З українського літературного слововживання
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
ТЮРКИ - ТУРКИ - ТУРКМЕНИ Тюрки, -ів, мн. (одн. тюрок, -рка). Велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Пох. тюркський. Турки, -ів, мн. (одн. турок, -рка). Нація, основне населення Туреччини. Пох. турецький. Туркмени, -ів, мн. (оди. туркмен, -а). Нація, основне населення Туркменістану. Пох. туркменський. ТЯГОВИЙ - ТЯГЛОВИЙ Тяговий. Призначений для переміщення чого-небудь: тягова машина, тяговий трос, тяговий пристрій, тяговий електродвигун. Тягловий. Який використовується для роботи в сільському господарстві (про коней, худобу тощо): тяглова сила, тяглове господарство. тяжкий див. важкий. ТЯЖКОПОРАНЕНИЙ, ВАЖКОПОРАНЕНИЙ - ТЯЖКО (ВАЖКО) ПОРАНЕНИЙ Тяжкопоранений, важкопоранений, -ого, ім. Той, хто має тяжке поранення. Над полем висів тягучий стогін залишених тяжкопоранених (П.Кочура); Костецький дивився, як зносять у човен важкопоранених (Л.Первомайський). Тяжко (важко) поранений, присл. з дієприкм. Не один з них кинув на важкому шляху вбитих і тяжко поранених товаришів і братів (О.Довженко); Сергій показав, що гість був дуже тяжко поранений на війні (Григорій Тютюнник); Упав важко поранений Пахомов (О. Довженко). ТЯЖКОХВОРИЙ, ВАЖКОХВОРИЙ - ТЯЖКО (ВАЖКО) ХВОРИЙ Тяжкохворий, важкохворий, -ого, ім. Дуже важко хвора людина. Євген Вікторович закінчив свій щоденний обхід тяжкохворих (І.Ле); Переді мною лежав тяжкохворий (О.Донченко); Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого (Ірина Вільде); Обличчя його було жовте і спите, а очі запалені, мов у важкохворого (А.Дімаров). Тяжко (важко) хворий, присл. з дієприкм. – Він тяжко хворий (М.Стельмах); [Юрій:] Я чув – цей чоловік тяжко хворий (Л.Смілянський). У1. Як назва літери вживається в с. р.: мале у; як назва звука вживається в ч. р.: довгий у. У2 – В, прийм. Вж. у словосп.: у (в) десять разів більше, у (в) селі (і на селі) працювати, у (в) село (і на село) поїхати, у службових справах, вода перетворюється в пару (і на пару), зошит в одну лінійку, покласти в кишеню (і до кишені), поїхати в місто (і до міста), вступити в університет (і до університету), ходити в школу (і до школи). Прийменник у (як і початкове ненаголошене у в багатьох словах сучасної української мови) чергується з в (у нескладовим): а) між приголосними, щоб уникнути їх збігу, а також незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф та перед сполученнями приголосних звичайно вживається у: наш учитель, прибув у Львів тощо; б) між голосними, щоб уникнути їх збігу, як правило, пишеться в: ми були в Одесі, хата стояла в яру; в) після голосного перед приголосним або після приголосного перед голосним, залежно від швидшого чи повільнішого темпу мови, від ритму її, вживається і в, і у: ми були в саду – ми були у саду, наша вчителька – наша учителька; г) на початку речення, після паузи вживається, як правило, у, а перед голосними також в. У – в ніколи не чергуються в словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: влада, вплив, увага, узбережжя, указ, умова, установа, уява та багато інших. Слід мати на увазі, що від початкового у і в залежить семантика ряду слів, пор.: удача і вдача, уклад і вклад, управа і вправа. Слова, в яких відбувається чергування початкового у з в, іноді не мають повної семантичної тотожності, напр.: вкладати і укладати в багатьох значеннях рівноцінні, але словники, угоди, плани і т. ін. переважно укладати. Не чергуються у – в у власних назвах і словах іншомовного походження та похідних від них: Власенко, Врубель, Угорщина, угорський, Урал, уральський, увертюра, ультиматум, ультимативний, утопія, утопічний. убачати див. вбачати. убік – у бік див. вбік. убрід – у брід див. вбрід. УВАГА - УВАЖНІСТЬ Увага. Зосередження думки або зору, слуху на якомусь об’єкті; прихильне, доброзичливе ставлення до когось, чогось тощо: брати до уваги, відвертати увагу, загострювати увагу, мати на увазі, оточити увагою, знаки уваги до когось. Смугляве личенько розчервонілося, повні вуста розтулилися – вся увага її була звернена на роботу (М.