сіпса, маком роскотіс! Пріслала Прєчіста Божа Маті бо лячку шептаті. 9 болячок голоуних, 9 грудяних, 9 костяних, 9 з прістрєту, 9 з подумання, 9 од ветру, 9 од волосу, 9 болячок ціганських, 9 татарськіх, 9 пуд ходу, 9 пуд єду. Я вас, колючіх, не знала, на Гмия нє назівала. Тепер я знаю, назіваю, одговораю, улес на гніле колоддє одсілаю. Як гліці на пнє нє шумєті, так у голове (...) не болеть, косьте нє ломать, сну нє збівать, єді нє остужать. Маком россіпса, горошком роскотіс, од (...) болячка, оччєпіс!» Таке замов ляння промовляли тричі. Позбавитися від глловного болю допомагав не лише ритуал виливання воску над головою, але й воскова ша почка, одягнена на голову. Дійшли до наших днів згадки і про такий спосіб ліку вання голови за допомогою свічки. Розплавленим на вогні 210 —
Магія Карпат, перевірена століттями воском просочували папір, згортали в ріг, встромляли свіч ку хворому у вухо та запалювали її. У разі застуди і проблем зі слухом також використову вали свічку. Для її виготовлення розтоплювали на сково роді віск, яким змащували газету. Свічку намотували на дерев'яне веретено, яке згодом виймали, а свічку встав ляли у вухо хворого. Зовнішній кінець свічки підпалюва ли. Вважалося, що така свічка мала здатність «натягати», «витягати» гній. Інколи свічку встромляли не лише у вухо, але і в ніс. Така процедура давала змогу уникнути хірургіч ного втручання. За матеріал для виготовлення цієї «свічки» правили розтоплений на плиті віск і відріз бинта. Бинт за нурювали в розтоплений віск і намотували на дерев'яну
