З українського літературного слововживання


Шнек, -а. Гвинтовий пристрій (конвеєр) для переміщення чи перемішування сипких, рідких, тістоподібних і т. ін. матеріалів. Шнека



бет56/57
Дата07.07.2016
өлшемі3.27 Mb.
#184063
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   57

Шнек, -а. Гвинтовий пристрій (конвеєр) для переміщення чи перемішування сипких, рідких, тістоподібних і т. ін. матеріалів.

Шнека. Невелике веслово-вітрильне судно.

ШОВІНІЗМ, -у. Ідеологія й політика крайнього войовничого націоналізму: великодержавний шовінізм.

ШОВІНІСТИЧНИЙ - ШОВІНІСТСЬКИЙ

Шовіністичний. 1. Який стосується шовінізму: шовіністична пропаганда, шовіністичні гасла.

2. Який стосується шовіністів: шовіністична диктатура, шовіністичні твердження, шовіністична позиція.

Шовіністський. Те саме, що шовіністичний 2: шовіністські виступи.

ШОУ, невідм., с. 1. Вистава розважально-естрадного жанру за участю "зірок" естради, цирку, джаз-оркестру тощо. У скл. сл. шоу-бізнес – підприємництво, пов’язане з організацією і проведенням видовищних вистав.

2. перен. розм. Що-небудь, що привертає увагу, щось розраховане на зовнішній ефект.



ШОУМЕН, -а. Той, хто організовує і проводить шоу.

шофер див. водій.

ШПАЛЬТА. 1. Стовпчик друкованого тексту в газеті, журналі тощо: на сторінці дві шпальти.

2. Сторінка газети, журналу тощо: на газетних шпальтах, на шпальтах журналів.

ШПИЛЬКОВИЙ - ШПИЛЬОВИЙ

Шпильковий. 1. Прикм. від шпилька – предмет для заколювання чи приколювання чогось: шпилькове виробництво, шпильковий метод кріплення деталей.

2. Хвойний: шпильковий ліс, шпилькове дерево.



Шпильовий. Прикм. від шпиль – вершина гори, стрижень на будівлі тощо.

ШПОН, ШПОНА - ШПОНКА -ШПОНЬКА

Шпон, -у, шпона. 1. Металева пластинка, що використовується для збільшення проміжного матеріалу між рядками в наборі.

2. Одношарова наклеєна фанера.



Шпонка. 1. Кріпильна деталь.

2. Те саме, що шпон.



Шпонька, діал. 1. Запонка.

2. Шпилька для приколювання чогось.



ШРІТ, шроту. 1. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці; дріб.

2. Відходи олійницького виробництва, які використовуються як корм для худоби.



ШТАБ-... Перша частина складних слів, що стосується штабу, а також складних назв військових чинів і посад; пишеться через дефіс: штаб-квартира, штаб-лікар, штаб-офіцер (також штабс-капітан).

ШТОФ - ШТУФ

Штоф1, -а. Давня одиниця виміру об’єму рідини в Україні і Росії (1,23 л); скляна пляшка такої місткості.

Штоф2, -у. Цупка однобарвна тканина з великим узором, яку використовують для виготовлення портьєр, оббиття меблів тощо.

Штуф, -у. Зразок гірської породи, руди або мінералу, призначений для дослідження чи колекції.

ШУМІТИ - ШУМУВАТИ

Шуміти1, -млю, -миш. Видавати глухі звуки, шум. Стоїть гора високая, Зелений гай шумить (Л.Глібов); Ліс шумів, стогнав (В.Стефаник); А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла (Б.Грінченко).

Шуміти2. Те саме, що шумувати.

Шумувати, -ує. Переважно покриватися піною, пінитися, вирувати; переносно – бурхливо виявлятися, протікати. Згори ясно видно, як шумує вода за греблями (В.Кучер); Шумує в кухликах вино (П.Грабовський); На заході понад лісом шумує ярмарок (С.Васильченко); Шумує в потоках весна... (Л.Первомайський).

ШУМНИЙ - ШУМОВИЙ

Шумний. 1. Який створює шум, супроводжується шумом. Вж. зі сл.: натовп, збори, розмова, суперечка, вечір, річка, водоспад.

