З українського літературного слововживання

2. Хлопець стосовно дівчини, з якою має одружитися (нареченої). –Батько мій працював у депо, а наречений їздив машиністом (Ю.Яновський); Сюди зібралися і крамарі, сподіваючись корисно розпродати свої товари, і мазовецьке панство з дорослими доньками, полюючи на багатих наречених (З.Тулуб).

На силу, ім. з прийм. Василю, не бери на силу (приказка); Хоч тремтиться темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння?.. Чи то тільки заздрощі неситі на життя, на рух, на силу моря? (Леся Українка).

2. Те саме, що насінний: насіннєва ділянка, насіннєва картопля, насіннєва пшениця.

2. зрідка. Те саме, що настоянка 1.

2. Те саме, що настій 1.

2. прийм. розм. Зате. Він скупий, так жінка натомість щедра (Словник Б.Грінченка).

2. Частина ткацького верстата. – То це, певно, вони й мене посадять за верстат, щоб я день і ніч торкала руками підніжки., та клацала лядою об начиння (І.Нечуй-Левицький).

Зашкодити. Завдати шкоди комусь, чомусь (про якісь дії, предмети, ліки тощо). – Ах, отче! Покиньте сю розмову, прошу вас! Вона вас бентежить, може зашкодити вашому здоров’ю! (І.Франко); Хай хмари по небові ходять І сонечко криють ясне: Ті хмари мені не зашкодять, Вони не злякають мене (Дніпрова Чайка); Перед наметом догоряла ватра І козаки сиділи на землі. Ніхто не знав, чи буде битва завтра, Та не зашкодить підгострить шаблі (Д.Павличко).

2. Вживається при вираженні стверджувального значення у сполученні з деякими прислівниками та займенниками, при вираженні припущення, передбачення чогось або при звертанні з відтінком нерішучості, ввічливості тощо. Як же тебе не проклинать, Лукавая доле? (Т.Шевченко); Знову ти?! О люба, чи не сон це?.. (В.Сосюра); Ішли, і як би не збрехати, Трохи не з пару добрих гін (І.Котляревський); Чи не написали б Ви словечка до мене у Відень? (М.Коцюбинський).

Частка не пишеться разом або окремо.

Частка не пишеться разом: а) в усіх випадках, коли слово без не не вживається: в іменниках: ненависть, негода, недуга, нежить, немовля, неук; у прикметниках: невпинний, невсипущий, негайний, негативний, ненастанний, непохитний, нестямний, незліченний; у дієсловах: неволити, незчутися, ненавидіти; у прислівниках: невдовзі, незабаром, непорушно, несамовито, несказанно; б) у префіксі недо...: в іменниках, прикметниках та дієприкметниках (переважно зі значенням неповної якості): недобиток, недоїдок, недокрів’я, недолік, недоліток, недорід, недостача, недоук, недосяжність, недоторканність, недорослий, недописаний, недооцінений; у дієсловах, що означають дію (або стан) у неповній мірі: недобачати, недовиконувати, недолюблювати, недооцінювати, недочувати; у прислівниках: недоладно, недоречно, недостатньо (але не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку); в) з іменниками, прикметниками, займенниками і прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка, невеселий, недобрий, неписьменний, несміливий, неабихто, неабиякий, невже, недарма, незважаючи на... (частка не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник з часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоїть далеко, зовсім, аж ніяк: ні до ного не здатна людина, ні трохи не цікава лекція, далеко не досконалий твір, зовсім не важкі обов’язки, аж ніяк не приємні спогади; з власним ім’ям частка може писатися окремо або, якщо утворює з ним одне поняття, через дефіс: не-Європа); г) з дієприкметником, якщо він є означенням іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакінчена праця, нез я-совані питання, неспростовані зауваження; ґ) у дієсловах: нездужати – хворіти (але не здужати – не змогти); непокоїтися – турбуватися, неславити – ганьбити.

Частка не пишеться окремо: а) якщо вона не становить одного поняття зі словом, при якому пишеться, а є тільки запереченням: Це не дійсний спосіб, а умовний (але Один бюлетень недійсний)’, Він ворог, а не вірний товариш (але Хома невірний); Пошліть це не звичайним листом, а рекомендованим (але / погляд, і голос – усе в ньому незвичайне)] б) при дієсловах, дієприкметниках у функції присудків, при дієслівних формах на -но, -то та дієприслівниках: працю не закінчено, праця не закінчена; підлогу не вимито, підлога не вимита; не гаючись, не покладаючи рук, не поспішаючи. У сумнівних випадках слід перевірити значення слова, ставлячи дієслово-зв’язку між часткою не і відповідним словом. Якщо з дієсловом-зв’язкою зміст висловлювання не змінюється, частку не слід писати окремо, наприклад, у реченні Праця не закінчена вказується на те, що праця не є закінченою, а в реченні Праця незакінчена – на те, що вона належить до незакінчених (незакінчена – прикметник); в) при прикметниках і прислівниках у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним словом: не близький світ, не велика цяця; Хіба ж це не варто вивчити ?\ Кому ж не цікаво слухати про це? Для розрізнення значень, від яких залежить написання частки не разом з прикметником чи окремо, теж варто застосовувати прийом з дієсловом-зв’язкою: Цей будинок не (є) старий і Цей будинок нестарий; г) при дієприкметниках, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Площа, не засаджена квітами; Давно не метена підлога; Човен, ще не спущений на воду, лежить догори дном; г) при підсилювальних прислівниках і присудкових словах: не дуже, не зовсім, не від того, не досить, не треба, не можна, не варт; д) при прийменниках і сполучниках: не при... (не при хаті кажучи); не на... (не на жарт); не по собі, не до речі, не за горами.

Ні, част. 1. запереч. Вживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові, у значенні неповного речення при заперечній відповіді. – Ні, ні! Я не гніваюся, не гніваюся (Леся Українка); – Усте, ти нічого не чула? – "Ні... – одкашлялась. – Ні, а що?" (С.Васильченко); – Везеш? – "Ні"(О.Довженко).

2. запереч, -підсил. Вживається для підсилення заперечення, вираженого заперечним дієсловом-присудком або словом немає, на початку речення для підсилення його заперечного змісту тощо. На дорозі – ні пилинки (М.Коцюбинський); Я все стерплю, але ні слова не вирве ворог з вуст моїх (В.Сосюра); Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні (Леся Українка).

3. у знач, підсилювально-єднального спол. Вживається для поєднання однорідних членів речення в заперечному реченні. Не пускає мене мати Рано до криниці, Ні жита жать, ні льону брать, Ні на вечорниці (пісня); Дивиться Нечипір: нема отця Микити, ні пана дяка, ні старих, ні молодих, ні дівчат, ні парубків... (Г.Квітка-Основ’яненко); Та нехай же, Боже правий, Той Юрко лукавий Прихильного собі серця на всьому світі не знає, Ні неньки, ні батька, Ні сестри, ні брата, Ні щирого побратима, козака молодого, Ні вірного товариша, коня вороного (дума); І знову не буде у думах моїх Ні мук, ні страждань, ні плачу... (М.Рильський); В селі не видно ні хат, ні садів, ні городів, тільки море копоті і пилюги бушує (Б.Лепкий).

Слід розрізняти не і ні в сполуках: не один (багато) – ні один (жоден), не раз (часто) – ні разу (жодного разу).

Частка ні пишеться разом або окремо.

Частка ні пишеться разом: а) із займенниками, якщо вона не відокремлена від дальшого займенника прийменником: ніхто, ніщо, нікого, нічого, ніякий, нічий; б) у прислівниках: нізащо, нінащо, ніяк, ніколи, ніде, нікуди, нізвідки, ніскільки, нітрохи.