що знесе сіно. • Дуже лихий знак для косаря-парубка, якщо в роботі вухо від кушки відірветься^це віщує, що його мила вивихне ногу або руку чи й зовсім відвернеться від нього. Тож він мусить це лихо від себе відвернути примовкою. • Того дня, коли ґазда вибирається на рибалку чи на по лювання, не сміє жінка прясти, бо може запрясти йому щас тя — риба чи звірина не стоятиме тихо, а крутитиметься, як - 160 -
Народні прикмети і повір'я гуцулів — для справжніх українців веретено. Натомість добре, якщо жінка переступить руш ницю. Тому ґазда укладає, нібито нехотячи, своє знаряддя в таке місце, де б жінка могла його переступити, а та, зна ючи про це, старається це зробити ніби випадково. • Коли рибалка чи мисливець уже в дорозі, то добре, якщо перейде йому дорогу жінка з повними коновками чи відрами, в ідеалі — вагітна. А якщо перейде лихий чо ловік — це недобрий знак, тому треба кидати позад себе глиною або камінцями, щоб відвернути лихо. Коли ж пе ребіжить дорогу заєць або чорний кіт, тоді вже станеться лихо, якесь нещастя. Тож треба повертатися додому. Кожна прядильниця знає, що «прясти на смерку або як у хаті не видно, не можна, бо тоді нечистий (чорт) робить їй збитки: плутає пряжу, вихоплює веретено з рук, а часом повалить і саму прядильницю (вона задрімає)». Готуючи пряжу до ткання полотна, мотають її на мотовило — роб лять півмітки. Знявши півмоток з мотовила, треба тричі плюнути і промовити: «Устилайся, мотовило, аби-с голе не ходило!» — це для того, щоб велася пряжа. Міцно прив'язаний до місця проживання гуцул із ве