2. Наповнений шумом, пожвавленням; неспокійний: шумний майдан, шумне місто, шумне життя, шумні приголосні (у лінгвістиці).

Шумовий. Пов’язаний з творенням, відтворенням шуму. Вж. зі сл.: оркестр, прилад, музика, ефект, номер, оформлення.

ШУМОВИННЯ1. 1. Піна, що утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння тощо. Лягало за кормою шумовиння (Л.Первомайський); В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (М.Стельмах); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я.Качура).

2. Сусальне золото.



ШУМОВИННЯ2. Шум. Довгенько мати стояла біля вікна, вслухаючись у шумовиння хуртовини (Є.Кравченко); Сани вихопилися на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів (М. Стельмах).

шухляда див. ящик.

Щ (ща). Як назва літери вживається в с. р.: велике щ; як назва звука вживається в ч. р.: м’який щ.

ЩАБЕЛЬ, -бля. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок у драбині. Обидві подруги, обережно ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю колодязя, спустилися на саме дно ями (М.Старицький); Варивода тисне руку товаришам і стає на щаблі вузенького трапа (М.Трублаїні).

2. перен. Етап, стадія розвитку, здійснення чого-небудь; рівень, на якому перебуває, якого досягає хтось, щось і т. ін. [Магістер:] Ідімо далі: ви в своєму хисті щаблів найвищих досягли колись (Леся Українка); Кобзарський цех належав до великої старечої спілки, тільки був він там найвищим щаблем (З.Тулуб).



ЩІЛЬНИЙ - ЩІЛИННИЙ -ЩІЛЯСТИЙ, ЩІЛИСТИЙ

Щільний. Такий, складові частини якого міцно з’єднані між собою; який складається з осіб, предметів, розташованих недалеко одне від одного, і т. ін.: щільні вапняки, щільний ґрунт, щільні зарості, щільна димова завіса, щільна юрба, щільний дощаний паркан, щільний кулеметний вогонь.

Щілинний. 1. Який має щілини, проходить крізь щілину, є щілиною: щілинний диск, щілинне джерело.

2. лінгв. Утворюваний від тертя повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний: щілинні приголосні.

Щілястий, щілистий. Який має багато щілин; із щілинами: щілясті (щілисті) ящики.

ЩОБ - ЩО Б

Щоб, спол., част. З фляги він пригубив Води краплину, щоб зросить язик (М.Бажан); Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, щоб ви розцвіли... (В.Сосюра); – А таки втечу, втечу – от щоб я вчорашнього дня не побачив, жартома клянеться він (О.Гончар).

Що б, займ. з наст. Все лазить [пестунчик] по столу і, що б не було на столі або на лаві, все трах об долівку! (Грицько Григоренко); Згинь! Пропади!.. Як буде, так буде... Що б люди сказали? Люди! Вони осудять (М.Коцюбинський); Передай Калініну: зайняти Лису гору, що б там не було... (О.Гончар); [Микита:] Що б не робив і як би не блукав, Завжди мети доходить Ярослав (І.Кочерга).

ЩОДАЛІ - ЩО ДАЛІ

Щодалі, присл. Дедалі. Щодалі все більше людей прибувало (Леся Українка); Щодалі від центру дрібнішають будинки і нижчають церкви (П.Панч); Але щодалі – все повільніше ходив його пензель по полотну (А.Головко).

Що далі, спол. з присл. Гарна країна! А ще ж то кажуть, що далі вона ще краща (Леся Українка); Справді, помітно було, що далі розмову продовжувати незручно (О.Соколовський); Люди коло багаття розповідають усякі бувальщини, й що далі заходить ніч і більше змагає сон, меншає жартів, стихає сміх, і розповідь переходить на страшне (Б.Антоненко-Давидович); Що далі було, вас цікавить? Усього бувало: і втіхи, і гіркоти зазнавали (О. Ковінька).

ЩОДЕНЬ - ЩО ДЕНЬ

Щодень, присл. розм. Щодня. Вони., усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись, так їх усі старці і облягли, та їх щодень, щоніч усе й забавляють (Г.Квітка-Основ’яненко); – Дитино моя, Орисю! Не довго вже тобі дівувати: щодень благаю Господа милосердного, щоб послав тобі вірну дружину (П.Куліш); Наступ набирав щодень навальнішого темпу (О.Гончар); Сонце щодень теплішало (Р.Іваничук); Щодень міняється колір пилюки, яку здіймає над Глинськом череда, від теплих тонів до понурих (В.Земляк).

