кріпосною стіною. Кріпосні спорудження займають площу
2,5 гектара, а садиба — б гектарів. Більш квадратні бас
тіони виступають уперед, що давало змогу вести вогонь
уздовж кріпосних стін.
Кладка стін є кам'яою, і тільки деінде видно пролами,
закладені цеглою, — сліди колишніх боїв. Висота бастіонів
становить 10-15 метрів. Зліва навіть зберігся камінь, біля
якого грілися вартові воріт. На стелі видно прорізи, через
які захисники замку обливали ворога смолою й окропом.
На внутрішній арці видно одну з дат перебудови споруди —
1658 рік. Головний корпус служив резиденцією власників
замка. У внутрішньому дворику є колодязь, вирубаний
у скелі, глибиною більше 30 метрів. Товщина стін досягає
2,5-3 метрів.
У головному корпусі є величезні підвали, які правили
за схованки й склади для цивільних жителів замка під час
облог. Тут є також темниця й камера катувань.
В епоху народних повстань наприкінці XVII століття за
мок часто переходив із рук у руки і сильно постраждав.
Навесні 1711 року після восьмилітньої боротьби замок за
хопили війська імператора Римської імперії Йосифа І. Він
утратив своє стратегічне значення, і 1775 року імператри
ця Марія Тереза подарувала його Мукачевській уніатській
єпархії, що відкрила там духовну семінарію.
ВИНОГРАДІВСЬКИЙ ЗАМОК
Виноградівський замок розташований на плато Чорної
гори, біля підніжжя якого розкинулося старовинне місто
Виноградів. На початку X століття Угочай, як називали ко
лись цю землю, захопили угорці, а вже в XIII столітті місто
згадується під назвою Севлюш, що в перекладі й означає
«Виноградне».
105 -
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат
Достарыңызбен бөлісу: |