасна річ – життя! – мріяла уголос Ліда (Я.Качура); Як відомо, Коцюбинський., мріяв написати повість про Довбуша (П.Тичина). МУЗ... Перша частина складних слів, що відповідає слову музичний; пишеться разом: музкомедія. МУЗИКАЛЬНИЙ - МУЗИЧНИЙ Музикальний. 1. Здібний до музики, який тонко сприймає, відчуває й виконує музичні твори: музикальна людина, музикальні пальці, музикальний слух. 2. Приємний звучанням; мелодійний: музикальний голос, музикальна мова. Музичний. 1. Який стосується музики, пов’язаний з музикою, здійснюваний засобами музики: музична крамниця, музичний вечір, музичний гурток, музичний твір, музична комедія. 2. Те саме, що музикальний: музичний голос. Є повір’я, що наші діди всі грали на сопілках, тим-то й мова така музична (М.Хвильовий). мулат див. креол. МУЛКИЙ - МУЛЬКИЙ Мулкий. Покритий мулом, з мулом: мулке дно, мулкий берег, мулкий ставок. Мулький. Який муляє; переносно – який бентежить, гнітить: мулький рюкзак, мульке ліжко, мулькі спогади. Пох. мулько: на серці щось мулько. МУЛЬТИ... Перша частина складних слів, що означає велику кількість чогось або багаторазовість якихось дій, функцій; пишеться разом: мультивібратор, мультимільйонер. муляр див. моляр. МУМІЯ - МУМІЄ Мумія1, -ї, ор. -єю. Труп людини або тварини, штучно збережений від розкладу бальзамуванням, а також переносно: єгипетські мумії. Чоловік з чорним обличчям придивився до Фатьми: – Ах ти ж мумія засушена! (Ю.Яновський). Мумія2, спец. Мінеральна фарба, що має колір від ясно-червоного до темно-брунатного. Муміє, невідм., с. Природний смолоподібний продукт біологічного походження, який стікає з розколин скель та гір. МУР, -у. Висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось (мурована стіна будинку, загорожа з каменю або цегли тощо), а також переносно. Все тюремне дворище оперізував високий кам’яний мур (С.Добровольський); Місто в’яне, і все пломеніє, од панелей і мурів пече... (В.Сосюра); Перебігли вони міст, виїхали на острів, поїхали попід самим садовим муром (І.Нечуй-Левицький); Плавні, відбившись у воді глиняною стіною, стояли непорушно, як древній китайський мур (Григорій Тютюнник); Кожен заглибився в свої думки. Ніяким "ти " не звалити одним ударом той мур, який виник між ними (Л.Дмитерко). мурена див. морена. М’ЯКШАННЯ - М’ЯКШЕННЯ М’якшання. їм. від м’якшати – ставати м’якшим: м’якшання снігу, м’якшання погоди, м’якшання голосу. М’якшення. їм. від м’якшити – робити м’якшим: м’якшення ріллі, м’якшення приголосних. Н (єн). Як назва літери вживається в с. р.: велике н\ як назва звука вживається в ч. р.: м’який н. НА, прийм. Вж. у словосп.: на адресу, на весь зріст, на всю широчінь, на вигляд, на вимогу, на десяту годину, на заклик, на замовлення, на ім’я називати, на його бажання, на кінець (і під кінець) року, на мою думку, на перше липня, на пропозицію, на селі (і в селі) працювати, на село (і в село) поїхати, на схід від Києва, на шматки подерти, будинок на дев’ять поверхів, вода перетворилася на пару (і в пару), драма на п’ять дій, отримувати 500 гривень на місяць. НА..., преф. Перехідні дієслова з на..., які виражають повноту, велику кількість у прояві дії, керують знахідним і родовим відмінками: назбирати кошик грибів, назбирати грибів. Форма родового відмінка звичайно вживається, коли вказується поширення дії на значну кількість з можливих багатьох предметів, а також коли об’єктом дії є абстрактне поняття: накупити книжок, напустити диму, наробити дурниць. НАБАГАТО - НА БАГАТО Набагато, присл. Значною мірою, дуже; з порівняльним ступенем прикметника і прислівника – значно, багато. [Кравченко:] Виходить, що я хоч і запізнилася набагато, а поговорити було про що (З.