Що день, част. з ім. Що день, то неборак, знай, молиться все Богу, Щоб швидше дівчину побачити небогу (П.Гулак-Артемовський); Споконвіку Прометея Гам орел карає, Що день божий довбе ребра й серце роздирає (Т.Шевченко); – Хоч устілка волочиться, А робити не хочеться! Що день роблю, три дні лежу (пісня).

ЩОДО, ЩО Ж ДО, ЩО СТОСУЄТЬСЯ – ЩО ДО

Щодо, що ж до, що стосується, прийм. Стосовно до когось, чогось; з приводу чого-небудь. Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не роблю (М.Коцюбинський); – Ви як, Борисе Савовичу, щодо Кульбаки? (О.Гончар); Цимбалюк був дуже задоволений з свого майбутнього зятя, що ж до Ганни, то нема чого й казати (А.Кащенко).

Не варто заміняти ці прийменники словами у відношенні: став у цьому відношенні недосяжним; у цьому відношенні справляє позитивний вплив; діяти в цьому відношенні має іншими засобами.



Що до, займ. з прийм. Що до чого, а борщ до хліба (приказка); – А мені що до того? (І.Нечуй-Левицький).

ЩО-НЕБУДЬ - ЩОСЬ

Що-небудь, чого-небудь, займ. 1. Який-небудь предмет, явище і т. ін.; байдуже який предмет, явище тощо; байдуже що, хоч що. Йому хочеться і собі що-небудь сказати (Панас Мирний); – Втни що-небудь нам, дідусю! (П.Грабовський); – Та кажи хоч що-небудь, голубе! (О.Гончар).

2. Те саме, що щось1 2. [Милевський:] Ну та й азартна ж ви, Любов Олександрівно! А що, хоч виграли що-небудь, принаймні? (Леся Українка).



ЩОПРАВДА - ЩО ПРАВДА

Щоправда. 1. ест. сл. Правду кажучи; правда, справді. [Марція:] Щоправда – фарби тут кращі, ніж в Римі. В нас не вдали б ніяк такої барви (Леся Українка); Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім – ще кімнату (П.Загребельний).

2. спол. допустовий. Пес, побачивши Лиса, кинувся на нього, вхопив – щоправда не за голову, а тільки за хвіст (І.Франко).



Що правда, словоспол. Вж. переважно у фразеологічних зворотах. Що правда, то не гріх (прислів’я); – Ні, куме, – кажу, – що правда, то правда: горілка до добра не доведе! (Марко Вовчок); Є ще, правда, кілька полковників, здатних на великі чини. Що правда, то правда (М.Лазорський).

ЩОСЬ1, чогось, займ. 1. Невизначений або невідомий предмет, якесь явище і т. ін.; невідомо, неясно що, хто. Щось ніби бовтнуло в болоті (І.Нечуй-Левицький); Гості помітили що дівчинка чимось збентежена (М.Трублаїні); Щось тихо застогнало поміж деревами (М.Стельмах); Марії кольнуло в серці: щось тривожне вносить у їхній двір ця плетуха-цокотуха, щось таке, що обов’язково має зв’язок з пожильцями цього дому (Вал. Шевчук).

2. Незначна, якась частина, кількість чого-небудь. Пішов Михайло чумакувати.. "Запрацюю щось, підможуся та візьму-таки Наталю " (Марко Вовчок); – Ми дурно не хочемо: щось відробимо (М.Стельмах).

У словосп.: мати за щось, тут щось не так, щось на зразок.

ЩОСЬ2, присл. 1. Невідомо, з якої причини, неясно чому; чомусь. Не спиться щось моєму парубкові (Марко Вовчок); – Я, мабуть, не доспав, – каже Матня, – бо голова щось болить (Панас Мирний).

2. Ніби, немов, здається. – Я щось не чув в Лубнах ні про якого Світайла (І.Нечуй-Левицький); [Перший:] Щось потемніло наче? [Другий:] Вже ж бо вечір (Леся Українка).



