вологу. Наговірну воду, над якою проказував замовляння зна хар, використовували при найрізноманітніших захворю ваннях: пристріті, вроках, переляці тощо. Вона була необ хідним атрибутом при лікуванні від укусу гадюки. Джерельну воду з криниці, річки або інших водойм набирали до схід сонця. При цьому її черпали із заходу на схід, проти сонця, а повертаючись з нею додому, не огля далися назад. Удома потрібно було промовити такі слова: «Добрий ранок, колодязе Павле, і ти, земле Тетяно, і ти, водо Олено, обмиваєш луги-береги, обмий тіло і кості». Така вода була необхідним компонентом при замовляннях уроків. Наливши в миску непочатої води, знахар чи знахар ка кидали по одному тричі по дев'ять вугликів, рахуючи: «Не дев'ять, не вісім...» — і так до одного. Шепотіли замов ляння, давали хворому попити трохи цієї води, натирали нею або кропили чоло, груди, руки, ноги і виливали її на дерево чи на дев'яту межу. У непочатій воді також купали дитину-немовля. На джерельну воду, тільки-но наблизившись до крини ці, в давнину карпатці читали таке замовляння: «Водице- Арданице, миєш два береги, третю середину, четверте ко рінь, п'єте камінє, шесту душу, на имнє (ім'я)! Обмий її вид омрази жгучьої, болючої смертельної, пекучьої, скіпачької, — 205 —
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат лупачької!» Потім потрібно було набрати воду, мовивши: «Водичко свєтичко! Течеш з високих гір, з глибоких нір, усе лихе обмиваєш, сама чіста пропливаєш. Обмий чоловіка (ім'я) вид вуру, пострілу, клику наслання й лихого часу», а після цього тричі сплюнути.