Мороз); Всі уже догадувалися, що цього року аул відкочує набагато далі (З.Тулуб); Набагато простішим було все, що він чув з чужих уст (М.Стельмах); Я просто був молодим, не набагато старшим за них (О.Довженко). На багато, присл. з прийм. Села наді Пслом задзвонили в усі дзвони, і їх чути стало на багато верст (Ю.Яновський); Він натикався на багато дивовижних чудових речей, яких ніколи не бачив раніше (О.Гончар). НАБІК - НА БІК Набік, присл. На правий чи лівий бік чогось; убік тощо. Івась прижмурив одно око, похилив голову набік (Лесь Мартович); Тодозя одскочила набік в ліщину (І.Нечуй-Левицький); Кран від’їхав по рейках далеко набік (В.Собко); Сама вона важко дихала й дивилася кудись набік, неначе бачила там одповідь на якусь думку (А.Кащенко). На бік, ім. з прийм. Шапочка з’їхала в неї на бік голови (М.Коцюбинський); Хлопці повилазили в човен та давай стрибать з човна в воду на бік, де було води по пояс (І.Нечуй-Левицький); Кашель б’є його, підкидає, перевертає з боку на бік (Панас Мирний); Особливе невдоволення у Феодосія викликало те, що Оленка під час суперечок завжди ставала на бік чоловіка (В.Логвиненко). НАВАГА - НАВАХА Навага. Невелика морська риба родини тріскових. Наваха. Іспанський довгий складаний ніж. НАВАЛА - НАВАЛ Навала. Вторгнення ворожих військ; полчища завойовників тощо: ворожа навала, золотоординська навала, фашистська навала. Навал, -у Нагромадження чогось; велика купа чого-небудь: крижані навали. НАВАРИСТИЙ - НАВАРНИЙ Наваристий. З густим наваром (про страву): наваристий борщ. Наварний. Прироблений, виготовлений за допомогою наплавлювання: наварний леміш, наварний вал. наваха див. навага. на версі див. на верху. НАВЕРХ - НА ВЕРХ Наверх, присл. На верхню частину, на поверхню чогось; угору тощо; у знач, прийм. Маметові очі полізли наверх (М.Коцюбинський); Вода мене знову винесла наверх (І.Нечуй-Левицький); Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять наверх землі (О.Стороженко). На верх, ім. з прийм. Він і на сохи дерева дав, і на крокви.. А як на верх, то хмизу свого вже дав (Панас Мирний); Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза (І.Нечуй-Левицький). НАВЕРХУ - НА ВЕРХУ, НА ВЕРСІ Наверху, присл. У верхній частині, на поверхні чогось; розм. – вгорі тощо. Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино (М.Коцюбинський); Вони тепер там, наверху, повзли метр за метром все вище і вище між розпеченим камінням (О. Гончар). На верху, на версі, ім. з прийм. Щовечора, було, він жде качиних зграй, Своєю постаттю темніючи важкою Аж на верху млина (М.Рильський). НАВЗНАК, НАВЗНАКИ, присл. Обличчям догори; на спині. Марко лежав навзнак (О.Стороженко); Скрикнув він раптом і полетів навзнаки в воду (М.Коцюбинський). НАВИК - НАВИЧКА Навик, -у. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами; практичні знання, досвід у якійсь справі: механізаторські навики, мистецькі навики, професійні навики, трудові навики, навики керівництва, виробляти навики, здобувати навики. Навичка. 1. Те саме, що навик: навичка господарювання, трудові навички, навички в роботі, практичні навички, рухові навички, виробляти навички, удосконалювати навички. 2. Звичка: негарні навички. Пор. звичай. НАВІКИ, НАВІК - НА ВІКИ, НА ВІКИ, НА ВІК Навіки, навік, присл. Назавжди; повністю, цілком тощо: навіки-віків, замовкнути навіки, навіки минуло, на-вік-віки, навік-віків. На віки, на віки, на вік, ім. з прийм. Ви погубили мене на віки вічні (Г.Квітка-Основ’яненко); Я загоїти хочу вам рани Не на віки чи роки – на мить (О.Олесь); Хай на віки прославить спів безсмертну юність вашу (В.Сосюра); В Новоселівці, де ярки, Син із матір’ю поруч встали З бронзи вилиті – на віки! (Л. Забашта); Тепер ми любимося.. і не розлучимося на вік наш (Г.Квітка-Основ’яненко). НАВІСНИЙ1. Який нависає над чимось; якого можна піднімати й навішувати: навісна переправа, навісна дорога, навісний плуг. НАВІСНИЙ2. Навіжений, несамовитий, шалений; ненависний. Я блукав мов навісний, Без крихти хліба та оселі (П.Грабовський); [Малашка:] Заздрю? Тю, навісний! Є чому зазіхать (І.Карпенко-Карий); Стала баба-доля, Люта, навісна, А в руках у неї Папороть ясна (О.Олесь); Склич до нас тих навісних панів, Що воду із своїх виварюють Рябків (П.Гулак-Артемовський). НАВІШАНИЙ - НАВІШЕНИЙ Навішаний. Дієприкм. від навішати: кругом навішані портрети. Навішений. Дієприкм. від навісити: навішений на двері замок. НАВІЩО - НА ВІЩО Навіщо, присл. З якою метою, для чого; з якої причини, чому тощо. Бере шага, аж труситься: Тяжко його брати!.. Та й навіщо?.. (Т.Шевченко); Навіщо ж він оце розігнав вечорниці? (І.Нечуй-Левицький). На віщо, займ. з прийм. Еге! Аж ген-ген усі зібралися круг ставка та й дивляться... А на віщо дивляться, так гай-гай! (Г.Квітка-Основ’яненко); –Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: Чи на мою ясненькую зброю, Чи на мого коня вороного, Чи на мене, козака молодого? (дума); На віщо се похоже? (П.Куліш); [Олеся:] Про все, на віщо не гляну, хотіла б дізнатись: відкіля воно взялося, задля чого і навіщо (М.Кропивницький). НАВКОЛИШНІЙ, -я, -є. Який оточує кого-, що-небудь, розташований навколо або поблизу когось, чогось. Вж. зі сл.: світ, місцевість, місця, життя, населення, середовище, будинки, села, води, гаї, ліси, сади, дороги. Кожні жнива вони металися по навколишніх селах, обмолочували хліб машиною (В.Земляк). Немає потреби заміняти його словом оточуючий. НАВКОЛІШКАХ, НАВКОЛЮШКАХ - НАВКОЛІШКИ, НАВКОЛЮШКИ Навколішках, розм. навколюшках, присл. На колінах. Вж. зі сл.: стояти, повзати, плазувати, просити. Я спав, здається, навколішках (О.Кобилянська); Нона, впоравшись по господарству, навколішках полізла до своєї постелі (М.Шеремет). Навколішки, розм. навколюшки, присл. 1. На коліна. Вж. зі сл.: ставати, стати, опускатися, падати, кинутися, становити. Кайдаш став навколішки (І.Нечуй-Левицький); [Микита:] Марусе, серце моє! (Падає перед нею навколішки) Бач, Марусе, я навколішках тебе благаю (М.Кропивницький); Микита звівся навколюшки і притулився до верби (Л.Яновська); Запорожці великим натовпом обступили образ і, постававши навколюшки, уважно слухали, що читав отаман (А.Кащенко). 2. Те саме, що навколішках. Вж. зі сл.: стояти, лазити, сидіти. Не раз Мася навколішки стояла (А.Свидницький); Йонька сидить навколішки перед дривітнею (Григорій Тютюнник). жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|