Коцюбинський). Уважність, -ності, ор. -ністю. Вияв уваги; уважне ставлення до когось, чогось: робота потребує уважності, уважність до людей. [Хуса:] Я безмірно вдячний за уважність до мене й до звичаїв мого люду (Леся Українка). уверх – у верх див. вверх. уві див. вві. увік – у вік див. ввік. увісьмох – у вісьмох див. ввісьмох. уволю – у волю див. вволю. углиб – у глиб див. вглиб. углибині – у глибині див. вглибині. углибину – у глибину див. вглибину. угода див. договір. уголос – у голос див. вголос. угорі – у горі див. вгорі. угору – у гору див. вгору. УГОРЦІ - МАДЯРИ Угорці, -ів, мн. (одн. угорець, -рця). Народ, що становить основне населення Угорщини. Мадяри, -ів, мн. (одн. мадяр, -а). Самоназва угорців. угруповання див. групування. удалечині – у далечині див. вдалечині. удалечінь – у далечінь див. вдалечінь. удалині – у далині див. вдалині. удалину – у далину див. вдалину. удаль – у даль див. вдаль. удатний див. вдатний. удача див. вдача. удвадцятьох – у двадцятьох див. вдвадцятьох. удвічі див. вдвічі. удвоє – у двоє див. вдвоє. удвох – у двох див. вдвох. удев’ятеро – у дев’ятеро див. вдев’ятеро. удев’ятьох – у дев’ятьох див. вдев’ятьох. удень – у день див. вдень. удесятеро – у десятеро див. вдесятеро. удесятьох – у десятьох див. вдесятьох. удивлятися див. вдивлятися. УДІЙ - НАДІЙ Удій, удою, ор. удоєм. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу: разовий удій, добовий удій, річний удій. Пох. удійний. Надій, надою. Кількість надоєного молока: надій молока на корову, високі надої молока, приріст надоїв. удобрення див. добриво. удруге – у друге див. вдруге. удячний див. вдячний. УЗБІЧ, присл. Збоку, осторонь; у знач, прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь). УЗБІЧЧЯ, р. мн. -іч. 1. Бічна частина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з’їхав на узбіччя дороги, заглушив мотор... (Є.Гуцало); Сніг майже зійшов, дороги протряхли, йти було легко, особливо узбіччям (І.Копиленко); Ліс густішав. Модрину заступила ялина, що густо, як щетиною, укрила узбіччя (В.Гжицький); Часом те звичайне явище ми шукаємо не в самій гущавині бурхливих подій, а десь на його притемнених узбіччях (І.Ле). 2. Схил гори, височини, насипу. А в глибині бухти розсипалися на узбіччі гори білі саклі (З.Тулуб); Микола Івасюк знає в горах кожну галявину. Знає кожну яругу, всі узбіччя, видолинки (І.Чендей); Мартинюк поволі йшов берегом, понад крутим узбіччям (Л.Дмитерко). Пох. узбічний (узбічна алея, узбічна вуличка, узбічна дорога). УЗВИЧАЇТИ (що). Зробити звичайним, широковживаним; усталити. А ми, як здавна узвичаєно, Лиш день твій [осені] заяснів – Тобі одразу доручаємо Своїх і дочок, і синів (В.Бичко). Пох.: узвичаєний, узвичаєння. УЗВИШШЯ, р. мн. -иш. Невисока гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М.Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П.Загребельний); Улянин двір лежав на краю села, над болотом. Узвишшя тут круто западало донизу, воно схоже було на ніс велетенського човна, що колись як урізався з розгону в очерети, так навіки й застиг (А.Дімаров). УЗВІЗ, узвозу. Короткий підйом; вулиця, дорога, що простягається круто вгору. Узвозом до Дніпра йшла жінка (Є.Гуцало); Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л.Дмитерко); Ведмідь знайшов в сусідньому байраці крутий узвіз, спустивсь до моря сам, напивсь, ввійшов по черево у воду і плавать став, немов гіпопотам (М.Драй-Хмара). УЗГОДЖЕННЯ - УЗГОДЖЕНІСТЬ Узгодження. Надання чому-небудь відповідності до чогось, єдності з чимось; встановлення відповідності, єдності між чимсь: узгодження дій, узгодження позицій. Узгодженість, -ності, ор. -ністю. Властивість узгодженого: узгодженість думок, узгодженість дій. УЗУРПАТОР, -а. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Українка). УЗУРПАЦІЯ, -ї, ор. -єю. Незаконне захоплення влади або привласнення чужих прав на щось, якихось досягнень тощо. Обіймемось та підемо в левади, В поля й луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П.Куліш). УЗУРПУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. Незаконно захоплювати владу або привласнювати чужі права на що-небудь, якісь досягнення тощо. Пох. узурпований. узяти див. брати. укінець – у кінець див. вкінець. укінці – у кінці див. вкінці. уклад див. внесок. УКЛАДАЛЬНИК - УКЛАДАЧ Укладальник, -а. Той, хто укладає що-небудь, фахівець з укладання чогось: укладальник паркету, укладальник залізничної колії. Укладач, -а, ор. -ем. Той, хто упорядковує, укладає що-небудь: укладач збірника законів, укладач словника. УКЛАДАТИ - ВКЛАДАТИ Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (угоду, союз тощо); складати, упорядковувати (словники, збірники і т. ін.); накреслювати, намічати (плани тощо) (не "заключати угоду"). В усіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати. укладач див. укладальник. УКРАЇНІКА - УКРАЇНІСТИКА Україніка. Сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культури і т. ін. України (крім наук): відділ україніки в бібліотеці, книги з україніки, збирати україніку. Україністика. Сукупність наук, які вивчають мову, літературу та культуру українського народу: сучасна україністика, питання україністики, центри україністики, працювати в галузі україністики. УКРАЇНО-... (УКРАЇНО...) - УКРАЇНСЬКО-... Україно-... (україно...). Перша частина складних слів, що означає "який стосується України, українців". Коли ця частина сурядна з другою частиною складного слова, вона пишеться через дефіс: україно-польський кордон, україно-російські відносини. Якщо перша частина є означенням до другої частини слова, вона пишеться разом: українознавство, українофіл, українофоб. Українсько-... Те саме, що україно-..., але переважно вживається стосовно української мови; пишеться через дефіс: українсько-французький словник (хоч і українсько-білоруські відносини). украй – у край див. вкрай. укріп див. окріп. укупі – у купі див. вкупі. УКУС, -у. 1. Дія за знач, укусити: від укусу гадюки розпухла нога. 2. Укушене місце: перев’язати руку вище укусу. УКУСИТИ (ВКУСИТИ), укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила. 2. (чого) розм. Відкусити, надкусивши частину чогось: Івась укусив пирога. улад – у лад див. влад. УЛЬТИМО, невідм., с. У банківській практиці – останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці – останній робочий день певного періоду, встановлений як термін виконання раніше укладеної угоди з товарними або фондовими цінностями. УЛЬТРА, невідм., ч. і ж. розм. Учасники й прихильники найреакційніших, украй правих угруповань фашистського типу. УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": ультразвук, ультраморфізм, ультрамікроби, ультрамодний, ультрацентрифуга. умить – у мить див. вмить. умовлятися див. домовлятися. УМФОРМЕР, -а. Електрична машина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги. униз – у низ див. вниз. унизу – у низу див. внизу. уникати див. вникати. УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа. УНІВЕРСІАДА. 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання студентів. 2. Студентські змагання з чого-небудь узагалі; конкурс. УНІТАРНИЙ. Об’єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава – форма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (республік, штатів тощо); унітарні перетворення – перетворення, спрямовані на об’єднання. УНІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Об’єднання, союз держав (під владою одного монарха, на основі договору). 2. Об’єднання православної і католицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традиційних форм православної обрядовості. 3. Назва міжнародних адміністративних союзів.
