порядковуватися патріарху. У середині XVII століття Скит нараховував до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині й навіть у Молдавії. У 1620-1621 роках монастир був обведений оборонним муром із трьома вежами. 1654 року гетьман Богдан Хмель ницький надав Скиту охоронну грамоту, а козак Морозенко пожертвував кошти на будівництво величної дзвіниці. У народі Скит Манявський називався «українським Афоном». У його бібліотеці було зібрано тисячі духовних і світських книжок, рештка яких сьогодні зберігається у Від ні та уЛьвові. 1676 року монастир зруйнували турки й татари. За під тримки українських гетьманів, молдавських господарів, російських царів, місцевих криторів 1681 року Скит був відбудований. Монастир став цілим ансамблем мурованих і дерев'яних споруд, обведених високим муром із башта ми. Згідно з історичними джерелами, тут було поховано розстріляного поляками в 1664 році гетьмана Запорізького козацтва Івана Виговського за його заповітом. Перекази також свідчать, що Скит неодноразово відвідував гуцуль ський опришок Олекса Довбуш. У монастирі були добре розвинуті ремесла (солеварін ня, різьбярство тощо), окрім того, манявські ченці добре зналися на фітотерапії та практикували так звану чорну хірургію, головним інструментом якої були розжарені клі щі. Протягом майже двох століть Скит Манявський був центром православ'я в Галичині. Він неодноразово по терпав від міжконфесійного розбрату, нападів завойов ників, але продовжував існувати. Однак 1785 року влада Австро-Угорщини закрила Скит. Перед тим як піти, монахи —
1 0 1
—