3. у знач, прийм. Близько. Вона вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Леся Українка); В просторій кімнаті стояло щось із п’ятнадцять столиків (М.Трублаїні).

Ю. Вживається в с. р.: мале ю.

юбка див. юпка.

ЮЛІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР - ГРИГОРІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР

Юліанський календар, юліанське літочислення. Система літочислення, запроваджена Юлієм Цезарем в 46 р. до н. є.; старий стиль.

Григоріанський календар, григоріанське літочислення. Система літочислення, запроваджена в 1382 р. за Папи Григорія XIII замість юліанського календаря; новий стиль.

ЮПКА, ЮБКА. Верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки. Ой продала дівчинонька юпку Та купила козакові губку. Губку за юпку купила, Бо козака вірно любила (пісня); Василина прийшла до батька гарно вбрана. На ній була дорога юбка, дорога спідниця, чудова тонка сорочка з вишиваними рукавами, добре намисто з дукачами (І.Нечуй-Левицький).

ЮРИСДИКЦІЯ, -ї, ор. -єю. Правова сфера, на яку поширюється повноваження кого-небудь.

Я. Вживається в с. р.: мале я.

ЯВІР, явора. Дерево родини кленових з великим п’ятилопатевим листям; білий клен, іноді осокір. Посадили над козаком Явір та калину (Т.Шевченко); Ходім туди, де явори високі Над воду гнуться з берегів (О.Олесь); Коло вікна шелестить листя явора (Г.Косинка); Уже стоять вози під яворами (Л.Костенко).

ЯВЛЕНИЙ - ЯВЛЕНИЙ, ЯВЛЕННИЙ

Явлений, розм. Який з’явився перед кимсь. Як троянду створити, ще не явлену світу? (П.Кочур); Ти вся – жага, ти вся – горіння, Ти лук, стріла і тятива, Століттям явлене видіння, Моя зірнице світова (М.Рильський).

Явлений, явленими. Чудодійний. З явленою іконою трапилась неприємна оказія: на неї почав претендувати піп з другої парафії (С.Васильченко); [Роман:] Не вмістяться зоряні мрії одвічні ні в мудрості чисел, ні в чуді явленнім (О.Левада).

ЯГНИЦЯ - ЯРКА

Ягниця, -і, ор. -ею. Переважно молода (до року) вівця.

Ярка. Молода (однорічна) вівця; вівця, яка ще не ягнилася.

яз див. в’яз.

ЯКБИ - ЯК БИ

Якби, спол. умовний, з’ясувальний, част. Коли, коли б. Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Якби сила та відвага, Поборов би доля?/(Л.Глібов); Якби був скульптором – виліпив би високий отой лоб! Якби був живописцем – намалював би оті калинові щоки (О.Гончар).

Як би, присл з част. Вона тільки про те й думала та журилася, як би та як би розжитися та розбагатіти (Марко Вовчок); Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів, Що доля завтра зробить з нами! (П.Гулак-Артемовський); Оксана сиділа коло вікна, низько схиливши голову. О, як би вона зраділа, почувши, що її любий Іван залишається дома назавжди (О.Соколовський); – Річ у тім, як би нам повести справу торгівлі? (С.Божко); Тетяна поправила хустку на голові і повела оком по дітях, як би ще раз хотіла упевнитись, що вони всі при ній (Н.Кобринська).

ЯКИЙ - КОТРИЙ

Який, яка, яке, займ. 1. пит. Вживається в запитаннях про якість, властивість когось, чогось, про чиюсь зовнішність тощо. – Чи хороше там гостювать? Яка була тобі там шана ? (Л.Глібов); – Яким вітром принесло? Звідки? (О.Довженко); – Який же він собою? Силач? Борець? (О.Гончар); [Хуса:] Який же поговір? З якої речі? (Леся Українка).

2. пит. Вживається в риторичних запитаннях для вираження заперечення чогось. – А мені яке діло? (П.Куліш); Павло., не одразу озвавсь на Чумакові слова.. – Ат! Який уже там з мене лірик (А.Головко).