2. Одиниця маси, що застосовувалася в аптекарській практиці: російська – 29,860 г; британська – 31,1035 г. 3. Міра рідини: у СІЛА – 29,57 куб. см; у Великій Британії – 28,41 куб. см. 4. Старовинна іспанська, італійська, мексиканська й марокканська срібна монета. УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш. 1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот: фантастичні істоти часто уособлювали природу. 2. Надавати чому-небудь конкретного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлювали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страшні тортури (В.Кучер). 3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чогось: уособлювати велику силу, уособлювати в собі народну мудрість.
3. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності: житлове управління, управління метеослужби. Правління. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над кимсь, чимсь; форма керівництва: князівське правління, самодержавне правління. 2. Виборний орган, апарат, що керує установою, організацією, підприємством тощо: правління кооперативу. Пор. керівництво. управляти див. керувати. упроваджувати див. запроваджувати. уп’ятеро – у п’ятеро див. вп’ятеро. уп’ятьох – у п’ятьох див. вп’ятьох. ураження див. враження. ураз див. враз. УРАНАТ, -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти. УРАНІТ, -у. Радіоактивний мінерал чорного кольору, який складається з двоокису й триокису урану з домішкою окису торію. УРБАНІЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Процес зосередження населення й економічного життя у великих містах. 2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому центру. УРБАНІЗМ, -у. 1. Тематика, пов’язана з життям великого сучасного міста. 2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів. УРВИЩЕ. Стрімкий, прямовисний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був високий, з кам’яними урвищами (О.Донченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чорнобривець). УРДУ, невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії. УРЕМА - УРЕМІЯ Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон. Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хронічне самоотруєння організму, спричинене недостатністю функції нирок. урешті – у решті див. врешті. урешті-решт див. кінець кінцем. УРИВЧАСТИЙ - УРИВИСТИЙ Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, уривчаста розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова. 2. Який містить у собі неповні дані: уривчасті відомості. Уривистий. 1. Те саме, що уривчастий. 2. Який має стрімкі, прямовисні схили, береги: уривистий яр, уривиста річка. урівень, урівні див. врівень. УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), уріжу, уріжеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця. 2. (що). Укоротити, зменшити: урізати поли, урізати халяви, урізати платню. ...УРІЯ. Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв’язок з поняттям "сеча". УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча", "сечовина", "сечові органи"; пишеться разом: уробактерії, урогематома, урометр. урода див. врода. урозбрід див. врозбрід. урозгін див. врозгін. уроздріб див. вроздріб. урозріз див. врозріз. урозсип див. врозсип. урозтіч див. врозтіч. уруна див. вруна. уряд – у ряд див. вряд. УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш. Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чогось. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Валентиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко). Немає потреби заміняти ці словосполучення рідковживаними давати (дати) собі звіт, не давати собі звіту. усемеро – у семеро див. всемеро. усередині – у середині див. всередині. усередину – у середину див. всередину. усімох – у сімох див. всімох. УСЛАВЛЮВАТИ - ОСЛАВЛЮВАТИ Уславлювати, -юю, -юєш. Величати когось, щось: уславлювати Вітчизну, уславлювати людину. Ославлювати. Переважно поширювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку. услід – у слід див. вслід. усміх див. усмішка. УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) - ПОСМІХАТИСЯ Усміхатися (всміхатися), усміхнутися (всміхнутися). Усмішкою виявляти певні почуття (переважно радість, задоволення тощо), а також переносно. Видно, люблять цю дівчину усі – так ласкаво до неї усміхаються (Г.Хоткевич); Він усміхається скупо, краєм рота (О.Гончар); Очі в неї усміхались од щастя (В.Земляк); Вона бачить, що я зайшов у двір, і ще здалеку всміхається (Є.Гуцало). жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|