3. означ. Вживається для вираження емоційної оцінки явища (захоплення, обурення і т. ін. якістю, властивістю чогось) або вищого ступеня вказаної якості, властивості. Бач, братику, які ми повдавались Веселії Шелестуни (Л.Глібов); Хоч то невеликі квіточки, та які запашні, з якими яскравими кольорами! (Панас Мирний); – А-а!.. Яка грубка гаряча (М.Коцюбинський); [Лукаш:] Які хороші світляки! (Леся Українка); – Яка ж вона хороша! (В.Сосюра).

4. неознач. Один з кількох, який-небудь, якийсь, хтось тощо. А щоб який парубок та посмів би її зайняти? Ну-ну, не знаю! (Г.Квітка-Основ’яненко); – Невже ще яка біда трапилась? (І.Нечуй-Левицький); Ярина направду трохи вгамувалась і через який час навіть заснула (М.Лазорський); Прибій за яких півгодини перескакував уже через каміння (М.Коцюбинський); Треба пильно було його просити, щоб дав яку пораду (Г.Квітка-Основ’яненко).

5. у знач. спол. Вживається для приєднання підрядних додаткових речень, підрядних означальних речень тощо. Днина видалась чудова, тиха, тепла, яка буває лиш у маю (М.Коцюбинський); Поїли усю харч, яка була (І.Нечуй-Левицький); Я забув, яка вже синь над гаєм, що цвіте і пахне в тім гаю (В.Сосюра); Довкола тоненькими голосами співали кулі, яких так не любив Валет (П.Панч).

Котрий, котра, котре, займ. 1. пит. Який саме? Який за порядком? – В котрому вікні він сидів? (І.Нечуй-Левицький); – Тадей Шамрай? Котрий це? (Григорій Тютюнник); – А котра зараз година? (О.Гончар).

2. неознач. Те саме, що який 4. Інші [чоловіки] тільки зітхали. Сплюне іноді котрий та вилається (І.Микитенко).

3. у знач. спол. Те саме, що який 5. Недурно сказано: ледача та дитина, котрої батько не вчив! (Г.Квітка-Основ’яненко); Скиба спитав, котра година (А. Головко).

ЯКИЙ-НЕБУДЬ – ЯКИЙСЬ

Який-небудь, якого-небудь, займ. 1. Той або інший; будь-який з ряду подібних; байдуже, який саме. Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історію-правду, то перелякать Саме б пекло можна (Т.Шевченко); Часом Галя заспіває пісеньку яку-небудь (Марко Вовчок).

2. Який не заслуговує на увагу, нічим не примітний; незначний, найменший; все одно який, будь-який. "Що тут робити? Тра шукати якої-небудь роботи..." (М.Коцюбинський); Запишалась перед дзеркальцем, що вона вже таки дівчина, а не яке-небудь фуркало (М.Стельмах); – Рости, моя дитино, – було, їй каже вона, – рости, та хоч у якій-небудь пригоді будеш мені, біля печі хоч (А.Тесленко).



Якийсь, якогось, займ. 1. Невідомо, неясно який; не такий, як завжди. За генералом виліз з повозки якийсь панок (Панас Мирний); На якійсь глухій станції у вагон увалилася ціла юрба дівчат (А.Головко); Брянський був якийсь урочистий, інакший, ніж завжди (О.Гончар).

2. Той або інший; певний. Під тими словами був же якийсь реальний зміст (М.Коцюбинський).

3. Незначний. [Жінка:] Та хата є, ще чоловік стулив якусь там хижку (Леся Українка); Міське населення, забравши з дому останні пожитки, йшло на село вимінювати їх на якогось півпуда картоплі (Ю.Збанацький).

4. Хтось. Коли якийсь цікавий пробивався крізь юрбу до церкви, всі як один повертали голови до дверей (М.Коцюбинський); – Зате на роботі спокій олімпійця! – зауважила Марися. – Ні, якась таки закохається (О.Гончар).

5. Вживається для підкреслення рис, якостей людей, предметів і т. ін., що викликають нерозуміння, здивування. – Це якесь диво, а не молодиця (І.Нечуй-Левицький); [Мар’яна:] Чудна я стала якась – й сама не знаю, що робиться зо мною (С.Васильченко); Розчинилися двері, ввійшла якась тараня в віцмундирі (Г.Хоткевич).

6. Який кількісно наближається до чого-небудь; ще більший, ніж щось; точно не визначений. За якихось півмилі був берег (З.Тулуб); Сьогодні він не спав цілу ніч. Лише ранком задрімав якусь годину (І.Микитенко).



ЯКІСНИЙ. Прикм. від якість: якісний аналіз, якісні зміни, якісні прикметники, якісні показники. У значенні "високоякісний; доброякісний" вважається розмовним.

ЯК-НЕБУДЬ - ЯКОСЬ -ЯКОСЬ - ЯК ОСЬ

Як-небудь, присл. 1. Якимсь чином; так або інакше. [Деві:] Я й сам собі як-небудь дав би раду (Леся Українка); Заберіть дітей у другу хату, втихомирте як-небудь (М.Коцюбинський); – Мені тут хоч би цього строку як-небудь добути (А.Головко).

2. Не досить добре; недбало, абияк. Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережила б там як-небудь та й годі (Панас Мирний).

3. Колись у майбутньому; як знайдеться час. Я як-небудь заїду (Панас Мирний).

Якось1, присл. 1. Вживається при вираженні непевності, невизначеності способу дії; якимсь чином; не ясно, як саме. Хома балакав із сватом та все якось чудно та неспокійно поглядав на стару (М.Коцюбинський); Він зрозумів, що велике й чисте кохання палає в серці молодого табунника і треба якось допомогти йому добитися свого щастя (З.Тулуб); Газик їхній якось аж весело гайнув від двору (О. Гончар).

2. Невідомо чому, з якої причини. Любий дядьку! Справді мені якось аж дивно, що я ніяк не можу з Вами побачитись (Леся Українка).



3. Ненароком, випадково. – Ну та й гарна ж оця Тодозя, враг її матері! – не втерпів і якось несамохіть прохопився Єремія (І.Нечуй-Левицький); Звісно, це ж була чистісінька випадковість, що Тоня з Віталиком женуть один рядок, дівчина сама якось опинилася в цьому рядку в останню мить (О.Гончар).

Якось2, присл. часу. Одного разу (вживається тоді, коли важко визначити час дії). По усіх тих випадках та бідах мати якось стрінулася із Чайчихою (Марко Вовчок); Якось вони собі гуляли Удвох на вулиці (Т.Шевченко); На вищих курсах у столиці Вона училась, – і якось До нас, мов перелітній птиці, їй завітати довелось (М.Вороний); Якось раз увечері панич кличе мене до себе в хату (Панас Мирний); Поїхав якось Семен до глинища (Г.Хоткевич).

Як ось, част. з част. Ходили там чи не ходили, Як ось вернулись і назад (І.Котляревський); Петро мчавсь на нього з шаблею. Уже близько. Як ось кінь – тиць! Зупинивсь над проваллям (П.Куліш).

ЯКРАЗ, присл., част. У цей час, саме тощо. Паллант Евандрович наскоком Якраз Гібсона і насів (І.Котляревський); Вранці-рано, в Пилипівку, Якраз у неділю, Побігла я за водою (Т.Шевченко); Пором був якраз на цьому березі (Ю.Смолич); – Через три тижні якраз рік (О.Гончар).

ЯКЩО - ЯК ЩО

Якщо, спол. умовний. Коли. Ой піду я в гай зелений, Посажу я руту; Якщо зійде моя рута – Остануся тута (Т.Шевченко); Якщо вони добре працюватимуть, то щось зароблять (Григорій Тютюнник).

Як що, присл. із займ. "Полетимо ночувати в Чуту. Як що буде робитися, Відтіль буде чути"(Т.Шевченко); [Хуса:] А Марція вже звісно доглядиться, як що не до ладу в уборах буде (Леся Українка); Вибачайте, але я гадаю, що вже що як що, а свої власні вірші чей я розумію? (О.Маковей); Вони в житті не сердилися й разу. І діти гарні, й любий чоловік. Але як що вважали за образу, – вони мовчали страшно і навік (Л.Костенко).

ЯЛ - ЯЛИК

Ял, -а. Коротка й широка веслово-вітрильна шлюпка з двома, трьома або чотирма парами весел.

Ялик, -а. Невелика шлюпка з однією або двома парами весел.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   57




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет